Ухвала

від 01.07.2019 по справі 826/16099/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2019 року

м. Київ

справа №826/16099/17

адміністративне провадження №К/9901/17073/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №826/16099/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітолій А" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

19 червня 2019 року Державною фіскальною службою України до Верховного Суду подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду прийнята 11 грудня 2018 року у відкритому судовому засіданні. Повний текст складено 12 грудня 2018 року. Строк на її касаційне оскарження закінчився 14 січня 2019 року.

Касаційну скаргу подано 19 червня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Одночасно з касаційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що ним вже неодноразово подавалася касаційна скарга, проте ухвалами Верховного Суду від 24.01.2019 р. та 10.04.2019 р. було повернуто його скарги, в зв`язку з невиконанням вимог ухвал про залишення касаційної скарги без руху.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційних скарг не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк встановлений статтею 329 КАС України скаржником не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску відповідачем строку на касаційне оскарження та відсутність підстав для його поновлення.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

З матеріалів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач є юридичною особою, звернувся до суду в 2017 році та заявив вимоги майнового характеру (зобов`язання Державної фіскальної служби України повернути на діючий електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю КАПІТОЛІЙ А має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року в сумі 2282361грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та відобразити відповідне збільшення у витягу системи електронного адміністрування податку на додану вартість) та немайнового характеру (визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо нездійснення Товариству з обмеженою відповідальністю КАПІТОЛІЙ А збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з Законом України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення з позовною заявою) за подання юридичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру справляється судовий збір 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 1600 грн.

Згідно з Законом України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення з позовною заявою) за подання юридичною особою до адміністративного суду позову майнового характеру справляється судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення з касаційною скаргою) за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову, виходячи з цієї ціни позову, складає (2282361грн. х 1,5%) + 1600грн. = 35835,41грн.

Отже, судовий збір, який необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 35835,41грн. х 200% = 71670,82грн.

Фактично скаржником оплачено судовий збір у сумі 3200 грн. відповідно до платіжного доручення від 06.05.2019 року №1108.

Отже, скаржником судовий збір сплачений у меншому, ніж визначено Законом України "Про судовий збір", розмірі.

Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Державної фіскальної служби України без руху та надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Недоліки касаційної скарги слід усунути шляхом подання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Рахунок отримувача: 31219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) . Символ звітності банку: 207 .

На підставі викладеного, керуючись статтею 332 КАС України,

у х в а л и в :

Визнати неповажними причини пропуску Державною фіскальною службою України строку на касаційне оскарження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №826/16099/17.

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №826/16099/17 залишити без руху.

Надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк в частині ненадання заяви про поновлення строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк, в частині вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, є підставою для повернення касаційної скарги разом із доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська