Постанова

від 18.06.2019 по справі 910/11620/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа№ 910/11620/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Верховця А.А.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 27.03.2019 (суддя Івченко А.М.)

у справі №910/11620/18

за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс" (код 23516019)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 визнано кредиторами у справі № 910/11620/18 по відношенню до боржника:

- Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на суму 7100048,37 грн, з яких: 21462,00 грн - перша черга; 7078586,37 грн - четверта черга;

- Головне управління ДФС у м. Києві на суму 3842,00 грн - перша черга;

в іншій частині вимог Головного управління ДФС у м. Києві відмовлено; затверджено реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс".

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ГУ ДФС у місті Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 в частині відхилення кредиторських вимог в сумі 6289,13 грн, визнати ГУ ДФС у м. Києві кредитором боржника з грошовими вимогами в розмірі 6289,13 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 4, 42 ГПК України та ст.ст. 1, 16, 19, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За твердженням скаржника, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури банкрутства, у зв`язку з чим питання погашення податкових зобов`язань боржника, в даному випадку, врегульовано Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Орган ДФС вказує, що податковий борг у розмірі 3982,91 грн утворився у зв`язку з несплатою боржником визначених контролюючим органом зобов`язань, штрафів та пені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями. Таким чином, кредитор, вимоги якого виникли під час проведення процедур банкрутства, може реалізувати своє процесуальне право та заявити їх до боржника у строк встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому посилання на строки позовної давності, які встановлені Цивільним кодексом України та передбачені Податковим кодексом України є неправомірними, оскільки в процедурах банкрутства кредитор може реалізувати свої права лише у спосіб, передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11620/18, розгляд справи призначено на 18.06.2019.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Реверук П.К. подав відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 27.03.2019 без змін. Заперечення арбітражного керуючого ґрунтуються на тому, що заборгованість боржника виникла у 2011-2012 роках, ст. 102 Податкового кодексу України встановлений 1095-денний строк для стягнення податкового боргу, з дня спливу якого такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а орган ДФС втрачає право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/11620/18 по суті спочатку колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Отрюх Б.В., Верховець А.А., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, докази належного повідомлення про час та місце засідання суду наявні в матеріалах справи, а відтак колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути дану справу в апеляційному порядку без участі представників учасників справи.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, в тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Частиною третьою статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що до заяви кредитора в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду.

Виходячи із спеціальних норм Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Тобто, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, самі повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов`язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.

Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку, в тому числі і за правилами для стягнення податкового боргу, встановленими Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс"; визнано грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до боржника у розмірі 4796338,81 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Реверука П.К.

Оголошення про порушення справи № 910/11620/18 про банкрутство було оприлюднене 17.01.2019 за № 56766.

У визначений законодавством тридцятиденний строк до господарського суду звернулись наступні кредитори: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Головне управління ДФС у м. Києві.

Розпорядник майна боржника визнав та включив до реєстру вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в повному обсязі, а вимоги Головного управління ДФС у м. Києві відхилив.

Місцевий господарський суд, за наслідками розгляду заявлених грошових вимог та реєстру вимог кредиторів, оскаржуваною ухвалою попереднього засідання від 27.03.2019 визнав кредиторами боржника:

Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на суму 7100048,37 грн, з яких: 21462,00 грн - перша черга; 7078586,37 грн - четверта черга;

Головне управління ДФС у м. Києві на суму 3842, 00 грн - перша черга;

в іншій частині вимог Головного управління ДФС у м. Києві відмовив;

затвердив реєстр вимог кредиторів Закритого акціонерного товариства "Енергетична сервісна компанія "Енергосервіс".

Рішення суду першої інстанції в частині відхилення грошових вимог в сумі 6289,13 грн мотивоване тим, що заборгованість боржника виникла в 2011-2012 роках, а після спливу строку давності (1095 календарних днів), встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Пункт 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу (п. 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України).

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Згідно заяви Головного управління ДФС у м. Києві грошові вимоги обґрунтовані наявністю у боржника заборгованості на суму 6289,13 грн, а саме:

- з податку на додану вартість у розмірі 3982,91 грн (основні зобов`язання - 0,00грн; штрафна санкція - 1360,00 грн; пеня - 2622,91 грн);

- з податку на прибуток у розмірі 2306,22 грн (основні зобов`язання - 0,00 грн; штрафна санкція - 850,00 грн; пеня - 1456,22 грн).

Податковий борг з податку на прибуток в сумі 850,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0006971501 від 31.01.2011 (штрафна санкція).

16.01.2019 нарахована пеня в розмірі 1456,22 грн на податковий борг в сумі 850,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0006971501 від 31.01.2011, за період з 11.02.2011 по 16.01.2019.

Податковий борг з податку на додану вартість в сумі 680,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0046241504 від 04.11.2009 (штрафна санкція).

16.01.2019 нарахована пеня в розмірі 1333,99 грн на податковий борг в сумі 680,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0046241504 від 04.11.2009, за період з 18.12.2009 по 16.01.2019.

Податковий борг з податку на додану вартість в сумі 680,00 грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0012081504 від 25.02.2010 (штрафна санкція).

16.01.2019 нарахована пеня в розмірі 1288,92 грн на податковий борг в сумі 680,00 грн, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0012081504 від 25.02.2010, за період з 09.04.2010 по 16.01.2019.

Тобто, на момент звернення Головного управління ДФС у м. Києві з кредиторськими вимогами до господарського суду (06.02.2019), вже минув трирічний строк, визначений ст. 102 Податкового кодексу України.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, що грошові вимоги на суму ПДВ та податку на прибуток заявлені Головним управлінням ДФС у м. Києві поза межами 1095 днів, борг набув статусу безнадійного, а списання такого боргу за правилами статті 101 Податкового кодексу України повинно здійснюватися органами державної служби самостійно з урахуванням пені, що нарахована за його невчасне погашення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що кредитор, вимоги якого виникли під час проведення процедур банкрутства, може реалізувати своє процесуальне право та заявити їх до боржника у строк встановлений Законом про банкрутство, а тому безпідставним є застосування строків позовної давності, які встановлені Цивільним кодексом України та передбачені Податковим кодексом України, оскільки заявлені Головним управлінням ДФС у м. Києві грошові вимоги за своєю суттю є конкурсними вимогами, оскільки виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують наведених судом висновків про відхилення грошових вимог Головного управління ДФС у місті Києві до боржника в частині, що стосуються податку на додану вартість, податку на прибуток та нарахованої пені на загальну суму 6289,13 грн, відтак, ухвала попереднього засідання в цій частині підлягає залишенню без змін, як така, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

В той же час, висновок суду першої інстанції про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог Головного управління ДФС у м. Києві на суму 3842,00 грн (у першу чергу задоволення) не обґрунтований та зроблений із порушенням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті.

Апеляційний суд встановив, що грошові вимоги в сумі 3842,00 грн є сумою судового збору, який сплачений Головним управлінням ДФС у м. Києві при зверненні до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника, а відтак не підлягають визнанню з огляду на ст. 129 ГПК України у зв`язку з відхиленням заяви контролюючого органу.

Таким чином, оскаржувана ухвала попереднього засідання підлягає скасуванню в частині визнаних грошових вимог Головного управління ДФС у м. Києві на суму 3842,00 грн, а грошові вимоги в цій частині - відхиленню.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції про часткове визнання кредиторських вимог Головного управління ДФС у м. Києві прийнято в цій частині з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню. В зазначеній частині належить прийняти нове рішення про відмову у визнанні грошових вимог Головного управління ДФС у м. Києві до боржника в сумі 3842,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5763,00 грн в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника у зв`язку з відхиленням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 скасувати в частині визнання грошових вимог Головного управління ДФС у місті Києві на суму 3842,00 грн. (перша черга).

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити у визнанні кредиторських вимог Головного управління ДФС у місті Києві на суму 3842,00 грн (перша черга).

3. Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11620/18 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Головного управління ДФС у м. Києві залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.07.2019.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді А.А. Верховець

Б.В. Отрюх