Постанова

від 26.06.2019 по справі 480/4693/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 р. Справа № 480/4693/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління з питань праці Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 (суддя О.А. Прилипчук, м. Суми) по справі № 480/4693/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Суми"

до Сумської міської ради , Управління з питань праці Сумської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроленд Суми" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міської ради, третя особа - Управління з питань праці Сумської міської ради, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №ОМС-СМ2008/830/АВ/П/ТД-ФС від 23.11.2018 р. про накладення штрафу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано постанову Управління з питань праці Сумської міської ради від 23.11.2018 р. №ОМС-СМ2008/830/АВ/П/ТД-ФС.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі наказу начальника управління з питань праці Сумської міської ради від 26.10.2018 №37 "Про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Агроленд Суми" з 01.11.2018 по 02.11.2018 проводилось інспекційне відвідування ТОВ "Агроленд Суми", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи №ОМС-СМ2008/830/АВ від 02.11.2018 р. (а.с. 9-12).

В ході інспекційного відвідування інспектором праці встановлено, що в ТОВ "Агроленд Суми" застосовується праця трьох фізичних осіб без належного оформлення трудових відносин, а також вчиняються дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Крім цього, 02.11.2018 р. інспектором праці складено Припис про усунення виявлених недоліків №ОМС-СМ2008/830/АВ/П від 02.11.2018 р. (а.с. 15).

23.11.2018 р. начальником Управління з питань праці Сумської міської ради прийнято постанову №ОМС-СМ2008/830/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ "Агроленд Суми" в розмірі 335070,00 грн. за порушення статті 24 КЗпП України (а.с. 8).

Позивач не погодився із такою постановою та оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач при винесені оскаржуваної постанови, дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а тому постанова, прийнята за результатами перевірки, підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно підлягає скасуванню з таких підстав.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).

Статтею 1 Закону № 877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно положень ч.ч.4, 5 ст.2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності (ч.4 ст.4 Закону № 877).

Органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (ч.8 ст.4 Закону № 877).

Частиною 1 статті 6 Закону № 877 передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Так, судом встановлено, що відповідачем за підсумками перевірки позивача в акті перевірки зафіксовано допущення позивачем до роботи 3 працівників без оформлення трудового договору.

Для забезпечення господарської діяльності ТОВ "Агроленд Суми", зокрема, у серпні 2018 року були залучені фізична особа ОСОБА_1 для надання послуг (виконання роботи) з охорони матеріальних цінностей підприємства (договір на виконання робіт №5 від 01.06.2018 року); фізична особа ОСОБА_2 для надання послуг (виконання роботи) з догляду за випасом великої рогатої худоби на пасовище в с. Н-Сироватка Сумського району Сумської області (договір на виконання робіт №6 від 01.06.2018 року); фізична особа ОСОБА_3 для надання послуг (виконання роботи) з догляду та випасом великої рогатої худоби на пасовище в с.Н-Сироватка Сумського району Сумської області (договір на виконання робіт №7 від 01.06.2018 року).

Згідно з актами виконаних робіт вказані роботи проводились з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вказані цивільно-правові угоди не мають ознак трудового договору, з огляду на таке.

Так, згідно зі ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Колегія суддів зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, трудовий і цивільно-правовий договір мають різні предмети регулювання. Так, за трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому, після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов`язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі.

Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Зі змісту вказаних цивільно-правових угод вбачається, що предметами останніх є виконання трудової функції охоронця, сторожа (коди за Класифікатором професій ДК 003:2010 - 5169, 9152).

Колегія суддів зазначає, що виконувана робота відповідає одному з видів діяльності позивача, не передбачає отримання певного матеріального результату, не є разовою, натомість має систематичний характер, виконується за професією.

Так, предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, в установлений строк.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Також у цивільно-правових угодах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, що вказує на наявність трудових відносини між позивачем та вищевказаними особами.

Колегія суддів зазначає, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі №127/21595/16-ц.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище угоди не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає доведеним факт порушення позивачем вимог ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допущення до роботи працівників без укладення у встановленому законом порядку трудового договору.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови та зазначає, що вона скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління з питань праці Сумської міської ради - задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 480/4693/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроленд Суми" до Сумської міської ради, Управління з питань праці Сумської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 02.07.19.