Рішення

від 26.06.2019 по справі 922/930/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/930/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача: Омельницька Т.В., договір від 21.08.2018 року, ордер серія СМ № 01/08/18 від 01.08.2018 р.

відповідача: Рундіна Л.В., керівник (витяг з ЄДР)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанщина АС", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут", м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 2 159 049,53 грн.

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/930/19

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанщина АС", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут", про стягнення збитків у розмірі 2 159 049,53 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 32 385,75 грн. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 62 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/930/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 06 травня 2019 року, ухвалою суду, відмовлено в задоволені заяви відповідача (вх. № 10743 та вх. № 10744 від 02 травня 2019 року) в частині продовження строку на подання до суду відзиву на позовну заяву. Протокольною ухвалою суду від 28 травня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 червня 2019 року, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185, ст. 232 ГПК України. 05 червня 2019 року судом розпочато розгляд справи по суті та протокольною ухвалою по розгляду даної справи оголошено перерву до 18 червня 2019 року, на підставі ст. 216 ГПК України. 18 червня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву. 18 червня 2019 року, протокольною ухвалою, по розгляду даної справи оголошено перерву до 26 червня 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216, ст. 232 ГПК України.

26 червня 2019 року, через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Калініченко Н.В. від розгляду справи № 922/930/19 (вх. № 15495). В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що суддя Калініченко Н.В. відхилила усну заяву відповідача про залучення третьої особи при розгляді справи по суті. У відповідності до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з тим, після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (абзац 2 частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, судом розпочато розгляд справи по суті 05 червня 2019 року, після початку розгляду справи по суті судом було проведено два судові засідання, а саме 05 червня 2019 року та 18 червня 2019 року, на вказаних судових засіданнях був присутній представник відповідача. З протоколу судового засідання від 05 червня 2019 року вбачається, що у відповідача були відсутні заяви або клопотання, які не були заявлені у підготовчому провадженні з поважних причин. Як вбачається з протоколу судового засіданні від 18 червня 2019 року, представником відповідача, на стадії вступні слова та питання, було поставлено питання представнику позивача щодо зміни суб`єктного складу учасників процесу (залучення третьої особи), яке було знято головуючим суддею Калініченко Н.В. Тобто, з 18 червня 2019 року відповідачу було відомо про обставини, які у нього викликають сумніви щодо неупередженості та об`єктивності судді, та він не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про відвід судді Калінічено в дводенний строк, як то передбачено ч.3 ст. 38 ГПК України - до 20 червня 2019 року. Водночас, відповідач у встановлений ГПК України своїм правом не скористався і лише на передодні судового засідання 26 червня 2019 року подав до суду заяву про відвід судді Калініченко Н.В. Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням встановленого законом строку. Крім того, як вже зазначалося вище в даному рішенні, представником відповідача не заявлялося клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, а ставилося лише питання представнику позивача щодо суб`єктного складу учасників справи (залучення до участі у справі третьої особи). Враховуючи вище викладене, заява відповідача (вх. № 15495 від 26 червня 2019 року) не приймається судом до розгляду оскільки відвід заявлений з порушенням строків на відвід та спрямований на штучне затягування судового процесу (виходячи з строків за ст. 195 ГПК України), подання якого призводить до порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції (право на розумні строки вирішення спору), крім того відвід є штучним, оскільки жодного клопотання в порядку ст.. 207 ГПК України відповідачем взагалі не заявлялось.

26 червня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

В призначене судове засідання 26 червня 2019 року з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримував в повному обсязі та представник відповідача, який проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

18 серпня 2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанщина АС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" укладений договір підряду на виконання проектних робіт № 005/16ДП згідно п. 1.1 якого його предметом є розробка підрядником проектно-кошторисної документації у відповідності з чинними в Україні нормами та правилами, необхідної замовнику для завершення будівництва недобудованого багатоповерхового житлового будинку (секції "А" та "Б") з вбудовано-прибудованими офісними і торгівельними приміщеннями за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, № 156-А та отримання сертифіката відповідності. Роботи, що складають предмет договору, включають в себе три стадії (етапи): - "ескізний проект та передпроектні роботи"; "проектна документація"; "робоча документація" (п.п. 1.1.1 договору). Відповідно до п. 1.2 договору сторони визначили, що замовник за договором приймає від підрядника виконані у відповідності до умов даного договору роботи та оплачує їх у відповідності до його умов. Згідно із п. 2.2.1 договору до обов`язків підрядника належить, зокрема, виконання роботи, та/або стадії (етапи) робіт у строки та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до вимог п. 4.2 договору: загальний термін виконання робіт за договором складає - 6,5 календарних місяців, а саме: з 18.08.2016 р. по 09.03.2017 р. Пунктом 4.3 договору встановлено, що початок та завершення робіт - вказані у календарному графіку виконання робіт. Згідно календарного графіка виконання робіт, який відповідно до вимог, передбачених п. 13.1 вказаного договору, є невід`ємним його додатком № 4, підрядник має протягом 3,5 (трьох з половиною) місяців з дати отримання від замовника завдання на проектування, виконати відповідну стадію (етап) робіт. В п. 7.1 договору закріплено, що розроблена підрядником проектна документація як результат робіт, що складають предмет договору, підлягає передачі замовнику у повному обсязі та у форматі, передбаченому будівельними нормами та правилами, у 4 (чотирьох) примірниках на паперових носіях та у одному примірнику у електронному вигляді, у форматі з розширенням "dvg" (креслення), "sts" (кошториси), текстові документи - "word", таблиці та розрахунки "xls". Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що підрядник не пізніше ніж в останній день строку виконання кожної стадії (етапу) робіт за договором передає замовнику розроблену у відповідності до умов договору проектну документацію та проект акту здачі-приймання виконаної стадії (етапу) робіт, який у двох примірниках підписаний підрядником. За умовами п. 5.3 договору замовник протягом 10 робочих днів з моменту отримання документації зобов`язаний розглянути надану документацію та за умови відсутності зауважень, підписати акт здачі-приймання виконаного етапу робіт. У випадку існування зауважень замовник в той же строк письмово інформує підрядника про відмову від прийняття робіт та встановлює строк для виправлення зауважень. Відповідно до вимог, передбачених п. 5.4 договору, у разі неотримання підрядником протягом десяти робочих днів мотивованих зауважень від замовника, передана документація вважається прийнятою замовником.

Позивачем на користь відповідача сплачені грошові кошти в сумі - 1 190 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 26 від 02.09.2016р. на суму 200 000,00 грн., № 42 від 21.09.2016 р. на суму 364 000,00 грн., № 98 від 03.07.2017 р. на суму 50 000,00 грн., № 127 від 28.07.2017 р. на суму 50 000,00 грн., № 1 від 11.08.2017 р. на суму 135 000,00 грн., № 200 від 13.10.2017 р. на суму 141 000,00 грн., № 216 від 27.10.2017 р. на суму 100 000,00 грн., № 13 від 14.11.2017 р. на суму 150 000,00 грн. В призначеннях платежу зазначених платіжних документів зазначається, що кошти є передплатою за розроблення проектно-кошторисної документації за договором підряду № 005/16ДП від 18.08.2016 р.

Пунктом 9.1 договору сторони обумовили, що внесення змін в цей договір або його розірвання допускається тільки за згодою сторін, або на підставі договору. Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою одної із сторін в разі суттєвого порушення договору іншою стороною, а також відповідно та на умовах, визначених договором та/або законом (п. 9.4. договору). Якщо обставини нездоланної сили, або безпідставне невиконання, або неналежне виконання підрядником своїх обов`язків будуть тривати більше шістдесяти календарних днів, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, та/або відмовитися від виконання своїх обов`язків (п. 11.5. договору).

Листом № 2 від 12.01.2018 року позивач повідомив відповідача про одностороннє припинення (відмову) від договору підряду № 005/16ДП від 18.08.2016 р. Надсилання такого листа на адресу відповідача та його отримання останнім підтверджується поштовими документами органу зв`язку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2018 р. у справі № 922/1233/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду у цій справі від 14.11.2018 р., відповідачу відмовлено у задоволенні позову до позивача про визнання договору підряду дійсним та стягнення заборгованості в сумі 126 000,00 грн.

Суди дійшли висновку, що в період до 10.03.2017 р. відповідач мав надати позивачу чотири примірника проектної документації стадії "Проект", необхідної для завершення будівництва недобудованого багатоповерхового житлового будинку (секції "А" та "Б") по пр-ту Льва Ландау, 156-а, втім, в порушення умов договору, не зважаючи на належне виконання замовником своїх зобов`язань щодо фінансування відповідних підрядних робіт, не надав такої документації. Отже суди вважали доведеним факт прострочення виконання відповідачем умов договору підряду в частині надання замовнику в передбачений договором строк та порядку проектно-кошторисної документації в повному обсязі. Також суди дійшли висновку, що позивач правомірно скористався своїм правом, передбаченим законом та договором, повідомивши відповідача про дострокове припинення договору у встановленому цим договором порядку, тобто виконав усі його умови, необхідні для вчинення такої дії, отже укладений між сторонами договір припинив свою дію достроково.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором підряду на виконання проектних робіт № 005/16ДП від 18 серпня 2016 року не виконав і, відповідно, витрати позивача, пов`язані із порушенням відповідачем цивільного обов`язку за договором, становлять збитки позивача, які підлягають відшкодуванню, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Представник відповідача заперечував проти позову, надавши усні пояснення. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що дійсно 18.08.2016 р. між сторонами укладений договір підряду на виконання проектних робіт № 005/16 ДП, яким передбачався обов`язок відповідача виготовити на замовлення позивача та за його кошти ескізний проект, проектну та робочу документації для завершення будівництва недобудованого багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, № 156-А. Разом із тим, такі роботи не могли бути виконані у визначений договором період з 18.08.2016 р. по 09.03.2017 р. з об`єктивних причин, оскільки без попереднього отримання позивачем права оренди земельної ділянки за адресою розташування недобудованого житлового будинку та реєстрації такого речового права, відповідач був позбавлений можливості приступити до вивчення місцевості, проведення вишукувальних, інженерно-геологічних, інженерно-геодезичних та інших робіт, необхідних для підготовки ескізного проекту. Стверджує, що про такі обставини позивач був обізнаний, а також про те, що договір фактично почав свій перебіг з 03.04.2017 р., коли до Державного реєстру речових прав була внесена інформація про реєстрацію права оренди земельної ділянки, а також те, що дозвіл на початок будівництва позивачем був отриманий лише в жовтні 2017 року, тобто виконання укладеного між сторонами договору могло б розпочатися лише в листопаді 2017 року.

Також відповідач зазначає, що позивач не надав йому всіх необхідних вихідних даних для початку виконання робіт за спірним договором, отже відповідач мав законне право на перенесення строків виконання робіт, що підтверджується в тому числі діями самого позивача, яким останній авансовий платіж в сумі 150 000,00 грн. здійснено лише 14.11.2017 р., в той час як за твердженням самого позивача 09 березня 2017 року виконання робіт відповідачем повинно було бути закінчено.

Відповідач зазначає, що дійсно отримав від позивача авансові платежі за договором на суму 1 190 000,00 грн., разом із тим ця сума повністю ним відпрацьована, роботи виконані та передані позивачу в повному обсязі, що підтверджується висновком філії ГП "Укрдержбудекспертиза" від 01.09.2017 р. № 21-0494-17, на який є посилання в п. 4.2 договору № 2155/03 від 01.03.2018 р., що укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудніпроект". Стверджує, що без виконання робіт із виготовлення ескізного проекту та проектної документації подальше виконання робочої документації, яка є предметом зазначеного договору, є неможливим. Відповідач також звертав увагу суду, що п. 4.2.1 п. 2.4. договору № 2155/03 від 01.03.2018р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудніпроект" зазначено, що позивачем для його виконання передається повний комплект проектно-кошторисної документації стадій "ескізний проект" та "проектна документація", в тому числі на цифровому носієві. Отже це саме ті документи, які були передані відповідачем позивачу за договором № 005/16ДП, та за які останній не провів повного розрахунку, що було підставою для звернення відповідача до господарського суду із позовом, рішенням якого від 27.07.2018 р. у справі № 922/1233/18 у задоволенні вимог відповідача до позивача було несправедливо відмовлено.

Відповідач наголошував, що оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, де саме він отримав ескізний проект та проектну документацію для завершення будівництва недобудованого багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, № 156-А, в той час як на їх підставі в подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківбудніпроект" розроблялась робоча документація, не можна стверджувати про обов`язок відповідача повернути авансові платежі в сумі 1 190 000,00 грн., оскільки ці кошти були сплачені саме за виконання таких робіт. Вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2018 р. та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 р. у справі № 922/1233/18 є такими, що не стосуються правовідносин, які є предметом даної справи, оскільки в тій справі вирішувалось питання про відшкодування заборгованості позивача перед відповідачем.

Також в усних поясненнях представник відповідача зазначав, що складовою всіх виконаних позивачем авансових оплат на суму 1 190 000,00 грн. є податок на додану вартість, за яким у відповідача виникли податкові зобов`язання, а у позивача - податковий кредит, що відображені у звітних деклараціях з податку на додану вартість, в тому числі у додатках за № 5 до них. Такі кошти належать державному бюджету, отже позивач не має права на їх отримання. Стягнення із відповідача всією суми перерахованих позивачем авансів буде мати наслідком нанесення шкоди державному бюджету. Стверджує, що без дослідження податкової звітності позивача з податку на додану вартість, яка ним не надана разом із позовом, рішення суду не буде об`єктивним, оскільки, на думку відповідача, відображення позивачем отриманих від відповідача податкових накладних на суми сплачених авансів, є саме свідченням прийняття виконаних відповідачем робіт із виготовлення ескізного проекту та проектної документації.

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме вимог про стягнення 852 000,00 грн., сплачених позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківбудніпроект" на забезпечення виконання розробки робочого проекту, а також заробітної плати та відповідних нарахувань на неї, виплаченої позивачем своїм працівникам в період березень 2017- січень 2018 років, представник відповідача в усних поясненнях зазначав про їх необґрунтованість, стверджуючи про їх не пов`язаність із правовідносинами, що виникли між сторонами за спірним договором, вважає, що таки витрати є власними витратами від господарської діяльності позивача, покладення яких на відповідача є безпідставним. Звертав увагу суду на невірність розрахунків, наявності в структурі таких витрат сум ЄСВ та військового збору, які є відповідними державними податками та зборами, розпорядником яких є державний бюджет; наголошував, що серед витрат є також витрати на сплату лікарняних, що здійснюються за рахунок фонду соціального страхування, а не за рахунок власних коштів позивача, отже таки витрати позивачем не понесені. Представник відповідача також заперечував, що саме відповідач повинен відшкодувати нараховану та сплачену позивачем заробітну плату своїм працівникам за період березень 2017 - січень 2018 року, оскільки вважає недоведеним, що в цей період іншої діяльності, окрім збереження об`єкту будівництва, позивач не здійснював, бо навіть доказами, наданими самим позивачем, підтверджується здійснення ним в цей період іншої господарської діяльності, зокрема із наданих банківських виписок вбачаються взаєморозрахунки із АК "Харківобленерго", ТОВ "БК "Форт-ПОСТ", КП "Жилкомсервіс" та інш.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. За приписами ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Суд, надаючи правову оцінку вимогам та доводам учасників справи з урахуванням наданих ними в їх обґрунтування доказів, погоджується із твердженнями позивача, викладеними в його позовній заяві, частково.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Статтею 202 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності зі статтею 173 ГК України та статтею 509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Статтею 892 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов`язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 вказаної статті).

Отже, одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов`язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Судовим розглядом встановлено, що правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем за договором підряду за виконання проектних робіт за № 005/16ДП від 18.08.2016р., в тому числі в частині одностороннього та дострокового його припинення, були предметом судового розгляду та їм дана відповідна правова оцінка рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2018 р. у справі № 922/1233/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду у цій справі від 14.11.2018р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини невиконання відповідачем умов договору підряду на виконання проектних робіт за № 005/16ДП від 18.08.2016р. та його дострокове розірвання з боку позивача судом приймаються як такі, що доведені належним чином.

Також у відповідності до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добросовісності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 Господарського кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду, заяви у клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Не зважаючи та те, що відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позов, під час розгляду справи по суті представником відповідача надані повні та розгорнуті усні пояснення за всіма обставинами справи, які суд приймає та оцінює в порядку, визначеному ст. ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд виходить із того, що згідно із Рішенням Європейського суду у справі "Мала проти України" no. 4436/07 від 03.07.2014 ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

Отже, надання правової оцінки заявам та доводам відповідача, наголошених в усних поясненнях під час розгляду справи по суті за відсутності в матеріалах справи письмової заяви по суті справи, як того вимагає ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, на думку суду не порушує принципу змагальності сторін, визначеного ст. 13 ГПК України, а має не меті виконання судом приписів ст. 236 ГПК України.

Під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що в період дії договору підряду та на виконання його умов позивачем на користь відповідача сплачені грошові кошти в сумі - 1 190 000,00 гривень в якості попередньої оплати (авансу) за розроблення проектно-кошторисної документації яка підлягала передачі відповідачем на користь позивача, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 26 від 02.09.2016 р. на суму 200 000,00 грн., № 42 від 21.09.2016 р. на суму 364 000,00 грн., № 98 від 03.07.2017 р. на суму 50 000,00 грн., № 127 від 28.07.2017 р. на суму 50 000,00 грн., № 1 від 11.08.2017 р. на суму 135 000,00 грн., № 200 від 13.10.2017 р. на суму 141 000,00 грн., № 216 від 27.10.2017 р. на суму 100 000,00 грн.,№ 13 від 14.11.2017 р. на суму 150 000,00 грн.

Факт отримання цих коштів у визначеному порядку та розмірах підтверджений відповідачем в усних поясненнях під час розгляду справи.

Даних, що здійснена позивачем на користь відповідача попередня оплата за договором є такою, що виконана несвоєчасно, не в повному обсязі або в неналежний спосіб, під час розгляду справи не встановлено.

Також під час розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що сума отриманої ним попередньої оплати врахована у вартості переданих на користь позивача робіт, послуг, тобто є коштами, що сплачені за такі роботи, послуги.

Згідно з ст. ст. 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі N 42/78-10, від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15.

Аналогічно, згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, у розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. При цьому зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов`язань настає об`єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов`язань.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов`язання. На нього покладений обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов`язання, пов`язане також з необхідністю з`ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок доказування збитків та їх обґрунтування покладається на позивача, оскільки збитки мають реальний характер, тому позивач вважаючи, що його права були порушені, а ним понесені збитки, повинен довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає,що позивачем повністю доведені всі обов`язкові елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача - протиправна поведінка, настанні збитків, причинно-наслідковий зв`язок в частині заявлених вимог про відшкодування 1 190 000,00 грн. - суми сплаченої попередньої оплати за договором, який не виконаний відповідачем.

Судом не встановлено обставини, які б свідчили, що настанню збитків в сумі 1 190 000,00 грн. сприяли окрім безпосередньо вини відповідача, інші об`єктивні обставини та/або дії позивача.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в цій частині позовних вимог, що ним виконані та передані позивачу ескізний проект та проектна документація за договором № 005/16дп та їх вартість значно перевищує суму отриманої попередньої оплати із посиланням та зміст п. 4.2.1 п. 4.2 договору № 2155/03 від 01.03.2018 р. між позивачем та ТОВ «Харкібудніпроект» , оскільки належними та допустимими доказами такі твердження не доведені, а усні пояснення сторони в судовому засіданні, у відповідності до ч. 2 ст. 73 ГПК України, не відносяться до засобів доказування.

Аналогічно, судом не приймаються заперечення відповідача в цій частині позовних вимог, що частину цієї суми попередньої оплати становить податок на додану вартість, який сплачений відповідачем до державного бюджету, в підтвердження чого на адресу позивача надані податкові накладні, отже сума такого податку не може становити збитки позивача. Відповідачем не надано до суду таких податкових накладних, так само як і даних про сплату ним податку до державного бюджету, в той же час питання виконання та дотримання учасниками господарських відносин положень податкового законодавства не відноситься до компетенції господарського суду та розглядаються за правилами іншого виду судочинства.

Не заслуговують на увагу посилання відповідача, що факт прийняття позивачем та проведення в бухгалтерському обліку податкових накладних відповідача, виданих за кожною сумою сплаченої попередньої оплати, є свідченням прийняття ним виконаних відповідачем підрядних робіт за договором, оскільки документи податкового обліку є допоміжними документами, за якими здійснюється оформлення податкових наслідків вчинених господарських операції, а не навпаки. Крім того, обставини невиконання відповідачем укладеного із позивачем договору підряду № 005/16дп підтверджуються рішенням суду, що набрало законної сили, а в силу ч. 5 ст. 75 ГПК України вони можуть бути спростовані лише особою, яка не брала участі в такій справі.

Так само не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи заперечення відповідача, що у визначений спірним договором період з 18.08.2016 р. по 09.03.2017 р. з об`єктивних причин він не міг приступити до його виконання, оскільки відповідне речове право на оренду земельної ділянки позивачем було зареєстрована 03.04.2017 р. та лише в жовтні 2017 року позивач отримав дозвіл на початок будівництва, отже відповідач був позбавлений можливості приступити до вивчення місцевості, проведення вишукувальних, інженерно-геологічних, інженерно-геодезичних та інших робіт, необхідних для підготовки ескізного проекту.

Надані сторонами до матеріалів справи письмові докази не містять даних про такі обставини.

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме вимог про відшкодування 852 000,00 грн. витрат, понесених позивачем на відновлення порушеного права, що є коштами, сплаченими ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківбудніпроект» за договором № 2155/03 від 01.03.2018 р. за виготовлення робочої документації, то суд приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити.

При цьому суд виходить із наступного.

Як зазначено вище, визначення та структура збитків наведені в ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Як вбачається зі змісту договору № 2155/03 від 01.03.2018 р. між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Харківбудніпроект» , він укладений з метою отримання позивачем робочої документації для закінчення добудови житлового будинку по пр. Льва Ландау, АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 Харкові, вартість якої сплачена позивачем в сумі 852 000,00 грн. платіжними дорученнями № 22 від 03.03.2018 р. на суму 282 000,00 грн., № 61 від 04.04.2018 р. на суму 188 000,00 грн., № 81 від 08.05.2018 р. на суму 141 000,00 грн., № 127 від 20.07.2018 р. на суму 141 000,00 грн., № 194 від 10.10.2018 р. на суму 50 000,00 грн., № 221 від 31.10.2018 р. на суму 50 000,00 грн.

Передача такої документації товариством з обмеженою відповідальністю «Харківбудніпроект» на користь позивача підтверджується актом №1 від 02.04.2018 р. на суму 470 000,00 грн. та накладною № 12/05 від 15.05.2018 р.

Отже, уклавши та виконавши договір № 2155/03 від 01.03.2018р., його сторони - позивач та товариство з обмеженою відповідальністю «Харківбудніпроект» здійснили реалізацію господарської мети, визначеної його умовами.

Сам факт, що як договір № 2155/03 від 01.03.2018 р., так і договір № 005/16дп між сторонами, який було в подальшому розірвано, передбачають в якості складової їх предмету розроблення робочої документації для закінчення добудови житлового будинку по АДРЕСА_1 , не є достатнім доказом, що витрачені позивачем грошові кошти на придбання такої документації у іншої юридичної особи мають бути відшкодовані відповідачем як збитки, враховуючи, що відповідач в свій час не виконав такої роботи.

Більш того, платіжні доручення № 26 від 02.09.2016р. на суму 200 000,00 грн., № 42 від 21.09.2016 р. на суму 364 000,00 грн., № 98 від 03.07.2017 р. на суму 50 000,00 грн., № 127 від 28.07.2017 р. на суму 50 000,00 грн., № 1 від 11.08.2017 р. на суму 135 000,00 грн., № 200 від 13.10.2017 р. на суму 141 000,00 грн., № 216 від 27.10.2017 р. на суму 100 000,00 грн., № 13 від 14.11.2017 р. на суму 150 000,00 грн., якими позивачем на користь відповідача здійснювалась попередня оплата, не містять в собі даних про оплату саме за виготовлення робочої документації, яку позивач придбав в подальшому у товариства з обмеженою відповідальністю «Харківбудніпроект» .

Також суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення із відповідача 95 678,62 грн. суми нарахованої та сплаченої заробітної плати найманому персоналу за період з березня 2017 року по січень 2018 року, 20 806,74 грн. суми нарахувань на заробітну плату, 564,17 грн. суми банківських витрат, пов`язаних із перерахуванням заробітної плати, оскільки таки витрати є витратами, пов`язаними із забезпеченням позивачем власної господарської (підприємницької) діяльності, основними принципами якої згідно із ст. 44 Господарського кодексу України є принцип вільного найму працівників, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Будь-якими належними доказами позивачем не доведено, що витрати на оплату праці та відповідні нарахування, мають бути компенсовані саме відповідачем як тим, що допустив порушення господарського договору № 005/16дп.

Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 р. у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).»

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17, від 27.05.2019р. у справі №910/20107/17.

Суд відмічає, що в позовній заяві наявний наведений позивачем розрахунок суми збитків в частині вимог про відшкодування 95 678,62 грн. суми нарахованої та сплаченої заробітної плати найманому персоналу за період з березня 2017 року по січень 2018 року, 20 806,74 грн. суми нарахувань на заробітну плату, 564,17 грн. суми банківських витрат.

Відповідачем під час з`ясування обставин справи наведені усні детальні аргументи на підтвердження математичної невірності таких розрахунків.

Але правильність таких розрахунків судом не перевіряється з огляду на те, що такі вимоги позивача судом в цілому та по суті визнаються неприйнятними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи, суд керується положеннями ст. ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такі витрати, зокрема сплачений позивачем при поданні позову судовий збір, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то вони також підлягають частковому покладенню на відповідача. При цьому суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, 21 серпня 2018 року між позивачем та адвокатом Омельницькою Т.В. укладений договір про надання правничої допомоги, до якої 14 листопада 2018 року сторонами укладена додаткова угода № 1. Пунктом 1 додаткової угоди №1 між позивачем та адвокатом погоджене наступне завдання: підготувати проекти документів, що необхідні для подачі до суду на захист у зв`язку із наслідками, пов`язаними із порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163 умов договору підряду на виконання проектних робіт № 005/16 ДП від 18.08.2016 р. із розроблення проектно-кошторисної документації необхідної для завершення будівництва недобудованого багатоповерхового житлового будинку (секції "А" та "Б") з вбудовано-прибудованими офісними і торгівельними приміщеннями за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, № 156-А; підготувати розрахунок суми збитків, спричинених невиконанням умов договору з урахуванням положень чинного законодавства; надати правовий аналіз господарського договору та документів, складених на його виконання з метою формування правильної юридичної позиції та способів захисту цивільного права;- вивчити первинні документи, які є необхідними в якості письмових доказів для подачі до суду; виконати правовий аналіз письмових документів, які можуть підтверджувати заявлені Клієнтом вимоги до боржника; надати правові рекомендації щодо нових процесуальних форм вирішення господарського спору; сформувати матеріали позовної заяви; здійснити розрахунок судового збору та надати реквізити для його сплати; виконати копіювальні роботи необхідних доказів для подачі до суду; виконати попередній розрахунок судових витрат; надати усні консультації щодо визначення способів вирішення господарського спору, в тому числі провести переговори із боржником з метою досягнення юридичного компромісу; організувати розсилку процесуальних документів на адресу боржника та суду; надати консультації щодо порядку та способу забезпечення позову та наслідків можливого настання негативних майнових наслідків для клієнта; у разі розгляду справи із викликом сторін, забезпечити представництво інтересів клієнта в суді/ах господарської юрисдикції;- підготувати інші необхідні процесуальні документи на вимогу суду та/або сторони/рін під час розгляду справи; постійно надавати усні консультації з предмету доручення. Позивачем та адвокатом в пунктах 2 та 3 додаткової угоди №1 від 14.11.2018 р. погоджені розмір та порядок сплати гонорару за надання адвокатом правничої допомоги. Загальний розмір гонорару визначений в сумі 62 000,00 грн., що становить 3% від суми боргу, що заявлена до відшкодування. На підтвердження сплати частини гонорару в сумі 31 000,00 грн. позивачем надано платіжне доручення № 69 від 25.04.2019р. із відміткою установи банку про його виконання. Також позивачем наданий рахунок № 14/11/18 від 05.04.2019 р., складений адвокатом на оплату суми гонорару згідно п. 3.1 додаткової угоди №1 від 14.11.2018 р., звіт адвоката від 01.04.2019 р. та акт про надання послуг адвоката від 30.03.2019 р.

За змістом акту про надання послуг адвоката позивачем від адвоката прийняті виконані ним протягом листопада-грудня місяців 2018 року та січня - березня 2019 року на користь та в інтересах клієнта наступні дії: підготовлені проекти документів, що необхідні для подачі до суду на захист у зв`язку із наслідками, пов`язаними із порушенням товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163 умов договору підряду на виконання проектних робіт № 005/16дп від 18.08.2016 р. із розроблення проектно-кошторисної документації, необхідної для завершення будівництва недобудованого багатоповерхового житлового будинку (секції "А" та "Б") з вбудовано-прибудованими офісними і торгівельними приміщеннями за адресою: м. Харків, пр. Льва Ландау, № 156-А; підготовлений розрахунок суми збитків, спричинених невиконанням умов договору з урахуванням положень чинного законодавства; наданий правовий аналіз господарського договору та документів, складених на його виконання з метою формування правильної юридичної позиції та способів захисту цивільного права; вивчені первинні документи, які є необхідними в якості письмових доказів для подачі до суду, в тому числі договір підряду № 005/16дп від 16.08.2016 р. із додатками, лист від 12.01.2018 р. вих. № 2 про відмову від договору із доказами надсилання; рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2018 р. у справі № 922/1233/18; постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 р. у справі № 922/1233/18; договір № 2155/03 від 01.03.2018р. із додатками; платіжні документи та банківські виписки на підтвердження виконання оплат за договором № 2155/03 від 01.03.2018 р.; акт приймання-передачі робіт за договором № 2155/03 від 01.03.2018 р.; накладна № 12/05 від 15.05.2018 р.; розрахункові відомості, табелі обліку робочого часу, платіжні та банківські документи про нарахування та виплату заробітної плати за період березень 2017 - січень 2018 р.; платіжні та банківські документи про перерахування до відповідних бюджетів сум податків, нарахованих на заробітну плату за період березень 2017 - січень 2018 р.; накази про затвердження штатних розкладів підприємства-позивача за період березень 2017 - січень 2018 р.; виконаний правовий аналіз письмових документів, які можуть підтверджувати заявлені клієнтом вимоги до боржника; надані правові рекомендації щодо нових процесуальних форм вирішення господарського спору; сформовані матеріали позовної заяви; здійснений розрахунок судового збору та надати реквізити для його сплати; виконані копіювальні роботи необхідних доказів для подачі до суду; виконаний попередній розрахунок судових витрат; надані усні консультації щодо визначення способів вирішення господарського спору, в тому числі проведені переговори із боржником з метою досягнення юридичного компромісу; організована розсилка процесуальних документів на адресу боржника та суду; надані консультації щодо порядку та способу забезпечення позову та наслідків можливого настання негативних майнових наслідків для Клієнта;- підготовлені інші необхідні процесуальні документи; постійно забезпечено надання усних консультації з предмету доручення.

Також суд звертає увагу, що п. 2.2 додаткової угоди № 1 від 14.11.2018 р. сторони визначили, що розмір гонорару є співмірним із складністю робіт та послуг, що надаються адвокатом за цією додатковою угодою; обсягом та кількістю досліджених адвокатом даних для формування матеріалів позову; часом, що витрачений та підлягає витраті (є необхідним) на виконання доручення; ціною позову. Розмір гонорару визначений в межах Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 р. №17.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 14.11.2018 р. між позивачем та адвокатом передбачений певний порядок сплати визначеної суми гонорару, а саме оплата гонорару в сумі 31 000,00 грн. здійснюється після відкриття провадження у справі за судовим спором із товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163; оплата гонорару в сумі 31 000,00 грн. здійснюється клієнтом у разі досягнення адвокатом позитивного ефекту за результатами судового спору із товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163.

Підпунктом 3.2.1 сторони узгодили значення позитивного ефекту в розумінні положень додаткової угоди, а саме отримання клієнтом відшкодування від товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163, суми спричинених збитків внаслідок: прийняття судом відповідної юрисдикції позитивного рішення за результатами спору за участю клієнта та товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163 на користь клієнта; затвердження під час розгляду судової справи мирової угоди між клієнтом та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163; відшкодування товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" код ЄДРПОУ 14312163, збитків після звернення до суду із позовом та/або відкриття судом провадження у справі.

Вище зазначені докази суд визнає належними, оскільки вони містять всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, а також надані суду в оригінальних примірниках.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача, надані в усних поясненнях під час розгляду справи по суті, про необґрунтованість витрат на правничу допомоги, про відшкодування яких заявлено позивачем, оскільки в силу ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, надавши заперечення щодо розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не надав суду розрахунку суми витрат на правничу допомогу, яку вважає прийнятною та спів мірною. В свою чергу суд, враховуючи складність справи, об`єм та терміни наданих послуг та вчинених адвокатом дій, суму визначеного сторонами гонорару, який становить 3% від суми заявленого позову, вважає розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу справедливим та співмірнив.

В той же час, враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, вартість витрат на правничу допомогу, на підставі п. 3 ч .4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України також підлягає пропорційному розподілу між сторонами, зокрема, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 34 172,44 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, 124, 126, 129, 130, 194, 195, 196, 201, 207-210, 216-220, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, код ЄДРПОУ 14312163) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанщина АС" (61060, м. Харків, вул. Льва Ландау, 171, код ЄДРПОУ 38157427) 1 190 000,00 грн. збитків, 17 850,00 грн. судового збору та 34 172,44 грн. витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "02" липня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко