Постанова

від 17.10.2019 по справі 923/921/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/921/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Аленіна О.Ю., Діброви Г.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від прокуратури Лянної О.А. за посвідченням №031420, дата видачі : 19.01.2015;

/інші учасники справи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.08.2019), але не скористались правом на участь в судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2019, проголошене о 9:35 суддею Пінтеліною Т.Г. у м. Херсоні, повний текст якого складено 02.07.2019,

у справі № 923/921/17

за позовом першого заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро"

про стягнення 951 387,69 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року перший заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" про стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України 1 007 517,79 грн. безпідставно набутого доходу у вигляді не сплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 2012 року є власником нерухомого майна - будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу за адресою: м. Херсон смт. Антонівка, вул. Кримська 61. Однак, відповідачем не здійснено належне оформлення прав щодо власності або користування земельною ділянкою площею 2,3362 га, на якій знаходиться вищезазначене нерухоме майно, тобто відповідач користується земельною ділянкою без достатніх правових підстав без сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.12.2017 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" на користь Антонівської селищної ради грошові кошти в сумі 951 387,69 грн. відшкодування збитків (неотриманого доходу місцевого бюджету) за період з жовтня 2014 року по червень 2017 року включно. В іншій частині позовних вимог прокурора відмовлено. Крім того, стягнуто з ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" на користь Прокуратури Херсонської області судові витрати в сумі 14 270,82грн.

При прийнятті відповідного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набув право власності на нерухоме майно, отже з дня реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна, з 17.07.2012, відповідачем набуте і право користування земельною ділянкою, з цієї ж дати відповідач, як набувач права користування земельною ділянкою зобов`язаний вносити відповідну плату за користування земельною ділянкою, однак оскільки речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розрахунок позивача суми втрат бюджету є обґрунтованим, а правові підстави для його стягнення - наявними.

В той же час, місцевий господарський суд врахував заяву відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та враховуючи, що позовна заява подана прокурором до суду 27.09.2017, а вимоги його та позивача про стягнення втрат бюджету за липень, серпень та вересень 2014 року заявлено поза строками позовної давності, вимоги в сумі 56 130,15 грн. судом відхилені.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 20.12.2017 скасовано, у задоволенні позову Першого заступника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Антонівської селищної ради відмовлено та стягнуто з Антонівської селищної ради на користь ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" 22 669, 50 грн. судового збору.

Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна відповідача, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів Цивільного Кодексу України та Земельного Кодексу України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки комунальній власності без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК України є збитками у вигляді упущеної вигоди. За таких обставин до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 ЦК України не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків. Проте судом апеляційної інстанції зазначено, що обставини справи свідчать про наявність об`єктивних перешкод для документального оформлення відповідачем правовідносин оренди та відсутність вини останнього у несвоєчасному оформленні відповідного права на землю, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення в діях останнього. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог є неналежним доказом розміру понесених збитків, оскільки виконаний з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у даній справі частково задоволено касаційну скаргу прокурора Одеської області, скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 20.12.2017. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Верховний суд зазначив, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме, не застосовано статті 1212, 1214 ЦК України, з помилковим посиланням на те, що у даному випадку порушене право позивача можливо захистити шляхом звернення до суду з позовом про стягнення збитків в порядку статті 22 ЦК України, статей 156, 157 ЗК України, які ці правовідносини не регулюють, а судом першої інстанції, в свою чергу, допущено порушення норм процесуального права в частині перевірки обставин справи допустимими доказами. Крім того, у постанові зазначено, що при новому розгляді справи суду слід встановити, чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Під час нового розгляду справи прокурором до місцевого господарського суду було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою він просив стягнути з відповідача 951 387,69 грн. за період з жовтня 2014 по червень 2017 року включно, зазначена заява судом першої інстанції прийнята до розгляду.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.06.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю, у зв`язку з тим, що прокурором не надано доказів сформованості земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав та належних доказів нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Крім того, відповідним рішенням повернуто з держбюджету Прокуратурі Херсонської області 841,95 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1291 від 25.09.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи .

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Херсонської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги першого заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник зазначає, що місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 86 ГПК України неповно дослідив наявні у справі докази та не прийняв до уваги лист ДП Херсонгеоінформ від 26.04.2019 №1/223, відповідно до якого вказаним підприємством розроблено проект відведення земельної ділянки площею 2,3362га в оренду відповідачу, висновок від 18.04.2014 Управління Дерземаганства у м. Херсоні Херсонської області про погодження документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а також лист Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 0-21-0,172-87/118-17 від 31.07.2017, в якому вказано розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на якому і ґрунтується відповідний розрахунок .

Також скаржник зазначає, що висновок місцевого суду про те, що відповідач звільнений від сплати податку за землю та орендної плати, оскільки є платником єдиного податку четвертої групи, а спірна земельна ділянка відноситься до сільськогосподарських земель є помилковим та суперечить пунктам 14.1.136, 14.1.233, ст.ст. 292-1.1, 292-1-3 Податкового кодексу України.

Крім того, скаржник надіслав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких зазначив про те, що формування спірної земельної ділянки ще не завершено, оскільки розроблений проект землеустрою щодо її відведення не затверджено, її державна реєстрація не здійснена, однак у даному випадку спір виник унаслідок не відведення земельної ділянки у власність чи користування, а у зв`язку з стягненням коштів, безпідставно утриманих товариством в результаті користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а тому останнє зобов`язано повернути їх власнику на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких спростовує доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника скаржника у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, з 17.07.2012 ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" є власником об`єктів нерухомого майна будівель і споруд побутового комплексу гаражу, що розташовані на території Антонівської селищної ради за адресою: смт. Антонівка, вул. Кримська, 61, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на будівлі та споруди побутового комплексу автогаражу по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , що придбані ним на електронних торгах відповідно до свідоцтва від 8.05.2012. (а.с. 25, 71).

16.05.2013 рішенням Антонівської селищної ради № 403 надано ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" за його заявою дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 2,3362 га під розміщення та обслуговування побутового комплексу автогаражу по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 в смт. Антонівка (а.с. 17).

Згідно п. 2.1 вказаного рішення Антонівська селищна рада зобов`язала ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" в шестимісячний термін надати на затвердження розроблені та погоджені в установленому порядку проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду.

Антонівською селищною радою 30.12.2014 та 31.12.2015 на адресу відповідача надсилалися листи з вимогою документального оформлення права користування земельною ділянкою. Проте, вимоги Антонівської селищної ради не виконані, проект землеустрою відповідачем не розроблено, на затвердження місцевої ради та до селищної ради не надано.

Станом на час подання позову ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро" договір оренди земельної ділянки площею 2,3362 га з Антонівською селищною радою не укладено.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого доходу бюджету на підставі ст.1212 ЦК України, ст.ст.14, 135, 288 ПК України за період з жовтня 2014 по червень 2017 року включно( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Стаття 123 Земельного кодексу України регламентує порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених норм, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під такою нерухомістю.

Предметом позову у даній справі, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розміщений.

Так, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Херсон Інвест Агро", як фактичний користувач земельної ділянки, розташованої на території Антонівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_2 , без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Водночас за визначенням, наведеним у частині 1 статті 79 ЗК, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже з приписів наведених норм права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, площею 2,3362 га, розташованої на території Антонівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_2 до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пояснень сторін, земельна ділянка є частиною іншої земельної ділянки площею 1824,3 га, яка перебувала у постійному користуванні КП Радгосп-завод Янтарний на підставі Державного акту від 6.10.1961, виданого Херсонською міською радою /т.1,а.с200-205/. Право постійного користування земельною ділянкою КП Радгосп-завод Янтарний було припинено за рішення Херсонської обласної ради №272 від 21.07.2011, проте переведено її до земель запасу Антонівської селищної ради розпорядженням Херсонської обласної державної адміністрації № 388 від 28.05.2012 /т.1,а.с.201/.

Матеріли справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 2,3362 га, розташована на території Антонівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_2 , вул. Кримська АДРЕСА_2 , на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, власником яких є відповідач та за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі, зокрема є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); орендна плата із зазначенням її розміру, індексації.

Зі змісту статей 14, 288 ПК України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Таким чином, предметом доказування у цій справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки: її площа, межі, кадастровий номер та її нормативна грошова оцінка, яка є необхідною для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13 Закону України "Про оцінку земель").

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частиною 2 статті 26 Закону України Про землеустрій встановлено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що прокурором не доведено належними та допустимим доказами нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки. При цьому наявна в матеріалах справи копія листа від 31.07.2017 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області ( т.1 а.с.74) про те, що нормативно- грошова оцінка становить 8519429,6 грн. не є належним і допустимим доказом та прямо суперечить ч.2 ст.20 та ч.З ст.23 Закону України «Про оцінку земель» , яким зазначено, що нормативно грошова оцінка встановлюється технічною документацією про нормативно грошову оцінку конкретної земельної ділянки .

Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором не надано доказів сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та належних доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відтак не доведено розмір заявлених до стягнення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 25.06.2019 у справі №923/921/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.10.2019 о 17.15

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Г.І. Діброва