Рішення

від 20.06.2019 по справі 640/19536/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2019 року № 640/19536/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Ніколайчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСАТ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00014101402 від 09.11.2018 року,

за участю:

представника позивача: Петечел М.В.

представника відповідача: Кошарська А.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСАТ звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00014101402 від 09.11.2018 року, відповідно до якого нараховано суму грошового зобов`язання на загальну суму 1120648,00 грн, з яких: з податку на прибуток у сумі 896518,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 224130,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необгрунтованим, винесеним без урахування фактичних обставин та таким, що порушує законні права та інтереси позивача. Дії позивача повністю грунтуються на положеннях податкового законодавства та національних стандартах бухгалтерського обліку, в той час як висновки відповідача засновані на хибному тлумаченні п.9 ПСБО 21.

Ухвалою суду від 21.12.2018 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 17.01.2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідно до протоколу судового засідання від 17.01.2019 року суд оголосив у судовому засіданні перерву до 21.02.2019 року для виклику у судове засідання представника відповідача.

Згідно протоколу судового засідання від 21.02.2019 року суд за клопотанням представника відповідача оголосив у підготовчому судовому засіданні перерву до 21.03.2019 року для ознайомлення з матеріалами справи відповідача.

Згідно довідки Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2019 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у судовому засіданні в адміністративній справі № 7432/17, розгляд справи № 640/19536/18 відкладено.

Відповідно до протоколу судового засідання від 11.04.2019 року суд оголосив у судовому засіданні перерву до 16 травня 2019 року для дослідження наявних в матеріалах справи доказів

Згідно довідки Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.05.2019 року у зв`язку зі зміною графіку проведення судових засідань розгляд адміністративної справи № 640/19536/18 відкладено.

Відповідно до довідки Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2019 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, розгляд адміністративної справи № 640/19536/18 відкладено.

20.06.2019 року в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу судового засідання від 20.06.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, роз`яснено зміст та порядок оскарження рішення.

Відповідачем подано відзив на позов, з якого вбачається, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, оскільки позивачем допущено порушення норм податкового законодавства.

Позивачем подано заперечення на відзив, в яких вказано про необгрунтованість та хибність доводів податкового органу, наведено докази відсутності порушень норм чинного законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

У період з 24.09.2018 року по 05.10.2018 року (термін перевірки продовжувався з 08.10.2018 року по 12.12.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у м.Києві від 04.10.2018 року №14870) посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Ексат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року, за наслідком якої складено акт №720/26-15-14-02-04/30221332 від 22.10.2018 року, в якому встановлено порушення позивачем:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 913534,00 грн., в т.ч по періодам: 2017 рік в сумі 900750,0 грн; І півріччя 2018 року в сумі 12784,0 грн.

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних.

На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2018 року №00014101402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1120648,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 896518,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 224130,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятого на підставі цих висновків рішення, вважає його протиправним, таким, що порушує його права, свободи та інтереси, звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженому наказом Мінфіну України № 193 від 10.08.2000, зареєстрованому в Мін`юсті України за № 515/4736 від 17.09.2000 (надалі - П(С)БО 21), які застосовуються позивачем відповідно до наказу про облікову політику.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 21 Вплив змін валютних курсів: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу; іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності; операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Згідно п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат).

Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 21: курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат); курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21; курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов`язань засновників при формуванні статутного капіталу, відображаються у складі додаткового капіталу.

У відповідності до п. 9 П(С)БО21 курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов`язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (позичальник) укладено договір позики від 12.05.2017 року з юридичною особою MADOKIS LIMITED (Позикодавець, Республіка Кіпр).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Позикодавець зобов`язується передати позичальникові у власність грошові кошти у сумі 1500000 доларів США всією вказаною сумою, а Позичальник зобов`язується повернути вказану суму та сплатити Проценти за користування нею на умовах, в порядку та строки відповідно до положень договору.

Пунктами 2.7, 2.8 та 2.9 Договору встановлено, що плата за користування позикою становить 5 % річних, які нараховуються щоквартально на суму коштів, фактично отриманих Позичальником за фактичний строк користування такими коштами та сплачуються починаючи з II кварталу 2018 року згідно з термінами, встановленими п. 3.1 Договору № 1.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Позичальник повертає Позикодавцю позику щоквартально, відповідним графіком, Повернення позики за відповідний квартал здійснюється не пізніше 30 числа останнього місяця відповідного кварталу.

Також, позивачем (Позичальник) було також укладено договір позики від 15.05.2017 року із юридичною особою Ljngearth Holdings Limited (Позикодавець, Республіка Кіпр).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Позикодавець зобов`язується передати позичальникові у масність грошові кошти у сумі 1500000 доларів США всією вказаною сумою, а Позичальник зобов`язується повернути вказану суму та сплатити Проценти за користування нею на умовах, в порядку та строки відповідно до положень договору.

Пунктами 2.7, 2.8 та 2.9 Договору встановлено, що плата за користування позикою становить 5 % річних, які нараховуються щоквартально на суму коштів, фактично отриманих позичальником за фактичний строк користування такими коштами та сплачуються починаючи з II кварталу 2018 року згідно з термінами, встановленими п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Позичальник повертає Позикодавцю позику щоквартально, а відповідно до графіку, повернення позики за відповідний квартал здійснюється не пізніше 30 числа останнього місяця відповідного кварталу.

В ході перевірки встановлено, що станом на її проведення позивачем не здійснено виплату основної суми позики та відсотків за вищевказаними договорами.

Доводи відповідача обгрунтовано тим, що відповідно до бухгалтерського рахунку 974 Втрати від неопераційної курсової різниці встановлено віднесення до складу витрат, втрат від неопераційних курсових різниць на загальну суму 5075191,0 грн.

В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином:

Д-т pax. 974 Втрати від неопераційної курсової різниці - К-т pax. 506 Інші довгострокові позики в іноземній валюті .

Д-т pax. 974 Втрати від неопераційної курсової різниці - К-т pax. 684 Розрахунки за нарахованими відсотками .

На думку відповідача, курсові різниці, які виникли із зобов`язань позивача за вищенаведеними договорами, повинні були відноситись у бухгалтерському обліку до іншого додаткового капіталу, а тому позивачем у порушення п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 завищено витрати у сумі: 5075191,00 грн - за 2017 рік; 71025,00 грн - за І півріччя 2018 року;

Наслідком вищенаведеного є заниження Товариством податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 913534,00 грн., в т.ч по періодам: 2017 рік в сумі 900750,00 грн; І півріччя 2018 року в сумі 12784,00 грн.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 21 господарська одиниця за межами України - дочірнє, асоційоване, спільне підприємство, філія, представництво або інший підрозділ підприємства, які перебувають або ведуть господарську діяльність за межами України.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 23 асоційоване підприємство - підприємство, на яке інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Відповідно до п. 3 П(С)БО 12 суттєвий вплив - повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3) участь у прийнятті рішень;

4) взаємообмін управлінським персоналом;

5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Разом із тим, юридичні особи - кредитори MADOKIS LIMITED (Республіка Кіпр) та Ljngearth Holdings Limited (Республіка Кіпр) жодній із вказаних ознак не відповідають, тому вони не є господарськими одиницями позивача за межами України (у тому числі, не є асоційованими підприємствами).

Відповідно до п.п. 14.1.159 Податкового кодексу України зазначені юридичні особи і позивач є пов`язаними особами.

Однак, дана обставина не свідчить про те, що вони є асоційованими підприємствами відповідно до вимог П(С)БО 21 та П(С)БО 23, адже критерії для цього відрізняються.

В основу національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у тому числі П(С)БО 21, покладені міжнародні стандарти фінансової звітності, що випливає, зокрема, з постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 року № 1706 Про затвердження реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів , якою було започатковано створення та провадження національних стандартів бухгалтерського обліку.

Аналогом національного П(С)БО 21 є МСБО 21 Вплив курсових змін . При цьому п. 15 МСБО 21 містить норму, аналогічну зазначеній п. 9 П(С)БО 21, а саме: суб`єкт господарювання може мати монетарну статтю, яка є його дебіторською або кредиторською заборгованістю щодо закордонної господарської одиниці.

Стаття, розрахунки за якою не плануються і не є ймовірними в недалекому майбутньому, за сутністю є частиною чистих інвестицій суб`єкта господарювання в цю закордонну господарську одиницю та обліковуються згідно з параграфами 32 і 33. Такі монетарні статті можуть включати дострокову дебіторську заборгованість або позики. Вони не включають торговельну дебіторську або кредиторську заборгованість.

Дана норма регулює відносини виключно із закордонною господарською одиницею (якою, як вже було зазначено, MADOKIS LIMITED (Республіка Кіпр) і Ljngearth Holdings Limited (Республіка Кіпр) не є) та її формулювання виключає жодні підстави для різночитань.

Враховуючи вищевикладене, п. 9 П(С)БО 21 не може бути застосований до кредиторської заборгованості Товариства перед юридичними особами MADOKIS LIMITED (Республіка Кіпр) та Ljngearth Holdings Limited (Республіка Кіпр), оскільки відповідно до приписів п. 8 П(С)БО 21 такі курсові різниці повинні відображатися на субрахунках 974 Втрати від неопераційної курсової одиниці або 744 Дохід від неопераційної курсової різниці відповідно.

Крім того, відповідач посилається на те, що Товариство на момент здійснення перевірки не здійснило повернення основної суми боргу та відсотків позикодавця, однак той факт, що декілька періодів Товариством не здійснювалось погашення основної суми та відсотків за договорами не свідчить та не може свідчити про те, що таке гашення не планується і не є ймовірним у найближчому майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що п. 9 П(С)БО 21 до кредиторської заборгованості Товариства перед юридичними особами MADOKIS LIMITED (Республіка Кіпр) та Ljngearth Holdings Limited (Республіка Кіпр) не застосовується.

Як вбачається з поданих позивачем доказів, платіжним дорученням в іноземній валюті № 6 від 22 листопада 2018 року (призначення платежу повернення коштів за договором позики від 15 травня 2017 року) здійснено переказ грошових коштів в сумі 2000 дол. США на користь Позикодавця за Договором - Ljngearth Holdings Limited; платіжним дорученням в іноземній валюті № 7 від 22 листопада 2018 року (призначення платежу повернення коштів за договором позики від 15 травня 2017 року) здійснено переказ грошових коштів в сумі 2000 дол. США на користь Позикодавця за Договором - Ljngearth Holdings Limited; платіжним дорученням в іноземній валюті № 5 від 22 листопада 2018 року (призначення платежу повернення коштів за договором позики від 12 травня 2017 року) здійснено переказ грошових коштів в сумі 2000 дол. США на користь Позикодавця за Договором - MADOKIS LIMITED; платіжним дорученням в іноземній валюті № 8 від 22 листопада 2018 року (призначення платежу повернення коштів за договором позики від 12 травня 2017 року) здійснено переказ грошових коштів в сумі 2000 дол. США на користь позикодавця за Договором - MADOKIS LIMITED (т.1 а.с.151-154)

Наведене вище підтверджує той факт, що доводи позивача, зазначені у Позовній заяві, є такими, що грунтуються на чинному законодавстві та спростовують позицію відповідача, наведену у Акті перевірки № 720/26-15-14-02-04/30221332 від 22.10.2018 року

Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного економічного дослідження №19/02-2019 (т.1 а.с.178-189), за результатами проведеного дослідження документально та нормативно не підтверджуються висновки органу ДФС, викладені в акті документальної планової перевірки №720/26-15-14-02-04/30221332 від 22.10.2018 року, про те, що ТОВ Ексат порушено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 913534 грн (у тому числі у 2017 році у сумі 900750 грн, у І півріччі 2018 року - 12784 грн).

Також, у листі ДФС України від 12.03.2019 року №8008/7/99-99-15-02-02-17 та листі Міністерства фінансів України від 01.03.2019 року №35210-06-5/6144, зазначено, що перекласифікація кредиторської заборгованості за позиками, отриманими українськими підприємствами від кредиторів-нерезидентів, що є асоційованими особами без їх згоди в інструменти власного капіталу не передбачена національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні.

Дана позиція підтверджує протиправність дій відповідача, який самостійно здійснив перекласифікацію кредиторської заборгованості позивача за позиками від кредиторів-нерезидентів на інструменти власного капіталу і відніс курсові різниці за такою заборгованістю до складу додаткового капіталу (т.2 а.с.211-215).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем спростовано висновки контролюючого органу щодо наявності порушень норм податкового законодавства, відповідачем не надано належних доказів щодо спростування пояснень та доказів позивача, тому суд приходить до висновки що податкове повідомлення-рішення №00014101402 від 09.11.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи податкового органу, наведені ним у відзиві на позовну заяву, не містять обгрунтованих доказів, які могли довести провину позивача чи спростували його докази.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ Бочан проти України (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, Волошин проти України , заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, Чуйкіна проти України , заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСАТ задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2018 року №00014101402.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСАТ (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 30221332) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, с. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980) понесені ним судові витрати у розмірі 16809 грн 72 коп (шістнадцять тисяч вісімсот дев`ять гривень 72 копійки).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін :

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКСАТ (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 30221332)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, с. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код 39439980)

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда