Постанова

від 24.06.2019 по справі 157/258/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/4433/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Дроздовській Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 12 березня 2019 року (суддя- Гордійчук В.М., ухвалене в м. Камінь-Каширську о 11:50) у справі № 157/258/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, зобов"язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом та просить визнати протиправним та скасувати рішення Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району від 21 січня 2019 року № 2/21, яким відмовлено у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого господарства по АДРЕСА_1 до винесення рішення суду про визнання власника (власників) на житловий будинок, господарські будівлі і споруди; зобов`язати відповідача вирішити заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого господарства по АДРЕСА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства.

Рішенням Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду його оскаржила позивач, з підстав неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають

значення для справи, які суд визнав встановленими, недоведеність висновків,

викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду та задовольнити позов.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що її заяву в чергове по суті не вирішено, а відкладено на невизначений строк, зі вказівкою на подію, що не є такою, яка має неминуче настати (в розумінні ст. 252 ЦК України). Відповідач фактично продублював власне рішення, яке було судом визнане недійсним раніше, замінивши поняття відкласти до певної події на відмовити до ... певної події.

Окрім того, безпідставно, з перевищенням власних повноважень, зобов`язує неконкретне коло осіб звернутися до суду для визначення власника (власників) юридично не існуючих житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На розгляді суду не перебували та не перебувають позови, предметом яких було б встановлення власника (власників) житлового будинку, господарських будівель та споруд, чи то визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 є вільною в розумінні ст. 331 ЦК України, належить до земель запасу (вільного земельного фонду) сільської ради, рішень про передачу у користування чи надання у власність щодо цієї земельної ділянки не приймалося, об`єкти нерухомості, які б належали будь-кому на праві власності, відсутні.

Вказана в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення ОСГ, не ґрунтується на нормах кодексу, а тому така відмова є протиправною, та не є законодавчо визначеною підставою для відмови у наданні відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно листа №200 від 12.06.2019р. відповідач просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_1 , та для ведення ОСГ орієнтовною площею 0,40 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району від 02 серпня 2016 року № 13/5 їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак відповідач відклав вирішення даного питання до встановлення власника житлового будинку, господарських будівель на земельній ділянці в АДРЕСА_1 .

Оскарживши вказане рішення до суду, постановою Камінь-Каширського районного суду від 01 грудня 2016 року визнано недійсним дане рішення відповідача, зобов`язано Гуто-Боровенську сільську раду Камінь-Каширського району на найближчій сесії сільської ради розглянути по суті звернення (заяву) ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у АДРЕСА_1 , відповідно до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_1 15 січня 2019 року звернулася до Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,60 га по АДРЕСА_1 зазначивши, що даною земельною ділянкою вона користується з 2000 року (а.с. 15).

Рішенням № 2/21 від 21 січня 2019 року з посиланням на ст. 12 п. б , ст.ст. 118, 121 ЗК України, п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 до винесення рішення суду про визначення власника (власників) на житловий будинок, господарські будівлі і споруди (а.с. 17).

Не погодившись за оспореним рішення сільської ради, позивачка звернулась до суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району від 21 січня 2019 року № 2/21, з огляду на таке.

Згідно із ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон № 280/97), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання з регулювання земельних відносин - п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97.

Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97, відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 118 ч. 7 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на земельній ділянці, на яку позивач просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_1 , вже знаходяться житловий будинок, господарські будівлі і споруди, які зведені самочинно. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , у встановленому порядку не виділялась, в т.ч. і ОСОБА_1 . Дане також стверджується постановою апеляційного суду Волинської області від 14.06.2018р. у справі №157/1722/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи (а.с. 41 - 44)

Апеляційний суд обумовлює і ту обставину, що постановою Камінь-Каширського районного суду від 01 грудня 2016 року скасовано рішення Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району від 02 серпня 2016 року яким надано позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку і зобов`язано сільську раду на найближчій сесії сільської ради розглянути по суті звернення (заяву) ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Сільська рада дане питання не розглядала, а позивач звернулася про розгляд цього питання лише 15 січня 2019 року.

Таким чином враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорене рішення Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району від 21 січня 2019 року № 2/21 прийнято з дотриманням вимог ст. 118, 121 ЗК України, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Камінь - Каширського районного суду Волинської області від 12 березня 2019 року у справі № 157/258/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 27.06.2019р.