Постанова

від 25.06.2019 по справі 910/1289/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. Справа№ 910/1289/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.06.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 (повний текст складено 24.04.2019)

у справі №910/1289/19 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл до 1. Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2. Комунального підприємства Київський метрополітен провизнання недійсним односторонніх правочинів відмови від договору, зобов`язання виконувати договір та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі, відповідач-1 або Департамент) та Комунального підприємства Київський метрополітен (далі, відповідач-2 або Підприємство), в якому просило суд:

- визнати недійсною односторонню відмову Департаменту від Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста ;

- визнати недійсною односторонню відмову Підприємства від Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста ;

- зобов`язати Департамент та Підприємство виконати умови Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста ;

- зобов`язати Департамент та Підприємство надати Товариству доступ до встановленого на об`єктах, які розташовані у вагонах, в тунелях та на станціях Київського метрополітену обладнання в рамках діючого Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста для проведення планових ремонтно-технічних робіт.

27.02.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл до Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення змісту позовних вимог, в якій позивач виклав вимоги у частині визнання недійсними односторонніх правочинів відповідачів про відмову від договору (пункти 2 і 3 прохальної частини позовної заяви) у наступній редакції:

- визнати недійсною односторонню відмову Департаменту від Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста , викладену у листах Департаменту №050/13-10829 від 27.12.2017 та №050/13-899 від 06.02.2018;

- визнати недійсною односторонню відмову Підприємства від Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста , викладену у листі Підприємства №57-НТ від 16.02.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Департаменту та Підприємства не було правових підстав для односторонньої відмови від Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста , а тому така відмова відповідачів в односторонньому порядку від вказаного договору суперечить умовам цього договору, положенням статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим односторонні правочини мають бути визнані судом недійсними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 (повний текст складено 24.04.2019) у справі №910/1289/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл задоволено частково.

Визнано недійсною односторонню відмову Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) від Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста , викладену в листі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2017 №050/13-10829.

Зобов`язано Комунальне підприємство Київський метрополітен (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) надати Товариству з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл (01054, м. Київ, вул. О.Гончара/Гоголівська, буд. 76/2А; ідентифікаційний код 38824876) доступ до встановленого на об`єктах, які розташовані у вагонах, в тунелях та на станціях Київського метрополітену обладнання в рамках Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста для проведення планових ремонтно-технічних робіт.

Присуджено до стягнення з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл (01054, м. Київ, вул. О.Гончара/Гоголівська, буд. 76/2А; ідентифікаційний код 38824876) судовий збір у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Прийняте рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову мотивоване тим, що зібраними в матеріалах справи доказами не підтверджується існування правових підстав для розірвання в односторонньому порядку Інвестиційного договору згідно листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 у відповідності до встановленої пунктами 12.5.-12.7. Договору процедури, а такий правочин не відповідає наведеним положенням Договору та приписам статей 6, 11-13, 203, 611, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, що в силу норми статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним. Відтак, вимога Товариства про визнання недійсною односторонньої відмови Департаменту від Договору, викладеної в листі Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, є обґрунтованою та законною. Водночас, правові підстави для визнання недійсними листів Департаменту від 06.02.2018 №050/13-899 та Підприємства від 16.02.2018 №57-НТ відсутні, адже останні не містять притаманних правочину (в т.ч. односторонньому) ознак - не породжують жодних правових наслідків.

В той же час, наявні в матеріалах справи докази підтверджують фактичне невизнання відповідачами права Товариства на доступ до вагонів, тунелів та станцій Київського метрополітену з метою проведення планових ремонтно-технічних робіт встановленого в рамках Договору обладнання, що полягає у відмові в наданні такого доступу, а тому в силу приписів статей 11, 14, 525, 526, 590 Цивільного кодексу України та пункту 5.1.8 Договору вимога позивача про зобов`язання Підприємства надати Товариству доступ до встановленого на об`єктах, які розташовані у вагонах, в тунелях та на станціях Київського метрополітену обладнання в рамках діючого Договору для проведення планових ремонтно-технічних робіт є правомірною. При цьому, спірне обладнання розташовано саме в Київському метрополітені, а тому питання доступу до нього не входить до сфери управління Департаменту, що виключає можливість зобов`язання останнього на вчинення відповідних дій.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідачів виконати умови Договору, суд зазначив, що позивачем не конкретизовано, які саме дії в межах взятих останніми на себе зобов`язань за Договором слід зобов`язати вчинити. У свою чергу, виключно за наслідками невиконання відповідних зобов`язань у іншої сторони виникає право на захист своїх порушених прав і інтересів в суді, в т.ч. шляхом пред`явлення вимоги про примусове виконання тих чи інших дій іншою стороною, а тому така вимога не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 10.05.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошта Стандарт на конверті) Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі №910/1289/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянтом також викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі №910/1289/19.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач-1 зазначив, що суд першої інстанції всупереч положенням частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не надав належної оцінки тому факту, що позивач, починаючи з 16.10.2016 по 01.02.2018, не виконав вимоги графіку фінансування І черги, затвердженого додатковою угодою №4 від 14.05.2016, а саме не виконані роботи на 5 перегонах між станціями Хрещатик - Театральна , Поштова Площа - Майдан Незалежності , Театральна - Університет , Гідропарк - Дніпро та Дорогожичі - Лук`янівська .

Також, відповідач-1 стверджує, що суд першої інстанції не зазначив, з якої саме підстави, встановленої статтею 203 Цивільного кодексу України, одностороннє розірвання Інвестиційного договору не відповідає положенням Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 07.06.2019, зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі всебічного та повного з`ясування обставин справи, з дотриманням принципів господарського судочинства. За твердженнями позивача, обставини, на які посилається відповідач-1 у своїй апеляційній скарзі, були повною мірою досліджені судом, а наявність у тристоронньому листуванні між позивачем та відповідачами різного роду питань з приводу взаємодії за Інвестиційним договором, не свідчить про наявність правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку згідно листа скаржника від 27.12.2017 №050/13-10829. Суд при ухваленні оскарженого рішення зазначив, що односторонній правочин від 27.12.2017 №050/13-10829 не відповідає положенням пунктів 12.5.-12.7. Договору та приписам статей 6, 11-13, 203, 611, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, що в силу норми статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним, чим спростовуються твердження апелянта про те, що судом не зазначені підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі №910/1289/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі №910/1289/19, призначено до розгляду апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі №910/1289/19 на 25.06.2019.

Клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду судом апеляційної інстанції не розглядалось, оскільки апеляційна скарга Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) була подана у двадцятиденний строк з дати складення повного тексту рішення, тобто у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.06.2019 судом за результатами розгляду апеляційної скарги було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 25.06.2019 з`явилися представники позивача та відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача-1 з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представники відповідачів у судовому засіданні 25.06.2019 підтримували доводи апеляційної скарги відповідача-1, просили її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.10.2014 №1230, відповідно до рішення Київської міської ради від 24.05.2007 №528/1189 Про затвердження Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2011 №1916 Про проведення інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до будівництва Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста , в межах функцій органу місцевого самоврядування: затверджено переможцем конкурсу із залучення інвестора до будівництва Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста (протокол постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 24 вересня 2014 року №61/2014) Товариство з обмеженою відповідальністю Фідомобайл ; Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідний інвестиційний договір з переможцем конкурсу та замовником будівництва - комунальним підприємством Київський метрополітен .

02.12.2014 між Департаментом (організатор конкурсу), Підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фідомобайл (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю Москіто Мобайл (інвестор) було укладено Інвестиційний договір №050-13/і/143 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста (далі - Договір), відповідно до умов якого погоджено, що сторони з метою забезпечення надання в Київському метрополітені якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста Києва здійснюють діяльність щодо будівництва та експлуатації сукупності апаратних, програмних та інженерно-технічних засобів, призначених для надання послуги безпровідного доступу до мережі інтернет за технологією Wi-Fi, що має бути створена при реалізації інвестиційного проекту (Wi-Fi мережа) в Київському метрополітені, в тому числі комплексу апаратних, програмних та інженерно-технічних засобів і мереж (пасивне обладнання), призначених для збору, обробки, збереження та передачі відеоінформації через Wi-Fi або дротову мережу передачі даних (об`єкт інвестування).

До укладеного Договору сторонами шляхом укладення додаткових угод вносились зміни.

04.02.2015 між позивачем та відповідачами було укладено додаткову угоду №1 до Інвестиційного договору, якою внесено зміни в реквізити та змінено слова ТОВ Фідомобайл на ТОВ Москіто Мобайл .

22.06.2015 між сторонами Інвестиційного договору укладено додаткову угоду №2, якою було визначено індивідуальний розмір плати за послуги розміщення телекомунікаційних мереж та обладнання у тунелях на станціях та у вагонах Київського метрополітену, а також доповнили інвестиційний договір новими пунктами.

09.11.2015 між позивачем та відповідачами укладено додаткову угоду №3 до Інвестиційного договору.

14.05.2016 сторони уклали додаткову угоду №4, якою доповнили інвестиційний договір новим пунктом 3.9. наступного змісту:

Графік фінансування та реалізації Інвестиційного проекту можуть визначатись Сторонами, як на Об`єкт інвестування в цілому, так і на Частину Об`єкта інвестування відповідно до розробленої та затвердженої у встановленому законодавством України порядку та згідно з умовами Договору, ПД, які оформлюються у вигляді додатків до інвестиційного договору, які є невід`ємними частинами Договору .

Відповідно до Додаткової угоди №4 від 14.05.2016 сторони затвердили графік фінансування І черги будівництва об`єкту інвестування.

Згідно пункту 12.5. Договору організатор конкурсу має право розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання інвестором зобов`язань, передбачених пунктами 2.13, 3.9, 3.11, 5.2.1 - 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.9 - 5.2.11, 5.2.14, 5.2.19, 5.2.24 цього договору, в порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до пунктів 12.6., 12.7. Договору у разі невиконання інвестором зобов`язань за цим договором питання розірвання цього договору за пропозицією організатора конкурсу/замовника виноситься на розгляд комісії. Після розгляду комісії та прийняття нею рішення організатор конкурсу повідомляє інвестора про: необхідність безумовного виконання умов цього договору протягом 30 календарних днів; терміни розірвання цього договору у разі не усунення інвестором порушень його умов. У разі неусунення інвестором порушень умов цього договору протягом 37 календарних днів з дня направлення організатором конкурсу на адресу інвестора, зазначену в договорі, повідомлення про розірвання, цей договір буде вважатись розірваним.

19.12.2017 на засіданні постійно діючої конкурсної комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, утвореної розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1403 від 22.10.2007, за наслідками розгляду питання про стан виконання та можливість розірвання Договору було прийнято рішення, оформлене протоколом №103/2017, яким вирішено: Департаменту повідомити Товариство про необхідність безумовного виконання умов Договору протягом 30 календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення; доручити Підприємству проінформувати Департамент про результати виконання Товариством умов Договору; у разі не усунення Товариством порушень умов Договору протягом 37 календарних днів з дня направлення Департаментом (організатор конкурсу) повідомлення про розірвання Договору, останній буде вважатися розірваним; доручити Підприємству провести інвентаризацію встановленого Товариством обладнання в процесі реалізації Договору та доповісти Комісії в лютому 2018 року.

Листом від 27.12.2017 №050/13-10829 Департаментом було повідомлено Товариство про прийняття Комісією рішення від 19.12.2017, оформленого протоколом №103/2017, щодо розірвання Договору та: вказано про необхідність безумовного виконання умов Договору протягом 30 календарних днів з моменту направлення цього листа та надання організатору конкурсу (в копії замовнику) інформації про фактичне виконання зазначеного зобов`язання та робіт згідно договору з копіями підтвердних документів і фото фіксацією; звернуто увагу, що відповідно до п. 12.7 Договору та наведеного рішення Комісії у разі не усунення інвестором порушень умов Договору протягом 37 календарних днів з дня направлення організатором конкурсу на адресу інвестора, зазначену в договорі, цього повідомлення про розірвання, Договір буде вважатись розірваним.

09.01.2018 листом №22-Н та 24.01.2018 листом №24-01/2018 Підприємством та Товариством відповідно було повідомлено Департамент про стан виконання Договору.

Листом від 06.02.2018 №050/13-899 Департамент з посиланням на рішення Комісії від 19.12.2017, оформлене протоколом №103/2017, та лист Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 повідомив Товариство про фактичне припинення Договору з 01.02.2018.

16.02.2018 Підприємство звернулося до Товариства з листом №57-НТ, в якому, з посиланням на лист Департаменту від 06.02.2018 №050/13-899 про повідомлення про припинення Договору з 01.02.2018, вказувало на те, що з 19.02.2018 відключить обладнання Товариства від власних електричних мереж, а тому останньому необхідно вжити всіх заходів з недопущення виникнення аварійних та позаштатних ситуацій та у найкоротші терміни визначити дату комісійного проведення інвентаризації обладнання Wi-Fi мережі, розміщеної на об`єктах метрополітену, що належить Товариству.

Листом №28-12/2018 від 28.12.2018 Товариство звернулося до Департаменту та Підприємства з проханням для проведення планових ремонтно-технічних робіт (відновлення можливості використання мережі Wi-Fi; ремонту телекомунікаційної мережі; перевірки справності встановленого обладнання; необхідності проведення технічних випробувань системи відеоспостереження тощо) на об`єктах, які розташовані у вагонах, в тунелях та на станціях Київського метрополітену, просив надати згоду на доступ до власного обладнання в рамках діючого Інвестиційного договору №050-13/і/143 від 02.12.2014 Про будівництво Wi-Fi мережі в Київському метрополітені для надання якісних телекомунікаційних послуг жителям та гостям міста .

У відповідь на вказаний лист Департамент повідомив Товариство про те, що на підставі рішення Комісії від 19.12.2017, оформленого протоколом №103/2017, листом від 06.02.2018 було повідомлено Товариство про фактичне припинення Договору з 01.02.2018. При цьому, інформував про те, що відповідно до вимоги державного виконавця від 16.11.2018 №307/30 03.12.2018 було розпочато проведення виконавчих дій, здійснення опису та арешту майна боржника Товариства, яке розміщено на станціях та перегонах Київського метрополітену. Також, зазначив, що питання надання доступу до майна, розміщеного третіми особами в Київському метрополітені, не відноситься до повноважень Департаменту.

Листом від 09.01.2019 №4-НТ Підприємство у відповідь на прохання Товариства щодо надання доступу до обладнання для проведення планових ремонтно-технічних робіт повідомило про необхідність узгодження цього питання з Департаментом.

Спір у справі стосується законності одностороннього розірвання Договору за ініціативою відповідачів та зобов`язання останніх виконувати Договір і надати доступ Товариству до встановленого в рамках виконання Договору обладнання для проведення планових ремонтно-технічних робіт.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суд відзначає, що оформлене у визначеному відповідним договором порядку волевиявлення однієї із сторін на дострокове припинення його дії за своїми наслідками є одностороннім правочином про розірвання відповідного договору, а відтак, при його вчиненні мають бути дотриманні встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності такого правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України є правовою підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

У даному випадку, позивачем як на односторонні правочини, за якими було розірвано Договір, вказується на листи Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, від 06.02.2018 №050/13-899 та лист Підприємства від 16.02.2018 №57-НТ, які, на його думку, стосуються одностороннього розірвання Договору з підстав порушення його умов контрагентом у відповідності до приписів пункту 12.5. Договору.

Однак, системний аналіз змісту наведених листів відповідачів вказує на те, що рішення про розірвання Договору згідно приписів пункту 12.5. Договору та в порядку, визначеному пунктами 12.6.-12.7. Договору, було оформлено саме листом Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, в той час як послідуючі листи Департаменту від 06.02.2018 №050/13-899 та Підприємства від 16.02.2018 №57-НТ, містять виключно констатацію факту про одностороннє розірвання договору згідно листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829.

До того ж, за умовами пункту 12.5. Договору виключно організатору конкурсу (Департаменту) надано право одностороннього розірвання Договору за наявності підстав для цього, що реалізується шляхом погодження такого питання постійно діючою конкурсною комісією по залученню інвесторів до фінансування будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, утвореною розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1403 від 22.10.2007, (далі - Комісія) та повідомленням інвестора про необхідність усунення недоліків, які стали підставою для прийняття такого рішення, протягом 30-ти денного строку, за наслідками чого на 37 день Договір і може бути визначено таким, що припинив свою дію за односторонньою ініціативою організатора конкурсу.

Тобто, посилання позивача на те, що листами Департаменту від 06.02.2018 №050/13-899 та Підприємства від 16.02.2018 №57-НТ було оформлено односторонні правочини розірвання Договору є безпідставним, адже такі листи за своїм змістом не породжують правових наслідків у вигляді припинення дії Договору, а виключно ґрунтуються на посиланні щодо оформлення такого рішення (правочину) згідно листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 та припиненні дії Договору за спливом 37-ти днів з дня його направлення.

З огляду на викладене, як вірно зазначив суд першої інстанції, правові підстави для визнання недійсними листів Департаменту від 06.02.2018 №050/13-899 та Підприємства від 16.02.2018 №57-НТ відсутні, адже останні не містять притаманних правочину (в т.ч. односторонньому) ознак - не породжують жодних правових наслідків.

Отже, односторонній правочин, за яким було розірвано Договір, незаконність чого оскаржується позивачем за поданим до суду позовом, оформлений саме листом Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, адже виключно останньому належить право на вчинення відповідних дій згідно пункту 12.5. Договору, тому при його вчиненні мали бути дотримані встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності такого правочину, а передумови вчинення відповідати насамперед приписам пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість одностороннього розірвання договору, якщо це встановлено договором або законом, у разі порушення іншою особою взятих на себе зобов`язання за таким договором.

Відтак, досліджуючи питання законності вчинення одностороннього правочину про розірвання договору, насамперед слід встановити чи передбачено у конкретному випадку право односторонньої відмови від договору в позасудовому порядку, чи дотримано визначеної форми та порядку її вчинення, та чи має місце порушення контрагентом зобов`язання, яке тягне за собою правові наслідки у такому вигляді.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, умовами пункту 12.5. Договору встановлено, що організатор конкурсу має право розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання інвестором зобов`язань, передбачених пунктами 2.13, 3.9, 3.11, 5.2.1 - 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.9 - 5.2.11, 5.2.14, 5.2.19, 5.2.24 цього договору, в порядку, передбаченому цим договором.

У відповідності до пунктів 12.6., 12.7. Договору у разі невиконання інвестором зобов`язань за цим договором питання розірвання цього договору за пропозицією організатора конкурсу/замовника виноситься на розгляд комісії. Після розгляду комісії та прийняття нею рішення організатор конкурсу повідомляє інвестора про: необхідність безумовного виконання умов цього договору протягом 30 календарних днів; терміни розірвання цього договору у разі не усунення інвестором порушень його умов. У разі не усунення інвестором порушень умов цього договору протягом 37 календарних днів з дня направлення організатором конкурсу на адресу інвестора, зазначену в договорі, повідомлення про розірвання, цей договір буде вважатись розірваним.

Отже, в силу приписів статей 6, 11-13, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, визначене в положеннях пункту 12.5. Договору право організатора конкурсу в односторонньому порядку не є безумовним, а пов`язується виключно з невиконанням або неналежним виконанням інвестором зобов`язань, передбачених пунктами 2.13, 3.9, 3.11, 5.2.1 - 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.9 - 5.2.11, 5.2.14, 5.2.19, 5.2.24 Договору.

Тобто, не будь-яке порушення інвестором умов Договору породжує правові наслідки у вигляді набуття організатором конкурсу права ініціювати розірвання такого правочину в односторонньому порядку, а виключно порушення визначених наведеними пунктами Договору зобов`язань.

Частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладене, застосовуючи за аналогією до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, у справі Рисовський проти України (заява №29979/04), у справі Беєлер проти Італії (заява №33202/96), у справі Онер`їлдіз проти Туреччини (заява №48939/99), у справі Megadat.com S.r.l. проти Молдови (заява №21151/04), у справі Москаль проти Польщі (заява №10373/05) обов`язок неухильного дотримання принципу належного урядування, який хоч і стосується офіційних повноважень органів державної влади (в т.ч. місцевого самоврядування), однак, не нівелює їх обов`язку дотримання принципів прозорості і ясності їхніх дій, мінімізації ризику помилок при реалізації своїх прав як учасника правочину з окремим суб`єктом господарювання, слід дійти висновку, що за наявності підстав вважати про порушення інвестором взятих на себе зобов`язань за Договором, які підпадають під погоджені в умовах пункту 12.5. Договору підстави виникнення права одностороннього розірвання такого договору, Департамент, здійснюючи волевиявлення на розірвання Договору, повинен чітко визначити, яке саме зобов`язання згідно визначених пунктів 2.13, 3.9, 3.11, 5.2.1 - 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.9 - 5.2.11, 5.2.14, 5.2.19, 5.2.24 Договору було порушено інвестором.

Як вірно наголосив місцевий господарський суд в оскарженому рішенні, наведений обов`язок чіткого визначення порушеного зобов`язання в першу чергу спрямований на забезпечення правової визначеності в спірних правовідносинах та сприяє реалізації предмету Договору в цілому, адже надає смогу інвестору у визначені пунктом 12.6. Договору строки встановити щодо виконання яких саме зобов`язань організатор конкурсу чи замовник має претензії та за їх обґрунтованості усунути таке порушення або ж надати обґрунтовані заперечення з метою збереження інвестиційного проекту та його подальшої реалізації, метою чого в даному випадку виступає задоволення потреб територіальної громади та гостів міста Києва.

В той же час, відсутність у відповідному повідомленні на підставі пункту 12.5. Договору організатора конкурсу чітко визначеного зобов`язання (відповідного пункту Договору), яке на його думку, є порушеним, як не відповідає встановленому порядку застосування такого положення, так і може створювати перешкод у встановленні інвестором дійсного предмету пред`явленої до нього претензії відносно виконання умов Договору, а відтак, і усунення відповідних недоліків у визначені пунктом 12.6. Договору строки.

Як вбачається із листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, яким оформлено оскаржуваний правочин розірвання Договору, останній мотивовано прийняттям Комісією на засіданні 19.12.2017 рішення згідно пункту 12.5. Договору про початок процедури розірвання Договору у зв`язку із невиконанням інвестором взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим: повідомлено про необхідність безумовного виконання умов Договору протягом 30 календарних днів з моменту направлення цього листа та надання організатору конкурсу (в копії замовнику) інформації про фактичне виконання зазначеного зобов`язання та робіт згідно договору з копіями підтвердних документів і фото фіксацією; звернуто увагу, що відповідно до пункту 12.7. Договору та наведеного рішення Комісії у разі не усунення інвестором порушень умов Договору протягом 37 календарних днів з дня направлення організатором конкурсу на адресу інвестора, зазначену в договорі, цього повідомлення про розірвання, Договір буде вважатись розірваним.

Однак, жодної конкретизації порушення якого саме із передбачених пунктами 2.13, 3.9, 3.11, 5.2.1 - 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.9 - 5.2.11, 5.2.14, 5.2.19, 5.2.24 Договору зобов`язання було допущено інвестором лист Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 не містить.

Більш того, наведений зміст листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 свідчить про відсутність волевиявлення саме Департаменту на розірвання Договору в односторонньому порядку, адже ґрунтується виключно на висловленні такої волі рішенням Комісії, в той час, як за змістом приписів пунктів 12.5. - 12.7. Договору лише організатору конкурсу (Департаменту) належить право щодо прийняття рішення про одностороннє розірвання договору, а винесення його на засіданні комісії носить виключно проміжний, погоджувальний характер, який навіть у випадку заперечення Комісією щодо таких дій Департаменту в силу приписів пункту 6.3.17. Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 №528/1189, не створює жодних правових наслідків для Департаменту щодо подальшої реалізації свого рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку.

З огляду на вищевстановлені обставини, оформлений листом Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 односторонній правочин про розірвання Договору не відповідає встановленому положеннями пункту 12.5. такого договору порядку вчинення відповідних дій. До того ж, носить фактично ознайомлювальний характер з рішенням Комісії про розірвання Договору на підставі пункту 12.5. Договору, а не волевиявленням саме Департаменту на вчинення таких дій.

Крім того, вже саме по собі формулювання: …повідомляємо про необхідність безумовного виконання умов Договору протягом 30 календарних днів з моменту направлення цього листа та надання Організатору конкурсу (в копії Замовнику) інформації про фактичне виконання зазначеного зобов`язання та робіт згідно Договору з копіями підтвердних документів і фотофіксацією. , унеможливлює подальшу реалізацію процедури розірвання Договору в порядку пункту 12.6. Договору, адже не дає змоги жодним чином визначити, які саме дії у визначені строки має вчинити інвестор з метою усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про розірвання Договору.

Таким чином, оформлений листом Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 оскаржуваний правочин одностороннього розірвання Договору не відповідає приписам статей 6, 11-13, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, пунктам 12.5.- 12.7. Договору та здійснений з порушенням принципів прозорості і ясності дій як сторони Договору, адже як вчинений за відсутності фактичного рішення організатора конкурсу на розірвання Договору, так і має своїм наслідком породження невизначеності у подальших діях інвестора в межах процедури розірвання Договору з метою забезпечення можливості його подальшої реалізації (усунення недоліків, за їх наявності, та продовження реалізації інвестиційного проекту). Висновки суду першої інстанції з цього приводу є обґрунтованими.

У свою чергу, твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом не зазначені підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним спростовуються змістом оскаржуваного у даній справі рішення суду та вищенаведеними обставинами.

При цьому, як вірно відзначив суд першої інстанції, якщо вважати підставою направлення листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 відсутність інформації про виконання Договору в цілому, що саме по собі не може бути правовою підставою для одностороннього розірвання Договору, адже унеможливлює встановлення яке саме з визначених пунктами 2.13, 3.9, 3.11, 5.2.1 - 5.2.3, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.9 - 5.2.11, 5.2.14, 5.2.19, 5.2.24 Договору зобов`язання було порушено, то в будь-якому випадку таку інформацію в межах 30-ти денного строку було повідомлено Департаменту листами Підприємства від 09.01.2018 №22-Н та Товариства від 24.01.2018 №24-01/2018, відповідно до яких зазначено, що в рамках реалізації інвестиційного проекту за Договором було: змонтовано та введено в дослідну експлуатацію обладнання Wi-Fi мережі на 12-ти станціях першого пускового комплексу; змонтовано та введено в дослідну експлуатацію обладнання відео нагляду на 11-ти станціях першого пускового комплексу; встановлено додаткові ІР-відеокамери типу АСТі Е34А в кількості 153 шт. з терміном архівації 14 діб; створено інфраструктуру Wi-Fi мережі в 33 потягах (165 вагонах) рухомого складу, в т.ч. повноцінну систему відеоспостереження в трьох потягах (15 вагонах), в яких встановлено 42 відеокамери; створено 12 автоматизованих робочих місць відео нагляду (АРМ) на 11 станціях, а також в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві; організовано канал передачі відеоданих з системи відеоспостереження (СВН), в т.ч. існуючих на метрополітені, на АРМ ГУ НП у м. Києві; загалом в проект інвестування Товариством було вкладено більше ніж 6.1 млн. доларів США.

Тобто, визначене Департаментом в листі від 27.12.2017 №050/13-10829 посилання на відсутність інформації щодо виконання зобов`язань за Договором було усунуто наданням відповідної інформації як замовником, так і інвестором.

Більш того, має місце фактичного порушення відповідачем-1 застосованого ним же механізму одностороннього розірвання Договору у визначеному пунктом 12.7. Договору порядку, адже отримавши у визначений строк інформацію щодо стану виконання зобов`язань інвестора за Договором, Департаментом не було вчинено жодних дій щодо її розгляду (прийняття чи відмови), а зі спливом 37-ти денного строку вказано листом від 06.02.2018 №050/13-899 про припинення дії Договору внаслідок його розірвання згідно листа від 27.12.2017 №050/13-10829.

Посилання ж в листі Підприємства від 09.01.2018 №22-Н про те, що: Товариство, починаючи з ІІІ кварталу 2016 року, роботи по обладнанню станцій пристроями відеоспостереження не виконувало; станом на січень 2018 року роботи з встановлення та запуску обладнання Wi-Fi не виконуються, інвестор не підтримує обладнання у робочому стані та не виконує сервісні роботи; технічна підтримка встановленого обладнання Товариством не здійснюється, внаслідок чого скористатися технологією Wi-Fi для доступу до інтернету неможливо на всіх 12-ти станціях, не можуть підтверджувати наявність правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку згідно листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, оскільки:

по-перше, такі обставини не були визначені у відповідному листі як правові підстави для його направлення (повідомлення про одностороннє розірвання), а зміна правових підстав для розірвання Договору в процедурі, ініційованій направленням листа №050/13-10829, є неможливою;

по-друге, спростовуються доданими до матеріалів справи самим же Підприємством судовими рішеннями у справах Господарського суду міста Києва №910/2895/18 та №910/2896/18 від 16.05.2018, у відповідності до яких з Товариства на користь Підприємства було стягнуто заборгованість за спожиту у період з 31.12.2016 по 28.02.2018 електричну енергію згідно договору на відшкодування вартості спожитої електричної енергії №824-Е-16 від 01.12.2016 та договору №515-Е-15 від 21.10.2015, які й укладалися між сторонами з метою забезпечення можливості виконання інвестором своїх зобов`язань за Договором щодо облаштування та обслуговування об`єкту інвестування за договором (Wi-Fi мережі, системи відеоспостереження), адже неможливим є споживання електроенергії обладнанням, яке відсутнє чи не функціонує (вимкнено).

Доводи апеляційної скарги Департаменту із посиланнями на трьохсторонню переписку між сторонами, що велася у період з 16.10.2016 по 01.02.2018 (листи додані відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву), та які стосуються невиконання позивачем вимог графіку фінансування І черги, затвердженого додатковою угодою №4 до Договору, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як уже встановлено судом вище, такі обставини не були визначені у відповідному листі як правові підстави для його направлення (повідомлення про одностороннє розірвання).

Крім того, скаржник залишив поза увагою те, що у листі Підприємства від 09.01.2018 №22-Н також було вказано і перелік робіт, вже здійснених Товариством на виконання умов Договору.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження допущення Товариством порушень своїх зобов`язань за Договором, які станом на момент направлення Департаментом листа від 27.12.2017 №050/13-10829 були правовою підставою для прийняття рішення про одностороннє розірвання Договору в порядку, визначеному пунктом 12.5. Договору.

З огляду на викладене, фактична непослідовність доводів і дій відповідача-2 (заявлення про фактичну відсутність Товариства на об`єкті інвестування та не функціонування Wi-Fi мережі, системи відеоспостереження з послідуючим стягненням заборгованості за спожиту електричну енергію, спрямовану на забезпечення наведених дій) не відповідає закріпленим у приписах статті 13 Цивільного кодексу України межам здійснення цивільних прав.

В аспекті оцінки наведених обставин спірних правовідносин (в т.ч. об`єму проекту інвестування, строків його впровадження, суму залучених інвестором коштів), а також враховуючи, що незважаючи на припинення за посиланням відповідачів дії Договору згідно листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 ще в лютому 2018 року станом на сьогоднішній день всупереч вимогам пункту 6.3.18. Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об`єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 №528/1189, організатором конкурсу так і не було вирішено питання про залучення нового інвестора, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, критично відноситься до доцільності розірвання Договору станом на сьогоднішній день в цілому як мети задоволення суспільних потреб жителям та гостям міста Києва, адже докази вчинення Департаментом та Підприємством будь-яких дій, спрямованих на досягнення таких цілей, за спливом більше року з дня визнаного ними як розірваного Договору, відсутні, в той час, як із визнанням припиненим Договору залишаються невирішеними питання завершення впровадження об`єкту інвестування та відшкодування залучених інвестором коштів в якості інвестицій.

Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, зібраними в матеріалах справи доказами не підтверджується існування правових підстав для розірвання в односторонньому порядку Договору згідно листа Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829 у відповідності до встановленої пунктами 12.5. - 12.7. Договору процедури, а такий правочин не відповідає наведеним положенням Договору та приписам статей 6, 11-13, 203 611, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України, що в силу норми статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Відтак, вимога Товариства про визнання недійсною односторонньої відмови Департаменту від Договору, викладеної в листі Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, є обґрунтованою та законною, а позовні вимоги у цій частині такими, що були правомірно задоволені судом першої інстанції.

За змістом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки судом було встановлено недійсність правочину про розірвання Договору, то в силу положень статті 216 Цивільного кодексу України та за відсутності будь-яких доказів щодо припинення Договору іншим чином такий правочин є дійсним, а відтак, і породжує визначені ним права і обов`язки, в т.ч. право Товариства на доступ до вагонів, тунелів та станцій Київського метрополітену з метою проведення планових ремонтно-технічних робіт встановленого в рамках Договору обладнання, що кореспондується з обов`язком відповідача-2 надати відповідний доступ.

У свою чергу, як зазначає позивач у позовній заяві, наявні в матеріалах справи докази підтверджують фактичне невизнання відповідного права Товариства відповідачами, що полягає у відмові в наданні такого доступу, а тому в силу приписів статей 11, 14, 525, 526, 590 Цивільного кодексу України та пункту 5.1.8. Договору вимога позивача про зобов`язання Підприємства надати Товариству доступ до встановленого на об`єктах, які розташовані у вагонах, в тунелях та на станціях Київського метрополітену обладнання в рамках діючого Договору для проведення планових ремонтно-технічних робіт є правомірною.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, спірне обладнання розташоване саме в Київському метрополітені, а тому питання доступу до нього не входить до сфери управління Департаменту, що виключає можливість зобов`язання останнього на вчинення відповідних дій.

Колегією суддів при розгляді даного спору враховано існування арешту всього майна Товариства, накладеного в рамках виконавчого провадження, однак, у даному контексті суд звертає увагу, що надання доступу Товариству виключно для проведення ремонтно-технічних робіт обладнання на підставі Договору жодним чином не суперечитиме встановленим обмеженням на розпорядження таким майном.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідачів виконати умови Договору, без конкретизації які саме дії в межах взятих останніми на себе зобов`язань за Договором слід зобов`язати вчинити, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині з огляду на наступне.

Так, виконання взятих на себе стороною правочину зобов`язань є обов`язковим в силу Закону та факту дійсності такого правочину, що в даному випадку з визнанням недійсним правочину розірвання має місце, і виключно за наслідками невиконання таких зобов`язань у іншої сторони виникає право на захист своїх порушених прав і інтересів в суді, в т.ч. шляхом пред`явлення вимоги про примусове виконання тих чи інших дій іншою стороною.

За таких обставин наявні підстави для часткового задоволення заявлених у даній справі позовних вимог про визнання недійсним односторонньої відмови Департаменту від Договору, викладеної в листі Департаменту від 27.12.2017 №050/13-10829, та зобов`язання Підприємства надати Товариству доступ до встановленого на об`єктах, які розташовані у вагонах, в тунелях та на станціях Київського метрополітену обладнання в рамках діючого Договору для проведення планових ремонтно-технічних робіт, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у даній справі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі №910/1289/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 у справі №910/1289/19 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1289/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.07.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка