Постанова

від 03.12.2019 по справі 140/1319/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/8288/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

представника відповідача Сабін І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Димарчук Т.М.,

час ухвалення рішення: 12:42:26,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 01.07.2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Будівельник звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2019 року № 0016411404.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Розірвання договору оренди землі здійснюється у формі договору, а відповідні відомості такого договору також повинні вноситись до державного реєстру земель. Також у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, тобто у даному випадку шляхом оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки. Проте угода про припинення дії договору оренди землі на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не була підписана, в зв`язку з чим, на думку суду, зазначений договір був чинним і будь-яких змін чи доповнень до нього сторонами не внесено. Також суд не взяв до уваги наявну в матеріалах справи додаткову угоду про дострокове припинення договору оренди з 24.06.2016 року, оскільки вона не містить дати, номеру, підпису орендодавця, не здійснено державну реєстрацію вказаної додаткової угоди та не повернуто об`єкта оренди на підставі відповідного акту прийому-передачі. Також на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були відсутні докази про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у травні 2016 року набули право власності на об`єкти нерухомості від позивача на цій ділянці. За таких обставин суд дійшов висновку про помилковість твердження позивача відносно того, що законодавство припинення права оренди земельної ділянки ставить в залежність від переходу права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, а не від державної реєстрації припинення такого договору, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства саме дані державного земельного кадастру є підставою для нарахування земельного податку. Крім того, суд послався на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 0340/1738/18, яка набрала законної сили і апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації з Держгеокадастру України земельна ділянка з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183 рахується саме за ТзОВ Будівельник , позивав зобов`язаний подавати декларацію з плати за землю (оренди) та декларувати податкові зобов`язання з плати за землю. На думку суду, вказана постанова має преюдиційне значення для адміністративної справи, що розглядається.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що воно є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення клопотання. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у нього був відсутній обов`язок декларувати та сплачувати земельний податок у 2017-2018 роках з огляду на те, що договір оренди землі від 28.01.2009 року, укладений між Шацькою селищною радою Волинської області та ТзОВ Будівельник , припинив свою дію в силу закону у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно, що знаходилося на орендованій земельній ділянці, до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, позивач вважає, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на будівлі, розташовані на орендованій земельній ділянці, до особи, якій перейшло право власності на будівлі, також переходить право оренди на цю земельну ділянку, у зв`язку з чим припиняється договір оренди земельної ділянки з попереднім орендарем, у якого виникає обов`язок щодо сплати орендної плати за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році та припиняється обов`язок щодо подальшої сплати орендної плати та подання податкової декларації з плати за землю.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій виклав свої заперечення проти вимог та доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Будівельник з питань дотримання вимог податкового законодавства з окремих питань за період з 01.01.2017 року до 11.09.2018 року, за результатами якої складено акт від 26.09.2018 року № 21009/14-04/13361478. У висновках цього акта зазначено, що ТзОВ Будівельник в порушення п. п. 286.2, 286.3 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України не подано до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкові декларації з плати за землю (оренди) за 2017 і 2018 роки та не задекларовано податкове зобов`язання з плати за землю за 2017 рік в сумі 103670,01 грн., за січень-вересень 2018 року в сумі 77752,53 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесло податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 року № 0011681404, яким ТзОВ Будівельник збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 226778,18 грн., з яких 181422,54 грн. основний платіж і 45355,64 грн. штрафна санкція.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до ДФС України, рішенням якої від 28.12.2018 року № 42137/6/99-99-11-06-01-25 скаргу задоволено частково, зокрема, скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2018 року № 0011681404 в частині донарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 8639,17 грн. та застосування штрафу в сумі 2159,79 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

В зв`язку із прийняттям ДФС України вказаного рішення ГУ ДФС у Волинській області винесло нове податкове повідомлення-рішення від 25.03.2019 року № 0016411404, яким ТзОВ Будівельник збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних на 215979,22 грн., з яких 172783,37 грн. основний платіж і 43195,85 грн. штрафна санкція. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, зважаючи на таке.

Відповідно до пп. пп. 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата); плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктами 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. п. 287.6, 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з положеннями ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно з абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Наведеними нормами визначається хто є платником земельного податку, об`єкт оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) та припиняється обов`язок сплати цього податку, а також умови та підстави його сплати у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Також відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

А згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Отже, вказаними нормами передбачена відповідальність платників плати за землю - юридичних осіб за неподання відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації на поточний рік.

Як встановив суд з акту перевірки від 26.09.2018 року № 21009/14-04/13361478 та пояснень відповідача, контролюючий орган дійшов висновку, що всупереч п. п. 286.2, 286.3 ст. 286, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України ТзОВ Будівельник не задекларувало податкове зобов`язання із плати за землю за 2017 рік та січень-вересень 2018 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183, площею 2,5813 га, що перебуває у нього в оренді відповідно до договору оренди землі від 28.01.2009 року, укладеного з Шацькою селищною радою Волинської області.

Водночас, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для вирішення спору.

Справді, 28.01.2009 між Шацькою селищною радою Волинської області (орендодавець) та ТзОВ Будівельник (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 25.05.2009 року № 040909300007, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення селищної ради від 09.12.2008 року № 21/10.19, яка знаходиться по вул. 50 років Перемоги, 5 в смт Шацьк Волинської області, площею 25812 кв. м, з цільовим призначенням для обслуговування господарських приміщень. Договір укладено на 15 років, орендна плата встановлена у розмірі 40653,90 грн. за рік.

Проте 10.05.2016 року та 11.05.2016 року ТзОВ Будівельник (продавець) уклало з фізичною особою ОСОБА_3 (покупець) договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (будівлю, прохідну площею 11,6 кв. м, склад паливно-мастильних матеріалів площею 16,7 кв. м), що розташовані на земельній ділянці площею 25812 кв. м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Також 11.05.2016 року ТзОВ Будівельник (продавець) уклало з фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (лісопильний цех Г-1 площею 235,5 кв. м., котельню Е-1 площею 110,7 кв. м, столярний цех Ж-1 площею 474,5 кв. м, 64/100 частини двоповерхового адміністративного будинку Д-2 площею 378,0 кв. м., сушильний цех З-1 площею 99,9 кв. м), що розташовані на земельній ділянці площею 25812 кв. м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Описаними вище договорами купівлі-продажу, умови яких є ідентичними, було передбачено, що право власності на будівлі переходить до покупця з моменту державної реєстрації. При цьому, факт укладення зазначених договорів, їх нотаріальне посвідчення та реєстрація, а також дійсність відповідачем не оспорюється і, крім того, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Також матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем факт реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

11.05.2016 ТзОВ Будівельник звернулося до Шацької селищної ради Волинської області з клопотанням, у якому просило у зв`язку з продажем будівель і споруд розірвати з 01.06.2016 року договір оренди землі від 28.01.2009 року.

Також 12.05.2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 звернулися до Шацької селищної ради Волинської області із заявою, у якій просили у зв`язку із набуттям права власності на об`єкти нерухомості промислово-виробничої бази ТзОВ Будівельник по вул. 50 років Перемоги, 5 у смт Шацьк Волинської області, надати дозвіл на розроблення детального плану території.

Рішенням Шацької селищної ради Волинської області від 17.05.2016 року № 2/11.1 Про припинення дії договору оренди землі вирішено припинити дію договору оренди землі з ТзОВ Будівельник , доручити селищному голові підписати угоди про припинення дії цього договору, а реєстрацію угоди про припинення дії договору провести після повного розрахунку за орендну плату.

24.05.2016 ТзОВ Будівельник подало засобами електронного зв`язку до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік (уточнююча), у якій задекларовано зменшення податкових зобов`язань з травня 2016 року.

Проаналізувавши зміст описаних вище норм Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. А обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. При цьому, якщо певна особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

За таких обставин, з моменту набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на будівлі, що розташовані на орендованій ТзОВ Будівельник земельній ділянці, така оренда землі припинилась, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за вказаними фізичними особами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі № 822/2696/17 та від 05.11.2018 року у справі № 822/2695/17.

Враховуючи наведене вище, колегія судів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування Головним управлінням ДФС у Волинській області ТзОВ Будівельник земельного податку (орендної плати за землю) на земельну ділянку площею 25812 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 років Перемоги АДРЕСА_2 Шацьк АДРЕСА_3 області, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183, оскільки, як описано вище, відповідно до договорів купівлі-продажу від 10.05.2016 року та 11.05.2016 року позивач продав фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, розташоване на цій ділянці, а з моменту переходу права власності на об`єкти нерухомості для позивача припинилось право користування всією земельною ділянкою, на якій воно розміщене.

Щодо посилання контролюючого органу на дані Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до відомостей з яких земельна ділянка з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183 перебуває в користуванні (оренді) ТзОВ Будівельник та твердження відповідача про те, що нарахування земельного податку здійснюється виключно на підставі даних Державного земельного кадастру, з чим погодився суд першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування своїх висновків про правильність описаних тверджень відповідача суд першої інстанції зазначив таке.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 31 Закону України Про оренду землі та п. п. 35, 36 Договору оренди землі від 28.01.2009 року, укладеного між Шацькою селищною радою і ТзОВ Будівельник , договір оренди землі припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суд зазначив, що розірвання договору оренди землі також здійснюється у формі договору, а відповідні відомості такого договору також повинні вноситись до державного реєстру земель. Крім того, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, тобто у даному випадку шляхом оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки.

Також суд вказав, що Шацька селищна рада рішенням від 17.05.2016 року № 2/11.1 вирішила припинити дію договору оренди землі з ТзОВ Будівельник та доручила селищному голові підписати угоду про припинення дії цього договору та зареєструвати угоду про припинення дії договору після повного розрахунку орендної плати. Проте угода про припинення дії договору оренди землі на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не була підписана, в зв`язку з чим, на думку суду першої інстанції, зазначений договір був чинним і будь-яких змін чи доповнень до нього сторонами не внесено. Також суд не взяв до уваги наявну в матеріалах справи додаткову угоду про дострокове припинення договору оренди з 24.06.2016 року, оскільки вона не містить дати, номеру, підпису орендодавця, не здійснено державну реєстрацію вказаної додаткової угоди та не повернуто об`єкта оренди на підставі відповідного акту прийому-передачі.

Крім того, суд послався на положення ст. 126 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та ст. 2 зазначеного Закону, згідно з якою державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були відсутні докази про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у травні 2016 року набули право власності на об`єкти нерухомості від позивача на цій ділянці.

Колегія суддів вважає такі висновки і мотиви суду першої інстанції помилковими з підстав, наведених вище, а також зважаючи на таке.

Як описано вище, відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Отже, виходячи із змісту наведеного законодавчого визначення, орендна плата вноситься за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності, тобто обов`язковою умовою виникнення в особи обов`язку на внесення такої плати є фактичне користування ділянкою.

Проте, як встановив суд і що описано вище, в періодах, за які відповідач визначив ТзОВ Будівельник грошове зобов`язання з плати за землю (2017 рік і січень-вересень 2018 року), позивач не користувався земельною ділянкою площею 25812 кв. м, яка знаходиться по вул. 50 років Перемоги, 5 АДРЕСА_4 смт АДРЕСА_5 Шацьк АДРЕСА_3 області, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183, а тому, на думку колегії суддів, у нього був відсутній обов`язок декларувати і сплачувати даний платіж, навіть незважаючи на те, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказана ділянка формально була такою, що перебувала в його користуванні (оренді).

Також колегія суддів вважає, що при виникненні в іншої особи права власності на об`єкти нерухомості, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, відповідно, припиняється право останнього на користування земельною ділянкою, призначеною для експлуатації та обслуговування таких об`єктів.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 0340/1738/18 та висновок, що дана постанова має преюдиційне значення для адміністративної справи, що розглядається, зважаючи на таке.

Як встановив суд, Головним управлінням ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018 року № 0082821206, яким до ТзОВ Будівельник застосовано штрафні санкції за неподання декларацій по земельному податку в загальному розмірі 340,00 грн., а саме по 170,00 грн. за неподання декларацій у 2017 та 2018 роках, тобто за періоди, за які позивачу визначено спірне грошове зобов`язання із плати за землю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 0340/1738/18, яка набрала законної сили, було скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 року та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ТзОВ Будівельник про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2018 року № 0082821206. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації з Держгеокадастру України земельна ділянка з кадастровим номером 0725755100:03:002:0183 рахується саме за ТзОВ Будівельник , позивач зобов`язаний подавати декларацію з плати за землю (оренди) та декларувати податкові зобов`язання з плати за землю.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до змісту наведеної процесуальної норми не доказуються (мають преюдиційне значення) виключно встановлені судом в процесі розгляду іншої адміністративної справи конкретні фактичні обставини.

Водночас, описані вище висновки, викладені у зазначеній постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року, не можна розцінювати як встановлені судом конкретні обставини, а є оціночним судженням суду щодо тлумачення та застосування норм права в спірних правовідносинах, а тому не мають преюдиційного значення під час розгляду даної адміністративної справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень від 16.04.2019 року № 2743, від 07.05.2019 року № 2781, від 26.07.2019 року № 3002 та від 30.08.2019 року № 3106, ТзОВ Будівельник сплатило судовий збір за подання позовної заяви і за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 8261,21 грн. Судовий збір сплачений позивачем в розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір (у відповідній редакції).

Оскільки апеляційний суд прийняв рішення про задоволення позову ТзОВ Будівельник , тому позивачу слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати, а саме зазначену вище суму судового збору в загальному розмірі 8261,21 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 140/1319/19 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС від 25 березня 2019 року № 0016411404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (код ЄДРПОУ 39400859, Київський майдан, 4, місто Луцьк, поштовий індекс 43010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник (код ЄДРПОУ 13361478, вулиця Дружби, 52, місто Любомль, Волинська область, поштовий індекс 44300) судові витрати в сумі 8261 (вісім тисяч двісті шістдесят одна)гривня 21 копійка.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 06.12.2019 року