Постанова

від 02.07.2019 по справі 0640/4293/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0640/4293/18

Головуючий у І інстанції: Черноліхов Сергій Вікторович

Суддя-доповідач: Кузьменко Л.В.

02 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Шидловського В.Б. Франовської К.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн" та Державної служби геології та надр України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (рішення ухвалено 07 лютого 2019 року суддю Черноліховим С.В. в м.Житомирі, повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року) у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Житомирської області до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Головинський кар`єр", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн", Державна служба геології та надр України про визнання протиправними та скасування протоколу і рішення,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол № 4413 від 07.06.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин;

- визнати протиправним та скасувати рішення сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання № 1192 від 26.07.2018 "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.07.2018 №13182/02/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "ГРАНІТЛАЙН"".

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що прокуратурою Житомирської області виявлено факти порушення вимог природоохоронного законодавства під час розгляду матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Південної ділянки Головинського родовища лабрадоритів та надання погодження Житомирською обласною радою на отримання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "ГРАНІТЛАЙН". Зокрема, протокол №4413 від 07.06.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі по тексту - ДКЗ України) прийнятий на підставі матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Південної ділянки Головинського родовища лабрадоритів за відсутності у ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" спеціального дозволу на користування надрами всупереч Положенню про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №865 від 22.12.1994. Відтак, Житомирська обласна рада погодила надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" на підставі протиправного протоколу №4413 від 07.06.2018. Враховуючи наведене, протокол №4413 від 07.06.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин та рішення сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання №1192 від 26.07.2018 "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.07.2018 №13182/02/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" підлягають скасуванню.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року позов заступника прокурора Житомирської області задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував протокол №4413 від 07.06.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин.

Визнав протиправним та скасував рішення сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання №1192 від 26.07.2018 "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.07.2018 № 13182/02/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн".

З рішенням суду першої інстанції не погодились відповідачі - Державна комісія України по запасах корисних копалин та Житомирська обласна рада, а також треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - Державна служба геології та надр України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн".

В апеляційній скарзі Державна комісія України по запасах корисних копалин покликається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування протоколу №4413 від 07.06.2018 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оскільки діючим на момент розгляду ДКЗ спірного питання законодавством не була передбачена обов`язкова вимога щодо наявності спеціального дозволу при здійсненні апробації стосовно усіх корисних копалин. В свою чергу ДКЗ не мала підстав для відмови у розгляді матеріалів ГЕО за відсутності у суб`єкта господарювання спеціального дозволу на користування надрами за наявності реєстрації робіт відповідно до Порядку реєстрації РДГВН.

В апеляційній скарзі Житомирська обласна рада посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині скасування судом рішення обласної ради від 26.07.2018 року №1192 "Про розгляд звернення Державної служби геології та надр України від 11.07.2018 року №13182/02/12-18 щодо погодження надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Гранітлайн", оскільки обласна рада прийняла спірне рішення на підставі надісланого Державною службою геології та надр пакету документів, а отже, у обласної ради не було сумнівів щодо їх відповідності закону та підстав для відмови у внесенні на розгляд сесії обласної ради. Тому висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради сьомого скликання №1192 від 26.07.2018 вважає помилковим. Вказує також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки з урахуванням приписів ч. 2 ст. 19, ст. 121 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч.2 ст.43 та ч. 3, 4 ст.53 КАС України прокурор, який звернувся до суду з цим позовом, може здійснювати представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). В даному випадку, на думку апелянта, прокурор не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не вказав з посиланням на законодавство в чому полягають "інтереси держави", в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави та не обґрунтував необхідність їх захисту.

Крім того обласна рада покликається на судову практику в такій категорії спорів, де судами висловлено протилежну правову позицію.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державна служба геології та надр України в апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність для отримання спеціального дозволу без проведення аукціону виключно за умови наявності спеціального дозволу та дотримання заявником обох вимог п.п.1 п.8 Порядку №615 не узгоджуються з приписами діючих на момент вирішення питання нормативних актів.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн" в апеляційній скарзі покликається на те, що ним надано до ДКЗ повний пакет документів, а протокол №4413 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.06.2018 є правомірним, оскільки прийнятий за результатами розгляду матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Південної ділянки Головинського родовища лабрадоритів у Черняхівському районі Житомирської області, поданих ТОВ "ГРАНІТЛАЙН". Зазначає, що Держгеонадра здійснила реєстрацію РГДВН, визначила доцільність проведення відповідних робіт ТОВ "Гранітлайн" і доручила проведення геолого-економічної оцінки ДКЗ в межах наданих їй законом повноважень. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити прокурору у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами розгляду матеріалів геолого-економічного обґрунтування виділення Південної ділянки Головинського родовища лабрадоритів у Черняхівському районі Житомирської області, поданих ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" складено протокол №4413 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.06.2018.

05.07.2018 ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" звернулось до Держгеонадра із заявою №6/7 на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону на підставі абз.1пп.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011. До заяви, в тому числі, додало протокол №4413 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 07.06.2018.

11.07.2018 за вих.№ 13182/02/12-18 Держгеонадра направило наведені документи, подані ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" (заяву № 6/7 з додатками), до Житомирської обласної ради для погодження надання товариству спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів Південної ділянки Головинського родовища лабрадоритів у Черняхівському районі Житомирської області.

Рішенням сімнадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання від 26.07.2018 №1192 погоджено надання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" з метою видобування лабрадоритів Південної ділянки Головинського родовища площею 4 га, яка знаходиться в Черняхівському районі Житомирської області.

Позивач протокол та рішення обласної ради вважав протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачами Положення про проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 року №865 та Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (у редакції, чинній на момент звернення третьої особи із заявою), оскільки ТОВ "ГРАНІТЛАЙН" станом на момент розгляду поданих матеріалів (червень 2018 року) не володіло спеціальним дозволом на користування надрами Південної ділянки Головинського родовища.

Проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, обговоривши доводи апеляційних скарг та дотримання судом першої інстанції норм матеріального права та приписи процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частинами третьою, четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Так, відповідно до частини 1 ст. 53 КАС України прокурору надано право на звернення до суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, поруч з органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та брати участь у справі в інтересах цих осіб (ч. 2, 3 ст.42 КАС). Системний аналіз наведених вище правових норм дозволяє зробити висновок, що їх реалізація на перший погляд ускладнює досягнення завдань, які покладаються на прокуратуру при здійснення представництва інтересів держави в суді, оскільки інститут прокурорського представництва відрізняється від інших процесуальних інститутів, перш за все завданнями, які перед ним ставляться, обсягом повноважень представників та формами їх участі у справі, юридичною силою джерел, де вони закріпляються, тощо. Тому в подальшому законодавець у цих нормах проводить диференціацію правового становища прокурора й інших учасників судового процесу, що є цілком логічним, адже статус прокурора в суді (поза межами кримінальної юстиції) визначений конституційно, і прокурор повинен здійснювати представництво вказаних інтересів відокремлено від інших органів та осіб.

Зокрема, в частині 3 статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що учиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З наведеного слідує, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Приписи п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Водночас, надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, порядку розгляду ДКЗ матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ та відсутністю органу, який наділений повноваженнями щодо оскарження до суду протоколів, складених за результатами таких розглядів. Прокурор покликається також на відсутність органу до повноважень якого віднесено нагляд за законністю рішень місцевих (обласних) рад. Разом з тим зазначає, що державне підприємство "Головинський кар`єр" як єдиний користувач надрами Головинського родовища лабрадоритів, до складу якого входить і Південна ділянка, через прийняття протиправного протоколу ДКЗ України №4413 втрачає основні робочі ресурси. Відтак, незаконне відчуження частини родовища шляхом його поділу вплине на права та обов`язки державного підприємства.

Колегія суддів вважає, що таке обґрунтування не є несумісним з розумінням "інтересів держави". Крім того, звертаючись до суду з позовом "в інтересах держави" прокурор фактично виступає на захист інтересів господарюючого суб`єкта - державного підприємства "Головинський кар`єр", при цьому будь-яких доводів щодо неможливості останнього звернутись до суду за захистом порушеного права прокурор не наводить.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що у справі, яка розглядається, не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позов має на меті захист "інтересів держави". Позаяк прокурором не доведено, що захист інтересів у сфері користування надрами не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. В контексті предмету цього позову інтереси держави представлені відповідними органами.

Так, постановою КМУ №32 від 21.01.2015 року затверджено Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, яким передбачено, що Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки. Основними завданнями Мінприроди серед іншого, є реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки, геологічного вивчення та раціонального використання надр. Підпунктом 61 пункту 4 вказаного Положення на Мінприроди покладено завдання щодо забезпечення обліку робіт і досліджень, пов`язаних з геологічним вивченням надр; обліку нафтових і газових свердловин та обліку обсягу погашених і видобутих корисних копалин, їх втрат, а також форм звітності щодо обліку запасів корисних копалин для ведення державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин; змісту, оформлення і порядку подання на розгляд в установленому порядку геолого-економічної оцінки родовищ металічних і неметалічних корисних копалин; порядку погодження надання надр у користування; проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень щодо стадій геологорозвідувальних робіт; порядку організації та здійснення розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Прокурор, звернувшись з позовом в інтересах держави до відповідачів не навів відповідних обґрунтувань щодо не здійснення чи неналежного здійснення державним органом саме інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №826/7910/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі №806/3184/18.

Отже, суд першої інстанції, перевіряючи підстави представництва прокурором інтересів держави, дійшов висновку про наявність таких підстав, допустив прокурора до представництва, а позовну заяву не повернув і розглянув справу по суті.

Оцінюючи правові наслідки необґрунтованого допуску прокурора до представництва, колегія суддів виходить з того, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до переконання, що зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позов подано особою, яка немає адміністративної процесуальної дієздатності, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовну заяву прокурора слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн" та Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Житомирської області до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Головинський кар`єр", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн", Державна служба геології та надр України про визнання протиправними та скасування протоколу і рішення скасувати.

Адміністративний позов Заступника прокурора Житомирської області до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Житомирської обласної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Головинський кар`єр", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітлайн", Державна служба геології та надр України про визнання протиправними та скасування протоколу і рішення залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 липня 2019 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Шидловський В.Б. Франовська К.С.