Постанова

від 26.06.2019 по справі 0670/5626/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №0670/5626/12

адміністративне провадження №К/9901/674/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлитнасіння на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 (суддя - Капинос О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 (головуючий суддя - Одемчук Є.В., судді: Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі № 0670/5626/12 за позовом Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлитнасіння про стягнення податкового боргу, -

встановив:

Державна податкова інспекція у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Житомирському районі) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлитнасіння (далі - ТОВ Укрлитнасіння ) податковий борг в розмірі 123951,28 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Укрлитнасіння оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2012, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки рішення податкового органу про нарахування пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД оскаржується ним в судовому порядку, спірна сума зобов`язання є неузгодженою та не має статусу податкового боргу.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, ДПІ у Житомирському районі проведена планова виїзна перевірка ТОВ Укрлитнасіння з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.08.2006 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №1758/2301/34400702/0110 від 21.10.2009.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом, та за результатами адміністративного оскарження, прийнято рішення №0002812301/1 від 26.11.2009, згідно з яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкцій в сумі 134651,28 грн. за порушення статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається угодженим у день отримання платником податків повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. Узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником у строки, визначені цією статтею, визначаються сумою податкового боргу платника податків.

Вказане рішення про застосування штрафних санкцій оскаржувалось відповідачем в судовому порядку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 у справі №2а-66/10/0670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011, в задоволенні позовних вимог ТОВ Укрлитнасіння до ДПІ у Житомирському районі про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 26.11.2009 року №00028123001/1 відмовлено.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

ДПІ у Житомирському районі відповідачу виставлена та направлена податкова вимога №278 від 04.08.2011 про сплату боргу в сумі 123951,28 грн., яка отримана ним 09.08.2011.

Згідно довідки ДПІ у Житомирському районі заборгованість ТОВ УкрЛитнасіння становить 123951,28 грн.

У відповідності до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби, на підставі рішення суду, здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням обставин, встановлених у справі №2а-66/10/0670, спірна сума податкового боргу є узгодженою, що підтверджується довідкою, податковим повідомленням-рішенням та вимогою.

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що постановою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 у справі №2а-66/10/0670 скасовано, позов задоволено; скасовано рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 26.11.2009 № 0002812301/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи наведене та з урахуванням положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного розгляду.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрлитнасіння задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду