Постанова

від 26.06.2019 по справі 322/196/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.06.2019 Справа № 322/196/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №322/196/19 Головуючий у 1 інстанції Шиш А.Б.

Провадження № 22-ц/807/2342/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" про визнання договору оренди недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Маяк про визнання договору оренди недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що між ТОВ "Маяк" та його батьком ОСОБА_2 20 грудня 2007 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,63 гектари, кадастровий № НОМЕР_1 , розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області. Договір укладено терміном на 10 років. Пунктом 41 оспорюваного договору оренди землі передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер.

Вищевказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області лише 26 грудня 2012 року, тобто після смерті його батька. 29 грудня 2010 року він отримав у приватного нотаріуса Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргунова О.В. свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку.

21 квітня 2015 року він в реєстраційній службі Новомиколаївського району Запорізької області зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку з відкриттям розділу. З цього часу він отримав право власності на вищевказану земельну ділянку.

Враховуючи, що оспорюваний договір було зареєстровано через два роки після смерті його батька, ОСОБА_1 просив суд визнати його недійсним.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,63 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Маяк" 20 грудня 2007 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області 26 грудня 2012 року за № 232365514001348.

Стягнуто з ТОВ "Маяк" на користь ОСОБА_1 768,40 грн. в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ Маяк подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене у цій справі, повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 грудня 2007 року між ТОВ "Маяк" та ОСОБА_2 було укладено договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 5,63 гектари, кадастровий № НОМЕР_1 , розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області терміном на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

29 грудня 2010 року приватним нотаріусом Новомиколаївського районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О.В. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцем вказаної у позові земельної ділянки є ОСОБА_1

26 грудня 2012 року оспорюваний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області.

З 22 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 являється власником вищевказаної земельної діялнки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим 22 квітня 2015 року реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області.

Відповідно до положень статей 18, 20 ЗУ "Про оренду землі" (у редакції яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Аналогічна норма міститься і у п. 41 оспорюваного договору оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії оспорюваного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в момент реєстрації оспорюваного договору, орендодавець не міг, в зв`язку зі смертю, бути стороною договірних правовідносин.

З огляду на те, що договір оренди землі від 20 грудня 2007 року було зареєстровано після смерті його сторони, після якої припинилася її цивільна правоздатність, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним вказаного договору.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції повно з`ясовані всі обставини та їм надано належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк" залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 липня 2019 року.

Головуючий

Судді: