Рішення

від 01.07.2019 по справі 611/905/18

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/611/15/19

Справа №611/905/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна, про встановлення нікчемності заповіту,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Г. В., про встановлення нікчемності заповіту.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У встановлений законом строк вона звернулася до Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини, після чого їй стало відомо, що ОСОБА_4 залишив заповіт, посвідчений 25 липня 2014 року Великокомишуваською сільською радою Барвінківського району Харківської області, відповідно до якого заповів належну йому земельну ділянку, розташовану на території Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, ОСОБА_2

Через деякий час, від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які вказані свідками у спірному заповіті, вона дізналася, що при його складанні та посвідченні ОСОБА_4 присутнім не був.

Посилаючи на зазначені обставин та те, що її батько ніколи, на її думку, не залишив ОСОБА_2 свою земельну ділянку у спадщину, відповідач мала змогу сфальсифікувала заповіт, скориставшись фізичною вадою заповідача, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та визнати заповіт нікчемним.

Також, як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_4 знаходився на лікуванні КЗОЗ Обласна психіатрична лікарня №2 : у період з 09 жовтня 2009 року по 04 листопада 2009 року з діагнозом токсична енцефалопатія з психоорганічними розладами особистості ; у період з 09 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року з діагнозом органічний емоційно - лабільний розлад на фоні синдрому алкогольної залежності , після якого не припинив зловживати спиртними напоями, а тому практично не міг розуміти значення свої дій.

Позивач вказує й на порушення абз. 1 п.2.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №3306/5 від 11 листопада 2011 року, а саме заповіт не містить відомостей про місце проживання ОСОБА_2

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року провадження по справі було відкрито, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, заборонено державному нотаріусу Ізюмської державної нотаріальної контори, виконуючій обов`язки завідувача Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп Ірині Вікторівні, місцезнаходження - вул. Центральна, 3 м. Барвінкове Харківської області, індекс 64701, вчиняти дії щодо оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2018 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовну заяву підтримали повністю, посилаючись на викладені в ній обставини. Позивачка пояснила, що свого батька ОСОБА_4 навідувала. Останній жив в своєму будинку та мав змогу готувати собі їжу та піклуватися про себе. Про наявність заповіту при житті батька не знала, переконана, що останній не міг заповісти своє майно племінниці ОСОБА_2 , а не їй, як рідній дочці. Крім того, під час спілкування зі свідками, які підписували заповіт, - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їй стало відомо, що батько під час підписання ними заповіту присутнім не був, підписи ставили лише за проханням секретаря виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок ОСОБА_7 . ОСОБА_8 .

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк надала до суду відзив на позов. В судовому засіданні проти позову заперечувала, позов вважає необґрунтованим. Пояснила, що вона є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що останній з 2010 року до дня своєї смерті, у зв`язку з ампутацією пальців рук, проживав у її матері ОСОБА_9 , будучи зареєстрованим за іншою адресою. Спадкодавець займався деякими побутовими справами, їжу самостійно не готував. Відповідач вказала, що протягом цього часу догляд за ОСОБА_4 здійснювали з матір`ю разом. Кожен тиждень, на вихідні, вона приїжджала допомагати - прибирати, готувати, прати речі. Останній місяць життя ОСОБА_4 , у зв`язку з погіршенням стану здоров`я останнього, вона взяла відпустку і до самої смерті піклувалася про нього. Про стан ОСОБА_4 повідомила дочці ОСОБА_1 вже в останні дні життя. В свою чергу, як вказала відповідач, ОСОБА_1 тривалий час, приблизно з 2005 року, взагалі не спілкувалась з батьком, у тому числі і протягом 2014 року. Факти зазначені в позовній заяві є надуманими та не відповідають дійсності. При посвідченні заповіту секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Г. В. належним чином виконала свої обов`язки, заповіт посвідчено у відповідності до вимог чинного законодавства. Безпідставними вважає також і твердження позивача в тій частині, що на час складання заповіту ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій внаслідок зловживання спиртними напоями, оскільки він мав повну цивільну дієздатність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Г. В., проти позовних вимог та викладених в позові обставин заперечувала повністю. Пояснила, що дійсно посвідчувала заповіт від 25 липня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 заповів належну йому земельну ділянку ОСОБА_2 . До 25 липня 2014 року ОСОБА_4 декілька раз приходи до сільської ради з метою дізнатися, які документи необхідно для посвідчення заповіту. Один раз намагався написати заповіт власноручно, але, оскільки пальців на руках не мав, йому вдалося написати нерозбірливо лише декілька слів, у зв`язку з чим, вона повідомила спадкодавцю про порядок посвідчення заповітів, передбачений ст.1248, 1253 ЦК України. 25 липня 2014 року, зранку, ОСОБА_4 разом зі своєю сестрою ОСОБА_9 прийшли до приміщення сільської ради. Вона повідомила останнім, що для посвідчення заповіту ОСОБА_4 необхідно привести свідків, яким він довіряє. Через деякий час ОСОБА_4 разом з сестрою повернулися до сільської ради та привели з собою ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вона пояснила свідкам для чого їх запрошено ОСОБА_4 Потім за допомогою комп`ютерної техніки виготовила заповіт, який було прочитано вголос повністю, після чоговін був підписаний ОСОБА_10 , в присутності двох свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Крім того, вказала і на те, що спадкодавець ОСОБА_4 перебував у тверезому стані, його дієздатність не викликала сумнівів. Під час спілкування розповідав, що відповідач піклується про нього та сестру, допомагає з господарськими справами, лікує, постійно приїжджає, а тому вирішив заповісти свою земельну ділянку саме ОСОБА_2 .

Суд, заслухавши позивача та його представника, відповідача, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, допитавши свідків,дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, встановив наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_11 , відповідно до копій свідоцтва про народження, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження шлюбного прізвища, свідоцтва про розірвання шлюбу та свідоцтва про шлюб (а.с.16-19).

Зі свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого повторно Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті с. Велика Комишуваха, Барвінківський район, Харківська область (а.с.20).

З листа Барвінківської державної нотаріальної Харківської області №581/02-14 від 01 червня 2018 року, вбачається, що в. о. державного нотаріуса Барвінківської державної нотаріальної Харківської області повідомила ОСОБА_1 , що ОСОБА_4 було залишено заповіт на земельну ділянку, посвідчений 25 липня 2014 року Великокомишуваською сільською радою Барвінківського району Харківської області на ім`я ОСОБА_2 (а.с.21).

Як вбачається із заповіту, посвідченого 25 липня 2014 року о 09 годині 45 хвилин в с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області секретарем виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Г.В, зареєстрованого в реєстрі за №03, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: земельну ділянку, площею 7,1264 га, яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2 , виданого Барвінківською райдержадміністрацією 23 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №480, заповів у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заповіт виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, містить припис про те, що він складений і записаний зі слів секретарем сільської ради, в двох примірниках та, у зв`язку хворобою рук ОСОБА_4 , текст заповіту підписано ОСОБА_10 , заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання при свідках ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того, заповіт містить запис і про те, що особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено; особи свідків, які прочитали уголос до його підписання і поставили в заповіті свої підписи, встановлено та їх дієздатність перевірено (а.с.15).

Правовідносини, пов`язані із спадкуванням, врегульовані Цивільним кодексом України.

Спадкування має здійснюватися за законом або за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як передбачено ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється нею особисто, вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст.1251ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічне положення передбачене ст. 37 Закону України "Про нотаріат".

Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування здійснюється відповідно до положень Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерство Юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Заповіт є одностроннім правочином, а тому до нього застосовуються загальні положення про правочини, визначені ст.ст. 202-214 ЦК України, та положення про недійсність правочинів, передбачені ст.ст. 215-236 ЦК України.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4. ст. 207 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину в її присутності підписує інша особа.

Відповідно до ст. 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 1248 і ст. 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Частинами 1 та 2 ст.1257 ЦК України передбачено, що недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Згідно із вимогами ст.203 ЦК України для чинності правочину, зміст самого правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п`ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України, а згідно ч. 2 цієї статті, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, але у випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним.

За ч. 1 та ч. 5 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За правилами ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно з ч. 1 ст.1257 ЦК України є нікчемним, тому визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує його тим, що заповіт від 25 липня 2014 року складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тому підлягає визнанню нікчемним.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вже встановлено судом, заповіт від 25 липня 2014 року містить відмітки про те, що його підписано ОСОБА_10 , за проханням ОСОБА_4 , при свідках - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у зв`язку з його фізичною вадою.

Суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 ставиться під сумнів присутність ОСОБА_4 при посвідченні заповіту, враховуючи те, що він взагалі, на її думку, не міг бути присутнім при укладанні заповіту, навіть не міг прийти до приміщення сільської ради 25 липня 2014 року.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що з метою посвідчення заповіту до сільської ради його покликав кум ОСОБА_4 Зазначив, що під час посвідчення заповіту були всі - ОСОБА_4 був і свідки були . ОСОБА_4 був у тверезому стані, до сільської ради ходили до обіду. Щодо своїх пояснень, які містяться в матеріалах справи (а.с.25), повідомив що він не їх не читав, не знає їх зміст, а підпис ставив під тиском трьох невідомих, проте з даного приводу до поліції з відповідною заявою не звертався.

При повторному допиті свідок ОСОБА_6 пояснив, що не пам`ятає чи був присутній ОСОБА_4 при посвідчені заповіту, чи ні, не пам`ятає присутності секретаря, посилаючись на погане самопочуття у зв`язку з перенесеними інсультами.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що в день посвідчення спірного заповіту вона була на роботі, коли до її кабінету, який знаходиться в приміщені сільської ради, зайшов ОСОБА_4 та його сестра ОСОБА_9 ОСОБА_4 попросив підписати заповіт за його дорученням, вказуючи на те, що сам цього зробити не може, оскільки не має пальців рук. ОСОБА_4 був у тверезому стані. Вона погодилася на пропозицію останнього. Через деякий час до приміщення сільської ради прийшли ще ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_9 вийшла, секретар у присутності ОСОБА_12 роз`яснила порядок вчинення посвідчення заповіту та його зміст. Потім вона, ОСОБА_10 за дорученням Шости В.М. підписала заповіт, а свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 засвідчили цей факт своїми підписами.

Крім того, свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_4 розповідав під час вчинення нотаріальної дії, що ОСОБА_2 тривалий час доглядає за ним, а тому вирішив заповісти свою земельну ділянку відповідачу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка працює землевпорядником Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області, пояснила, що 25 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернувся до неї та ОСОБА_14 з проханням бути свідками при посвідченні заповіту, пояснивши при цьому, що не може самостійно підписати заповіт у зв`язку з вадою рук. Вона та ОСОБА_14 погодилися на це прохання, але секретар сільської ради ОСОБА_15 повідомила, що вони свідками бути не можуть, так як є працівниками сільської ради. В той же день, через деякий час, скрізь зачинені двері кабінету, чула як до кабінету ОСОБА_15 прийшли ОСОБА_4 та інші громадяни. ОСОБА_4 жалівся, що жінка його покинула, а діти не навідують його. Крім того, свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_4 останній час проживав у своєї сестри ОСОБА_9 , а ОСОБА_2 кожну неділю навідувала їх.

В судовому засіданні було також допитано свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила покази свідка ОСОБА_13 .

Суд приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , вважає їх достовірними, достатніми та такими, що відповідають обставинам справи.

Разом з тим, суд не приймає посилання представника позивача щодо того, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_10 дають неправдиві покази тому, що знаходяться у підпорядкуванні керівництва Великокомишуваської сільської ради, оскільки такі посилання не обґрунтовані та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона раніше працювала в фельдшерсько-акушерському пункті, розташованому в с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області. Щодо процедури посвідчення заповіту пояснила, що не пам`ятає коли підписувала заповіт, але підтвердила, що підпис на заповіті її. При цьому, ОСОБА_4 під час посвідчення заповіту був відсутній. Присутності будь - кого іншого не пам`ятає також. Вказала, що пояснення, які містяться в матеріалах справи (а.с.24), підписала не читаючи їх.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив, що він з ОСОБА_4 були товаришами. 25 липня 2014 року, приблизно о 06 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 прийшов до нього додому у нетверезому стані та залишився у його будинку до обіду. Цей день запам`ятав, оскільки саме цього дня помер його товариш. Стверджує, що ОСОБА_4 що при ясному розумі не міг розпорядитися своїм майном на користь ОСОБА_2 , з якою мав погані стосунки.

Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_16 в тій частині, що ОСОБА_4 не був присутній при посвідчені заповіту, та не мав бажання заповідати свою земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки вони повністю спростовуються пояснення інших свідків, а саме - ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_15 ..

Суд також не бере до уваги твердження позивача та її представника, стосовно того, що ОСОБА_4 практично не міг розуміти значення свої дій, оскільки неоднаразово знаходився на лікуванні у КЗОЗ Обласна психіатрична лікарня №2 : у період з 09 жовтня 2009 року по 04 листопада 2009 року з діагнозом токсична енцефалопатія з психоорганічними розладами особистості ; у період з 09 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року з діагнозом органічний емоційно - лабільний розлад на фоні синдрому алкогольної залежності , а після лікування зловживати алкоголем не припинив, а тому з часом стан його психічного здоров`я тільки погіршувався, оскільки позивачем та її представником не надано суду беззаперечних доказів того, що ОСОБА_4 в момент вчинення правочину, а саме складання заповіту, не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними та що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями позивача, що не зазначення в заповіті місця проживання ОСОБА_2 є порушенням абз.1 п. 2.10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерство Юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5є, є підставою для визнання нікчемності заповіту, оскільки це порушення є незначним та формальним, а тому не є також підставою для визнання заповіту від 25 липня 2014 року нікчемним.

Вирішуючи позовні вимоги судом також приймається до уваги та обставина, що посвідчений 25 липня 2014 року Великокомишуваською сільською радою Барвінківського району Харківської області, написаний ясно та чітко, його зміст не викликає неоднозначного тлумачення. При цьому особою, що посвідчувала заповіт, перевірено дієздатність особи та її волевиявлення, особа, що посвідчувала заповіт, є уповноваженою на вчинення відповідних дій в розумінні норм ст. 1251 ЦК України.

Не заслуговують на увагу суду також і твердження позивача та її представника в судовому засіданні про те, що відповідачем ОСОБА_15 допущено фальсифікацію заповіту від 25 липня 2014 року.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка та її представник не зверталися до правоохоронних органів з заявою про вчинення ОСОБА_2 та секретарем виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області кримінального правопорушення у сфері службової діяльності за вказаним фактом, їх вина вироком суду не підтверджена.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;як розподілити між сторонами судові витрати;чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що волевиявлення

ОСОБА_4 на розпорядження своїм майном на випадок смерті саме на користь ОСОБА_2 було вільним, відповідало його дійсній волі, підстави для визнання заповіту від 25 липня 2014 року відсутні, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити .

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 158, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна, про встановлення нікчемності заповіту, - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року у вигляді заборони державному нотаріусу Ізюмської державної нотаріальної контори, виконуючій обов`язки завідувача Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп Ірині Вікторівні, місцезнаходження - вул. Центральна, 3 м. Барвінкове Харківської області, індекс 64701, вчиняти дії щодо оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору:

Секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 24280027, місце знаходження: вул. Центральна, 4, с. Велика Комишуваха, Барвінківський район, Харківська область, 64772,

Дата складення повного судового рішення 01 липня 2019 року.

Суддя Ю.А. Коптєв