Рішення

від 24.06.2019 по справі 816/2006/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/2006/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ніценко А.О.,

представника позивача - Балика І.М.,

представника відповідача - Синявської Т.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Мохнацької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області до Полтавської обласної ради, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Оржицька районна державна адміністрація, Національний природний парк "Нижньосульський", Державне агентство рибного господарства України, Черкаська обласна рада, Чорнобаївська районна рада, Горошинська сільська рада Семенівського району Полтавської області, Чутівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Департамент будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

12.06.2018 Мохнацька сільська рада Чорнобаївського району Черкаської області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення ХVІ сесії VІ скликання Полтавської обласної ради від 23 травня 2013 року "Про затвердження регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року" в частині затвердження заходу, передбаченого додатком 3, ІІІ.1.1 Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року - пункт "Будівництво водо-регулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка, з виготовлення ПКД".

Того ж дня, Малобурімська сільська рада Чорнобаївського району Черкаської області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення ХVІ сесії VІ скликання Полтавської обласної ради від 23 травня 2013 року "Про затвердження регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року" в частині затвердження заходу, передбаченого додатком 3, ІІІ.1.1 Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року - пункт "Будівництво водо-регулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка, з виготовлення ПКД".

Позивачі в обґрунтування позовних вимог зазначили, що рішення ХVІ сесії VІ скликання Полтавської обласної ради від 23.05.2013 "Про затвердження регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року" в частині затвердження заходу, передбаченого додатком 3, розділу ІІІ.1.1 Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року - пункт "Будівництво водо-регулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка, з виготовлення ПКД" є протиправним та підлягає скасуванню оскільки суперечить приписам Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Водному кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", Закону України "Про державні цільові програми", а також Загальнодержавній цільовій програмі розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №816/2006/18 та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі №816/2006/18 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство екології та природних ресурсів України, Оржицьку районну державну адміністрацію, Національний природний парк "Нижньосульський" та в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне агентство рибного господарства України, Черкаську обласну раду, Чорнобаївську районну раду, Горошинську сільську раду Семенівського району Полтавської області, Чутівську сільську раду Оржицького району Полтавської області (а.с.2-3 т.1).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №816/2007/18 та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у справі №816/2007/18 в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство екології та природних ресурсів України, Оржицьку районну державну адміністрацію, Національний природний парк "Нижньосульський" та в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне агентство рибного господарства України, Черкаську обласну раду, Чорнобаївську районну раду, Горошинську сільську раду Семенівського району Полтавської області, Чутівську сільську раду Оржицького району Полтавської області (а.с.149-150 т.1).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 об`єднано в одне провадження справи №816/2006/18 та №816/2007/18 за позовами Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, Мохнацької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (надалі - позивачі) до Полтавської обласної ради (надалі - відповідач), треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Оржицька районна державна адміністрація, Національний природний парк "Нижньосульський", Державне агентство рибного господарства України, Черкаська обласна рада, Чорнобаївська районна рада, Горошинська сільська рада Семенівського району Полтавської області, Чутівська сільська рада Оржицького району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, для спільного розгляду (а.с.140-145 т.1). Присвоєно номер справи №816/2006/18.

27.06.2018 відповідач надав до суду відзиви (а.с.51-59, 209-217 т.1), в яких просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що оскаржуване рішення є правомірним та прийняте Полтавською обласною радою відповідно до вимог чинного законодавства. Зазначено, що будівництво шлюза-регулятора на р. Сула обумовлене з метою підвищення водності річок Сула та Оржиця. Будівництво шлюза-регулятора дозволить: збільшити водоносність річок Сула та Оржиця, зберегти унікальну флору і фауну в заплавах річок, не допустити виникнення торф`яних пожеж. Доводи позивачів щодо невідповідності спірного рішення вимогам Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року, затвердженої Законом України № 4836-VІ від 24.05.2012, безпідставними та такими що не відповідають фактичним обставинам справи.

02.07.2018 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи - Черкаської обласної ради (а.с.66-71, 223-228 т.1), в яких представник просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що частиною третьою статті 13 Закону України "Про державну екологічну експертизу" передбачено, що здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. А згідно п.22 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМУ від 28.08.2013 №808, нове будівництво, реконструкція основних гідротехнічних споруд усіх видів відноситься до об`єктів, що становлять підвищену екологічне небезпеку.

05.07.2019 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи - Оржицької районної державної адміністрації (а.с.77-79, 247-249 т.1), в яких представник просить відмовити в задоволені позовних вимог. Зазначено, що у зв`язку із зниженням рівня води у річці Оржиця та збільшенням засушливого періоду регулярними стали випадки торф`яних пожеж на ліквідацію яких витрачено майже 4 мільйони гривень. На думку третьої особи будівництво шлюза-регулятора дозволить збільшити водоносність річок Сула та Оржиця, зберегти унікальну флору і фауну в заплавах річок, не допустити виникнення торф`яних пожеж.

05.07.2018 до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи - Національний природний парк "Нижньосульський" (а.с.83, 246 т.1), в яких представник зазначив, що на його адресу не надходили документи щодо будівництва гідротехнічної споруди на річці Сула в с.Тарасівка Оржицького району Полтавської області. Будівництво здійснюватиметься поза межами НПП "Нижньосульський".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 залучено до участі у справі №816/2006/18 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації (а.с.240-241 т.2).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 провадження у справі зупинено до набранням законної сили рішення у справі №816/1219/18 (а.с.26-37 т.3).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 адміністративну справу №816/1219/18 за позовом Великобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області до Полтавської обласної ради, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України, Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, Національний природний парк "Нижньосульський", Державне агентство рибного господарства України, Черкаська обласна рада, Чорнобаївська районна рада про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 поновлено провадження у справі №816/2006/18 (а.с.52-53 т.3).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.86-88 т.3).

У судовому засіданні 24.06.2019 представник позивачів вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Від третіх осіб надійшли клопотання про розгляд справи без особистої участі представників.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням ХVI сесії VI скликання Полтавської обласної ради від 23.05.2013 затверджена "Регіональна цільова програма розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року" (а.с.19 т.1).

Відповідно до додатка 3, розділу ІІІ.1.1 Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року передбачено "Будівництво водо-регулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка, з виготовлення ПКД" (а.с.67 т.1).

Позивачі, не погоджуючись з вказаним рішенням в частині затвердження заходу, передбаченого додатком 3, розділу ІІІ.1.1 Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року - пункт "Будівництво водо-регулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка, з виготовлення ПКД", звернулася до суду з позовом.

Надаючи оцінку позовним вимога позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб`єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Згідно з ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У позовних заявах Мохнацької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області зазначено, що вони розташовані на правому березі річки Сула, яка поділяє територію Семенівського району Полтавської області та Чорнобаївського району Черкаської області. Екологічна ситуація в річці як прямо так і опосередковано впливає на здоров`я та спосіб життя людей, що проживають на території Мохнацької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

Отже, доводи позивачів зводяться до того, що незаконне будівництво водорегулюючої споруди - шлюз-регулятора на р.Сула в районі с.Тарасівка Оржицького району Полтавської області зачіпає права мешканців Мохнацької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на безпечне довкілля.

На підтвердження своєї позиції позивачі надали до суду висновок експертів-юристів Всеукраїнської громадської організації "Асоціація правників України" (а.с.5-38 т.2), у висновку якого зазначено: "органи державної влади і місцевого самоврядування Полтавської області при вирішенні питання про можливе спорудження шлюзу-регулятора на річці Сула в районі села Тарасівка Оржицького району Полтавської області діяли з порушенням статті19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування можуть діяти тільки у спосіб і у межах, визначених Конституцією та Законами України".

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів ; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно частин 6, 7 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Суд зазначає, що наданий позивачами науково-правовий висновок не відповідає вимогам статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не може вважатися допустимим доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" наукова і науково-технічна експертиза є невід`ємним елементом державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності та проводиться відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу".

Відповідно до статті 25 Закону України "Про наукову і науково-технічну експертизу" висновки громадської та інших наукових і науково-технічних експертиз мають, як правило, рекомендаційний характер.

Експерти Всеукраїнської громадської організації "Асоціація правників України" зробили узагальнений висновок, що органи державної влади і місцевого самоврядування Полтавської області при вирішенні питання про можливе спорудження шлюзу-регулятора на річці Сула в районі села Тарасівка Оржицького району Полтавської області діяли з порушенням статті 19 Конституції України.

Водночас, частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

При розгляді справи суд звертає увагу на позицію третьої особи - Оржицької районної державної адміністрації, що викладена у письмових поясненнях (а.с.77-79, 247-249 т.1).

Так, на території Оржицького району розташовано 6 розвіданих торф`яних масивів загальною площею близько 400 га та ряд нерозвіданих, де наявні значні запаси торфу, який може бути використаний як альтернативне паливо. У зв`язку із значним зниженням рівня води у річці Оржиця та збільшенням засушливого періоду регулярними стали випадки торф`яних пожеж. На підтвердження чого надано лист Головного Управління ДСНС України у Полтавській області від 02.05.2018 №31-22/26 (а.с.81-82 т.1).

Згідно листа Оржицької районної державної адміністрації від 04.07.2018 №01-45/371 (а.с.80 т.1) на ліквідацію пожеж в екосистемах Оржицького району протягом 2010 - 2017 років витрачено з місцевого бюджету 508815 грн. Загальна сума витрат становить майже 4 мільйони гривень.

Крім того, зниження рівня води і річках призвело до висихання ставків та колодязів, що негативно вплинуло на забезпечення населення питною водою. Збільшення водоносності річок Сула та Орижиця забезпечить підвищення рекреаційної привабливості територій та збільшить надходження інвестицій у будівництво рекреаційних об`єктів.

Отже, позивачами не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржуване рішення відповідача порушують права позивачів. В той же час третьою особою - Оржицькою районною державною адміністрацією надано пояснення зі змісту яких прослідковується доцільність будівництва водорегулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка Оржицького району Полтавської області.

Надаючи оцінку іншим доводам позивачів суд виходить з наступного.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.05.2012 № 4836- VІ "Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро до 2021 року" рекомендовано Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:

- скоригувати та затвердити відповідно до завдань Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року регіональні (місцеві) програми (заходи) щодо розвитку водного господарства;

- під час розроблення та затвердження місцевих бюджетів передбачати у них необхідні кошти для забезпечення виконання регіональних та місцевих програм (заходів) щодо розвитку водного господарства.

Згідно п. 2 розділу 1 Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання, затверджених наказом Міністерства економіки України від 04.12.2006 №367 регіональні цільові програми готуються відповідно до основних принципів розроблення державних цільових програм, зазначених у Законі України "Про державні цільові програми".

Згідно розділу 3 вказаних Методичних рекомендацій, експертиза визначення результативних показників, реальності та доцільності заходів, включених до підготовленого проекту програми, здійснюється структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади з економічних та фінансових питань. До проведення експертизи можуть залучатися фахівці інших заінтересованих структурних підрозділів місцевого органу виконавчої влади, науковці. Кожен з учасників експертизи надає у визначений строк висновок, у якому за наявності викладаються зауваження до програми. У разі наявності зауважень проект програми доопрацьовується. З метою широкого обговорення проект програми може розміщуватися на зовнішньому сайті місцевого органу виконавчої влади, а в місцевій пресі - публікуватися інформаційні матеріали про проект програми (відповідно до розділу 7 пояснювальної записки до проекту Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області до 2021 року Проект Програми розпорядження вже перебуває в стадії громадського обговорення.

Як пояснив представник відповідача Програми розглянуто на щотижневій нараді у голови обласної державної адміністрації та на нарадах у заступника голови облдержадміністрації, на засіданнях Громадської екологічної ради Полтавщини та круглого столу до Всесвітнього Дня води, інформація прозвучала в новинах телестудій "Місто" і ТРК "Лтава". Після отримання позитивного висновку проект програми надається органу місцевого самоврядування для розгляду на сесії органу місцевого самоврядування.

Згідно протоколу засідання робочої групи з проведення експертно-економічних висновків щодо доцільності розробки нових обласних цільових (комплексних) програм від 03.04.2013 року за № 18 Проект програми розроблений на виконання Закону № 4836-VІ від 24.05.2012 року. Програма спрямована на створення сприятливих умов для ефективного функціонування водного господарства, використання та відтворення водних ресурсів, запобігання та ліквідації наслідків шкідливої дії вод. Проект програми відповідає вимогам Положення про порядок розробки, затвердження та виконання регіональних цільових (комплексних) програм у Полтавській облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 14.04.2011 року № 158.

За результатами проведеного засідання вирішено підтримати подання проекту Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року на розгляд сесії обласної ради.

Словосполучення "можуть залучатися", яке зазначено в розділі 3 вказаних Методичних рекомендацій розуміється як право, а не обов`язок, в тому числі і залучення фахівців Міністерства інфраструктури (хоча, які не являються місцевими органами виконавчої влади), Національного природного парку "Нижньосульський".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про екологічну експертизу" (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, проводить державну екологічну експертизу щодо об`єктів, які стосуються території зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та/або рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Але, в той же час здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

У 2015 році проектним інститутом "Дніпродіпроводгосп" розроблено проект будівництва шлюза-регулятора на річці Сула в районі села Тарасівка Оржицького району Полтавської області.

Проект пройшов державну експертизу в ДП "Спеціалізована державна експертна організація", що підтверджується експертним звітом від 18.03.2016 №17-0050-16П (17-2254-15Н) (а.с.106-109 т.2).

Стосовно твердження позивачів про порушення законодавства про місцеве самоврядування, у зв`язку з відсутністю у Полтавської обласної ради законних підстав для затвердження Регіональної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро в Полтавській області на період до 2021 року в частині будівництва водорегулюючої споруди - шлюза-регулятора на р. Сула в районі с. Тарасівка, з виготовленням ПКД, що зазначений у додатку 3, розділу ІІІ.1.1 Регіональної цільової програми, оскільки її затвердження мало б відбуватись лише за згоди органів місцевого самоврядування, як того вимагає пункт 22 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", суд зазначає наступне.

Позивачі зазначають, що дозволу на спорудження гідротехнічної споруди на річці Сула не надавали.

Частиною другою статті 82 ВК України визначено, що створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 1 вказаного закону районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Відповідно до преамбули Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" - цей Закон відповідно до Конституції України Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", інших законів України визначає правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Тобто, в розумінні вказаного законодавства обласні ради також відносяться до місцевих рад.

Частиною другою статті 82 ВК України не регламентовано, яка саме місцева рада (чи то сільська, селищна, міська, районна, обласна) повинна надавати відповідний дозвіл.

Враховуючи наведене слід дійти висновку, що вимоги вказаної вище статті водного законодавства Полтавською обласною радою не порушені.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням відповідача не порушені права позивачів.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідачем доведено відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, про що просив позивач у позові.

Доказів щодо понесення інших судових витрат сторонами не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позову Мохнацької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, Малобурімської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області до Полтавської обласної ради, треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Оржицька районна державна адміністрація, Національний природний парк "Нижньосульський", Державне агентство рибного господарства України, Черкаська обласна рада, Чорнобаївська районна рада, Горошинська сільська рада Семенівського району Полтавської області, Чутівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Департамент будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01 червня 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко