Рішення

від 01.07.2019 по справі 910/4314/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.07.2019Справа № 910/4314/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача - Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою

відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача - Приватне підприємство Автосоюз

про стягнення 283 834,26 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: Поліщук С.М. за довіреністю № 07 від 27.12.2017

від відповідача: Лук`янчук А.В. за довіреністю № 375 від 15.11.2018

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ (відповідач) про стягнення 49 731,44 грн. 3% річних та 234 102,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач тільки 05.02.2019 сплатив позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 800 790,86 грн., з яких: 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат, стягнуті з відповідача на користь позивача згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, якою було змінено рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18. Позивач вважає, що вказану загальну суму у розмірі 1 800 790,86 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу ще на момент написання останнім позовної заяви до суду (станом на 07.03.2018), а тому нараховує до стягнення з відповідача за період з 07.03.2018 по 05.02.2019 вищевказані суми 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4314/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

02.05.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд:

- здійснювати розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження;

- залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД ;

- залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Автосоюз .

В обґрунтування наведених клопотань, відповідач зазначив, що даний спір в подальшому може вплинути на права та обов`язки Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД , оскільки, на думку відповідача, саме йому належить право вимоги за даним позовом, як власнику майна, яке було викрадене під час перевезення вантажу за разовим договором-заявкою № ЕП-01193 від 06.07.2015, укладеного між позивачем та ПП Автосоюз , з вини якого, як стверджує відповідач, настали збитки.

Відповідач також посилався на значення даної справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, кількість сторін та інших учасників справи, враховуючи, клопотання відповідача про залучення третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2019 призначено здійснювати розгляд справи № 910/4314/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.06.2019 о 09:20 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Оптіма-Фарм, ЛТД та залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство Автосоюз .

24.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

30.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення з доказами направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами третім особам.

30.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, якою останній підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

03.06.2019 через електронну пошту Господарського суду міста Києва надійшли пояснення директора ПП Автосоюз (третьої особи-2), які не засвідчено кваліфікованим електронним підписом особи-підписанта.

У підготовче засідання, призначене на 03.06.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у підготовче засідання 03.06.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на приписи п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у підготовчому засіданні 03.06.2019 за відсутності третьої особи-1 та третьої особи-2 (їх представників).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.06.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи докази, подані позивачем через відділ діловодства суду 30.05.2019, а саме докази направлення копій позовної заяви і доданих до неї документів третій особі-1 та третій особі-2.

Пояснення третьої особи-2, які надійшли через електронну пошту Господарського суду міста Києва 03.06.2019, не приймаються судом до розгляду, у зв`язку з їх невідповідністю положенням ст. 168 ГПК України, приписи якої стосуються пояснень третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, частиною 2 наведеної статті ГПК встановлено, що пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником.

Натомість, через електронну пошту Господарського суду міста Києва надійшли пояснення директора ПП Автосоюз Івасика А.В., які фактично не засвідчено кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (набув чинності 07.11.2018)

Згідно п.п. 12, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа. Відповідно до ч. 4 ст. 18 наведеного закону, кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Зважаючи на наведене, пояснення третьої особи-2, які надійшли через електронну пошту Господарського суду міста Києва 03.06.2019 та не містять кваліфікованого електронного підпису, суд розцінює як такі, що не підписані уповноваженим представником третьої особи-2.

У підготовчому засіданні 03.06.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.06.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.06.2019, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2019 о 09:40 год.

В судове засідання, призначене на 01.07.2019, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 01.07.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце цього засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 01.07.2019 за відсутності третьої особи-1 та третьої особи-2 (їх представників).

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 01.07.2019 судом відповідно до ст. 208 ГПК України заслухано вступне слово представників сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 01.07.2019 судом відповідно до ст.ст. 209-210 ГПК України з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст. 218 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.07.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК та стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ 1 741 493,75 грн. - відшкодування, 12 665,99 грн. - 3 % річних, 43 287,33 грн. - інфляційних втрат та 26 962,00 грн. - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18 було змінено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат та 27 011,86 грн. судового збору.

05.02.2019 відповідачем було виконано постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 та сплачено на користь позивача 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат та 27 011,86 грн. судового збору.

Наведене підтверджується доданими позивачем до позовної заяви платіжними дорученнями № 3832, № 3513, № 3514, № 3515 від 05.02.2019, а також випискою з особового рахунку позивача № 26000455017617 від 04.02.2019.

Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 була виконана Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ лише 05.02.2019.

Оскільки відповідач у період з 07.03.2018 по 05.02.2019 користувався присудженими на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК грошовими коштами в сумі 1 800 790,86 грн. (загальна сума страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18), то позивач вважає, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ має відшкодувати йому інфляційні втрати у сумі 234 102,82 грн. та 3 % річних у сумі 49 731,44 грн. за вказаний період, розраховані на загальну суму 1 800 790,86 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідно до поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК є неналежним позивачем, оскільки позивач був лише особою, яка здійснювала організацію перевезення вантажу, позивач не є власником пошкодженого та викраденого майна, позивач не є особою, якій завдано хоч якісь збитки, позивач не є особою, коштами якої користувався відповідач (в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України).

Стислий виклад заперечень позивача на відзив.

Згідно поданої відповіді на відзив, позивач вважає наведені твердження безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони спростовуються судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі № 910/2921/18, в якій брали участь ті самі особи, стосовно яких встановлено відповідні обставини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Стаття 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 600-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено таке.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18 стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ 1 741 493,75 грн. - відшкодування, 12 665,99 грн. - 3 % річних, 43 287,33 грн. - інфляційних втрат, та 26 962,00 грн. - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат, 27 011,86 грн. судового збору;

05.02.2019 відповідачем було виконано постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 та сплачено на користь позивача 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат та 27 011,86 грн. судового збору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3832, № 3513, № 3514, № 3515 від 05.02.2019, а також випискою з особового рахунку позивача № 26000455017617 від 04.02.2019.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 283 834,26 грн., з яких: 49 731,44 грн. 3% річних та 234 102,82 грн. інфляційних втрат, зазначаючи, що періодом нарахування зазначених сум є період з 07.03.2018 по 05.02.2019.

Судом встановлено, що 07.03.2018 є днем складання позивачем позовної заяви до суду, за якою було порушено провадження у справі № 910/2921/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 було задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в сумах 12 523,68 грн. та 56 773,43 грн. відповідно за період з 08.12.2017 по 06.03.2018.

Отже, 07.03.2019 - дата, що слідує за датою, яка входить до періоду стягнення 3% річних та інфляційних втрат за постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18, - є вірною датою початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат в спірному випадку.

Водночас, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за 05.02.2019 не є вірним, адже вказаний день є днем фактичної сплати відповідачем сум страхового відшкодування, 3 % річних та інфляційних втрат на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Судом також встановлено, що в спірному випадку позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних на інфляційні втрати в сумі 56 773,43 грн. та 3% річних у сумі 12 523,68 грн., які були присуджені до стягнення постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18.

Суд відзначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Постановлене судом рішення про стягнення основної заборгованості та матеріальних втрат (інфляційних втрат та 3% річних) лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Після винесення вказаного рішення нараховані матеріальні втрати не змінюють свою правову природу та не включаються до суми основного боргу. Отже, положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов`язання - основного боргу. Вказаною нормою не надається право на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних знову ж таки на інфляційні втрати та 3 % річних, зокрема, на вже стягнуті рішенням суду, оскільки правова природа інфляційної складової боргу та 3 % річних є похідною від основного зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних на інфляційні втрати в сумі 56 773,43 грн. та 3% річних в сумі 12 523,68 грн., що були стягнуті постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18.

З огляду на зазначене, суд вважає, що правомірно заявленими вимогами є вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування в розмірі 1 731 493,75 грн., стягнутого постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18.

За таких обставин, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 1 800 790,86 грн., яка включає суми страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18) (додатки № 1 та № 2 до позовної заяви) судом визнається необґрунтованим. При цьому суд звертає увагу, що у розрахунку інфляційних втрат позивач не вірно визначив їх суму у розмірі 234102,82 грн. (замість 148780, 84 грн. ) , що мало наслідком визначення позивачем ціни позову у відповідній сумі.

Враховуючи встановлене, здійснивши власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат за період з 07.03.2018 по 04.02.2019 (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), суд визначає до стягнення такі суми:

- 47 675,38 грн. - 3% річних;

- 143 055,53 грн. - інфляційні втрати.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, суд відхиляє доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК є неналежним позивачем у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ про стягнення 2487912,04 грн. було встановлено, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК є належним позивачем у справі № 910/2921/18.

Враховуючи зазначене та керуючись ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК є належним позивачем у справі № 910/4314/19 і має право вимагати від відповідача відшкодування йому інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ про стягнення 283 834,26 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 190 730,91 грн., з яких: 47 675,38 грн. - 3% річних та 143 055,53 грн. - інфляційні втрати. В задоволенні решти позовних вимог в розмірі 93103,35 грн. належить відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається із суми судового збору у розмірі 4 257,52 грн. за подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 860,97 грн. покладається на відповідача, судовий збір у сумі 1 396,55 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АЛЬФА СТРАХУВАННЯ (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 22; ідентифікаційний код 30968986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПАН ЛОГІСТИК (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 43; ідентифікаційний номер 36958491) 47 675,38 грн. (сорок сім тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 38 коп.) 3% річних, 143 055,53 грн. (сто сорок три тисячі п`ятдесят п`ять гривень 53 коп.) інфляційних втрат та 2 860,97грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят гривень 97 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 02.07.2019.

Суддя Гумега О.В.