Рішення

від 01.07.2019 по справі 815/5349/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5349/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача не з`явився,

представника відповідача Жукової Т.О., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Груп» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0009241401 та 0009251401 від 11.10.2016 р.,-

І. Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Груп» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0009241401 від 11.10.2016 р. та № 0009251401 від 11.10.2016 р.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач на підставі направлень від 14.09.16 № 2199/14-01, № 2200/14-01, № 2201/14-01, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, посадовими особами ДФС, згідно п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (надалі - ПКУ), наказу ДФС від 14.09.16 № 1452 та на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Трубнікова А.В. про призначення перевірки у кримінальному провадженні № 32013170000000044, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Дельта Груп» , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.15 року.

За результатами перевірки складено акт № 304/15-32-14-01-05/33139927 від 27.09.16 р., яким було встановлено порушення позивачем податкового законодавства.

На підставі Акту перевірки, ДФС прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.10.16 № 0009241401 на загальну суму 185 957 грн. та від 11.10.16 № 0009251401 на загальну суму 338 506 грн.

22.11.2016 р. постановою Одеський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дельта Груп» відмовив.

16.03.2017 р. постановою Одеський апеляційний адміністративний суд позовні вимоги ТОВ «Дельта Груп» задовольнив, та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 р. скасував.

12.02.2019 р. постановою Верховний Суд постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 р. у справі №815/5349/16 скасував. Справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

23.04.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу №815/5349/16 та продовжив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.05.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Представник відповідача в обґрунтування відзиву зазначив наступне.

Перевіркою встановлено, що протягом ТОВ Дельта Груп отримувало інформаційно-консультаційні послуги та інші послуги від підприємств, по яких проводиться досудове розслідування по факту їх створення, а саме ПП Віва Трейдінг , ПП Віапласт , ПП Топ Трейдінг .

В акті зазначено, що під час проведення досудового розслідування наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказані підприємства створені учасниками організованої групи з метою ухилення від сплати податків іншими суб`єктами господарювання, у т. ч. позивачем, шляхом заниження їх службовими особами сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість шляхом заниження бази оподаткування з відповідних податків через укладання договорів виконання робіт чи постачання товарів з підприємствами з ознаками фіктивності, які фактично роботи не виконували, товари не поставляли, оскільки не мали для цього матеріальних, фінансових чи трудових ресурсів. Основними постачальниками вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності виступали ці ж підприємства один одному та ПП Аурум 999 та ПП Хол Авто . Вироками Приморського районного суду м. Одеси, що набрали законної сили, засновків та єдиних керівників цих підприємств та ПП Аурум 999 та ПП Хол Авто визнано винними у придбанні фіктивних підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що позивач займається наступними видами діяльності: 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., 71.12. діяльність у сфері інжинірингу геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20Будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( т.1 а.с.57-60)

Відповідач на підставі направлень від 14.09.16 № 2199/14-01, № 2200/14-01, № 2201/14-01, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, посадовими особами ДФС, згідно п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (надалі - ПКУ), наказу ДФС від 14.09.16 № 1452 та на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Трубнікова А.В. про призначення перевірки у кримінальному провадженні № 32013170000000044, провів позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Дельта Груп» , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.12 по 31.12.15 року.

За результатами перевірки складено акт № 304/15-32-14-01-05/33139927 від 27.09.16 (т.1 а.с. 9-52), яким встановлені порушення:

-п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон № 996), пп. 2.15, 2.16 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 , в результаті чого, сума податку на прибуток занижена на 148 766 грн.;

-п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПКУ, в результаті чого сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, занижена на 225 671 грн.

На підставі Акту перевірки, ДФС прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.10.16 № 0009241401 на загальну суму 185 957 грн. та від 11.10.16 № 0009251401 на загальну суму 338 506 грн. (із штрафними санкціями) ( т.1 а.с. 7-8).

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд встановив, що підставою для встановлення порушення позивачем податкового законодавства, слугували висновки перевіряючих про те, що взаємовідносини між ТОВ «Дельта Груп» та постачальниками ПП «Віва Трейдінг» , ПП «Віапласт» , ПП «Нікон - Торг» не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки досудовим слідством встановлено достатні підстави вважати, що ТОВ «Дельта Груп» у своїй податковій звітності з податку на прибуток за 2014 рік відображало витрати за послуги, отримані від ПП «Віва Трейдінг» , ПП «Віапласт» , діяльність яких пов`язана з переводом безготівкових коштів у готівку, з одночасною мінімізацією податкових зобов`язань з податку на прибуток. Крім цього, в Акті зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Дельта Груп» та постачальниками ПП «Віва Трейдінг» , ПП «Віапласт» не спричиняють реального настання правових наслідків, і свідчать, що данні дії спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вимоги позивачу з метою штучного формування податкового кредиту.

Також суд встановив, що проведеною перевіркою відображених показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в сумі 2122443 грн. на підставі документів перелік яких наведений в додатку № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Дельта Груп» встановлено завищення задекларованих показників у рядку 06.1 «Адміністративні витрати» на 882980грн., в т.ч. за 2014р. на 882980грн.

Перевіркою встановлено, що протягом ТОВ «Дельта Груп» отримувало інформаційно-консультаційні послуги та інші послуги від підприємств, по яких проводиться досудове розслідування по факту їх створення, а саме: ПП «Віва Трейдінг» код 39070777, ПП «Віапласт» код 39161256, ПП «Топ Трейдінг» код 38438310.

В Акті зазначено, що «під час проведення досудового розслідування наявні обґрунтовані підстави вважати, що вказані підприємства створені учасниками організованої групи з метою ухилення від сплати податків іншими суб`єктами господарювання, у т.ч. ТОВ «Дельта Груп» , шляхом заниження їх службовими особами сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість шляхом заниження бази оподаткування з відповідних податків через укладення договорів виконання робіт чи постачання товарів з підприємствами з ознаками фіктивності, які фактично роботи не виконували, товари не поставляли, оскільки не мали для цього матеріальних, фінансових чи трудових ресурсів . Основними постачальниками вищевказаних підприємств з ознаками фіктивності виступали ці ж підприємства один одному та ПП «Аурум 999» та ПП «Хол Авто» . Вироками Приморського районного суду м. Одеси, що набрали законної сили, засновників та єдиних керівників цих підприємств та ПП «Аурум 999» та ПП «Хол Авто» визнано винними у придбанні фіктивних підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України…» .

Суд встановив, що позивач уклав договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 09.04.2014р. № 09/04/14, від 06.05.2014р., № 06/05/14. з ПП «Віва Трейдінг» код 39070777 ( т.1 а.с. 90-92, 99-101).

Згідно з зазначеними договорами складено акти виконаних робіт від 30.04.14р. на суму 163620 грн., в т.ч. ПДВ 27270 грн., від 30.05.14р. на суму 244770 грн., в т.ч. ПДВ 40795 грн. щодо надання інформаційно-консультативних послуг ( т. 1 а.с. 93, 102).

Однак, що в даних актах не розшифровано, які саме послуги надавались, в зв`язку з чим неможливо підтвердити надання придбаних послуг для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, не надано звіти з розшифровкою виконаних робіт.

Також, з вказаним постачальником укладено договори підряду № 1-13/05/14 від 13.05.14р. на проведення робіт по демонтажу башенного крану, № 3-13/05/14 від 13.05.14р. на проведення робіт по демонтажу башенного крану вище базової висоти. № 2-13/05/14 від 13.05.14р. про надання послуг по монтажу вантажопідйомного башенного крану ( т.1 а.с. 108-110, 115-117, 122-124).

Надані акти виконаних робіт № ОУ-0002506 від 26.05.14р. на суму 58620 грн., в т.ч. ПДВ 9770 грн., № ОУ-002025 від 21.05.14р. на суму 58620 гри., в т.ч. ПДВ 9770 грн., № ОУ-0002024 від 21.05.14р. на суму 48640 грн., в т.ч. ПДВ 8107 грн. (т.1 а.с. 111, 118, 125).

Суд зазначає, що в даних актах не вказано, на яких саме об`єктах було надано послуги по монтажу та демонтажу кранів, кількість витраченого часу та трудових ресурсів, витрачених на надання вказаних послуг, що не надає можливості підтвердити зв`язок наданих послуг з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Вартість придбаних послуг віднесено до адміністративних витрат в сумі 478558 грн. згідно бухгалтерської проводки Д-т рахунку 92 «адміністративні витрати» , К-т рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» та рядку 06.1 декларації з податку на прибуток за 2014р.

Також з постачальником ПП «Віва Трейдінг» укладено договір купівлі-продажу від 07 04.14р. № 07/04/14 про придбання частотного перетворювача електродвигуна каретки, вартістю 67800 грн., в т.ч. ПДВ 11300 грн. (т.1 а.с. 130-132).

В договорі відсутні умови постачання, відсутні первинні документи щодо перевезення вказаного товару. Згідно бухгалтерської проводки Д-т рахунку 1521. К-т рахунку 631, Д-т рахунку 10 К-т рахунку 1521 вартість вказаного електромеханізму 56500 грн. віднесена до складу основних засобів і станом на 31.12.15р. рахується у складі основних засобів. Сума амортизації 9416 грн. не відносилась до складу витрат декларації з податку на прибуток.

Крім того, згідно бази даних АІС «Податковий блок» , на підприємстві ПП «Віва Трейдінг» відсутні трудові ресурси (не надавались звіти про кількість застрахованих осіб та фонд заробітної плати) у періодах, в яких надавались послуги, відсутні основні фонди. До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Основний вид діяльності - 73.11-РЕКЛАМНІ АГЕНТСТВА.

Суд зазначає, що хоча серед видів діяльності підприємства є посередницькі послуги з продажу металевих виробів, однак згідно з умовами договору та даними реєстрів зареєстрованих податкових накладних, які перевірялись, ПП «Віва Трейдінг» не було посередником при наданні вказаних послуг, а виконувало їх безпосередньо власними силами, хоча даний вид діяльності відсутній серед видів, якими мало право займатись вказане підприємство. Крім того, відсутність трудових ресурсів та основних засобів унеможливлює надання вищезазначених послуг підприємством ПП «Віва Трейдінг» .

Також судом встановлено, що позивач укла з ПП «Віапласт» (код 39161256), договір про надання консультаційно-інформаційних послуг № 17-1/06/14 від 17.06.2014р. з питань охорони праці у сфері підіймальних споруд та інженерних мереж та під час виконання робіт з устаткуванням підвищеної небезпеки (т.1 а.с. 82-85).

В матеріалах справи міститься акт від 30.06.2014р. на суму 417504 грн., в т.ч. ПДВ 69584 грн. (т.1 а.с. 86).

Суд зазначає, що у вказаному акті відсутня інформація щодо кількості витраченого часу та трудових ресурсів, залучених до виконання вказаних послуг, відсутній звіт про виконані послуги.

Крім того, основний вид діяльності ПП «Віапласт» - 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям та інші види оптової торгівлі. Трудові ресурси та основні засоби відсутні.

Також, згідно податкових накладних, ПП «Віапласт» не було посередником при наданні вказаних послуг, а виконувало їх безпосередньо власними силами, хоча даний вид діяльності відсутній серед видів, якими мало право займатись вказане підприємство. Крім того, відсутність трудових ресурсів унеможливлює надання вищезазначених послуг підприємством ПП«Віапласт» . Вартість отриманих у ПП «Віапласт» послуг згідно бухгалтерської проводки Д-т рахунку 92 «адміністративні витрати, К-т рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 347920 грн. віднесена до р. 06.1 декларації з податку на прибуток за 2014р. ( т. 1 а.с. 87).

Таким чином суд робить висновок, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Суд зазначає, що встановлені обставини, які викладені вище, дає підстави для визнання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, віднесених позивачем до складу податкового кредиту березня, липня та серпня 2014 року як неправомірними.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, але не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з наданими до перевірки документами встановлено, що у періоді з 01.10.2014 по 30.11.2014 ТОВ «Дельта Груп» включено до реєстру отриманих податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, отриманими від ПП «Нікон-Торг» код за ЄДРПОУ 39163934 на загальну суму 49075 грн. (т.1 а.с. 75-80), а саме: у пункті 3 зазначених податкових накладних «Номенклатура товарів, послуг продавця» зазначено, що протягом жовтня та листопада 2014 року ТОВ « Дельта Груп» отримувало від ПП «Нікон-Торг» інформаційно-консультаційні послуги, які до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, під час складання податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік не відносились.

В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, в яких відсутня інформація щодо характеру наданих послуг, що унеможливлює підтвердити той факт, як ці послуги пов`язані з веденням фінансово-господарської діяльністю перевіряємого підприємства та як вони використовувались під час діяльності ТОВ «Дельта груп» .

Неможливість підтвердити використання отриманих послуг у фінансово-господарської діяльності призводить до висновку, що позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні та листопаді 2014 року на загальну суму 49075 грн., в т.ч. жовтень 2014р.- 16875 грн., листопад 2014р.- 32200 грн.

Всі постачальники ПП «Віва Трейдінг» , ПП «Віапласт» , ПП «Нікон-Торг» , відповідно до договорів, знаходяться за однією адресою, а саме: м. Одеса, Французький б-р, будинок 10, квартира 11, що з огляду на види економічної діяльності зазначених підприємств також свідчить про відсутність реальних можливостей щодо фактичного здійснення господарський операцій з ТОВ «Дельта Груп» .

Неможливість реального здійснення платником вказаних операцій тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у «Віва Трейдінг» , ПП «Віапласт» , ПП «Нікон-Торг» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань.

Таким чином, враховуючи викладене, позивач в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ безпідставно завищив податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 225671 грн., в т.ч. : квітень 2014р. - 38570 грн., травень 2014р.- 68442 грн., червень 2014р.- 69584 грн., жовтень 2014р.- 16875 грн., листопад 2014р.- 32200 грн.

Суд зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують , підприємство повинно мати відповідні належно оформленні первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26.,6.2018 р. по справі №816/1422/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд вважає правомірним винесення Відповідачем податкових повідомлень-рішень №№ 0009241401 та 0009251401 від 11.10.2016 року, оскільки Відповідачем доведено прийняття обґрунтованого рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 77, 90, 255, 264 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта Груп адреса: вул. Генуезька,1-А, м. Одеса 65009, код ЄДРПОУ 33139927

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області адреса: вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 01 липня 2019 року.

Суддя: О.Я. Бойко

.