Постанова

від 25.06.2019 по справі 927/152/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. Справа№ 927/152/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 25.06.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 (повний текст складено 17.04.2019)

у справі №927/152/19 (суддя Белов С.В.)

за позовом Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області

до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області

третя особа, яка не замовляє самостійних вимог на стороні позивача : Новгород-Сіверський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області

про стягнення 301 266,88 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Новгород-Сіверська районна рада (далі, позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Новгород-Сіверської міської ради (далі, відповідач) про стягнення 301 266,88 грн., з яких: 299 654,00 грн. основного боргу та 3% річних у розмірі 1612,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не замовляє самостійних вимог на стороні позивача Новгород-Сіверський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області (далі, третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором Про надання іншої субвенції №12 від 28 грудня 2017 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 (повний текст складено 17.04.2019) у справі №927/152/19 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на користь Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області суму основного боргу у розмірі 299 654 грн. (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривни), 3% річних у розмірі 1157,57 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят сім гривень 57 копійок).

Присуджено до стягнення з Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на користь Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області суму судового збору у розмірі 4 512,17 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невиконання Новгород-Сіверською міською радою умов договору про надання іншої субвенції Новгород-Сіверській районній раді, а саме неперерахування до районного бюджету субвенції за листопад 2018 року у сумі 149700,00 гривень та за грудень 2018 року у сумі 149954,00 гривень (всього 299 654,00грн.), що є порушенням пунктів 3.1, 3.2 Договору №12 від 28 грудня 2017 року Про надання іншої субвенції та підставою для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 299 654,00 грн. боргу.

Також, місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення трьох відсотків річних відповідно до приписів чинного законодавства України та встановив, що станом на 18.02.2019 останній становить 1 157,57 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 157,57 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 03.05.2019 (про що свідчить відмітка поштового штемпелю на конверті) Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 у справі №927/152/19.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд першої інстанції протиправно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки дана справа, враховуючи ціну позову (301 266,00 грн.), не є малозначною;

- спір у даній справі не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, оскільки правовідносини між сторонами склалися на основі норм бюджетного законодавства. Даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини виникли на підставі адміністративного договору.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 18.06.2019, зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач по відношенню до позивача не здійснює владні управлінські функції, а тому такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області у справі №927/152/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 у справі №927/152/19, призначено до розгляду апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 у справі №927/152/19 25.06.2019.

У судовому засіданні 25.06.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 25.06.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, 24.06.2019 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити участь представника Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області у судовому засіданні.

Представник третьої особи у судове засідання 25.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними .

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених у ньому обставин щодо неможливості представника прийняти участь в судовому засіданні 25.06.2019.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача, неявка якого не перешкоджає розгляду справи по суті з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, а тому відмовляє останньому у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи у судове засідання 25.06.2019 також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.06.2019 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 21 грудня 2017 року №525 Про міський бюджет на 2018 рік було делеговано повноваження міському голові укласти угоду з головою Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області про передачу іншої субвенції з міського бюджету до районного бюджету в межах коштів, визначених цим рішенням.

Між Новгород-Сіверською районною радою Чернігівської області та Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області було укладено Договір №12 про надання іншої субвенції від 28 грудня 2017 року (далі, Договір).

Відповідно до Договору протягом 2018 року з міського бюджету міста Новгород-Сіверський до Новгород-Сіверського районного бюджету повинна була перераховуватись інша субвенція загального фонду міського бюджету за надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), що проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області на загальну суму 1 796 654,00 грн (один мільйон сімсот дев`яносто шість тисяч шістсот п`ятдесят чотири гривни).

Згідно пункту 3.2. Договору про надання іншої субвенції перерахування субвенції здійснюється відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 №1132 з урахуванням помісячного розподілу цієї субвенції.

Термін дії договору передбачено пунктом 5.1., а саме з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

На виконання зобов`язань згідно Договору, відповідно до Уточненого помісячного розпису (Новгород-Сіверський район) на 2018 рік, Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області повинна надавати іншу субвенцію районному бюджету помісячно у встановлених розписом сумах, а саме: в січні 149 700,00 грн., лютому 149 700,00 грн., березні 149 700,00 грн., квітні 149 700,00 грн., травні 149700,00 грн., червні 149 700,00 грн., липні 149 700,00 грн., серпні 149700,00 грн., вересні 149 700,00 грн., жовтні 149 700,00 грн., листопаді 149 700,00 грн., грудні 149 954,00 грн.

Відповідно до наданої копії витягу розрахунків по перерахуванню коштів іншої субвенції з міста Новгород-Сіверський, до районного бюджету не надійшла субвенція за листопад 2018 року у сумі 149 700,00 гривень та за грудень 2018 року у сумі 149 954,00 гривень, що, як стверджує позивач, є порушенням умов пунктів 3.1, 3.2 Договору №12 від 28 грудня 2017 року Про надання іншої субвенції .

Відповідно до наданої копії листа від Новгород-Сіверської міської ради до Новгород-Сіверської районної ради від 27.12.2018 вих.03-13/2917, Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, у зв`язку із відсутністю прогнозованих надходжень до міського бюджету, не має змоги виконати умови договору та направити іншу субвенцію районному бюджету у сумі 299 654,00грн. (листопад - 149 700,00 грн., грудень - 149 954,00 грн.).

Позивачем направлялась відповідачу претензія №1 від 11.01.2019 про сплату боргу за договірними зобов`язаннями на загальну суму 300 330,98грн., а саме: 299 654,00 грн. боргу та 676,98 грн. 3% річних за прострочення платежу, про що свідчить додана до матеріалів справи, копія зазначеної претензії.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв`язку з чим позивачем було подано позов у даній справі про стягнення з відповідача

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно з статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Суб`єктами майново-господарських зобов`язань можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб`єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, за наявності якої суб`єкт господарювання не несе відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання зобов`язань згідно Договору, відповідно до Уточненого помісячного розпису (Новгород-Сіверський район) на 2018 рік, Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області повинна надавати іншу субвенцію районному бюджету помісячно у встановлених розписом сумах, а саме: в січні 149 700,00 грн., лютому 149 700,00 грн., березні 149 700,00 грн., квітні 149 700,00 грн., травні 149700,00 грн., червні 149 700,00 грн., липні 149 700,00 грн., серпні 149700,00 грн., вересні 149 700,00 грн., жовтні 149 700,00 грн., листопаді 149 700,00 грн., грудні 149 954,00 грн.

Відповідно до наданої копії витягу розрахунків по перерахуванню коштів іншої субвенції з міста Новгород-Сіверський, до районного бюджету не надійшла субвенція за листопад 2018 року у сумі 149 700,00 грн. та за грудень 2018 року у сумі 149 954,00 грн.

Отже, матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт невиконання Новгород-Сіверською міською радою умов договору про надання іншої субвенції Новгород-Сіверській районній раді, а саме неперерахування до районного бюджету субвенції за листопад 2018 року у сумі 149 700,00 грн. та за грудень 2018 року у сумі 149 954,00 грн. (всього 299 654,00 грн.), що є порушенням умов пунктів 3.1., 3.2. Договору №12 від 28 грудня 2017 року Про надання іншої субвенції .

Відповідачем не спростовано факт невиконання ним належним чином умов укладеного із позивачем Договору.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання останнім зобов`язань за договором Про надання іншої субвенції №12 від 28 грудня 2017 року у розмірі 299 654,00 грн. є обґрунтованою та правомірно була задоволена судом першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у відзиві на позов наголошував, що позивачем надані за договором про надання іншої субвенції №12 від 28.12.2017 кошти на надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), що проживають у місті Новгород-Сіверський та обслуговуються Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради, використовувались не за цільовим призначенням. Крім того, як зазначав відповідач, всі працівники Територіального центру на час надання іншої субвенції працювали у місті Новгород-Сіверський, тому 60% ПДФО, утриманого із заробітної плати працівників, які працюють у місті, згідно із п.2 статті 64 Бюджетного кодексу України, належить до доходів міського бюджету, натомість розмір сплаченого Територіальним центром у 2018 році ПДФО до місцевого бюджету із заробітної плати працівників Територіального центру, які працюють в м. Новгороді-Сіверському є значно менший, ніж передбачено вищезазначеними нормами бюджетного та податкового законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив вказані твердження відповідача, оскільки жодних доказів того, що кошти використовувались Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради не за цільовим призначенням, а також доказів про заборгованість позивача з податків до бюджету матеріали справи не містять.

При цьому, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні не передбачена можливість пред`явлення вимог про стягнення податків до бюджету органом місцевого самоврядування. Це право надано контролюючим органам. Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі находження до місцевих бюджетів податків і зборів та інших доходів місцевих бюджетів відповідно до законодавства.

Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Чернігівській області Державної фіскальної служби України станом на 26.03.2019 Новгород-Сіверський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новгород-Сіверської районної ради податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстроченої, відстроченої, реструктуризованої), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, не має, тобто, як платник податку, у повному обсязі, своєчасно нараховував та сплачував до місцевого бюджету податки і збори, у тому числі податок на доходи фізичних осіб.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 612,88 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох відсотків річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних станом на 18 лютого 2019 року у сумі 1612 грн. 88 коп., а саме: 149 700 (сума боргу) х 3 % * 81 (кількість днів прострочення): 365 (кількість днів у році) = 996 грн. 63 коп.; 149 954 (сума боргу) х 3 % * 50 (кількість днів прострочення): 365 (кількість днів у році) = 616 грн. 25 коп.

Водночас, як вбачається із наданої копії листа від Новгород-Сіверської міської ради до Новгород-Сіверської районної ради від 27.12.2018 вих.03-13/2917 про стан перерахування коштів іншої субвенції районному бюджету у 2018 році, Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області, у зв`язку із відсутністю прогнозованих надходжень до міського бюджету через відсутність достатнього фінансового ресурсу на листопад-грудень 2018 року, сама визнала факт призупинення передачі міжбюджетного трансферту з міського бюджету Новгород-Сіверському районному бюджету відповідно до укладеного Новгород-Сіверською міською радою з Новгород-Сіверською районною радою Договору №12 від 28 грудня 2017 року про надання іншої субвенції у 2018 році на надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), і проживають у місті Новгород-Сіверський та обслуговуються Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг); із загальної суми міжбюджетного трансферту за договором - 1 796 654,00 грн. районний бюджет недофінансовано у сумі 299 654,00 грн. (листопад - 149 700,00 грн., грудень - 149 954,00 грн.).

Відповідно до відмітки про отримання вищезазначеного листа, позивач дізнався про припинення виконання зобов`язань відповідачем 02.01.2019, тобто розрахунок 3% річних слід вираховувати з моменту, коли особа довідалася про порушення свого права.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок 3% річних відповідно до приписів чинного законодавства України та встановив, що станом на 18.02.2019 такий розмір становить 1 157,57 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 157,57 грн.

За таких обставин наявні підстави для часткового задоволення заявлених у даній справі позовних вимог, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Стосовно посилань скаржника у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із тим, що справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, було розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:

1) про банкрутство;

2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цієї частини.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.02.2019 відкрито провадження у справі №927/152/19 за позовною заявою Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 301 266,88 грн.

Колегією суддів, з огляду на характер спірних правовідносин та ціну позову, встановлено, що дана справа у розумінні пункту 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу є справою незначної складності, а відтак могла бути визнана судом малозначною та розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Стосовно доводів скаржника про те, що спір у даній справі повинен був бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У свою чергу, система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

При цьому, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, пунктом 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, за приписами пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Тобто, необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.

У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Таким чином, судом правомірно було розглянуто спір у даній справі в порядку господарського судочинства, а доводи апеляційної скарги відповідача із цього приводу є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними висновками суду.

Отже, порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 у справі №927/152/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.04.2019 у справі №927/152/19 залишити без змін.

Матеріали справи №927/152/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.07.2019.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка