Рішення

від 26.06.2019 по справі 140/1319/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1319/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцалюк І.О.,

представника позивача Щербюка О.Ю.,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - ТзОВ "Будівельник", позивач, товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2019 №0016411404.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з окремих питань від 26.09.2018 №21009/14-04/13361478 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0011681404, згідно із яким товариству нараховане грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 226 778,18 грн, з яких 181 422,54 грн - основний платіж, 45 355,64 грн - штрафна санкція. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку та рішенням ДФС України від 28.12.2018 скасоване частково.

25.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області винесено нове податкове повідомлення-рішення №0016411404, яким товариству нараховане грошове зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 215 979,22 грн, з яких 172 783,37 грн - основний платіж, 43 195,85 грн - штрафна санкція.

Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що у нього був відсутній обов`язок декларувати та сплачувати земельний податок у 2017-2018 роках з огляду на те, що договір оренди землі від 28.01.2009, укладений між Шацькою селищною радою Волинської області та ТзОВ "Будівельник", припинив свою дію в силу закону у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно, що знаходилося на орендованій земельній ділянці, до фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 25.03.2019 №0016411404.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 04.06.2019 (а.с.72-74) представник відповідача Кушнір Ю.В. позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, у зв`язку із виявленням під час перевірки факту неподання позивачем податкової декларації з плати за землю за 2017, 2018 роки. Як наслідок, позивачем не задекларовано податкове зобов`язання з плати за землю з юридичних осіб за 2017-2018 роки, хоча він є користувачем земельної ділянки відповідно до договору оренди землі, укладеного між Шацькою селищною радою Волинської області та ТзОВ "Будівельник" 28.01.2009, при цьому, вказаний договір у встановленому порядку не розірваний, а земельна ділянка відповідно до даних Державного реєстру речових прав рахується саме за позивачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, вказаних у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок окремих питань, ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області Павлюк О.М. на підставі наказу від 11.09.2018 №3222 та направлення на перевірку ТзОВ "Будівельник" від 12.09.2018 №3961 проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з окремих питань за період з 01.01.2017 по 11.09.2018, про що складено акт від 26.09.2018 №21009/14-04/13361478 (а.с.10-13).

Перевіркою встановлено, що платником ТзОВ "Будівельник" в порушення пунктів 286.2, 286.3 статті 286, пункту 287.3 статті 287 ПК України не подано до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкові декларації з плати за землю (оренди) за 2017, 2018 роки та не задекларовано податкове зобов`язання з плати за землю за 2017 рік в сумі 103 670,01 грн, за січень-вересень 2018 року в сумі 77 752,53 грн.

ГУ ДФС у Волинській області, на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 26.09.2018 №21009/14-04/13361478 прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0011681404, згідно із яким товариству на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 226 778,18 грн, з яких 181 422,54 грн - основний платіж, 45 355,64 грн - штрафна санкція (а.с.9).

30.10.2018 позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДФС України. Рішенням ДФС України від 28.12.2018 №42137/6/99-99-11-06-01-25 скаргу задоволено частково, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0011681404 в частині донарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 8 639,17 грн та застосування штрафу в сумі 2 159,79 грн, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.15-23).

25.03.2019 ГУ ДФС у Волинській області винесено нове податкове повідомлення-рішення №0016411404, яким товариству на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних на суму 215 979,22 грн, з яких 172 783,37 грн - основний платіж, 43 195,85 грн - штрафна санкція (а.с.24).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пункту 285.1 статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2 та 288.3 статті 288 ПК України).

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, нормами ПК України передбачена відповідальність платників плати за землю - юридичних осіб за неподання відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації на поточний рік.

Як вбачається із акту позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з окремих питань від 26.09.2018 №21009/14-04/13361478 та відзиву на позовну заяву, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за не декларування податкового зобов`язання з плати за землю за 2017 рік та січень-вересень 2018 року, а саме щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5813 га, що перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі, укладеного між Шацькою селищною радою Волинської області та ТзОВ "Будівельник" 28.01.2009.

При вирішенні цього спору суд виходить із таких встановлених обставин справи та норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що 28.01.2009 між Шацькою селищною радою Волинської області (орендодавець) та ТзОВ "Будівельник" (орендар) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 № 040909300007), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Шацької селищної ради від 09.12.2008 № 21/10.19, яка знаходиться в АДРЕСА_1, площею 25812 кв м, з цільовим призначенням для обслуговування господарських приміщень. Вказаний договір укладено на 15 років (пункт 8 договору), орендна плата встановлена у розмірі 40653,90 грн за рік (пункт 9 договору) (а.с.27-31).

З матеріалів справи також вбачається, що 10.05.2016 та 11.05.2016 між ТзОВ "Будівельник" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу, за якими продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (будівлю, прохідну площею 11,6 кв м, склад паливно-мастильних матеріалів площею 16,7 кв м), що розташовані на земельній ділянці площею 25812 кв м, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (а.с.35-38).

11.05.2016 між ТзОВ "Будівельник" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу, за якими продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (лісопильний цех Г-1 площею 235,5 кв. м., котельню Е-1 площею 110,7 кв м, столярний цех Ж-1 площею 474,5 кв м, 64/100 частини двоповерхового адміністративного будинку Д-2 площею 378,0 кв. м., сушильний цех З-1 площею 99,9 кв м), що розташовані на земельній ділянці площею 25812 кв м, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (а.с.39-48).

Вказаними вище договорами купівлі-продажу передбачено, що право власності на будівлі переходить до покупця з моменту державної реєстрації (п. 1.2 договору), договори посвідчені приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Семенюк Н.М. та зареєстровані в реєстрі за № № 209, 210, 213, 214, 215, 216, 217, а факт реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за покупцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.49-55).

11.05.2016 ТзОВ "Будівельник" звернувся до Шацької селищної ради із клопотанням, у якому просив у зв`язку з продажем будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 розірвати договір оренди землі від 28.01.2009 з 01.06.2016 (а.с.56).

12.05.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Шацької селищної ради із заявою, у якій просили у зв`язку із набуттям права власності на об`єкти нерухомості промислово-виробничої бази ТзОВ "Будівельник" у АДРЕСА_1 надати дозвіл на розроблення детального плану території.

Рішенням Шацької селищної ради від 17.05.2016 № 2/11.1 "Про припинення дії договору оренди землі" вирішено припинити дію договору оренди землі з ТзОВ "Будівельник", зареєстрованого в Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 №040909300007, доручити селищному голові підписати угоди про припинення дії цього договору, а реєстрацію угоди про припинення дії договору провести після повного розрахунку за орендну плату (а.с.57).

24.05.2016 ТзОВ "Будівельник" подало засобами електронного зв`язку до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (уточнююча), у якій задекларовано зменшення податкових зобов`язань з травня 2016 року (а.с.58).

Підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України передбачено, що платниками земельного податку є землекористувачі.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як передбачено частиною другою статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Обгрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач посилається на те, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на будівлі, розташовані на орендованій земельній ділянці, до особи, якій перейшло право власності на будівлі також переходить право оренди на цю земельну ділянку, у зв`язку із чим припиняється договір оренди земельної ділянки з попереднім орендарем, у якого виникає обов`язок щодо сплати орендної плати за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році та припиняється обов`язок щодо подальшої сплати орендної плати та подання податкової декларації з плати за землю.

Таким чином, на переконання позивача, з переходом права власності на об`єкти нерухомості у травні 2016 року до інших осіб ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2) від позивача перейшло також право оренди на земельну ділянку, а тому з 2017 року у позивача відсутній обов`язок подавати податкову декларацію з плати за землю відносно земельної ділянки площею 25812 кв м, кадастровий номер НОМЕР_1 та сплачувати орендну плату з юридичних осіб.

Суд вважає, що такий висновок позивача є помилковим та передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 286.1. статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є саме дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом за вих. №11-3-0.2220-3895/2-18 від 05.06.2018 року надало Головному управлінню ДФС у Волинській області інформацію про земельні ділянки з Державного земельного кадастру згідно таблиці, із якої вбачається, що користувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 є саме ТзОВ "Будівельник" (а.с.78-79).

Крім цього, зазначені вище обставини підтверджуються і Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, із якого також вбачається, що за ТзОВ "Будівельник" рахується земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1.

За таких обставин, є помилковим твердження позивача відносно того, що законодавство припинення права оренди земельної ділянки ставить в залежність від переходу права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, а не від державної реєстрації припинення такого договору, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства саме дані державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку.

У свою чергу, підставою виникнення речового права є договір оренди землі - договір, укладений між орендодавцем - Шацькою селищною радою та орендарем ТзОВ "Будівельник" від 28.01.2009 на оренду земельної ділянки площею 2,5812 га (далі - договір), зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 № 040909300007.

Згідно пункту 8 вказаного договору, його укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" та пунктів 35, 36 Договору, договір оренди землі припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи наведене, розірвання договору оренди землі також здійснюється у формі договору, а відповідні відомості такого договору також повинні вноситись до державного реєстру земель.

Суд звертає увагу, що Шацька селищна рада рішенням від 17.05.2016 № 2/11.1 вирішила:

припинити, дію договору оренди землі з ТзОВ "Будівельник", зареєстрованого в Шацькому районному відділі Волинської регіональної "філії ДП "Центр ДЗК" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 № 040909300007;

доручити селищному голові підписати угоду про припинення дії договору оренди землі, зареєстрованого в Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 № 040909300007;

реєстрацію угоди про припинення дії договору оренди землі провести після повного розрахунку орендної плати згідно договору оренди землі, зареєстрованого в Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 № 040909300007

Разом з цим, як встановлено в судовому засіданні, угода про припинення дії договору оренди на даний час не підписана, а відтак зазначений договір оренди землі, укладений між Шацькою селищною радою та ТзОВ "Будівельник" від 28.01.2009, є діючим та розірваний не був, крім того, будь-яких змін чи доповнень (про розірвання, зміну власника тощо) до вказаного договору оренди сторонами не внесено.

Також потрібно зазначити, що в матеріалах справи знаходиться додаткова угода про дострокове припинення договору оренди з 24.06.2016, однак така не містить дати, номеру, підпису орендодавця - посадової особи Шацької селищної ради Волинської області (а.с.85)

У вищевказаній додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки передбачені наступні положення:

достроково припинити з 24.06.2016 договір оренди землі від 28.01.2009, зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 року № 040909300007 на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, де розміщені та експлуатувались основні, підсобні і допоміжні будівлі та споруди, яка розташована в АДРЕСА_1;

повернення об`єкта оренди здійснити на підставі акту прийому передачі;

дана додаткова угода набирає чинності після проведення її державної реєстрації

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, державну реєстрацію вказаної додаткової угоди не здійснено, як і не здійснено повернення об`єкта оренди на підставі акту прийому передачі земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, тобто у даному випадку шляхом оформлення акту прийому передачі земельної ділянки.

З огляду на зазначене, у позивача відсутні належним чином оформлені документи, підтверджені підписами орендаря та орендодавця, які свідчать про повернення орендованої земельної ділянки орендодавцю та не проведено державну реєстрацію додаткової угоди, що у свою чергу вказує на відсутність підстав вважати договір оренди від 28.01.2009, зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", розірваним.

Крім цього, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, в матеріалах справи відсутні докази про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 котрі у травні 2016 року набули право власності на об`єкти нерухомості від позивача на цій ділянці.

Судом також встановлено, що головним управлінням ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018 №0082821206, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неподання декларацій по земельному податку в загальному розмірі 340,00 грн (по 170,00 грн за неподання декларацій у 2017 та 2018 роках).

Податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018 №0082821206 було предметом розгляду судової справи №0340/1738/18 за позовом ТзОВ "Будівельник" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 позов ТзОВ "Будівельник" було задоволено повністю. Разом з тим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №0340/1738/18 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задоволено, вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №0340/1738/18 (яка має преюдиційне значення для адміністративної справи, що розглядається) та яка набрала законної сили, вказано, що оскільки, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно так інформації з Держгеокадастру України земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 рахується саме за ТзОВ "Будівельник", позивав зобов`язаний подавати декларацію з плати за землю (оренди) та декларувати податкові зобов`язання з плати за землю.

Відповідно до пункту 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2019 №0016411404 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 липня 2019 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук