Рішення

від 02.07.2019 по справі 826/7568/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2019 року № 826/7568/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ЗЕУС МЕКАНІК доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування наказу В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЗЕУС МЕКАНІК , код ЄДРПОУ 37079275 (далі також - позивач, ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 10.05.2018 №8298 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК (код 37079275) .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про відсутність у ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. На переконання позивача, письмовий запит контролюючого органу (вих. №12100/10/26-15-14-02-02 від 23.03.2018) не містить відомостей про факти, які б свідчили про порушення ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС. Також наведені у вказаному письмовому запиті контролюючого органу посилання на вироки судів, ухвалених відносно керівника контрагента - ТОВ ТК Комфорт позивач вважає документально необґрунтованими. Позивач зазначив, що всупереч положень п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України працівники контролюючого органу під час виходу на місце проведення перевірки 14.05.2018 свої службові посвідченні для огляду не пред`явили, та фактично проведення перевірки Товариства на місці не розпочали. При цьому, позивач посилався на обставину надання 14.05.2018 уповноваженому працівнику Товариства перевіряючими разом з копією оскаржуваного наказу про проведення перевірки письмового запиту про надання документів, що був оформлений з порушенням вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. За наведених мотивів позивач посилався на порушення порядку та відсутність підстав для призначення перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2018 відкрито провадження у справі №826/7568/18 за вказаним позовом ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог цієї ухвали від 21.05.2018 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові матеріали. Зокрема, у тексті свого відзиву, представник відповідача посилається на те, що ГУ ДФС у м. Києві з метою відпрацювання розповсюдження штучного податкового кредиту за рахунок суб`єкта господарювання ТОВ ТК Комфорт , на податкову адресу позивача був скерований запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень вих. №12100/10/26-15-14-02-02 від 23.03.2018. У відповідь на вказаний письмовий запит, що на думку представника відповідача, містив вказівки на фактичну і правову підстави для направлення такого, ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК надало лист від 13.04.2018 №21830/10 без жодних первинних документів по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ТК Комфорт за запитуваний період. У зв`язку з цим ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було прийнято оскаржуваний Наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. 14.05.2018 керівнику Товариства Захарову Є.В. були вручені копія наказу від 10.05.2018 №8298 та запит про надання документів, а також пред`явлено для ознайомлення направлення на перевірку. Посадовою особою ГУДФС у м. Києві з метою отримання документів на вказаний письмовий запит, в ході проведення перевірки були здійснені виходи 16.05.2018, 17.05.2018 та 18.05.2018 за податковою адресою ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК (м. Київ, вул. Щербакова, 53). Проте у зв`язку з відсутністю посадових осіб підприємства за вказаною адресою та не наданням запитуваних документів до перевірки, у вказані дати були складені акти про ненадання документів. За наслідками проведеної перевірки, на підставі відомостей з баз даних ДФС складено акт від 25.05.2018 №360/26-15-14-01-05/37079275 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТК Комфорт за травень, червень, липень і жовтень 2016 року. Додатково представник відповідача зазначив, що підстави для скасування наказу від 10.05.2018 №8298 відсутні, оскільки розписавшись за отримання копії наказу про проведення перевірки та пред`явлення інших документів, посадова особа товариства фактично допустила працівника контролюючого органу до проведення перевірки.

У свою чергу позивач подав до суду письмові пояснення, де заперечував обставину пред`явлення працівником контролюючого органу 14.05.2018 для огляду відповідного службового посвідчення особи, яка мала проводити перевірку. Зі слів представника позивача директор ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК в усному порядку повідомив працівника контролюючого органу про недопуск до перевірки. Також позивач наголосив на тому, що перевірка за місцезнаходженням Товариства в порушення норм Податкового кодексу України фактично не проводилась.

В ході розгляду справи заперечень проти розгляду вказаної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) від сторін до суду не надійшло, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи (з урахуванням приписів ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України), всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать наявні у справі матеріали, ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК отримало від ГУ ДФС у м. Києві письмовий запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) вих. №12100/10/26-15-14-01-05 від 23.03.2018. В тексті цього Запиту відповідач у зв`язку з виявленням фактів, що свідчать про недостовірність визначених позивачем даних податкового кредиту в сумі 50 133 грн. по взаємовідносинах з ТОВ ТК КОМФОРТ (код ЄДРПОУ 40326150), що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди травень, червень, липень і жовтень 2016 року, та посилаючись на норми пп. 16.1.5 і 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 3 абз. 3 п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, - просив позивача упродовж 15-ти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту, надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження - засвідчені копії документів за наведеним у Запиті переліком) з приводу наведених у запиті фактів.

В якості підстав для направлення вказаного Запиту платнику (позивачу) контролюючим органом зазначено наступне. В результаті аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків за відповідні періоди, та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даними Єдиного реєстру податкових накладних було з`ясоване наступне: документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки по контрагенту ТОВ ТК КОМФОРТ (код 40326150) згідно вироків від 09.03.2016 та 07.07.2016 керівника визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, тобто відсутнє реальне (законне) джерело походження товарів, придбаних у ТОВ ТК КОМФОРТ (рульова колонка - ремонт з`єднань, кран гальмівної системи - ремонт, блок системи контролю - ремонт, генератор - зняти/встановити, стартер - зняти/встановити, передня висувна платформа - ремонт, зварювальні та ремонтні роботи кузова автомобіля, вінець маховика - ремонт, КПП - дефектування, тощо), а відтак неможливий їх рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. За наведених обставин контролюючий орган дійшов умовиводу про недотримання ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК норм пп а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

У відповідь цей Запит відповідача від 23.03.2018 позивачем було надіслано лист від 10.04.2018 №011, в якому останній посилаючись на недоліки в оформлені письмового запиту (а саме: відсутність в тексті запиту жодних фактів, які б свідчили про порушення ТОВ ТК Комфорт податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС) відмовив контролюючому органу у наданні запитуваних пояснень і документів.

В подальшому, посилаючись на обставину не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2018 №12100/10/26-15-14-02-02, керуючись пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято наказ від 10.05.2018 №8298 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК (код 37079275) . Цим Наказом вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ ТК КОМФОРТ (код ЄДРПОУ 40326150) за травень, червень, липень і жовтень 2016 року, з 14.05.2018 тривалістю 5-ть робочих днів.

Як вбачається з наданих сторонами матеріалів (а саме - копії акта від 25.05.2018 №360/26-15-14-01-05/37079275), ГУ ДФС у м. Києві 25.05.2018 складено акт №360/26-15-14-01-05/37079275 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК , код 37079275 (тел. НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ТК Комфорт (код 40326150) за травень, червень, липень, жовтень 2016 року . З розд. І Вступна частина цього акта вбачається, що такий акт перевірки складено за наслідками перевірки, призначеної саме на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 10.05.2018 №8298.

Крім того, представником відповідача до суду разом з відзивом були подані незасвідчені копії податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018 №0031721301 і №0008491401, що прийняті на підставі описаного вище акта перевірки. Документальні докази вручення та/або направлення цих податкових повідомлень-рішень на поштову адресу платника (позивача) відповідач до суду не подав.

Вважаючи наказ від 10.05.2018 №8298 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За змістом п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції чинній на моменту виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Одночасно у п. 78.1 цієї ж статті ПК України встановлені підстави, за наявності хоча б однієї з яких, контролюючим органом може бути проведена документальна позапланова перевірка.

З наявних матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ ДФС у м. Києві від 10.05.2018 №8298 на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ ТК Комфорт (код ЄДРПОУ 40326150) за періоди травень, червень, липень, жовтень 2016 року.

Згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Зі змісту наведеної норми ПК України можна дійти висновку, що передумовою для призначення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України має бути сукупність двох обставин: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

Зазначені у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

З дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, а також Верховним Судом в постанові від 14.03.2018 у справі №810/1923/17.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України (у редакції чинній на момент оформлення письмового запиту від 23.03.2018), контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Положення цього пункту Порядку, узгоджується з п. 73.3 ст. 73 ПК України, яким також встановлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №813/932/17.

Суд встановив, що у розглядуваній ситуації позивач відмовився надати відповідачу витребувану інформації з посиланням на п. 73.3 ст. 73 ПК України, а саме - з причини не зазначення у запиті фактів, що, на думку платника, могли свідчити про порушення ТОВ ТК Комфорт податкового, валютного та іншого законодавства. В тексті своєї позовної заяви позивач додатково посилався на відсутність у запиті підстави для отримання інформації.

Дослідивши та проаналізувавши зміст письмового запиту відповідача від 23.03.2018 суд дійшов висновку, що такий складено відповідно до наведених вище вимог податкового законодавства. Зокрема, на думку суду, даний Запит містить підстави його направлення ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК , а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача із його контрагентом-постачальником (ТОВ ТК Комфорт ) та, відповідно, щодо достовірності внесених позивачем до податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди 2016 року показників в частині податкового кредиту.

За таких обставин, на думку суду, в ТОВ ЗЕУС МЕКАНІК виник обов`язок надати відповідну інформацію та копії документів у відповідь на такий письмовий запит позивача. При цьому, оскільки позивач ні відповідних пояснень по суті господарських операцій з постачальником, ні документів на запит ГУ ДФС у м. Києві не надав, то у контролюючого органу виникло право на призначення перевірки з підстави, передбаченої пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, у контексті доводів позивача про недоведеність фактів (обставин), наведених у письмовому запиті від 23.03.2018, суд враховує наступну правову позицію Верховного Суду, що викладена в його постанові від 28.02.2019 у справі №820/437/18. Зокрема, переглядаючи в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ Ізоляційні матеріали про визнання протиправним та скасування наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Верховний Суд дійшов наступних висновків: запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості у платника податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Посилання позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом та не можуть бути підставою для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та беручи до уваги наведену правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що при винесенні спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

Надаючи окремо правову оцінку позиції відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, зокрема, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Наявні матеріал справи свідчать про те, що наказ від 10.05.2018 №8298 був вручений, а направлення на перевірку від 14.05.2019 №868/26-15-14-01-05 - пред`явлено керівнику Товариства Захарову Є.В. 14.05.2018 під розписку. При цьому, жодних зауважень щодо не пред`явлення працівником ГУ ДФС у м. Києві разом з вказаними документами службового посвідчення керівником Захаровим Є.В. не зазначено.

Надаючи оцінку подібним спірним правовідносинам, Верховний Суд за результатами проведеного правового аналізу норм ст. 81 ПК України дійшов наступних висновків: платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки (дана правова позиція наведена в постановах Касаційного Суду від 30.10.2018 у справі №826/6376/16, від 07.11.2018 у справі №П/811/824/17, а також у постанові Верховного Суду України від 2 4.12.2010 у справі №21-25а10).

Зі змісту наявних у справі матеріалів (що були подані сторонами з дотриманням правил ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України) та пояснень позивача суд встановив, що акт про не допуск до перевірки посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві не складався. При цьому, Товариство окремо листом про свою незгоду з наказом про призначення перевірки та про не допуск до її проведення ГУ ДФС у м. Києві не повідомляло та/або бездіяльність посадової особи ГУ ДФС у м. Києві щодо не складання 14.05.2018 акта про не допуск до проведення перевірки в досудовому/судовому порядку не оскаржувало.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що фактично посадова особа відповідача була допущена позивачем до проведення перевірки, така перевірка була проведена, про що складений акт від 25.05.2018 №360/26-15-14-01-05/37079275. Як наслідок станом на день звернення позивача із цим позовом до суду наказ від 10.05.2018 №8298, як ненормативний правовий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання. З урахуванням вказаного суд вважає, що правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а його оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача.

Що стосується решти доводів позивача про надання перевіряючим керівнику товариства в день початку перевірки письмового запиту, оформленого не належним чином, та порушення контролюючим органом порядку проведення виїзної перевірки, то вказані питання не є предметом розгляду та оцінки судом у даній справі, оскільки підлягають дослідженню у разі оскарження платником правових наслідків вже проведеної перевірки та відповідно її результатів.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову .

Щодо питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї справи, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову повністю, а документальні докази понесення відповідачами судових витрат у матеріалах справу відсутні.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 79, 90, 134, 139, 241 - 246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕУС МЕКАНІК (код ЄДРПОУ 37079275, адреса: 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок