Рішення

від 18.06.2019 по справі 0840/3036/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2019 року Справа № 0840/3036/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача Шулякової М.В.

представника відповідача Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 12а, код ЄДРПОУ 40153458)

до Головного управління ДФС у Запорізького області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.04.2018 №0005861411 та №0005871411.

Ухвалою суду від 01 серпня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 15 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 15 серпня 2019 року відкладено підготовче судове засідання на 25 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року подовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 30 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року доручено виконання судового доручення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року про допит свідка - засновника ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП Лукаш Романа Ярославовича Дніпропетровському окружному адміністративному суду та зупинено провадження в адміністративній справі №0840/3036/18 до надходження відповіді на судове доручення.

21 травня 2019 року відновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням відповіді на судове доручення, в судовому засіданні оголошено перерву до 18 червня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення у зв`язку з наступним. ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС вважає, що ревізор, застосовуючи власне тлумачення змісту статей Податкового кодексу України, без будь-яких підстав, за результатами позапланової виїзної документальної перевірки, незаконно дійшов висновку щодо порушення ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС норм податкового законодавства та безпідставно донарахував суму податку на додану вартість ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС вважає такі висновки ревізора безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. 25513 від 15 серпня 2018 року), відповідно до якого зазначає, що ГУ ДФС здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС , (код ЄДПОУ 40153458), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово- господарських взаємовідносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) за грудень 2016 року, ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (ЄДРПОУ 40625655) за листопад 2016 року, акт перевірки від 30.03.2018 р. № 201/08-01-14-11/40153458. В акті перевірки наведено факти, які свідчать про неможливість (нереальність) надання товарів (послуг) контрагентом - постачальником ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП за листопад-грудень 2016 року та 2016 рік, які мають ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій між контрагентами та ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС . Відповідно до податкової інформації, отриманої від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №1218/10-13-14-04/ 40625655 від 30.12.2016 р. щодо ТОВ АВЕРС БУД ГРУП за звітний період декларування ПДВ листопад 2016, зазначено, що у ТОВ АВЕРС БУД ГРУП відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання товарів та послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності або реалізації на адресу покупців, оскільки чисельність працюючих на підприємстві складає 1 особа - директор. Таким чином, у ТОВ АВЕРС БУД ГРУП відсутній достатній трудовий ресурс для виконання зазначеного обсягу робіт. Крім того, слідчими підрозділами фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області розслідувалось кримінальне провадження № 42017081280000013 за ч. З ст. 212 , ч.І ст. 205-1, ч. 2 ст. 205 КК України відносно службових осіб , які у періоді 2016-2017 років підприємства з ознаками фіктивності ТОВ Оптспецторг сформували податковий кредит ТОВ Ліагро Сервіс Груп та ТОВ Аверс Буд Груп . Згідно актів приймання виконаню: робіт (форма КБ-2В), складених підрядником ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та прийнятого та затвердженого замовником ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС щодо надання електромонтажних робіт, витрати праці робітників та тих, що обслуговують машини за грудень 2016 року становили 23409,79 людино - годин, при фактичній кількості на ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП 1 працівник (звіт про нарахування єдиного внеску за листопад 2016 року). Таким чином, 1 працівник ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП не міг виконати об`єм електромонтажних робіт, які можуть бути виконані 110 працівниками. Просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс ідентифікаційний код юридичної особи 40153458 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 28.08.2000 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області, про що свідчить Свідоцтво Серія В01 № НОМЕР_1 .

Відповідно до даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс (ідентифікаційний код юридичної особи 40153458) зареєстровано юридичною особою, основним видом економічної діяльності позивача є 41.10 Організація будівництва будівель.

На підставі направлення від 19.03.2018 №609, виданого Головним управлінням ДФС у Запорізькій області Фурсі Юлії Юріївні, головному державному ревізору-інспектору відділу якості аудиту управління аудиту ГУДФС у Запорізькій області, раднику податкової та митної справи ІІІ рангу, відповідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.4 ст.78.1, ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 19.03.2018р. №833, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП за грудень 2016 року, ТОВ АВЕРС БУД ГРУП за листопад 2016 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг) в т.ч. у наступних податкових періодах, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складений акт перевірки від 30.03.2018р. № 201/08-01-14-11/40153458.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу І, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями, що діяли у відповідних звітних періодах), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 199 607 грн., у тому числі за 2016 рік - 199 607 грн.,

2. п.п.14.1.36, п. п. 14.1.181, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 221 786 грн., в тому числі по періодам:

листопад 2016 року у сумі 51 775 грн.;

грудень 2016 року у сумі 170011 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2018 №0005861411 та №0005871411.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04.2018 №0005861411 та №0005871411, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, підприємство ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС мало фінансово-господарські відносини з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655). Зазначені підприємства на підставі укладених Договорів виконували роботи, які були отримані ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС . За результатами виконаних робіт були оформлені первинні бухгалтерські документи. Дані господарські операції були враховані в бухгалтерському обліку ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС , а також між підприємствами проведені розрахунки у безготівковій формі, про що свідчать рух коштів по рахунку підприємства та банківські виписки. Всі первинні документи з господарських операцій між ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП були надані до перевірки і вони зазначені в акті перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та TOB ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , були укладені договори підряду: № 2603/130-12 від 03.10.2016 року; № 2482/12 від 03.10.2016 року; № 3482/12 від 28.11.2016 року; № 1441 /12 від 01.11.2016 року; № 649/12 від 22.11.2016 року; № 1242/12 від 25.11.2016 року; № 2603/130-10 від 27.12.2016 року; № 122/12 від 01.12.2016 року відповідно до яких ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) брало на себе зобов`язання виконати роботи на об`єктах замовника.

Крім цього між ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) укладені договори підряду: № 2603/130-12 від 03.10.2016 року; № 2482/12 від 03.10.2016 року; № 3482/12 від 28.11.2016 року; № 1441 /12 від 01.11.2016 року; № 649/12 від 22.11.2016 року; № 1242/12 від 25.11.2016 року; № 2603/130-10 від 27.12.2016 року; № 122/12 від 01.12.2016 року відповідно до яких ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) брало на себе зобов`язання виконати роботи на об`єктах замовника.

Зазначені роботи були виконані, на підтвердження виконання робіт були складені акти форми КБ-2 та довідки форми КБ-3, розрахунки між сторонами проведені у безготівковому вигляді.

Всі документи по господарських взаємовідносинах між ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655), відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, мають обов`язкові реквізити, а саме: назву підприємства, від імені яких вони складені, назву (форму), код форми, дати і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В акті перевірки ревізором детально проаналізована фінансово-господарська діяльність контрагентів ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС , а саме: ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655), і зазначений аналіз свідчить про те, що підприємства в період провадження своєї господарської діяльності, зокрема і в період господарських взаємовідносин з ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС , були належним чином зареєстрованими суб`єктами господарювання, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, знаходились на обраній системі оподаткування. Щодо ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) не було жодних відомостей, які б свідчили про їх протиправну, протизаконну чи фіктивну діяльність, а також про наявність будь-яких інших дефектів правового статусу зазначених підприємств на час господарських взаємовідносин.

Станом на листопад-грудень 2016 року (період господарських взаємовідносин), у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) не були зняті податкові зобов`язання та не складалося податковими органами податкових повідомлень-рішень, підприємства належним чином видавали супровідні документи на товар, своєчасно та у відповідності з вимогами чинного законодавства реєстрували та декларували свої податкові зобов`язання, у тому числі і за листопад-грудень 2016 року, про що свідчать проаналізовані ревізором звітні документи підприємств за 2016 рік.

При наданні послуг та придбанні робіт, відповідно до договірних взаємовідносин у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) відповідно до п. 198.1. п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Зазначені податкові накладні ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) на законних підставах надало ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС , оскільки ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) станом на листопад - грудень 2016 року (перевіряємий період) були зареєстровані як платники податку на додану вартість та у зазначений період, відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування в Україні, в установленому порядку надавали до податкових органів за місцем податкового обліку документи податкової звітності. Зазначені обставини встановлені в ході перевірки та зазначені в акті перевірки.

Виконані роботи були прийняті ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС від ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС на підставі видаткових накладних із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов`язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

При придбанні робіт (послуг), відповідно до договірних взаємовідносин, у ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) на підставі чинного законодавства України виникали валові доходи, що підтверджується документами бухгалтерського обліку, наданими для перевірки. В свою чергу, у ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС при оплаті ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) та ТОВ АВЕРС БУД ГРУП (код за ЄДРПОУ 40625655) за виконані роботи (послуги) згідно договірних взаємовідносин, виникали валові витрати на підставі вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через 5удь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей: оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. З вищезазначеного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Як зазначено у ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському ліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, реєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і перервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи і електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, далі про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п. 1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п. 3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов`язкові реквізити, передбачені законодавством . іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп. а п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідач безпідставно дійшов висновку, що начебто між підприємствами господарські операції фактично не відбувались, у зв`язку з чим, документи, надані до перевірки, (видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні) не мають юридичної сили первинних документів. Зі змісту податкової інформації , на яку є посилання в акті перевірки, вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у підприємств-контрагентів, під час отримання цієї інформації не досліджувалися, а тому твердження ревізорів щодо не підтвердження господарських правовідносин даних платників податків суд не бере до уваги.

Будь яких доказів на підтвердження того, що зазначені підприємства-контрагенти не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов`язань, в акті перевірки ревізорами не наведено. Висновки про безтоварність, що покладені в основу акту перевірки, ґрунтуються виключно на висновках результатів аналізу діяльності підприємств-контрагентів згідно баз даних.

При цьому, ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС до перевірки були надані всі необхідні складові, які доводять реальність та правомірність здійснення господарських операцій та правомірного відображення ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС показників, а саме: що підприємство придбавало роботи та послуги у підприємств-контрагентів і в подальшому реалізувало зазначені товари та послуги.

Перевіркою фінансово-господарської діяльності встановлено, що ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС придбавало роботи та послуги у підприємств-контрагентів у відповідних періодах, про що свідчать договори про придбання товарів та надання послуг, укладені з підприємствами-замовниками, які надані до перевірки і описані в акті перевірки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (ухвала ВАСУ від 01.03.2017).

Суд також не погоджується із посиланням відповідача, як на доказ нереальності здійснення операцій, на податкову інформацію від інших ДПІ відносно контрагентів в частині відсутності відсутність руху активів; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагентів позивача, нереальних господарських операцій.

Щодо зазначення представником відповідача про фіктивність господарських операцій виключно з підстав відсутності в контрагентів платника податків ресурсів до виконання господарських операцій, суд вважає за необхідне зазначити, що податковий орган не приймав до уваги можливість залучення таких ресурсів на договірній основі.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на кримінальні провадження не можливо визнати обґрунтованим, адже в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на викладене, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України.

Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку.

Згідно додаткових пояснень відповідача суду стало відомо, що по кримінальному провадженню від 31.10.2017 року №42017080000000563 за ч.3 ст.212 КК України за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ПП ВКФ Еліт - дизайн при проведенні безтоварних операцій з ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , засновник ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП Лукаш Р.Я. повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства (протокол допиту свідка від 13.09.2018 року).

В той же час, податковий орган надав зазначену копію протоколу допиту, який здійснено уже після проведення перевірки підприємства позивача. Тобто, під час проведення перевірки не було встановлено жодних фактів, які б вказували на те, що ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) не здійснювало роботи, а директор ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (код ЄДРПОУ 40331223) не складав та не підписував бухгалтерські документи щодо вказаних господарських операцій.

Під час підготовчого судового засідання судом було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки Акту перевірки від 30.03.2018 №201/08-01-14-11/40153458, в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ Монтажпромсервіс вимог чинного податкового законодавства України, зокрема контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП (ЄДРПОУ 40331223) у листопаді-грудні 2016.

За таких обставин, для повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи суд вирішив з`ясувати чи підтверджуються висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з вищевказаними контрагентами, у зв`язку з чим ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2018 доручив виконання судового доручення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року про допит свідка - засновника ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП Лукаш Романа Ярославовича Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Але, 05.04.2019 року матеріали судового доручення повернулися до суду без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 в судові засідання .

В той же час, податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки, не заявлено для виклику та допиту свідка ОСОБА_1 у судове засідання, не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення.

Щодо наявності ухвали у кримінальному провадженні від 22.12.2018 року, якою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності суд зазначає наступне.

Зі змісту ухвали, вбачається, що під час розгляду кримінального провадження у підготовчому судовому засідання було задоволено клопотання захисника та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.

При цьому, ОСОБА_1 у судовому засіданні не допитувався, а лише в ході опитування зазначив суду, що він підтримує клопотання захисника, при цьому підтвердив встановлені органом досудового розслідування обставини, за яких він вчинив дане кримінальне правопорушення .

Жодних відомостей щодо підписання чи не підписання ОСОБА_1 бухгалтерських документів від імені ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , у тому числі і по взаємовідносинам з ТОВ МОНТАЖПРОМСЕРВІС , а також надання довіреностей будь-яким особам, зокрема і ОСОБА_2 , діяти від імені підприємства ТОВ ЛІАГРО СЕРВІС ГРУП , надавати документи, організовувати роботи, ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не повідомляв.

В ухвалі суду є лише посилання на висновок експертизи в ході якої досліджувались документи на предмет підпису їх Лукашем Р.Я. по господарських операціях з ПП ВКФ Еліт- Дизайн . Інші документи не досліджувались та експертизи не проводились.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє на момент розгляду справі у судах попередніх інстанцій) вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В той же час, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Частина 6 ст. 78 КАС України передбачає, що вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що правова оцінка, надана судом певного факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або ухвалі чи постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Необхідно також враховувати приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених положень вбачається, що суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Окремо необхідно вказати, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи "Беєлер проти Італії", "Онер`ілдіз проти Туреччини", "Megadat.com проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи "Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010 року та "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("справи "Онер`ілдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа "Лелас проти Хорватії").

Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Рішення ВАСУ від 20 липня 2016 р. у справі № К/800/3837/16, (ЄДРСРУ № 59136855) передбачає наступне: При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України .

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Отже, стаття 62 Конституції України передбачає, що лише вирок суду є належним актом, який підтверджує вину особи у вчиненні злочину, а не ухвала про закриття кримінального провадження, матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційного характеру під час розгляду адміністративної справи платника податку з фіскальним органом, обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних провадженнях чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатися як преюдицівні (обов`язкові) для суду відповідно до ч.б ст. 78 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача є хибними і не можуть бути використані як докази при розгляді даної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктам 135.1 та 135.2 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані договори підрядів на здійснення будівельних та інших робіт. Умови вказаних договорів виконанні у повному обсязі. Сплата податків згідно з вказаними договорами була здійснена Позивачем згідно з нормами чинного законодавства, що підтверджується відповідною реєстрацією податкових накладних та первинними документами Позивача. Усі будівельні матеріали, яки використані при виконанні вказаних договорів були поставлені підприємствами - контрагентами, діяльність яких відповідач ставить під сумнів.

Умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс (69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, буд. 12а, код ЄДРПОУ 40153458) до Головного управління ДФС у Запорізького області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 26.04.2018 №0005861411 та №0005871411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажпромсервіс судовий збір в розмірі 7901,12 грн. (сім тисяч дев`ятсот одна гривня 12 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 27.06.2019.

Суддя М.С. Лазаренко