Рішення

від 18.06.2019 по справі 908/367/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/35/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2019 Справа № 908/367/19

м. Запоріжжя

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» , 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д

адреса для листування : 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» , 69027, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 42

про стягнення 44 889 345,77 грн.

та

за зустрічною позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» , 69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 42

до відповідача за зустрічним позовом: акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» , 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д

про визнання нікчемним (недійсним) договору

Учасники у справі:

за первісним позовом:

від позивача: Якушев С.О., ордер серії ЗП № 047505 від 08.01.19,

від відповідача: Дідович А.К., договір про надання п/д від 20.03.19; ордер серії ЗП № 76730 від 21.03.19

та

за зустрічним позовом:

від позивача: Дідович А.К., договір про надання п/д від 20.03.19; ордер серії ЗП № 76730 від 21.03.19,

від відповідача: Якушев С.О., ордер серії ЗП № 047505 від 08.01.19

СУТЬ СПОРУ:

15.02.19 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 12.02.19 акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» (надалі ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» ) 44 889 345,77 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ, з якої: 17 897 713,15 грн. прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 19 411 317,54 грн. прострочена заборгованість за відсотковою нагородою за користування майном та 4 068 603,90 грн. пеня.

15.02.19 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 20.02.19 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/367/19 за правилами загального позовного провадження та присвоєно справі № провадження 17/35/19. Судове засідання призначено на 21.03.19.

13.03.19 до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява за вих. від 12.03.19 ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання нікчемним (недійсним) договору фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ.

Ухвалою від 18.03.19 судом зустрічну позовну заяву ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання нікчемним (недійсним) договору фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви - 7 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 21.03.19 судом виправлено в п. 1 резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 20.02.19 про відкриття провадження у справі № 908/367/19 описку в частині № справи та провадження, а саме: замість «Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у господарській справі № 908/2806/18. Присвоїти справі номер провадження 17/16/19» вважати вірним «Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у господарській справі № 908/367/19. Присвоїти справі номер провадження 17/35/19» . Крім того, вказаною ухвалою судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 22.05.19 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/367/19 на 18.04.19.

26.03.19 до суду надійшла заява за вих. від 25.03.19 про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, в якій позивач усунув недоліки вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18.03.19.

Ухвалою від 29.03.19 судом прийнято вказану вище зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 908/386/19. Об`єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом з первісним позовом. Суд ухвалив про розгляд справи № 908/367/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 18.04.19.

В підготовчому засіданні 18.04.19 судом оголошено перерву у даній справі в межах підготовчого провадження на 13.05.19.

Ухвалою від 13.05.19 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/367/19 та розгляд справи по суті призначено на 16.05.19.

16.05.19 до суду надійшла заява за вих. від 16.05.19, в якій представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд врахувати, що позивачем за первісним позовом було допущено арифметичну та технічну помилку у прохальній частині позовної заяви, а саме у зазначені суми пені, яка підлягає стягненню з ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» та вважати вірною суму стягнення пені з ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» в розмірі 7 580 315,08 грн. Крім того, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що вищевказана помилка не впливає на загальну суму боргу відповідача та ціну позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Розглянувши вищевказану заяву позивача за вих. від 16.05.19 судом враховано, що в мотивувальній частині первісної позовної заяви за вих. від 12.02.19 (на 4 аркуші) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовано та вказано, що нарахована сума становить 7 580 315,08 грн. У зв`язку з викладеним, судом вказана заява прийнята до розгляду та задоволена.

В судових засіданнях 16.05.19 та 06.06.19 судом, на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву відповідно до 06.06.19 та 18.06.19.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації (не в режимі відеоконференції) судового процесу за допомогою ПАК «Оберіг» .

У засіданні суду 18.06.19, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» , в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві за вих. від 12.02.19 з урахуванням заяви за вих. від 16.05.19 та у відповіді на відзив за вих. від 20.03.19. Просив суд стягнути з ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» на свою користь 44 889 345,77 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ, з якої: 17 897 713,15 грн. прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна, 19 411 317,54 грн. прострочена заборгованість за відсотковою нагородою за користування майном та 7 580 315,08 грн. пеня.

Також, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судових засіданнях проти зустрічного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву за вих. від 20.03.19. Просив суд відмовити ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» в задоволені зустрічних позовних вимог.

ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» (в особі уповноваженого представника) в судових засіданнях проти первісного позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву за вих. від 12.03.19, у запереченні на відповідь на відзив за вих. від 29.03.19 та у додаткових поясненнях за вих. від 15.05.19. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, представник ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» в судових засіданнях заявлені зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у зустрічній позовній заяві за вих. від 12.03.19, у відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву за вих. від 08.04.19 та у додаткових поясненнях за вих. від 11.05.19. Просив суд визнати нікчемним договір фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.16 між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Банк), новим найменуванням якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4С16039ЛИ, за умовами якого (п. 1.1. договору) Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (Майно). Банк передає Лізингоодержувачу майно, а Лізингоодержувач приймає майно від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (Лізинг).

На дату укладення цього договору вартість майна становить 150 981 809,00 грн. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2.

Згідно із п.п. 2.3.2., 2.3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 03.11.16), Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування Майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку 2; та фіксований розмір винагороди за користування Майном, що складає 8 035 261,00 грн. - в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості Майна, згідно додатку № 2.

Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4. цього договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг. Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим у лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою … Сплата винагороди за користування майном отриманим в лізинг здійснюється в українській гривні (п. 2.3.4. договору).

За умовами п. 3.1. договору передбачено, що передача Банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору. …

Акт прийому-передачі Майна Сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна Лізингоодержувач приймає його від Банку в платне володіння та користування (п. 3.3. договору).

Згідно із п. 4.1. договору, протягом усього терміну дії цього договору Майно є власністю Банка.

Відповідно до п. 5.2.1. договору, Банк зобов`язується передати майно в платне користування Лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати Майно у власність Лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором.

Підпунктом 6.2.11. пункту 6.2. договору (у редакції додаткової угоди від 29.07.16) передбачено, що Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати Банку:

- винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» ;

- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);

- відсоткову винагороду за користування майном;

- інші витрати Банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Відповідно до п. 9.1. договору (у редакції додаткової угоди від 05.08.16) строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.26. У частині невиконаних Сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань Лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.

Згідно із п. 9.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання Сторонами усіх зобов`язань по ньому.

У відповідності до додатку № 1, Сторонами обумовлено, що Банк є власником нерухомого майна, а також зазначене найменування нерухомого майна (предмет фінансового лізингу):

- за адресою: Запорізька область, Веселівський район, с. Новоуспенівка, вул. Степова, буд. 3, загальна площа 313,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 886343123212, вартість майна - 25 403 414,00 грн., а саме:

1) номер, літера Д, об`єкт нерухомого майна: адміністративна будівля, загальна площа 81,7 кв.м.;

2) номер, літера Е, об`єкт нерухомого майна: склад с піднавісом, загальна площа 78,2 кв.м.;

3) номер, літера Г, об`єкт нерухомого майна: гараж, загальна площа 96 кв.м.;

4) номер, літера В, об`єкт нерухомого майна: склад ГСМ, загальна площа 6,9 кв.м.;

5) номер, літера Б, об`єкт нерухомого майна: будівля операторної, загальна площа 28,7 кв.м.;

6) номер, літера А, об`єкт нерухомого майна: прохідна, загальна площа 22,1 кв.м.;

7) номер, літера Ж, об`єкт нерухомого майна: туалет;

8) номер, літера N, об`єкт нерухомого майна: огорожа;

9) номер, літера е, об`єкт нерухомого майна: асфальтобетонне покриття.

- за адресою: Запорізька область, Якимівський район, смт Якимівка, вул. Вокзальна, буд. 42, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 886379823203, вартість майна - 17 928 739,00 грн., а саме:

1) Адміністративна будівля, 2 А, 547,5 кв.м.;

2) Будівля контори, 1 Б, 66,1 кв.м.;

3) Котельня, 1 В, 63,0 кв.м.;

4) Операторська, 1 Г, 19,2 кв.м.;

5) Пожежне депо, 2 Д, 18,2 кв.м.;

6) Склад, 1 Ж, 107,1 кв.м.

- за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новобогданівка, вул. Шевченка, буд. 14/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 886812223230, вартість майна - 107 649 656,00 грн., а саме: А-2, Б-1, В-1, Д-1, Е-1, И-1, К-1, Л-1, М-1, Н-1, С-1, Т-1, Ф-1, Х-1, Ц-1, Ч-1, Ш-1, Щ-1, Є-1, Ю-1, Я-1; теплиці Г-1; будов Д-1, Ж-1; трансформаторної підстанції Р-1; артсвердловини 4; ємностей 5, 6, 8-12, 61; естакади 13; піноутворювача 7; залізничної колії 14; фронтального вузлу зливу 15; маніфольду 16; пожежних водоймищ 17, 18; ємностей 21, 22; каналізаційних відстійників 59, 60.

Згідно із підписаним сторонами актом № 1 прийому-передачі майна від 02.07.16, відповідно до договору фінансового лізингу № 4С16039ЛИ від 02.07.16 Банк на праві власності передав, а Лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування вказане вище нерухоме майно.

Між сторонами до договору було укладено декілька додаткових угод, а саме:

- від 02.07.16 (підписана та скріплена печатками обох сторін);

- від 07.07.16 (підписана електронним цифровим підписом);

- від 29.07.16 (підписана та скріплена печатками обох сторін);

- від 05.08.16 (підписана електронним цифровим підписом) щодо зміни додатку № 2 до договору «Графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна)» ;

- від 25.08.16 (підписана та скріплена печатками обох сторін);

- від 03.11.16 (підписана електронним цифровим підписом).

Відповідач за первісним позовом підтвердив факт отримання від позивача нерухомого майна у лізинг за договором фінансового лізингу № 4С16039ЛИ від 02.07.16.

Листами від 08.11.17 (отриманий ТОВ 10.11.17, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв`язку № 1499) та від 06.07.18 (отриманий ТОВ 11.07.18, що підтверджується повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв`язку від 09.07.18 № 1065) Банк вимагав від Лізингоодержувача термінової сплати суми простроченої заборгованості з лізингових платежів, відсоткової винагороди за користування майном, а також сплати пені.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), вислухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно і ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передусім полягає у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Позивач за зустрічним позовом вважає укладений договір фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ нікчемним за законом, оскільки при його укладенні сторонами не було дотримано нотаріальної форми договору.

Розглядаючи по суті зустрічний позов ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» із підстав, викладених у ньому суд виходить з наступного.

За правилами статей 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільний Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК).

У пункті 9.2. договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено сторонами, договір фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ підписаний представниками сторін (з боку Банку - головою правління, з боку Лізингоодержувача - директором), підписи яких скріплені круглими печатками юридичних осіб.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ст. 209 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг , відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 292 ГК України визначено поняття лізингу:

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

Частиною 2 статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Отже, аналіз зазначеної норми у контексті параграфу 1 глави 58 ЦК України свідчить, що у ч. 2 ст. 806 ЦК України закріплена норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 глави 58 ЦК України), тому до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися норми параграфу 1 Глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.06.18 у справі № 915/865/17.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг , договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Загальні правила щодо форми договору визначені у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із матеріалів справи не вбачається досягнення між сторонами договору від 02.07.16 № 4С16039ЛИ жодних домовленостей про нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу, а законодавством для сторін зазначеного договору такі дії не визнано обов`язковими.

Враховуючи наведені приписи законодавства, господарський суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ, який укладено між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (новим найменуванням якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ) та товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» , не потребує нотаріального посвідчення, а тому у суду відсутні правові підстави вважати такий договір нікчемним.

У зв`язку з викладеним, як наслідок, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» у повному обсязі.

В поясненнях, викладених у додаткових поясненнях за вих. від 11.05.19 за підписом директора ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» , які були підтримані в судових засіданнях, представник позивача за зустрічним позовом зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» , не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені підрозділи (філії, цехи, дільниці). На думку керівника вказаного ТОВ, банком на умовах фінансового лізингу було передано 3 комплекси нафтобаз, які відповідно до чинного законодавства мають ознаки цілісного (єдиного) майнового комплексу. Оскільки усі нафтобази, які є предметом дійсного договору лізингу, є цілісними майновими комплексами, вони, відповідно до ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» , не можуть бути його предметом, у зв`язку з чим договір, в цілому, є нікчемним і не породжує прав та обов`язків у сторін.

Судом враховано, що згідно із ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Судом прийнято до уваги той факт, що вказана представником позивача за зустрічним позовом підстава - ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» (передача у лізинг цілісних майнових комплексів) ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» у зустрічному позові не заявлялася, а також жодної заяви про зміну підстав зустрічного позову від ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» не надходило.

Таким чином, судом розглянуто зустрічну позовну заяву виключно до підстав та предмету заявлених у зустрічній позовній заяві ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» за вих. від 12.03.19.

Крім того, згідно із підписаним сторонами актом № 1 прийому-передачі майна від 02.07.16, відповідно до договору фінансового лізингу № 4С16039ЛИ від 02.07.16 Банк на праві власності передав, а Лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування вказане вище нерухоме майно.

Тобто, як свідчить вказаний акт, в ньому не йдеться про те, що банком було передано відповідачу за первісним позовом у цій справі майно, яке є цілісним майновим комплексом.

Вирішуючи по суті позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Розглядаючи первісні позовні вимоги по суті спору судом враховано, що у спірних правовідносинах у цій справі підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ.

Як вже вище було зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг .

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ позивач за первісним позовом виконав вказаний договір у повному обсязі передавши лізингове майно ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» , що підтверджується Актом прийому-передачі майна № 1 від 02.07.16 на загальну суму 150 981 809,00 грн.

Відповідач за первісним позовом, в свою чергу (як вбачається з виписок по рахункам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 ), починаючи з вересня 2017 року здійснював виплату лізингових платежів (які визначені сторонами у додатку № 2 до договору із змінами викладеними у додатковій угоді від 05.08.16) частково.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2 (п. 2.1. договору з урахуванням змін викладеними у додатковій угоді від 05.08.16).

Однак, відповідачем за первісним позовом не виконано умови договору фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ та не в повному обсязі сплачувались лізингові платежі позивачу за первісним позовом.

Таким чином, у ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» утворилась заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 17 897 713,15 грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Крім того, відповідно до п. 2.3. договору, Лізингоодержувач сплачує Банку винагороду на рахунок, зазначений у п. 1.4. цього договору.

Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4. цього договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг. Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим у лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою … Сплата винагороди за користування майном отриманим в лізинг здійснюється в українській гривні (п. 2.3.4. договору).

Однак, відповідачем за первісним позовом не виконано умови договору (п. 2.3.4. договору) фінансового лізингу від 02.07.16 № 4С16039ЛИ та не в повному обсязі сплачувалась винагорода за користування майном отриманим в лізинг.

Таким чином, у ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» утворилась заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 19 411 317,54 грн. простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користуванням майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать наявні матеріали цієї справи, відповідач за первісним позовом взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, докази зворотнього суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Доказів належного, у повному обсязі виконання зобов`язання по оплаті сум простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів та простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користуванням майном відповідач за первісним позовом суду не надав.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» за договором фінансового лізингу № 4С16039ЛИ від 02.07.16 станом на 05.12.18 у сумі 17 897 713,15 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна та у сумі 19 411 317,54 грн. - прострочена заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном.

Судом враховано, що ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» під час розгляду справи в суді не заперечувалась правомірність розрахунку заявлених до стягнення 17 897 713,15 грн. - прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна та 19 411 317,54 грн. - прострочену заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном.

Відповідач за первісним позовом не спростував розрахунку заявлених до стягнення позивачем сум, свого контр розрахунку суду не надав, як не надав і доказів оплати вказаної заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17 897 713,15 грн. - простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна та 19 411 317,54 грн. - простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном судом задовольняються у повному обсязі.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також заявлена позовна вимога про стягнення з ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» 7 580 315,08 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 7.1. договору, у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно із п. 7.10 договору, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Лізингоодержувачем.

При цьому, згідно з п. 7.9. договору, строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За правилами ч. 1 ст. 259 ЦК України, сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд вважає, що обумовлені сторонами в договорі фінансового лізингу період нарахування пені та строк позовної давності щодо стягнення пені у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку пені зробленого банком, останній нараховує пеню, виходячи з 360 днів у році.

У судовому засіданні представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (позивач за первісним позовом) зазначив, що пеня нараховується виходячи з умов пункту 2.3.2. договору, банк у всіх своїх розрахунках враховує 360 днів у році.

Суд не погоджується з твердженням представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» , оскільки пунктом 2.3.2. договору фінансового лізингу встановлено розрахунок відсоткової винагороди за користування майном, яка розраховується виходячи саме з 360 днів у році.

Пункт 7.1. договору, яким врегульовано порядок нарахування пені, такого застереження (360 днів у році) не містить.

У пункті 2.3.2. договору не зазначено, що величина 360 днів у році застосовується також і для нарахування пені.

Згідно здійсненого судом перерахунку пені (виходячи з кількості 365 днів у році), який проведено за допомогою інформаційно-пошукової системи Законодавство , до стягнення з ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належить 7 513 889,20 грн. пені. Як наслідок, у стягненні 66 425,88 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за первісним позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за зустрічним позовом покладається на ТОВ «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» .

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 77, 80, ч. 4 ст. 116, ст. ст. 129, 180, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦПРОМ ІННОВАЦІЯ» (69027, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 42, код ЄДРПОУ 39821876) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) 17 897 713 (сімнадцять мільйонів вісімсот дев`яносто сім тисяч сімсот тринадцять) грн. 15 коп. - простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів у рахунок вартості майна за договором фінансового лізингу № 4С16039ЛИ від 02.07.16 станом на 05.12.18, 19 411 317 (дев`ятнадцять мільйонів чотириста одинадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 54 коп. - простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу № 4С16039ЛИ від 02.07.16 станом на 05.12.18, 7 513 889 (сім мільйонів п`ятсот тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 20 коп. - пені та 671 355 (шістсот сімдесят одна тисяча триста п`ятдесят п`ять) грн. 08 коп. судового збору.

В іншій частині первісного позову - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.07.19.

Суддя В.Л. Корсун