Рішення

від 26.06.2019 по справі 428/6730/18

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/6730/18

Провадження №2/428/244/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, третя особа Сєвєродонецький міський центр зайнятості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, третя особа Сєвєродонецький міський центр зайнятості. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 02.02.2015 року по 02.04.2018 року працювала в Луганському обласному бюро судово-медичної експертизи (далі - ЛОБ СМЕ) на посаді заступника начальника ЛОБ СМЕ з економічних питань. З 03.01.2017 року працювала за сумісництвом на посаді бухгалтера. Вона є одинокою матір`ю. В період з 21.08.2017 року по 11.01.2018 року неодноразово хворіла та перебувала у відпустках. Встановила, що за цей період відповідач не виплатив їй допомогу по тимчасовій непрацездатності. В період з 26.02.2018 року по 27.03.2018 року та з 29.03.2018 року по 02.04.2018 року вона не працювала через тимчасову непрацездатність. 02.04.2018 року її представник - адвокат Тріфонов Є.О. подав до ЛОБ СМЕ заяву про звільнення за власним бажанням та лист непрацездатності за період 29.03.2018 року по 02.04.2018 року. Трудову книжку отримала 03.04.2018 року. Проте при звільненні відповідач не провів з нею повний розрахунок, не виплатив компенсацію за невикористану щорічну відпустку та додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, не був оплачений час тимчасової непрацездатності. За її розрахунком при звільненні з посади бухгалтера, на якій вона працювала за сумісництвом, відповідач повинен був їй виплатити 2711,37 грн. Просила суд стягнути з відповідача на її користь не нараховану та не виплачену заробітну плату за основною посадою та за сумісництвом за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 23143,55 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за основною посадою з 03.04.2018 року по 11.06.2018 року в сумі 67385,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за сумісництвом за період з 03.04.2018 року по 11.06.2018 року в сумі 3930,50 грн.

Представник відповідача Данько В.В. надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог. У відзиві зазначив, що позивач не є одинокою матір`ю, а тому не має права на отримання відповідних соціальних пільг. Заборгованості перед працівниками ЛОБ СМЕ не має, що підтверджується актом від 21.06.2018 року №04-21/6, складеним Управлінням північно-східного офісу Держаудитслужби. В зазначений період часу позивач не працювала, надані неї розрахунки необґрунтовані. Розрахунок з позивачем за листками непрацездатності та за відпустки було здійснено відповідно до законодавства в повному обсязі, що підтверджується розрахунковими листами. Листом від 06.04.2018 року №06-03/211 позивача було повідомлено, що ЛОБ СМЕ звернулось до Фонду соціального страхування з запитом про здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності позивачу. Після отримання відповідей нарахування та виплати були здійснені. Відповідно до наказу від 11.01.2018 року №-4ос позивач була звільнена з посади, яку обіймала за сумісництвом, тому не має права вимагати стягнення заробітної плати за період з 31.12.2017 року по 03.04.2018 року. 03.04.2018 року позивач отримала трудову книжку. Відповідач не надає матеріальне забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що вона є одинокою матір`ю, яка виховує дитину до 14 років. Жодних злочинів вона не скоювала. Відповідач неправильно розрахував їй середньоденну заробітну плату, що було з`ясовано після звернення до Сєвєродонецького міського центру зайнятості. Повного розрахунку з нею не проведено. Відповідач не в повному обсязі здійснив оплату по листкам непрацездатності. Затримка оплати відпусток ЛОБ СМЕ нічим не обґрунтована.

23.10.2018 року позивач збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь не нараховану та не виплачену заробітну плату за основною посадою та за сумісництвом за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 23143,55 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за основною посадою з 03.04.2018 року по 24.10.2018 року в сумі 130920,40 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за сумісництвом за період з 03.04.2018 року по 24.10.2018 року в сумі 7636,40 грн.

25.10.2018 року зустрічну позовну заяву Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи до ОСОБА_1 про повернення зайво нарахованої суми заробітної плати, повернення незаконно нарахованої заробітної плати за внутрішнім сумісництвом, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області було залишено без руху, про що постановлено ухвалу.

25.10.2018 року заяву про забезпечення зустрічного позову було повернуто представнику позивача, про що постановлено ухвалу.

26.11.2018 року зустрічну позовну заяву було повернуто позивачу, про що постановлено ухвалу.

05.12.2018 року позивач збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь не нараховану та не виплачену заробітну плату за основною посадою та за сумісництвом за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 23143,55 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за основною посадою з 03.04.2018 року по 07.12.2018 року в сумі 167723,65 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за сумісництвом за період з 03.04.2018 року по 07.12.2018 року в сумі 10163,15 грн.

27.02.2019 року позивач звернулась з заявою про відмову від позову та зменшення частини позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за основною посадою та за сумісництвом за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року в сумі 23143,55 грн. та збільшила позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за основною посадою з 03.04.2018 року по 29.10.2018 року в сумі 182727,54 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку за сумісництвом за період з 03.04.2018 року по 29.10.2018 року в сумі 15295,50 грн.

04.04.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Тріфонов Є.О. підтримали уточнені позовні вимоги, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Данько В.В. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві, та просив відмовити в їх задоволенні. Згодом в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що представник відповідача був належним чином повідомлений про місце, день і час судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, діючи відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи Сєвєродонецького міського центру зайнятості в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ЛОБ СМЕ в період з 02.02.2015 року по 02.04.2018 року, включно.

В зазначений період часу ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника з економічних питань.

В період з 26.02.2018 по 03.03.2018 року, з 12.03.2018 року по 17.03.2018 року, з 22.03.2018 року по 27.03.2018 року та з 28.03.2018 року по 01.04.2018 року, включно, позивач хворіла, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується копіями листків непрацездатності АГТ №307580, АГЮ №667805, АДП №994035 та копією листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області від 03.05.2018 року №1773/08-1 (листок непрацездатності АДЕ №055913).

Трудові відносини припинились 02.04.2018 року за власним бажанням позивача на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідачем було поставлено під сумнів законність видачі листків непрацездатності Щуровій Т.В., в зв`язку з чим ЛОБ СМЕ звернулось до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (лист від 29.03.2018 року №06-03/190, лист від 27.06.2018 року №2739/08-1).

Слід відзначити, що порядок виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності врегульований Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною.

Частинами 1, 3 ст. 30 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.

Частинами 1, 2 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці шостому частини першої статті 25 цього Закону, додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.

Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження (ч.1 ст. 32 Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

З аналізу наведених норм права вбачається, що виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності врегульована спеціальним законом і не пов`язана з днем звільнення працівника (застрахованої особи).

Згідно з п. 3.1.2., 3.1.5. постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Про затвердження Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації 22.10.2010 року №26 комісія здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам та своєчасним направленням до робочих органів відділень Фонду заяв-розрахунків про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення.

В судовому засіданні було встановлено, що 03.04.2018 року відбулось засідання комісії із соціального страхування ЛОБ СМЕ для розгляду питання щодо призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг ОСОБА_1 за листками непрацездатності, що підтверджується копією протоколу засідання комісії із соціального страхування ЛОБ СМЕ від 03.04.2018 року №5.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області не встановило того, що листки непрацездатності ОСОБА_1 були видані та продовжені необґрунтовано.

Отже, комісія із соціального страхування ЛОБ СМЕ була зобов`язана відповідно до приписів Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Про затвердження Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації 22.10.2010 року №26, в порядку і строки, визначені зазначеними нормативними актами, здійснити нарахування позивачу матеріального забезпечення та своєчасно направити Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області відповідну заяву-розрахунк.

Суд вважає доведеним той факт, що дійсно комісія із соціального страхування ЛОБ СМЕ вчасно не направила до виконавчого органу Фонду соціального страхування України заяву-розрахунок, на підставі якої останній мав профінансувати ЛОБ СМЕ для виплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності. Зазначена обставина підтверджується випискою з карткового рахунку позивача станом на 04.12.2018 року та листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області від 04.02.2019 року №550/03-3.

Проте порушення відповідачем строків подання виконавчим органам Фонду соціального страхування України заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані суми матеріального забезпечення застрахованим особам, не має наслідком відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Позовні вимоги ґрунтуються на стягненні з відповідача середнього заробітку за час не виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплата якої, як вже зазначалось регулюється Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 цього Закону, входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України Про оплату праці ).

Згідно з підпунктами 3.2 та 3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, не належать до фонду оплати праці допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: допомога по тимчасовій непрацездатності та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Таким чином, аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що допомога по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України, не входить, оскільки дані виплати не входять до фонду заробітної плати та врегульовані спеціальним Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , яким чітко регламентована незалежність останніх від дати звільнення.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, зроблений в постанові від 11.10.2017 року у справі №6-1638цс17.

Доказів того, що відповідач своєчасно не нарахував та не виплатив позивачу заробітну плату за основною посадою та за сумісництвом, суду надано не було. З клопотанням про проведення судово-бухгалтерської експертизи для підтвердження зазначених обставин ні позивач, ні її представник до суду не звертались.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що має наслідком залишення їх без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу судові витрати не відшкодовуються, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 01.07.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, б. 2-б; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 01983453.

Третя особа: Сєвєродонецький міський центр зайнятості, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, б. 116; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 13392390.

Суддя Ж. І. Кордюкова