Постанова

від 26.06.2019 по справі 162/677/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 162/677/18 Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В. Провадження № 22-ц/802/601/19 Категорія: 54 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - - Здрилюк О.І., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гнатіва Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорного закладу загальної середньої освіти "Любешівський ліцей" Любешівської селищної ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - директор Опорного закладу загальної середньої освіти "Любешівський ліцей" Любешівської селищної ради Волинської області - ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача Опорного закладу загальної середньої освіти "Любешівський ліцей" Любешівської селищної ради Волинської області на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - директор Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Дубко ОСОБА_4 про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначає, що наказом № 226-к від 31 серпня 2006 року її переведено з посади вчителя початкових класів Любешівського НВК на посаду заступника директора з начально-виховної роботи цього ж закладу на 0,5 посадового окладу і вчителя початкових класів з 1 вересня 2006 року. Основним місцем її роботи було зайняття посади заступника директора з навчально-виховної роботи.

17 серпня 2018 року їй стало відомо про накази, що стосуються її як працівника, та вручено копію наказу № 192 від 21 листопада 2017 року Про упорядкування штатів та штатних нормативів відповідно до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів , яким наказано внести зміни в штатний розпис Опорного навчального закладу Любешівський НВК ЗОШ 1-111 ступенів-гімназія з 01 лютого 2018 року, а саме: скорочено посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в 1-4 класів з 01 лютого 2018 року як такої, що не передбачена Типовими штатними нормативами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 19 вересня 2016 року № 1120, а також попередити її, як заступника директора з навчально-виховної роботи в 1-4 класах про скорочення даної посади і наступне звільнення з 1 лютого 2018 року, окрім того, вручено копію наказу № 15 від 29 січня 2018 року Про внесення змін до наказу від 21 листопада 2017 року , згідно з яким наказано у зв`язку з виробничою необхідністю та за погодженням із відділом освіти, молоді та спорту Любешівської райдержадміністрації внести зміни до наказу від 21 листопада 2018 року № 192 Про упорядкування штатів та штатних нормативів до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів від 21 листопада 2017 року, і викласти пункт 1 в такій редакції: Скоротити посаду заступника директора з навчально-виховної роботи в 1-4 класах (0,5 посадового окладу) з 01.06.2018 року як такої, що не передбачена типовими штатними нормативами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 № 1205, пункт 2 викласти в такій редакції: Попередити ОСОБА_1 заступника директора з навчально-виховної роботи в 1-4 класах про скорочення даної посади і її наступне звільнення з 01.06.2018 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи в 1-4 класах та переведення на посаду вчителя початкових класів із повним тижневим навантаженням . Проте скорочення чисельності та штату не відбулося ні з 1 лютого 2018 року, ні з 1 червня 2018 року.

16 серпня 2018 року Наказом № 123 переведено ОСОБА_1 з посади заступника директора з навчально-виховної роботи ОЗЗСО Любешівський ліцей на посаду вчителя початкових класів, даного навчального закладу з повним тижневим навантаженням 31 серпня 2018 року.

Підставою для її переведення з посади заступника директора з начально-виховної роботи опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей на посаду вчителя початкових класів цього закладу з повним тижневим навантаженням 31 серпня 2018 року в наказі № 123 від 16 серпня 2018 року зазначено штатний розпис від 13 серпня 2018 року.

Таким чином відбулася зміна істотних умов праці. З урахуванням зазначених обставин та змісту наказу вона переконана, що скорочення чисельності та/або штату не відбулось, її переведення без особистої письмової згоди є незаконним, здійснено з порушенням вимог частин 1, 2 ст. 32 КЗпП України, роботодавцем допущено односторонню зміну умов договору. Штатний розпис опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей , що існував на момент прийняття оскаржуваних наказів повністю відповідав нормативно-правовим актам, зокрема Типовим штатним нормативам загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти України № 1205 від 06 грудня 2010 року, якими передбачено, що посада заступника директора з навчально-виховної роботи вводиться у школах при наявності 6-9 класів у розмірі 0,5 ставки, у школах 1-11 ступенів, які мають один-чотири 9-11 класів кількість посад заступників директора збільшується на 0,5 штатної одиниці, п`ять і більше 9-11 класів на 1 штатну одиницю.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить визнати незаконними та скасувати накази директора Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей № 192 від 21 листопада 2017 року Про упорядкування штатів та штатних нормативів відповідно до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів , № 15 від 29 січня 2018 року Про внесення змін до наказу від 21 листопада 2017 року , № 123 від 16 серпня 2018 року Про перевід ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи цього закладу на 0,5 посадового окладу і вчителя початкових класів, стягнути з відповідача на користь позивача різницю у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та витрати на правову допомогу.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2019 року позов в даній справі задоволено частково.

Ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи на 0,5 посадового окладу Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Волинської області з 31 серпня 2018 року.

Стягнуто з Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в розмірі 41875 гривень.

Стягнуто з Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Стягнуто з Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6419,88 гривень.

Стягнуто з Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Волинської області на користь держави судовий збір в розмірі 2114 , 40гривень.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи на 0,5 посадового окладу Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Волинської області допущене до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В іншій частині рішення суду жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення в означувальній частині не переглядається.

Частина 3 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.(ст. 40 КЗпП України).

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом по відділу освіти Любешівської райдержадміністрації Волинської області № 226-к від 31 серпня 2006 року ОСОБА_1 була переведена з посади вчителя початкових класів Любешівського НВК на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи цього ж закладу на 0,5 посадового окладу і вчителя початкових класів з 01 вересня 2006 року (Т. 1 а.с. 13).

Зазначена обставина підтверджується також записом в її трудовій книжці (Т. 2 а.с. 18).

Як вбачається з наказу № 192 від 21 листопада 2017 року Опорного навчального закладу Любешівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа 1-111 ступенів-гімназія Про упорядкування штатів та штатних нормативів до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів , директором цього закладу вирішено скоротити посаду заступника директора (0,5 посадового окладу) з навчально-виховної роботи в 1-4 класах з 01 лютого 2018 року, як такої, що не передбачена Типовим штатним нормативам, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України № 1205 від 06.12.2010 року із змінами внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки № 1120 від 19.09.2016, та попереджено ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи в 1-4 класах про скорочення даної посади і наступне звільнення з 01 лютого 2018 року. В цьому ж наказі зазначається, що його видано на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 року № 1205 Про затвердження штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 19.09.2016 № 1120, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 777 Про затвердження Положення про освітній округ , наказу відділу освіти, молоді та спорту від 30.10.2017 № 255 Про впорядкування штатів та штатних нормативів у відповідність до Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів ( Т. 1 а.с. 198, а.с. 68).

Наказом № 15 від 29 січня 2018 директора Опорного навчального закладу Любешівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа 1-111 ступенів-гімназія , у зв`язку з виробничою необхідністю та за погодженням з відділом освіти, молоді та спорту Любешівської райдержадміністрації, внесено зміни до наказу від 21 листопада 2017 року № 192, пункт 1 викладено в такій редакції: Скоротити посаду заступника директора з НВР в 1-4 класах (0,5 посадового окладу) з 01.06.2018 року як такої, що не передбачено типовими штатними нормативами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 року № 1205; пункт 2 викладено в такій редакції: Попередити ОСОБА_1 , заступника директора з НВР в 1-4 класах про скорочення даної посади і її наступне звільнення із 01.06.2018 року з посади ЗДНВР в 1-4 класах та переведення на посаду вчителя початкових класів із повним тижневим навантаженням (Т. 1 а.с. 201).

Згідно з наказом № 123 від 26 серпня 2018 року за підписом директора Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради Про перевід ОСОБА_1 , позивачку ОСОБА_1 переведено з посади заступника директора із навчально-виховної роботи Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей на посаду вчителя початкових класів цього навчального закладу з повним тижневим навантаженням 31 серпня 2018 року. Підставою для переведення у наказі зазначено штатний розпис від 13.08.2018 (Т. 1 а.с. 202).

Наказом № 56 від 13 березня 2019 року директора Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей Любешівської селищної ради ОСОБА_3 , наказ від 16 серпня 2018 року № 123 Про перевід ОСОБА_1 скасовано як такий, що не відповідає вимогам КЗпП України, про що внесено відповідний запис до трудової книжки позивачки (Т. 1 а.с. 248, Т. 2 а.с. 19).

Як вбачається з штатних розписів відповідача від 13 серпня 2018 року та від 01 липня 2018 року було скорочено посаду заступника директора з навчально-виховної роботи початкової школи, 0,5 посадового окладу, яку обіймала ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 243, 244).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу не пропонувалось переведення на іншу роботу і згоди на будь-яке переведення вона не давала.

Оскаржуваний позивачем наказ від 16 серпня 2018 року № 123 Про перевід ОСОБА_1 скасовано відповідачем як такий, що не відповідає вимогам КЗпП України (Т. 1 а.с. 248, Т. 2 а.с. 19).

Не відповідність даного наказу нормам закону визнавалась представником позивача в судових засіданнях.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки наказ про переведення скасовано самим відповідачем, а тому відсутній спір, що є підставою для відмови у задоволенні позову є безпідставними.

Кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, вернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ( ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ст. 15 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

З копії трудової книжки позивача, довідки про доходи від 26 березня 2019 року та пояснень позивача, судом встановлено, що після скасування оскаржуваного наказу ОСОБА_1 не була допущена до виконання обов`язків заступника директора, а обіймала лише посаду вчителя початкових класів цього навчального закладу. (Т. 2 а.с. 18-19, Т. 2 а.с. 21). Дані обставини відповідачем не спростовані.

Не зважаючи на скасування самим відповідачем наказу № 123 від 16.08.2018 про переведення ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 248), позивач безпідставно не обіймає посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей на 0,5 посадового окладу, яку вона обіймала до незаконного переведення (Т. 1 а.с. 13, Т. 2 а.с. 18), що є порушенням норм трудового законодавства та трудових прав позивача, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про поновлення її на згаданій посаді.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, щодо допуску ОСОБА_1 до виконання обов`язків заступника директора після винесення наказу №56 від 13.03.2019 року та оплату згаданої роботи.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права (п. 2 Постанов, Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009, № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На думку суду задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи, в даному випадку в розумінні ст. 13 Конвенції достатнім та ефективним засобом юридичного захисту порушених прав позивача, що гарантовані їй Конституцією .

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір ( ч.1,2 ст. 235 КЗпП України).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідачем не надано відомостей про розмір заробітної плати позивача за останні два календарні місяці її роботи, що передували переведенню, і остання, як вона пояснила перебувала у липні 2018 року у відпустці, тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що обчислення різниці в заробітку за час виконання нею нижчеоплачуваної роботи слід провести з врахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, однак виходячи із середнього заробітку за фактично відпрацьований нею час у серпні 2018 року, як про це надано розрахунки представником позивачки, і що представником відповідача не спростовано жодними доказами.

У період з 17 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року, тобто по день незаконного переведення ОСОБА_1 займала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на 0,5 посадового окладу і вчителя початкових класів Опорного закладу загальної середньої освіти Любешівський ліцей , і як вбачається з розрахункового листа (в частині виплати заробітної плати за серпень 2018 року, 10 робочих днів), отримала заробітну плату в розмірі 4937 грн. 85 коп. (Т. 2 а.с. 3), а тому середньоденна заробітна плата, яку остання отримувала, займаючи посаду заступника директора з навчально-виховної роботи на 0,5 посадового окладу і вчителя початкових класів становитиме 493 грн. 79 коп. (4937,85/10 =493,79).

Середньоденна заробітна плата позивачки на посаді вчителя початкових класів, згідно з поданою відповідачем довідкою від 11.02.2019 № 76 становить 181,29 грн. (Т.1 а.с. 160).

З врахуванням диспозитивності цивільного процесу, беручи до уваги зазначений представником позивачки період виконання позивачкою нижчеоплачуваної роботи з 1 вересня 2018 року по 14 березня 2019 року, що з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України № 1-р від 11.01.2018 та № 7-р від 10.01.2019, становить 134 робочих дні, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що різниця в заробітку за один день становитиме 312,50 гривень (493,79 - 181,29), у зв`язку з чим різниця в заробітку за вказаний час виконання нижчеоплачуваної роботи складає 41875 грн. (312,50 гривень х 134 робочі дні), які належить стягнути з відповідача на користь позивачки.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не правильно обраховано кількість робочих днів за які слід стягнути середній заробіток, з підстав не врахування часу перебування позивача на лікарняному та відпустці. Як вбачається з матеріалів справи до постановлення судом оскаржуваного рішення, відповідачем у передбаченому законом порядку та строки відповідні докази не були подані та не спростовувались обставини щодо кількості днів виконання позивачем нижчеоплачуваної роботи. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача в користь позивача середнього заробітку, суд керувався виключного доказами, які подавались сторонами.

Стаття 23 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обґрунтовано суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача про відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, врахувавши обсяг душевних страждань та необхідність захисту в судовому порядку гарантованого Конституцією права на працю.

Також судом першої інстанції правильно стягнуто з відповідач на користь позивача витрати на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд першої інстанції стягуючи суму судових витрат на професійну правничої допомогу з відповідача в користь позивача в розмірі 9625 грн. виходив з співмірності зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим для надання таких послуг та їх обсягом.

В порушення вимог ч. 2 ст. 12 ЦПК України відповідач не довів обставин, які мають значення для справи на які він посилався як на підставу заперечень проти вимог позовної заяви

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Опорного закладу загальної середньої освіти "Любешівський ліцей" Любешівської селищної ради Волинської області залишити без задоволення.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: