Постанова

від 20.08.2019 по справі 611/905/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 серпня 2019 року

м. Харків

справа № 611/905/18

провадження № 22-ц/818/4116/19

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна про встановлення нікчемності заповіту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року, постановлене під головуванням судді Коптєва Ю.А., в залі суду в місті Барвінкове Харківської області (повний текст судового рішення складено 01 липня 2019 року) , -

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна про встановлення нікчемності заповіту.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року у вигляді заборони державному нотаріусу Ізюмської державної нотаріальної контори, виконуючій обов`язки завідувача Барвінківської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп Ірині Вікторівні вчиняти дії щодо оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що показаннями свідків доведений є факт того, що оспорюваний заповіт було складено та підписано без присутності заповідача ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 . Тому заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, що є підставою для визнання заповіту нікчемним.

ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - секретар виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Галина Василівна надали відзиви на апеляційну скаргу, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року - залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_3 на розпорядження своїм майном на випадок смерті саме на користь ОСОБА_2 було вільним, відповідало його дійсній волі, а формальні та незначні порушення, допущені при складанні заповіту, не є підставою для встановлення нікчемності заповіту.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 25 липня 2014 року секретарем виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок ОСОБА_5 . було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за №03, за умовами якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: земельну ділянку, площею 7,1264 га, яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1 , виданого Барвінківською райдержадміністрацією 23 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № НОМЕР_2 , заповів у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.20).

Позивачка ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.16,17).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що заповіт, складений 25 липня 2014 року від імені ОСОБА_3 , - є нікчемним, оскільки при його складанні та посвідченні її батько ОСОБА_3 присутнім не був. Позивачка вказує й на порушення Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, а саме, зазначає, що заповіт не містить відомостей про місце проживання ОСОБА_2 . Крім того у період з 09 жовтня 2009 року по 04 листопада 2009 року її батько знаходився на лікуванні КЗОЗ Обласна психіатрична лікарня №2 з діагнозом токсична енцефалопатія з психоорганічними розладами особистості ; у період з 09 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року з діагнозом органічний емоційно лабільний розлад на фоні синдрому алкогольної залежності , після якого не припинив зловживати спиртними напоями, а тому практично не міг розуміти значення свої дій. ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 мала змогу сфальсифікувати заповіт, скориставшись фізичною вадою заповідача. У зв`язку з цим позивачка просила суд встановити нікчемність заповіту, складеного від імені ОСОБА_3 , який посвідчено секретарем виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області Шматок Г.В. 25 липня 2014 року за реєстровим номером №03.

Відповідно до положень статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України).

У пунктах 4 і 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними міститься роз`яснення про те, що судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний в силу припису закону.

Норми статей 203, 209, 210, 215 ЦК України є загальними і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним, є приписи статті 1257 ЦК України, відповідно до частини першої якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Заповіт є одностороннім правочином і може бути визнаний судом нікчемним тільки при зазначенні в рішенні спеціальної підстави передбаченої ст. 1257 ЦК України (ВСУ від 6 вересня 2017р. у справі № 6-2424цс16)

В зазначеному вище рішенні ВСУ зазначено, що заповіт є також правочином і для визнання його нікчемним повинні бути правильно застосовані норми ЦК України. Висновок ВСУ полягає в тому, що при встановленні нікчемності правочину загальні норми Глави 16 ЦК України застосовуються лише тоді, коли у законі відсутня спеціальна підстава для цього. У випадку визнання заповіту нікчемним, суд у рішенні обов`язково повинен вказати підставу передбачену частиною першою ст. 1257 ЦК України. При відсутності такої підстави заповіт вважається дійсним і може бути оспорений у судовому порядку.

Поняття заповіту визначено в статті 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч.1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1235 ЦК України передбачено право заповідача на призначення спадкоємців. Так, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно до ч.1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Оскільки право на складання заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України), згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України підставою для нікчемності заповіту є кваліфікація його як такого, що складений особою, яка не мала на це права. Це, зокрема, заповіт, вчинений недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача.

Також, підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247, 1248 ЦК України. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний у голос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків.

Відповідно до ст. 1253 ЦК України свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його в голос та ставлять свої підписи на ньому (п.1.2, розділу І, п.1.4 розділу ІІІ Порядку).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1253 ЦК України, у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Згідно ч.2 ст. 1248 ЦК України якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, закон вказує на чіткий перелік обставин, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього ЦК України, при яких присутність свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України, якщо особа (заповідач) не може підписати правочин (заповіт) внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання правочину (заповіту) іншою особою. Підпис цієї особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на здійснення нотаріальних дій. Поряд із посвідченням підпису, нотаріус зобов`язаний також в тексті заповіту зазначити причини, які зумовили необхідність підписання заповіту третьою особою (ч. 4 ст. 207 ЦК України). Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав фізичні вади - альпутовані пальці, не міг особисто підписати заповіт.

Матеріали справи свідчать про те, що 25 липня 2014 року о 09 годині 45 хвилин в с. Велика Комишуваха Барвінківського району Харківської області секретарем виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області ОСОБА_8 , був посвідчений заповіт, зареєстрований в реєстрі за №03, за змістом якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: земельну ділянку, площею 7,1264 га, яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3 , виданого Барвінківською райдержадміністрацією 23 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № НОМЕР_2 , заповів у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заповіт виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, містить припис про те, що він складений і записаний зі слів секретарем сільської ради, в двох примірниках та, у зв`язку хворобою рук ОСОБА_3 , текст заповіту підписано ОСОБА_9 , заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання при свідках ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Заповіт містить запис про те, що особу заповідача встановлено, його дієздатність перевірено; особи свідків, які прочитали уголос до його підписання і поставили в заповіті свої підписи, встановлено та їх дієздатність перевірено (а.с.15).

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про нотаріат вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1.1. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 передбачено, що Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до ст.37 Закону України Про нотаріат до повноважень посадових осіб органу місцевого самоврядування віднесено, у тому числі, посвідчення заповітів (крім секретних).

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247,1251 ЦК України.

Диспозитивний характер наведених норм свідчить про те, що за відсутності у населеному пункті нотаріуса заповіт міг бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, а саме секретарем сільської ради.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК України. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених".

Заповіт, посвідчений не уповноваженою особою, тобто посадовою, службовою особою, яка відповідно до норм статей 1251 - 1252 ЦК України не уповноважена посвідчувати заповіти, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України).

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів того, що заповіт від імені ОСОБА_3 складений особою, яка не мала на це права, або складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення, - матеріали справи не містять.

Суд дав належну оцінку показанням свідків, допитаних в суді першої інстанції, в тому числі особи, яка підписала заповіт замість ОСОБА_3 та свідка, що був присутній при складанні заповіту - ОСОБА_11 , які підтвердили факт складання заповіту саме заповідачем ОСОБА_3 .

Показання свідка ОСОБА_10 про її відсутність при складанні заповіту, не є підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки даних про наявність обставин, визначених абзацом 3 частини 2 статті 1248 ЦК України та ст. 1252 ЦК України, суду не надано.

Доказів перевищення службових повноважень посадовою особою секретарем виконавчого комітету Великокомишуваської сільської ради Барвінківського району Харківської області ОСОБА_8 при посвідченні заповіту ОСОБА_3 або фальсифікації нею заповіту, - матеріали справи не містять.

Тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання заповіту нікчемним, - відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Посилання ОСОБА_1 на те, що доведений є факт того, що оспорюваний заповіт було складено та підписано без присутності заповідача ОСОБА_3 , тому заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, що є підставою для визнання заповіту нікчемним, - спростовуються фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 23.08.2019 року.