Постанова

від 24.06.2019 по справі 904/3037/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3037/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєда І.М., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Дерило В.Г., довіреність № 7/10-3750 від 21.12.2018 р., представник;

від відповідача: Сагайдак А.В., ордер серія ДП №49/012 від 06.08.2018 р., адвокат;

представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 року, ухвалене суддею Васильєвим О.Ю., повний текст якого складений 02.11.2018, у справі № 904/3037/18

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп", м. Дніпро

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 684 757,72 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада (далі Позивач) звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ "Компанії "Алекс Металл Групп" (далі Відповідач) про стягнення 684 757, 72 грн. збитків, заподіяних позивачу внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безоплатне користування Відповідачем земельною ділянкою площею 3 623,00 кв.м. для розміщення об`єктів нерухомого майна, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 257 Г, що належить територіальній громаді м. Дніпро, без відповідних правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 року у справі №904/3037/18 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "Алекс Металл Групп" на користь Дніпровської міської ради 684 757,72 грн. - збитків, завданих безоплатним використанням земельної ділянки, та 10 271,37 грн . - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, незабезпечення необхідних доказів у справі, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення допустив порушення вимог п. 4 ст. 236 ГПК України, бо не врахував висновки щодо застосування норм права ч. 2 ст. 120, ст. ст. 123, 156 ЗК України, норм п.2 ч. 2 ст. 22, ст. 1166 ЦК України, викладені в постанові ВГСУ від 9 липня 2015 у справі № 910/23058/14, постанові Верховного Суду (КГС) від 30 липня 2018 року у справі № 909/928/17, постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, відносно того, що не є правопорушенням відсутність у власника будівель, споруд зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будівлі та споруди розташовані, відтак, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Вважає, що Відповідач є правонаступником постійного землекористувача Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо" щодо спірної земельної ділянки. Отже, право користування земельною ділянкою, яке було набуте Відповідачем у встановленому порядку, не втрачалося внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за Земельним кодексом не могло набувати права постійного землекористування, а зберігалося за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, як за правонаступником такого землекористувача.

Позивач Дніпровська міська рада не надала до суду доказів відносно умов та обставин користування спірною земельною ділянкою її попереднім землекористувачем Дніпропетровським обласним комунальним підприємством "Облпаливо", не надала витребувані документи відносно присвоєння кадастрового номеру та визначення меж орендної плати за земельну ділянку.

Суд помилково не врахував доводи Відповідача щодо відсутності витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Відповідач неодноразово звертав увагу суду на те, що позивач звернувся за стягненням збитків з відповідача, використовуючи необґрунтовану площу земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд. 257-Г для розрахунку збитків, оскільки на спірній земельній ділянці розміщені та перебувають об`єкти, що не належали та не були в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "Алекс Металл Групп", бо належать Придніпровській залізниці, зокрема це: комплексна трансформаторна підстанція №3; високовольтні опори №31 та №32; під`їзна колія №25.

Через наявність на спірній земельній ділянці об`єктів, що належали Регіональній філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", суд першої інстанції безпідставно відмовив в клопотанні Відповідача про залучення останньої співвідповідачем.

Вважає, що Позивачем не подано в матеріали справи жодних належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 ГПК України, які б свідчили про наявність складу господарського правопорушення та винуватих дій Відповідача.

В досліджуваний судом період з 25.01.2015 року - 25.01.2018 року право постійного користування земельною ділянкою за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Кондратюка Юрія , будинок 257-Г не було припинено у ДОКП "Облпаливо" і таке право не належить Дніпровській міській раді.

Вважає, що господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання ТОВ "Компанії "Алекс Металл Групп" про призначення по справі комплексної судової земельно технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, яка не підлягала окремому оскарженню від рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно досліджених фактичних обставин, з наданням оцінки всім аргументам та доказам учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 у справі № 904/3037/18; судове засідання призначено на 14.01.2019.

В судовому засіданні 14.01.2019 оголошено перерву до 24.01.2019, від сторін витребувані документи.

Ухвалою від 24.01.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"; призначено у справі № 904/3037/18 комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення експерта поставлені питання стосовно визначення розміру земельної ділянки; на час проведення експертизи провадження у справі - зупинено.

27.02.2019 року на адресу суду надійшло клопотання Баляй О.Б. та Куракова О.П. - судових експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи, яке мотивовано тим, що для проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт необхідне застосування відповідних сертифікованих спеціалістів та стандартизованих геодезичних вимірювальних приладів і обладнання, втім, в інституті судових експертиз відсутні сертифіковані спеціалісти, база даних та необхідне обладнання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2019 поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експертів, судове засідання з розгляду клопотання експертів призначено на 18.03.2019; від сторін витребувані запитувані експертами документи.

Оскільки позивачем повторно не виконані вимоги суду стосовно надання документів, скаржником 18.03.2019 до суду подане клопотання про тимчасове вилучення державним виконавцем доказів у справі № 904/3037/18 для їх дослідження судом, яке обґрунтоване нехтуванням позивачем своїми процесуальними обов`язками та невиконанням вдруге ухвали суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 застосовано заходи процесуального примусу, а саме: вилучення держаним виконавцем доказів для дослідження судом; зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області тимчасово вилучити докази для огляду в судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду та подальшому наданню експерту для проведення експертизи по справі №904/3037/18 у позивача: Дніпровської міської ради; на час проведення виконавчих дій провадження у справі зупинено.

02.05.2019 до суду апеляційної інстанції надійшов лист Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення ухвали суду від 24.01.2019 без виконання через несплату рахунку за проведення експертизи.

07.06.2019 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов лист державного виконавця з відповіддю Дніпровської міської ради стосовно неможливості надати витребувані судом документи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2019 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 24.06.2019.

В судовому засіданні 24.06.2019 року Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок, будівлі та споруди, виготовленого станом на 11.02.2010, Територіальній громаді сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради на праві власності належав будинок господарських будівель та споруд розташований за адресою: м. Дніпро , вул. Ю. Кондратюка , 257 Г.

Об`єкт нерухомості складався з: паливного складу, який складається з: автовагової літ. А-1 заг. площею 85.5 кв.м.; складу ПММ літ Б-1 заг. площею 40,0 кв.м.; будівлі складу літ. В-1 заг. площею 52,2 кв.м.; навісу літ. Д; вбиральні літ. Г; споруди № 1-9; мостіння літ І.

Загальна площа земельної ділянки - 3 623,00 м.кв.; під господарськими спорудами - 279 м.кв.; під зеленими насадженнями - 2 314,00 м.кв.; під дорожнім (твердим) покриттям - 1 030,00 м.кв. (т. 1 а.с. 18-30).

Дослідивши матеріали справи, вбачається, що окрім вищезазначеного технічного паспорту на виробничий будинок, виготовленого станом на 11.02.2010, будь-яких документів для встановлення власника чи належного користувача земельної ділянки, на якій розміщені вказані вище будівлі та споруди, матеріали справи не містять, через що неможливо встановити цільове призначення земельної ділянки; обсяг та які умови користування земельною ділянкою були встановлені для Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо", як попереднього землекористувача.

Тобто, належних доказів на підтвердження зазначеної обставини Позивачем не подано.

22.02.2010 року на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "Компанія "Алекс Металл Групп" придбало у Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо" об`єкт нерухомості: паливний склад, який складається з: автовагової літ. А-1 заг. площею 85.5 кв.м.; складу ПММ літ Б-1 заг. площею 40,0 кв.м.; будівлі складу літ. В-1 заг. площею 52,2 кв.м.; навісу літ. Д; вбиральні літ. Г; споруди № 1-9; мостіння літ І (т. 1 а.с. 14-17).

З вказаного Договору, витягу з Державного реєстру правочинів та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно не вбачається визначення площі під набутим Відповідачем майном.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, твердження суду першої інстанції, що Відповідач набув право власності та користувався виробничими будівлями та спорудами, які знаходяться на даній земельній ділянці площею саме 3 623 кв.м., спростовується матеріалами справи, оскільки відсутні відповідні документи на підтвердження висновків суду.

11.10.2017 робочою групою з питань самоврядного контролю з додержанням вимог законодавства України щодо раціонального використання та охорони земель Новокодацької районної у місті Дніпро ради проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка, 257 Г.

У результаті перевірки встановлено, що ТОВ "Компанії "Алекс Металл Групп" використовує земельну ділянку площею 3 623 кв.м. (згідно з технічним паспортом ) під виробничі приміщення - автовагову площею 114,7 кв.м., склад ПММ площею 46,6 кв.м., будівлю складу площею 53,6 кв.м. та майданчик для зберігання та складування металобрухту. Нерухоме майно належить ТОВ "Компанія "Алекс Меттал Групп" на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2010. Документи на право постійного користування чи право оренди землі відсутні. Перевірка проводилася у присутності керівника товариства - Барсукова О.С., який жодних заперечень щодо змісту акту не висловив, копію акту отримав ( а.с.10, т.1).

Колегія суддів констатує, що площа виробничих будівель та споруд, зазначена у акті перевірки від 11.10.2017, не відповідає площі виробничих будівель та споруд, зазначеній у технічному паспорті на виробничий будинок, будівлі та споруди, виготовленому станом на 11.02.2010.

При цьому, про безпосереднє обстеження та обмір площі виробничих будівель та споруд, а також площі займаної Відповідачем земельної ділянки акт перевірки не містить жодної інформації.

Після проведення обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки відповідачу було направлено лист №1/5-1 від 10.01.18, в якому повідомлялося про засідання 25.01.2018 комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок; ТОВ "Компанії "Алекс Металл Групп" отримало цей лист - повідомлення 11.01.18, про що свідчить відповідний напис (а.с.37, т.1) .

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міськради від 07.03.18 № 181 затверджено (поміж-іншим) акт комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міськраді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 01.02.18 № 3 (а.с.38, т.1).

Згідно з цим актом визначена загальна сума збитків, заподіяних Дніпровській міськраді внаслідок користування ТОВ "Компаніяї "Алекс Металл Групп" земельною ділянкою загальною площею 3 623 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Ю. Кондратюка , 257 Г, за період з 25.01.15 по 25.01.18 в загальному розмірі 738 819,18 грн. При розрахунку враховані грошові кошти, сплачені відповідачем в якості плати за землю за цей період часу (а.с. 43-44, т.1).

15.03.18 на адресу відповідача міськрадою направлена вимога щодо сплати збитків, заподіяних Дніпровській міськраді при використанні земельної ділянки за адресою: вул. Ю.Кондратюка , 257 Г, до якої додані копії вищезазначених акту комісії з визначення розміру збитків та Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міськради (а.с.47-49, т.1).

За доводами Позивача станом на цей час Відповідач ухиляється від своїх обов`язків щодо сплати збитків, завданих Дніпровській міськраді внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, орендна плата за користування землею Відповідачем не сплачується, що призвело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів та завданню в зв`язку з цим міській раді значних збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач враховуючи норми ст. 257 ЦК України просить стягнути частину збитків (в межах строку позовної даності), що становлять розмір 684 757,72 грн. На час прийняття рішення у справі, Відповідачем доказів сплати збитків перед позивачем не надано.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що Відповідач, користуючись земельною ділянкою, повинен сплачувати до міського бюджету орендну плату. Проте, на теперішній час відповідач шкоду, заподіяну внаслідок бездоговірного та безоплатного користування земельною ділянкою площею 3623,00 кв.м. для розміщення об`єктів нерухомого майна не відшкодував та продовжує використовувати земельну ділянку без відповідних документів на землекористування.

В той же час, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок.

Суд відхилив заперечення Відповідача щодо неправильного визначення площі займаної ним земельної ділянки з огляду на те, що в матеріалах справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок, будівлі та споруди , власником якого є ТОВ "Компанія "Алекс Металл Групп", які розташовані на земельній ділянці, площа якої вказана саме як 3 623,00 кв.м.

Суд також визнав недоведеним належними доказами твердження відповідача про розташування на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомості (трансформаторна підстанція, високовольтні опори та під`їзна колія), які належать Придніпровської залізниці, оскільки наявний в матеріалах справи адвокатський запит № 700 від 21.08.18 та відповідь на цей запит за підписом головного інженера Дніпровської дирекції залізничних перевезень відповідно до вимог ст. 334 ЦК України не можуть вважатися належними та достатніми доказами цієї обставини.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом позову - є вимога про стягнення з Відповідача збитків в розмірі 684 757,72 грн. як втрат позивача у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за період з 25.01.2015 по 25.01.2018.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2010 набув права власності на об`єкт нерухомості за адресою: м. Дніпро вул. Ю. Кондратюка , 257 Г.

У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов`язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції ЗК України на підставі Закону № 1702-VI від 05.11.2009, тобто на момент придбання Відповідачем нерухомого майна) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на момент переходу Відповідачу права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) (стаття 377 в редакції Закону N 1702-VI від 05.11.2009).

Колегія суддів констатує, що незважаючи на укладання договору купівлі-продажу від 22.02.2010 вже після внесення відповідних змін до ч. 2 ст. 277 ЦК України щодо визначення таких істотних умов договору купівлі-продажу будівель та споруд як розмір та кадастровий номер земельної ділянки, у вищезазначеному договорі відсутня інформація про розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку перейшло до відповідача у зв`язку з переходом права власності на господарські будівлі за адресою: м. Дніпро вул. Ю. Кондратюка , 257 Г.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із заявником апеляційної скарги в частині того, що Позивачем не надано належних доказів на підтвердження обсягу та умов користування земельною ділянкою, які були встановлені для попереднього землекористувача - Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо".

В той же час, згідно Земельного кодексу України суб`єктами права постійного користування земельними ділянками можуть бути конкретно передбачені ст. 92 ЗК України особи, до яких відповідач не відноситься. Тобто, земельна ділянка під набутими будівлями може перейти Відповідачу на праві користування (оренди тощо), але Відповідач у даному випадку не є суб`єктом права постійного користування на земельну ділянку і таке не може перейти до нього від попереднього користувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України в редакції станом на 02.02.2010, тобто на дату придбання Відповідачем нерухомого майна).

Сторонами не надано доказів перебування спірної земельної ділянки за адресою: м. Дніпро вул. Ю. Кондратюка, 257 Г, у приватній чи державній власності. Також, сторони не оскаржують розташування земельної ділянки в межах міста Дніпра.

Отже, спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Дніпра і є комунальною власністю.

Відтак, до Відповідача перейшло саме право користування спірної земельної ділянки (оренди тощо), а не право постійного користування чи право власності.

Пунктом е ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції ЗК України на підставі Закону № 1702-VI від 05.11.2009) підставою для припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З аналізу вказаного положення вбачається, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється в силу Закону.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що у досліджуваний судом період з 25.01.2015 року - 25.01.2018 року право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вулиця Кондратюка Юрія, будинок 257-Г не було припинено у попереднього власника господарських будівель Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо" і таке право не належить Дніпровській міській раді.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст.126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

19.04.2010 зареєстровано право власності відповідача на будівлі за адресою: м. Дніпро, вулиця Кондратюка Юрія, будинок 257-Г на підставі Договору від 22.02.2010 (т. 1 а.с. 15).

За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Крім того, слід зазначити, що за приписами частини 1, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст.ст. 16, 24 Закону України "Про Держаний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Отже, набуттю цивільної оборотоздатності земельної ділянки обов`язково передують дві юридично значимі події: реєстрація земельної ділянки (у державному земельному кадастрі) та реєстрація речових прав (право власності) на земельну ділянку (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Таким чином, відповідач, користуючись земельною ділянкою по вул. Юрія Кондратюка, 257 Г, м. Дніпро, під виробничі приміщення, повинен укласти договір оренди земельної ділянки та сплачувати до міського бюджету орендну плату.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач був власником нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України.

Відповідно до частини 2 ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України, встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, з урахуванням змісту статті 125 Земельного кодексу України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача по цій справі виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном та власником якої є позивач.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Як вже зазначалось, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Але, зважаючи на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

З цього приводу Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), здійснено висновок, що відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (даний правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За викладеного, слід дійти висновку, що правовідносини з відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, мають регулюватись ст. 1212 ЦК України.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

З урахуванням положень ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України суд обмежений предметом та підставами позовних вимог.

В той же час предметом позовних вимог позивач зазначив саме збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог визначив, серед іншого, ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України, ст.ст.152, 156 Земельного кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення допустив порушення вимог п. 4 ст. 236 ГПК України, бо не врахував висновки щодо застосування норм права ч. 2 ст. 120, ст. ст. 123, 156 ЗК України, норм п.2 ч. 2 ст. 22, ст. 1166 ЦК України, викладені в постанові ВГСУ від 9 липня 2015 у справі №910/23058/14, постанові Верховного Суду (КГС) від 30 липня 2018 року у справі №909/928/17, постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, відносно того, що не є правопорушенням відсутність у власника будівель, споруд зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будівлі та споруди розташовані, відтак, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

В той же час, колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Відповідач є правонаступником постійного землекористувача Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо" щодо спірної земельної ділянки, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва.

Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Водночас злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи регулюються, зокрема, статтею 106 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, правонаступник кредитора може вчиняти дії як щодо завершення процедур, розпочатих юридичною особою, яка припиняється в результаті реорганізації, так і у випадку виконання укладеного такою юридичною особою договору, за умови, що правонаступництво стосовно передачі прав та обов`язків особи, що припиняється, оформлено в установленому законодавством порядку.

При цьому у разі реорганізації юридичної особи учасника нова юридична особа, яка є правонаступником попередньої, до якої переходять права та обов`язки, може вчиняти дії по виконанню укладеного договору.

В той же час, відповідно до матеріалів справи відповідач набув права власності щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, 257 Г, не в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) попереднього землекористувача - Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Облпаливо", а на підставі договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим право користування щодо спірної земельної ділянки перейшло до нього не як до правонаступника, а як до нового власника будівель та споруд.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Статтею 224 Господарського кодексу визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, в тому числі, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п.3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з досліджених обставин справи, господарським судом встановлено наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме:

- протиправної поведінки (бездіяльності), яка полягає в тому, що відповідач в порушення наведених норм Земельного кодексу України не вчинив дій, спрямованих на оформлення права користування землею;

- збитків, що полягають у неотриманні доходів до бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні з відповідачем договору оренди;

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що бездіяльність відповідача спричинила неможливість отримання доходів для бюджету від оренди земельної ділянки;

- вини відповідача.

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з`ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов`язані із вжиттям господарюючими суб`єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не доведено, що ним вжито заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою після набуття у власність нерухомого майна на цій земельній ділянці, а також у спірний період з 25.01.2015 по 25.01.2018. Заперечення відповідача, надані у судовому засіданні щодо перебування проектної документації з відведення земельної ділянки у процесі виготовлення в період, зазначений вище, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Разом з тим, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14).

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що Позивачем не доведено належними та достовірними доказами розміру завданих йому збитків, оскільки для розрахунку збитків останній використовував необґрунтовану площу земельної ділянки, яку займав Відповідач.

Так, відповідно до листа ПАТ "Українська залізниця" №ДНЮ-03/1096 від 03.09.2018 року в період з - 25.01.2018 року на земельній ділянці за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд. 257-Г, були розміщені та перебували об`єкти, що не належали та не були в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанії "Алекс Метталл Групп", бо належали Придніпровській залізниці, зокрема це: Комплексна трансформаторна підстанція №3 (баланс ЕЧ-3), для обслуговування якої необхідна земельна ділянка з радіусом 1 м; Високовольтні опори №31 та №32 (баланс ЕЧ-3), для обслуговування яких необхідні земельні ділянки з радіусом 1 м; Під`їзна колія №25 (баланс ПЧ-9) загальною довжиною 176,9 м (від стрілочного переводу №77 до тупикового упору). На території вищевказаної ділянки колія розміщена довжиною 100 м (від ввізних воріт) та шириною земляного полотна 3,5 м (т. 1 а.с. 151).

Регіональною філією "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 14.01.2019, надані витребувані судом докази, згідно яких, до статутного капіталу АТ "Українська залізниця" увійшли майно та земельні ділянки, зокрема, на спірній земельній ділянці знаходяться під`їзна колія №25 ст. Діївка (інв. № 220142) та високовольтна лінія електропередач Ф-13 ст. Діївка (інв. № 301610); комплексна трансформаторна підстанція №3 за адресою вул. Кондратюка Юрія, 257-Г, м. Дніпро, у статутному капіталі ПАТ "Українська залізниця" не значиться. Натомість, в переліку майна значиться комплексна трансформаторна підстанція КТП-3 ст. Сухачівка (інв. № 422250), яка є рухомим майном, не знаходиться на земельній ділянці, а прилаштована на опорі (т. 2 а.с. 14-45).

Крім того, в матеріалах справи містяться дані стосовно різного розміру спірної земельної ділянки, зокрема, у акті № 3 комісії з визначення розміру збитків від 01.02.2018 (а.с.43-44, т.1) зазначений розмір земельної ділянки - 3623 кв.м., втім, відповідачем суду першої інстанції надавались графічні матеріали, виготовлені № 8299, з урахуванням містобудівної документації (по фактичному розміщенню об"єкта), погодженого 23.12.2010, де зазначено, що розрахункова площа спірної земельної ділянки становить 3688,52 кв.м. (а.с.132-133, т.1).

Відповідно до ст. 68 Земельного Кодексу України, ст. 11 Закону України "Про транспорт", ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт", до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об`єктів залізничного транспорту.

При цьому господарський суд надав помилкову оцінку листу ПАТ "Українська залізниця" №ДНЮ-03/1096 від 03.09.2018 року, вказавши в рішенні про його недостатність через відсутність доказів реєстрації за ПАТ "Українська залізниця" права власності на під`їзні колії та високовольтні лінії, та вимагаючи від відповідача підтвердження виникнення прав у Придніпровської залізниці з посиланням на вимоги ст.334 ЦК України (момент набуття права власності за договором).

Так, Міністерством юстиції України в листі від 20.06.2007 № 19-50-2175 надано роз`яснення, відповідно до якого право власності на залізничні колії, електричні мережі не підлягає реєстрації, оскільки відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, встановлено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

При цьому, виходячи з юридичної природи поштової адреси - це назва міста, іншого населеного пункту, району, вулиці, номера будинку. Проте, визначити адресу залізничні колії чи електричні мережі не є можливим.

Оскільки матеріалами справи доведено, що на спірній земельній ділянці знаходиться також майно іншої юридичної особи, крім Відповідача, зокрема АТ "Українська залізниця", також в матеріалах справи містяться різні дані стосовно розміру земельної ділянки, з якої позивач обчислював розмір заподіяних відповідачем збитків, а встановлення точного розміру земельної ділянки є обов`язковим для визначення розміру збитків, тому колегія суддів залучила до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ "Придніпровська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (майно, якої знаходиться на спірній земельній ділянці) та задовольнила клопотання відповідача стосовно призначення у справі комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

Вищенаведеним, апеляційний суд погодився з відповідними доводами апеляційної скарги.

В той же час, ухвала суду про призначення експертизи залишена без виконання через несплату рахунку за проведення експертизи та неможливістю надати експертам витребувані ними документи.

Таким чином, Позивачем не підтверджено належними доказами та документами саме площа земельної ділянки, якою на думку Позивача безпідставно користується Відповідач, і яка є необхідною складовою при здійсненні розрахунку суми збитків.

Як вже зазначалося, пункт 3 Порядку № 284 встановлює, що збитки визначаються позивачем за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків.

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до вимог ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель" під назвою "Обов`язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок" експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором.

В той же час, у матеріалах справи № 904/3037/18 відсутні докази проведення позивачем експертної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд. 257-Г; відсутні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, відомості яких є обов`язковими при визначенні орендної плати відносно земельної ділянки, що свідчить про недотримання позивачем вимог ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель", необґрунтованість заявленого позову належними та допустимими доказами.

Вартість яка була використана комісією для розрахунку збитків позивача, заподіяних у період з 25.01.2015 по 25.01.2018 розрахована не з нормативної грошової оцінки цієї ділянки, що вказує на те, що розрахунок збитків позивача не підтверджено допустимими та достовірними доказами.

Лист від 08.11.2017 року Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділу у м. Дніпро (т. 1 а.с. 35), відповідно до якого нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки для комерційного використання за адресою: м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд. 257-Г становила в 2010-2014 роках 1334,80 грн., в 2015 році - 1667,15 грн., в 2016 році - 3511,24 грн., в 2017 році буде складати: 2977,54 грн. не є витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за даною адресою та, відповідно, не є допустимим та достовірним доказом у справі.

В частині 1 статті 77 ГПКУ визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч.2 ст.77 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд помилково не врахував доводи Відповідача щодо відсутності витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Кондратюка Юрія, буд. 257-Г.

Отже, Позивачем не подано в матеріали справи належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 ГПК України, які б свідчили про розмір збитків, завданих Відповідачем, через що Позивачем не доведено наявність повного складу господарського правопорушення в діях Відповідача.

Відтак, зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, з оскаржуваного рішення вбачається невідповідність висновків обставинам справи, не було проаналізовано обставин справи у відношенні до норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, не з`ясовано правового статусу спірної земельної ділянки, що належала попередньому власнику на підставі належних доказів, що є підставою для скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 у справі № 904/3037/18 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2018 у справі №904/3037/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Дніпровської міської ради, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп", м. Дніпро про стягнення 684 757,72 грн. - відмовити.

Судові витрати за подання позовної заяви покласти на позивача.

Стягнути з Дніпровської міської ради, м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс Металл Групп", м. Дніпро 15 408,00 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.07.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя С.Г. Антонік