Рішення

від 25.06.2019 по справі 923/921/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Херсон Справа № 923/921/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: прокурора-першого заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради, смт. Антонівка м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро", смт. Антонівка м. Херсон

про стягнення 951387,69 грн

за участю: представника прокуратури Херсонської області - Волкової Н.М.

та представників сторін:

від позивача - Хмілевська С.Г., довіреність від 08.01.2019

від відповідача - не прибули

та слухача Лясковець К.А.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Прокурор - Перший заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради 27.09.2017 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" про стягнення 1007517,79 грн доходу, одержаного від безпідставно набутого майна на підставі ст. 1212 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 2012 року є власником нерухомого майна - будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу за адресою: м. Херсон смт. Антонівка, вул. Кримська 61. Однак, відповідачем не набуто належних прав власності або користування щодо земельної ділянки площею 2,3362 га, на якій знаходиться вищезазначене нерухоме майно, тобто відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.12.2017 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" на користь Антонівської селищної ради грошові кошти в сумі 951 387,69 грн. відшкодування збитків (неотриманого доходу місцевого бюджету) за період з жовтня 2014 року по червень 2017 року включно.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 20.12.2017 скасовано, у задоволенні позову прокурора - Першого заступника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради відмовлено та постановлено стягнути з Антонівської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" 22669, 50 грн. судового збору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.02.2019 частково задоволено касаційну скаргу прокурора Одеської області, скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 20.12.2017. Справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 11.03.2019 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 11.03.2019 справу передано для вирішення судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою від 13.03.2019 справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 01.04.2019.

В засіданні суду 01.04.2019 судом за клопотанням відповідача оголошено перерву до 17.04.2019, про що учасників справи повідомлено під розписку.

17.04.2019 прокурор подав для залучення до справи додаткові матеріали.

Відповідач подав 17.04.2019 подав доповнення до пояснень. Однак, копії доказів, які додані відповідачем до доповнень вих. № 17/04/19-1 від 17.04.2019 не засвідчені належним чином.

Ухвалою від 17.04.2019 розгляд справи відкладено на 10.05.2019.

10.05.2019 прокурор подав для залучення до матеріалів справи лист ДП "Херсонгеоінформ" від 26.04.2019 № 1/223 та витяг з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "СГ "Херсон інвест Агро".

10.05.2019 відповідачем було заявлено клопотання про витребування доказів у позивача, яке судом задоволено.

Ухвалою від 10.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 17.05.2019. Зобов`язано позивача надати до суду для огляду оригінал рішення № 62 від 02.03.2016 та у разі наявності надати до суду організаційно-розпорядчі документи щодо встановленого у Антонівській селищній раді організації порядку розгляду питань, пов`язаних з наданням (виділенням) земельних ділянок у оренду або користування (положення, наказ або регламент роботи постійно діючої депутатської комісії по земельним правовідносинам Антонівської селищної ради або інший документ щодо порядку роботи зазначеної комісії).

17.05.2019 , до закінчення підготовчого провадження, прокурор подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 951 387,69 грн за період з жовтня 2014 по червень 2017 року включно.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

З огляду на викладене, суд задовольнив заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог та розглядає спір в межах суми 951 387,69 грн.

17.05.2019 позивач надав для залучення до матеріалів справи витребувані судом докази.

В засіданнях суду 17.05.2019 та суду 23.05.2019 судом оголошено перерву, про що сторони повідомлені під розписку.

Відповідачем 17.05.2019 було заявлено клопотання про витребування доказів у позивача, яке було частково задоволено судом та витребувано у Антонівської селищної ради для огляду оригінали рішень № 750 від 22.10.2015 та № 154 від 22.12.2016.

Ухвалою від 29.05.2019 суд відмовив у відкритті провадження щодо зустрічної позовної заяви про визнання права за Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Херсон Інвест Агро на звільнення від сплати плати за землю, у вигляді орендної плати за земельну ділянку на користь Антонівської селищної ради, розташованою за адресою: вул. Кримська, 61, смт. Антонівка, м. Херсон, під будівлями та спорудами для зберігання та ремонту с/г техніки, зберігання с/г продукції на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України на час дії статусу платника єдиного податку відповідно до Податкового кодексу України.

В засіданні суду 31.05.2019 оглянуто надані позивачем на виконання вимог суду оригінали рішень № 750 від 22.10.2015 та № 154 від 22.12.2016.

Ухвалою від 31.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.06.2019.

13.06.2019, поза межами підготовчого провадження, відповідач на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2019р. надав до матеріалів справи засвідчені копії документів, наданих у судовому засіданні доповненням до пояснень від 17.04.2019 №17/04/19-1.

Крім того, 13.06.2019 відповідач надав для залучення до матеріалів справи копії документів від 16.04.2019, 11.04.2019, 08.08.2013, 26.07.2013, та повідомив, що на його запит від 30.05.2019 до Центру надання адміністративних послуг м. Херсона про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку ним отримано відповідь від 30.05.2019, в якій зазначено, що земельна ділянка по вул. АДРЕСА_1 ? АДРЕСА_2 . Антонівка м.Херсона не сформована.

Суд зазначив, що згідно ст. 80 ГПК України (Подання доказів) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач не зазначив поважних причин подання документів на виконання вимог ухвали суду від 17.04.2019 лише 13.06.2019, та жодним чином не обґрунтував неможливість звернення до Центру надання адміністративних послуг м. Херсона про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку до 30.05.2019.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Проте до клопотань відповідача від 13.06.2019 про долучення нових доказів не додано доказів направлення їх іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги зазначені докази, надані відповідачем.

Під час нового розгляду відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав. В засіданнях суду відповідач позов не визнає. Відповідно до відзиву, наданого до суду 16.11.2017, відповідач вважає що позов не ґрунтується на законі, просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що він є звільненим від плати за користування землею відповідно до приписів закону, у зв`язку з тим, що він не є платником орендної плати за землю, оскільки для цього відсутні правові підстави, а також він є звільненим від сплати земельного податку, оскільки відповідач є сільськогосподарським товаровиробником та є платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного Управління Міндоходів у Херсонській області від 28.02.2014 року № 2176/10/21-03-15-03-31, витягом з реєстру платників єдиного податку виданий Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Головного Управління ДФС у Херсонській області від 04.03.2015 року № 2029/10/21-03-15-04-30, довідкою Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Херсонській області від 09.03.2016 року № 2056/10/21-03-12-02-30, довідкою Головного Управління ДФС у Херсонській області від 19.06.2017 року № 2333/10/21-22-12-03-12, далі довідки ДФС.

Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та розраховується у відсотках бази оподаткування (пункт 293.9 статті 293 Податкового кодексу України). Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідач доводить, що земельна ділянка, якою він користується для розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу по вул. Кримська, 61 в смт. Антонівка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та використовується ним для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отже він звільнений у встановленому порядку від обов"язку платити за користування нею.

Окрім того, відповідач заявляє про пропуск позивачем строків позовної давності для судового захисту свого права, вважаючи, що строк позовної давності має розраховуватися з 16.05.2013, тобто з дня прийняття рішення Антонівської селищної ради № 403 від 16.05.2013 року. Отже просить також з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 14.06.2019 розгляд справи по суті відкладено на 24.06.2019. Копію ухвали надіслано всім учасникам справи.

В засіданні суду 24.06.2019 судом оголошено про вихід суду до нарадчої кімнати до 9год. 30 хв. 25.06.2019.

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд,

в с т а н о в и в:

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 17.07.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" (відповідач) зареєструвало право власності на будівлі і споруди побутового комплексу автогаражу в м.Херсоні смт. Антонівка, вул. Кримська, 61 (т. 1, а. с. 25, 71) на території Антонівської селищної ради. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ВРР 080330 від 08.05.2012, посвідчено приватним нотаріусом м. Херсона Комаренко Т.М. за № 661.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, з 17.07.2012 відповідач є власником зазначеного нерухомого майна.

Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Розглянувши заяви відповідача, Антонівська селищна рада (позивач у справі) рішенням від 16.05.2013 № 403 (т. 1, а.с. 17), зокрема, надала відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки площею 2,3362 га для розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу у м. Херсоні смт. Антонівка, вул. Кримська, 61. Антонівська селищна рада зобов`язала відповідача в шестимісячний термін надати на затвердження розроблені та погоджені в установленому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеного рішення, а саме - не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розміщена вищезазначена нерухомість.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Прокурор вважає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач орендну плату не вносить, а вказані кошти повинні надходити на рахунок місцевого бюджету, який є складовою частиною бюджетної системи держави України, вищенаведене стало підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Під час вивчення Херсонською місцевою прокуратурою стану реалізації Антонівською селищною радою представницьких повноважень встановлено, що станом на 20.09.2017 заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості не вживались.

Позивачем 30.12.2014 та 31.12.2015 направлялись листи на адресу відповідача з вимогою вжити заходів для оформлення правовстановлюючих документів на фактично зайняту земельну ділянку. Таким чином, внаслідок бездіяльності органу уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, а саме на здійснення контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території на отримання плати за використання земель територіальної громади, місцевим бюджетом недоотримано, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 951387,69 грн.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Недоотримання коштів бюджетом Антонівської селищної ради, що використовується для потреб громади, в значній мірі позбавило місцеве самоврядування можливостей вирішення питань місцевого значення.

Відповідно до ст. 131 - 1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Конституцією України також закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Вимогами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру .

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; організація землеустрою.

Згідно положень ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні правовідносини та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Відповідно до ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, зазначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

Таким чином, Антонівська селищна рада є органом, який уповноважений територіальною громадою на здійснення функцій щодо надання земельних ділянок певної категорії в оренду та отримання плати за це.

Факт тривалого та систематичного невиконання з боку відповідача вимог Земельного кодексу України щодо отримання правовстановлюючих документів на оренду землі призвів до негативних наслідків: ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює загрозу економічним інтересам Херсонської міської ради, територіальної громаді та держави в цілому.

Незважаючи на наявний факт фактичного користування земельною ділянкою без отримання правовстановлюючих документів на оренду землі Антонівською селищною радою заходи щодо примусового стягнення суми за користування земельною ділянкою з відповідача, не вживалися, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру це і стало підставою для представництва Херсонською місцевою прокуратурою інтересів держави в особі Антонівської селищної ради.

Відповідно до ч. ч. 3, ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою.

В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У мотивувальній частині рішення Конституційного суду України по справі № 1-1/99 від 08 квітня 1999 року йдеться про те, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм. В основі інтересів держави є потреба у здійсненні дій, спрямованих зокрема на захист економічної безпеки в державі, а також захист усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України по справі № 1-1/99 від 08 квітня 1999 року поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Статтею 1 закону України Про основи національної безпеки України до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

При цьому відповідно до ст. 4 вказаного Закону органи прокуратури України належать до суб`єктів забезпечення національної безпеки.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру зазначає про порушення або загрозу порушення інтересів держави , якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом від 27.09.2017 № 77/7617вих-17.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Антонівською селищною радою та державної реєстрації такого права.

Суд зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Суд зазначає про неможливість застосування у даних правовідносинах інституту переходу права на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права на будівлі, який урегульовано статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, за відсутності встановлених обставин наявності відповідного речового права на земельну ділянку у продавця, оскільки як зазначалось вище нерухомість придбана відповідачем з прилюдних торгів.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2019 зазначив, що для вирішення спору необхідно встановити чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Крім того, Верховний Суд зазначив , що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", Верховний Суд вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам, які позивач подав в суд на підтвердження обставин, зазначених у позові, зокрема розрахунку суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 23362 кв.м., а також її сформованості, як об`єкта цивільних прав з урахуванням вимог Земельного кодексу України. Також, суд першої інстанції, погодившись з заявленим позивачем розміром стягуваної суми, не перевірив обґрунтованість її розрахунку допустимими доказами, зокрема в частині застосування нормативної грошової оцінки з огляду на вимоги Закону України "Про оцінку земель".

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Оскільки в даному випадку, право власності відповідача на нерухомість виникла у 2012 році, тобто вже після 2004 року, то земельна ділянка не є сформованою згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Прокурором та Позивачем надано до матеріалів справи копію рішення Антонівської селищної ради від 16.05.13 року № 403 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою площею 2,3362га ( т.1 а.с.17), деякі фотокопії із робочих матеріалів проекту землеустрою 2013 року, який не затверджений та не погоджений. Зазначені документи підтверджують лише про намір Відповідача взяти в оренду земельну ділянку площею 2,3362 га, а не підтверджують фактичну площу земельної ділянки, якою користується відповідач.

Таким чином, у справі відсутні належні докази щодо фактичної площі, якою користується Відповідач.

Доказів про межі земельної ділянки Позивачем і прокурором не надано. Відомостей про земельну ділянку площею 2,3362 га за адресою вул АДРЕСА_1 61 смт. Антонівка у державному земельному кадастрі відсутні, суду не надано.

Відповідно до постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року визначено порядок здійснення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. П.п.2 п.110 передбачено, що для державної реєстрації подаються оригінал погодженої документації з землеустрою. Відповідно до листів ДП Херсонгеоінформ, які містяться у матеріалах справи ( т.1 а.с.207) проект землеустрою повинен містити викопіювання з генерального плану та плану зонування смт. Антонівка. Наданими листами Антонівської селищної ради ( т. 1 а.с.211) підтверджено відсутність генерального плану, плану зонування смт.Антонівка, а тому не можливо сформувати документацію з землеустрою і як наслідок здійснити державну реєстрацію земельної ділянки (тобто присвоїти кадастровий номер).

Отже, земельна ділянка розташована по вул. Кримська АДРЕСА_2 в смт. Антонівка не сформована , її площа не визначена, кадастровий номер відсутній, тобто земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав як зазначено у постанові Верховного суду.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативно грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1. статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, для проведення розрахунку заборгованості, необхідно встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по вул.Кримська,61 смт. Антонівка і саме якою користується Відповідач.

Верховний суд у п. 43 зазначив, Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У матеріалах справи відсутній витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої центральним органом виконавчої влади, як про це зазначив ВС КГС у п.48, а надана копія листа від 31.07.2017 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області ( т.1 а.с.74) про те, що нормативно- грошова оцінка становить 8519429,6 грн не є належним і допустимим доказом та прямо суперечить ч.2 ст.20 та ч.З ст.23 Закону України «Про оцінку земель» , яким зазначено, що нормативно грошова оцінка встановлюється технічною документацією про нормативно грошову оцінку конкретної земельної ділянки .

Прокурором надано копія рішення Антонівської селищної ради № 348 (т.1 а.с.18) відповідно до якого встановлюється розмір орендної плати за земельні ділянки. Відповідно до додатку до зазначеного рішення (т.1 а.с.19) прокурор вважає, що Відповідач повинен сплачувати 5% орендної плати від нормативної грошової оцінки землі як за оренду автостоянки чи автопарковки. З зазначеним твердженням погодитись не можна з наступних підстав: Відповідач просить надати земельну ділянку для зберігання сільськогосподарської техніки та сільськогосподарської продукції, яка є його власністю і використовується у сільськогосподарському виробництві, тобто Відповідач не здійснює господарську діяльність з надання послуг автопарковки або автостоянки. По-друге, вартість орендної плати встановлюється у договорі оренди який не можливо укласти з вини Позивача; по-третє Відповідач є платником податку 4 групи, що надає йому пільги у вигляді звільнення від сплати плати за землю, що включає звільнення від сплати орендної плати за землі державної або комунальної власності які використовуються останнім у сільськогосподарському виробництві.

На підтвердження зазначеної позиції у т.1 а.с.70 п. 3 є висновок Держземагенства у м. Херсоні і Херсонській області відповідно до якого земельна ділянка по вул. Кримській,61 смт. Антонівка відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Прокурором надано копія рішення № 718 сесії Антонівської селищної ради від 02.04.2010 року ( т.1 а.с.21). Зазначене рішення суперечить податковому законодавству України що стосується плати за землю сільгоспвиробників 4 групи, які мають пільги з плати за землю.

На підтвердження, що Відповідач не є платником за землю свідчить довідка ГУ ДФС у Херсонській області від 29.09.2017 року (т.1 а.с.23)

Копія довідки від 22.02.2014 року ДГТІ у м. Херсоні (т.1 а.с.47)

Витяг з реєстру платників єдиного податку (т.1 а.с.48)

Копія довідки від 09.03.2015 року (т.1 а.с.49)

Копія листа від 19.06.2017 року ГУ ДФС у Херсонській області (т.1 а.с.50)

Копією індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Херсонській області від 20.11.2017 року ( т.1 а.с.94)

На підтвердження того, що Відповідач має та використовує сільськогосподарську техніку свідчать наступні документи: свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарської техніки, інвентаризації проведені Відповідачем (т.1 а.с. 97-118)

Акт перевірки використання земельної ділянки (т.1 а.с.96).

З огляду на викладене, враховуючи, що прокурором не надано доказів сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та належних доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Як зазначалось вище, суд не бере до уваги докази, подані відповідачем до суду 13.06.2019, як подані поза межами підготовчого провадження без клопотання про поновлення строку для їх подання та без надання доказів надсилання їх іншим учасникам, про що суд зазначив в ухвалі від 14.06.2019.

Також не приймаються до уваги докази, надані відповідачем у судовому засіданні доповненням до пояснень від 17.04.2019 №17/04/19-1, оскільки вони не засвідчені належним чином, про що суд зазначив в ухвалі від 17.04.2019.

В засіданні суду 24.06.2019, під час розгляду справи по суті, представник відповідача посилається на те, що прокурор не має правових підстав звертатись з позовом в інтересах держави та представляти позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги зазначені заперечення відповідача, оскільки відзив відповідача не містив незгоди відповідача з представництвом прокурором інтересів держави в особі позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності, то суд зауважує наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

У разі відмови у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю підстав для його задоволення, коли порушені права та охоронювані законом інтереси позивача не підлягають судовому захисту, позовна давність застосуванню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить з наступного.

Прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1007517,79 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, що в даному випадку становить 15112,77 грн.

Прокурор при зверненні до суду надав оригінал платіжного доручення № 1291 від 25.09.2017 про сплату прокуратурою Херсонської області 15112,77 грн.

Однак, 17.05.2019 прокурор подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 951387,69 грн. Сума судового збору становить 14270,82грн.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог прокуратурі Херсонської області підлягає поверненню 841,95 грн судового збору (15112,77-14270,82грн).

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову прокурора, витрати зі сплати судового збору в розмірі, понесені прокуратурою Херсонської області в сумі 14270,82 грн покладаються на прокуратуру Херсонської області, згідно з ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повернути з держбюджету Прокуратурі Херсонської області (м. Херсон вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) 841,95 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1291 від 25.09.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №923/921/17.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 02.07.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна