Постанова

від 19.11.2020 по справі 140/1319/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа №140/1319/19

адміністративне провадження №К/9901/1297/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року (головуючий суддя Довгополов О.М., судді - Гудим Л.Я., Шинкар Т.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (далі - ТОВ "Будівельник") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2019 року №0016411404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 215979,22 грн, з яких 172783,37 грн - основний платіж, 43195,85 грн - штрафна санкція.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 березня 2019 року № 0016411404. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ТОВ "Будівельник" судові витрати у сумі 8261,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Волинській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року залишити в силі.

ТОВ "Будівельник" скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 січня 2009 між Шацькою селищною радою Волинської області (орендодавець) та ТОВ "Будівельник" (орендар) укладено договір оренди землі (зареєстрований у Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель 25 травня 2009 року внесено запис № 040909300007). Згідно умов вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку на підставі рішення Шацької селищної ради від 9 грудня 2008 року № 21/10.19, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 25812 кв .м, з цільовим призначенням для обслуговування господарських приміщень. Вказаний договір укладено на 15 років (пункт 8 договору), орендна плата встановлена у розмірі 40653,90 грн за рік (пункт 9 договору).

Також встановлено, що 10 травня 2016 року між ТОВ "Будівельник" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договори купівлі-продажу, за якими продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (будівлю, прохідну площею 11,6 кв.м, склад паливно-мастильних матеріалів площею 16,7 кв.м), що розташовані на земельній ділянці площею 25812 кв.м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

11 травня 2016 року між ТОВ "Будівельник" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу, за якими продавець передав у власність покупцю об`єкти нерухомого майна (лісопильний цех Г-1 площею 235,5 кв.м, котельню Е-1 площею 110,7 кв.м, столярний цех Ж-1 площею 474,5 кв.м, 64/100 частини двоповерхового адміністративного будинку Д-2 площею 378,0 кв.м, сушильний цех З-1 площею 99,9 кв.м), що розташовані на земельній ділянці площею 25812 кв.м, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Вказаними вище договорами купівлі-продажу передбачено, що право власності на будівлі переходить до покупця з моменту державної реєстрації (п.1.2 договору), договори посвідчені приватним нотаріусом Любомльського районного нотаріального округу Семенюк Н.М. та зареєстровані у реєстрі №209, №210, №213, №214, №215, №216, №217, а факт реєстрації права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна за покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11 травня 2016 року ТОВ "Будівельник" звернулося до Шацької селищної ради із клопотанням, у якому просило з 1 червня 2016 року розірвати договір оренди землі від 28 січня 2009 року, у зв`язку з продажем будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Шацької селищної ради від 17 травня 2016 року № 2/11.1 "Про припинення дії договору оренди землі" вирішено припинити дію договору оренди землі з ТОВ "Будівельник", зареєстрованого в Шацькому районному відділі Волинської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель 25 травня 2009 року внесено запис №040909300007, доручити селищному голові підписати угоди про припинення дії цього договору, а реєстрацію угоди про припинення дії договору провести після повного розрахунку за орендну плату.

24 травня 2016 року позивач подав засобами електронного зв`язку до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (уточнюючу), податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у якій задекларовано зменшення податкових зобов`язань з травня 2016 року.

Крім того, судами встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 11 вересня 2018 року №3222 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Будівельник" з питань дотримання вимог податкового законодавства з окремих питань за період з 1 січня 2017 року по 11 вересня 2018 року, за результатами якої 26 вересня 2018 року складено Акт №21009/14-04/13361478 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, позивачем порушено пункти 286.2, 286.3 статті 286, пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не подано до Шацького відділення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкові декларації з плати за землю (оренди) за 2017, 2018 роки та не задекларовано податкове зобов`язання з плати за землю за 2017 рік у сумі 103670,01 грн, за січень-вересень 2018 року у сумі 77 752,53 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області 18 жовтня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0011681404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 226778,18 грн, з яких 181422,54 грн - основний платіж, 45355,64 грн - штрафна санкція.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України). За результатами оскарження ДФС України 28 грудня 2018 року прийнято рішення №42137/6/99-99-11-06-01-25, яким скаргу позивача задоволено частково, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №0011681404 скасовано в частині донарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 8 639,17 грн та застосування штрафу у сумі 2 159,79 грн, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

ГУ ДФС у Волинській області, з урахуванням рішення ДФС України 25 березня 2019 року прийняло податкове повідомлення-рішення №0016411404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на суму 215979,22 грн, з яких 172783,37 грн - основний платіж, 43 195,85 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вважаючи, прийняте податковим органом 25 березня 2019 податкове повідомлення-рішення протиправним, ТОВ "Будівельник" В.Ф. звернулося до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Розірвання договору оренди землі здійснюється у формі договору, а відповідні відомості такого договору також повинні вноситись до державного реєстру земель. Також у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, тобто у даному випадку шляхом оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки. Проте, угода про припинення дії договору оренди землі на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не була підписана, у зв`язку з чим, на думку суду, зазначений договір був чинним і будь-яких змін чи доповнень до нього сторонами не внесено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. При цьому, якщо певна особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Суд дійшов висновку про неправомірність нарахування ГУ ДФС у Волинській області ТОВ Будівельник земельного податку (орендної плати за землю) на земельну ділянку площею 25812 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0725755100:03:002:0183, оскільки відповідно до договорів купівлі-продажу від 10 та від 11 травня 2016 року позивач продав фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, розташоване на цій ділянці, а отже, на думку суду, з моменту переходу права власності на об`єкти нерухомості для позивача припинилось право користування всією земельною ділянкою, на якій воно розміщене.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди .

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).

Частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125 і 126 цього ж Кодексу , право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За приписами частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що позивачем у травні 2016 року відчужено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, яке розташоване на спірній орендованій земельній ділянці, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 10 травня 2016 року та від 11 травня 2016 року.

За таких обставин, з моменту набуття права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівлі, що розташовані на орендованій ТОВ "Будівельник" земельній ділянці, для нього така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме з 10 та 11 травня 2016 року (відповідно) .

Крім того, позивачем 12 травня 2016 року до Шацької селищної ради було подано клопотання про розірвання договору оренди землі від 28 січня 2009 року.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

ГУ ДПС у Волинській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого від 25 березня 2019 року №0016411404 .

Враховуючи зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Будівельник" про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення .

Частинами першою та другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх