Постанова

від 27.06.2019 по справі 6-32/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 6-32/11

Провадження № 22-ц/801/1347/2019

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 рокуСправа № 6-32/11м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Шемети Т.М., Якименко М.М., секретар Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року, постановлену суддею Дзерином М.М. в приміщенні Ямпільського районного суду, у справі за заявою ОСОБА_2 про зняття обмеження у праві виїзду за межі України,

встановив :

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив скасувати обмеження, встановленні йому ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року (справа №6-32/2011 року), у праві виїзду ним за межі України без вилучення паспорта громадянина України.

В обґрунтування заяви зазначив, що 04 травня 2019 року йому відмовлено в перетині кордону України у зв`язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року у справі № 67-32-11, якою його тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

З вказаної ухвали від 19 квітня 2011 року слідує, що подання ДВС було задоволено з підстав існування заборгованості по аліментах у зв`язку з виконанням виконавчого листа № 2-672, виданого Ямпільським районним судом Вінницької області від 03 вересня 2009 року про стягнення з нього аліментів на утримання доньки.

Оскільки на сьогоднішній день заборгованість по аліментах відсутня, тому й відсутні підстави для його подальшого обмеження у здійсненні виїзду з України. Зазначив, що він являється громадянином Російської Федерації та постійно працює і проживає в Росії, тому обмеження у праві виїзду за кордон позбавляє його права повернутись на місце свого постійного проживання.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року заяву задоволено.

Знято з ОСОБА_2 обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України, встановлені ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року (справа №6-32/2011 року).

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено її право на участь у розгляді справи, оскільки вона просила відкласти її розгляд, а суд розглянув справу та зняв із заявника встановлені ухвалою суду обмеження у прав виїзду за кордон. У разі виїзду заявника за межі України рішення суду про стягнення аліментів ним виконане не буде та в подальшому стягнути аліменти вона не зможе.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надійшло.

Від представника Ямпільського районного ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Пустовіт А.А. надійшла заява, у якій вона просить вказану справу розглянути за її відсутності. Вирішення питання по даній заяві просить покласти на розсуд суду.

26.06.2019 від ОСОБА_1 надійшла заява про перенесення розгляду справи після 12.07.2019, оскільки вона здійснює догляд за хворою мамою і у зв`язку з цим прибути 27.06.2019 в судове засідання не має можливості. Просить призначити справу до розгляду після 12.07.2019 у режимі відеоконференції з Ямпільським районним судом Вінницької області.

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Жук А.А. надійшла заява про перенесення розгляду справи, оскільки він перебуває на лікуванні, та просить призначити справу до розгляду після 12.07.2019 у режимі відеоконференції з Ямпільським районним судом Вінницької області.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи за клопотанням учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.

Апеляційний суд, розглянувши вказані заяви, зважаючи на те, що вони за своїм змістом аналогічні заяві про перенесення розгляду справи, поданій перед судовим засіданням 13.05.2019 до суду першої інстанції, беручи до уваги, що скаржник уклала угоду з тим самим адвокатом під час перебування останнього на стаціонарному лікуванні після операційного втручання, який потребує стороннього догляду, визнає такі дії ОСОБА_1 та її представника зловживанням своїми процесуальними правами.

Крім того, не обґрунтованою є заява ОСОБА_1 про неможливість прибути у судове засідання у зв`язку із доглядом за хворою мамою.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Апеляційне провадження у справі відкрито 12 червня 2019 року, строк розгляду апеляційної скарги - до 12 липня 2019 року. Апелянт та її представник просять розгляд апеляційної скарги призначити після 12 липня 2019 року, тобто, наслідком буде розгляд апеляційної скарги з порушенням строків її розгляду.

Разом з цим, клопотань про продовження строку розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 371 ЦПК України від ОСОБА_3 та її представника не надходило.

Будь-яких клопотань чи заяв, розгляд яких необхідно здійснити в судовому засіданні за участі сторін, скаржником не подано та матеріали справи не містять.

Нових доказів у справі скаржник та її представник не надали і не мають намір подавати, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявності тих доказів, які є в матеріалах справи.

Всі вищезгадані обставини разом дають колегії суддів право розглянути апеляційну скаргу у відсутність скаржника та її представника.

У зв`язку з відмовою у відкладенні розгляду справи, як наслідок не підлягають задоволенню і вимоги заяв про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 550 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

На виконанні Ямпільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавчий лист №2-672 від 15 вересня 2009 року.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 квітня 2011 року у зв`язку із ухиленням ОСОБА_2 від сплати аліментів та від виконання покладених на нього судом зобов`язань, подання відділу Державної виконавчої служби Ямпільського районного управління юстиції задоволено та обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України до повного виконання ним судового рішення №2-672 від 15 вересня 2009 Ямпільського районного суду Вінницької області (а.с.4).

У ч. 3 ст. 441 ЦПК України зазначено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Із змісту ст. 441 ЦПК України слідує, що скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо підстави для застосування таких заходів відпали.

Із виданої Ямпільським районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області довідки №5135/15.23-25 від 06 травня 2019 року встановлено, що згідно з виконавчим листом № 2-672, який видано 03 вересня 2009 року Ямпільським районним судом з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 550 гривень, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Аліменти сплачуються щомісячно, заборгованість відсутня (а.с.5).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов`язання - сплати аліментів.

ОСОБА_1 щодо відсутності у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів не заперечує.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що в ОСОБА_2 заборгованісті зі сплати аліментів немає, тому відпала необхідність в існуванні обмеження заявника у праві виїзду за межі України, відповідає обставинам справи і нормам цивільно-процесуального законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації та проживає за місцем реєстрації в м. Воскресінськ Московської області.

Частинами 3 і 4 ст. 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що виїзд з України іноземця та особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов`язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України або тимчасово обмежується право виїзду з України.

Колегія суддів вважає, що особа не може бути обмежена в праві проживання у своїй країні за постійним місцем проживання в разі наявності судового рішення, строк виконання якого має триваючий характер.

Обмеження в праві виїзду можливе при наявності заборгованості зі сплати аліментів (ухилення від виконання рішення суду), а не у випадку припущення стягувача про можливу заборгованість у майбутньому.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про зміну розміру аліментів і у разі виїзду ОСОБА_2 за межі України існуюче рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дитини не буде виконане та в подальшому стягнути з нього аліменти вона не зможе, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не впливають на правильність судового рішення та не можуть бути підставою для його скасування. Крім того, матеріали справи не містять доказів про результати розгляду позову про зміну розміру аліментів.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення судом права ОСОБА_1 бути присутньою разом з представником в судовому засіданні під час розгляду зави про зняття обмеження у праві виїзду за межі України.

Як слідує із матеріалів справи, 13.05.2019 ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про перенесення розгляду справи, оскільки ні вона, ні її представник не можуть бути присутніми в судовому засіданні 13.05.2019.

Вирішуючи питання можливості проведення розгляду справи за відсутності заінтересованої особи ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України правильно виходив з того, що остання була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи та у поданій заяві про перенесення розгляду справи не навела жодної причини її неявки в судове засідання, а також неявки її представника, що не є достатньо підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, на день розгляду заяви ОСОБА_2 відпали підстави для застосування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та досягнуто переслідуваної мети вжиття такого заходу - погашення заборгованості по сплаті аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, оскільки постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Т.М. Шемета

М.М. Якименко