Постанова

від 09.10.2019 по справі 910/4314/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4314/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Зубець Л.П.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Поліщук С.М. довіреність № 07 від 27.12.17

від відповідача: не з`явився

третя особа-1: не з`явився

третя особа-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 р.

у справі № 910/4314/19 (суддя - О.В. Гумега)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача

Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача

Приватне підприємство "Автосоюз"

про стягнення 283 834,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" про стягнення 49 731,44 грн. 3% річних та 234 102,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач тільки 05.02.2019 сплатив позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 800 790,86 грн., з яких: 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат, стягнуті з відповідача на користь позивача згідно постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, якою було змінено рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18. Позивач вважає, що вказану загальну суму у розмірі 1 800 790,86 грн. відповідач повинен був сплатити позивачу ще на момент написання останнім позовної заяви до суду (станом на 07.03.2018), а тому нараховує до стягнення з відповідача за період з 07.03.2018 по 05.02.2019 вищевказані суми 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року по справі № 910/4314/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН ЛОГІСТИК" 47 675,38 грн. (сорок сім тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 38 коп.) 3% річних, 143 055,53 грн. (сто сорок три тисячі п`ятдесят п`ять гривень 53 коп.) інфляційних втрат та 2 860,97грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят гривень 97 коп.) судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року по справі № 910/4314/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю. Також, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року по справі № 910/4314/19 - залишено без руху, Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ, було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору, в сумі 6 386, 30 грн.

22.08.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року по справі № 910/4314/19 та поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" зазначений строк. Відкрито апеляційне та призначено справу до розгляду на 09.10.2019 р.

05.09.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суду апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 року по справі № 910/4314/19 без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Встановлено, що 09.10.2019р. представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" 1 741 493,75 грн. - відшкодування, 12 665,99 грн. - 3% річних, 43 287,33 грн. - інфляційних втрат, та 26 962,00 грн. - судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2921/18 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат, 27 011,86 грн. судового збору;

05.02.2019 відповідачем було виконано постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 та сплачено на користь позивача 1 731 493,75 грн. страхового відшкодування, 12 523,68 грн. 3% річних, 56 773,43 грн. інфляційних втрат та 27 011,86 грн. судового збору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 3832, № 3513, № 3514, № 3515 від 05.02.2019, а також випискою з особового рахунку позивача № НОМЕР_1 від 04.02.2019.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України 283 834,26 грн., з яких: 49 731,44 грн. 3% річних та 234 102,82 грн. інфляційних втрат, зазначаючи, що періодом нарахування зазначених сум є період з 07.03.2018 по 05.02.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2018 є днем складання позивачем позовної заяви до суду, за якою було порушено провадження у справі № 910/2921/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 було задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в сумах 12 523,68 грн. та 56 773,43 грн. відповідно за період з 08.12.2017 по 06.03.2018.

Отже, 07.03.2019 - дата, що слідує за датою, яка входить до періоду стягнення 3% річних та інфляційних втрат за постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18, - є вірною датою початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат в спірному випадку.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат за 05.02.2019 не є вірним, адже вказаний день є днем фактичної сплати відповідачем сум страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Судом також встановлено, що в спірному випадку позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних на інфляційні втрати в сумі 56 773,43 грн. та 3% річних у сумі 12 523,68 грн., які були присуджені до стягнення постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Постановлене судом рішення про стягнення основної заборгованості та матеріальних втрат (інфляційних втрат та 3% річних) лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Після винесення вказаного рішення нараховані матеріальні втрати не змінюють свою правову природу та не включаються до суми основного боргу. Отже, положення ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних надають право застосовувати їх лише до суми грошового зобов`язання - основного боргу. Вказаною нормою не надається право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних знову ж таки на інфляційні втрати та 3% річних, зокрема, на вже стягнуті рішенням суду, оскільки правова природа інфляційної складової боргу та 3% річних є похідною від основного зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних на інфляційні втрати в сумі 56 773,43 грн. та 3% річних в сумі 12 523,68 грн., що були стягнуті постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18.

З огляду на зазначене, суд вважає, що правомірно заявленими вимогами є вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування в розмірі 1 731 493,75 грн., стягнутого постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18.

За таких обставин, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 1 800 790,86 грн., яка включає суми страхового відшкодування, 3% річних та інфляційних втрат згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі № 910/2921/18 (додатки № 1 та № 2 до позовної заяви) є необґрунтованим. При цьому суд звертає увагу, що у розрахунку інфляційних втрат позивач не вірно визначив їх суму у розмірі 234102,82 грн. (замість 148780, 84 грн.), що мало наслідком визначення позивачем ціни позову у відповідній сумі.

Колегія суддів погоджується з розрахунком місцевого суду сум 3% річних та інфляційних втрат за період з 07.03.2018 по 04.02.2019, а саме в розмірі 47 675,38 грн. 3% річних; 143 055,53 грн. інфляційні втрати.

Стаття 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 600-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2019р. у справі № 910/4314/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.07.2019р. у справі № 910/4314/19 без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство "Страхова компанія "АЛЬФА СТРАХУВАННЯ".

3. Матеріали справи № 910/4314/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 15.10.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.А. Пашкіна

Л.П. Зубець