Ухвала

від 20.06.2019 по справі 341/1437/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 341/1437/17

провадження № 61-48349ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2018 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року в справі за позовом приватного підприємства Стівон до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Приватне підприємство Стівон звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат.

Позов мотивовано тим, що рішенням Галицького районного суду від 22 грудня 2009 року задоволено позов ПП Стівон до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнуто з останнього 62 177 грн 47 коп. майнової шкоди, 621 грн 78 коп. судового збору, 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 1 400 грн витрат на оплату автотоварознавчого дослідження. ОСОБА_1 не виконує належним чином рішення суду, тому з підстав визначених статтею 625 ЦК України просило стягнути інфляційні втрати у розмірі 85 148 грн 96 коп.

Під час розгляду справи ПП Стівон зменшило позовні вимоги, з посиланням на довідку Галицького районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про часткове погашення відповідачем боргу, починаючи із серпня 2010 року щомісячно по 200 грн, а також два платежі по 400 грн. З урахуванням викладеного, ПП Стівон просило стягнути з ОСОБА_1 компенсацію інфляційних втрат в розмірі 41 792 грн 89 коп. за період з 22 грудня 2009 року по лютий 2017 року.

Рішенням Галицького районного суду від 17 серпня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Стівон компенсацію інфляційних втрат в розмірі 41 792 грн 89 коп. за прострочення виконання зобов`язання. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року рішення Галицького районного суду від 17 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП Стівон компенсацію інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року в розмірі 31 340 грн 77 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання. В решті вимог позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 199 грн 84 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду, додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України .

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України ).

Ціна позову у даній справі становить 41 792 грн 89 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100 = 192 100).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу , які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України .

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі Пелевін проти України від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими;судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389 , 394 ЦПК України .

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 , пунктом 2 частини третьої статті 389 , пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України , Верховний Суд

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2018 року , постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року в справі за позовом приватного підприємства Стівон до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик