Постанова

від 02.07.2019 по справі 826/10414/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 липня 2019 року

справа №826/10414/16

адміністративне провадження №К/9901/15995/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.

розглянувши в у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Інвест

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року у складі судді Клименчук Н.М.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Кучми А.Ю.

у справі № 826/10414/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Інвест

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА

У липні 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ант Інвест (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016901201 від 20 травня 2016 року, яким до Товариство застосовано штраф в розмірі 38195,48 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, з мотивів безпідставності його прийняття.

13 грудня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

У червні 2019 року Товариством подана касаційна скарга до Верховного Суду .

10 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача , справу № 826/10414/16 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва .

20 червня 2019 року справа № 826/10414/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу Товариства не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовою особою відповідача на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 57.2 статті 57, пункту 200.10 статті 200 та у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них в ЄРПН ТОВ Ант Інвест , за результатами якої складено акт від 25 квітня 2016 року №3430/26-51-12-01-09/37856598 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, відповідальність за що передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

На акт перевірки позивачем подані заперечення від 13 травня 2016 року №13-05-2016/1, за наслідками розгляду яких листом від 20 травня 2016 року №4872/10/26-51-12-01-21 позивача повідомлено, що акт від 25 квітня 2016 року №3430/26-51-12-01-09/37856598 складено у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми Н від 20 травня 2016 року №0016901201, яким за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 381954,80 грн до позивача застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 38195,48 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлені обставини щодо податкового правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, а саме 31 січня 2016 року позивачем виписано податкові накладні №1 на загальну суму 1860350,99 грн, в тому числі ПДВ - 310058,50 грн, та №2 на загальну суму 431377,77 грн, в тому числі ПДВ - 71896,30 грн.

Податкова накладна від 31 січня 2016 року №1 подана позивачем для реєстрації в ЄРПН 23 лютого 2016 року о 08:28:53 та зареєстрована в ЄРПН за №9022285347, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна від 31 січня 2016 року №2 подана позивачем для реєстрації в ЄРПН 29 лютого 2016 року о 17:17:46 та зареєстрована в ЄРПН за №9025870452, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, подання позивачем на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2 відбулось з пропуском встановленого пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України терміну, що є передбаченою законодавством підставою для застосування визначених пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу штрафних санкцій.

За позицією Товариства, яку позивач доводить впродовж судового розгляду справи в усіх судових інстанціях, реєстрація податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2 відбулось із пропуском встановленого податковим законодавством строку внаслідок зволікання контролюючого органу щодо поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2015 року №263-15 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість анульовано реєстрацію Товариства в якості платника ПДВ.

За наслідком оскарження вказаного рішення про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 03 грудня 2015 року №18390/10/26-15-11-01-22 скасовано рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2015 року №263-15, зареєстроване за №12576/10/26-51-11-01-57 від 27 жовтня 2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач неодноразово звертався до податкового органу з вимогами вжиття невідкладних заходів щодо поновлення Товариству статусу платника ПДВ та відновлення податкового номера платника ПДВ №378565926513.

З листа Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 20 травня 2016 року №4872/10/24-51-12-01-21 вбачається, що поновлення реєстрації платника ПДВ ТОВ Ант Інвест відбулось 19 лютого 2016 року.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, доведення факту несвоєчасної реєстрації податкових накладних, а також зауважено, що відміну анулювання реєстрації платника ПДВ здійснює ДФС України, а позивач не звертався до Державної фіскальної служби України щодо поновлення реєстрації Товариства платником ПДВ, бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо зволікання із поновленням реєстрації Товариства платником ПДВ позивачем не оскаржувалась . Суди попередніх інстанцій вказали на те, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем вчинялись дії з метою виконання покладеного на нього податковим законодавством обов`язку щодо реєстрації у передбачений пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України термін виписаних ним податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2 та контролюючим органом було відмовлено у їх реєстрації з підстав того, що реєстрацію позивача як платника ПДВ анульовано .

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. У касаційній скарзі позивач зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій принципу презумпції правомірності рішень платника податку, в разі якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів. Товариство на підставі аналізу Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233), наголошує на тому, що цей нормативно-правовий акт взагалі не містить строків, протягом яких Державна фіскальна служба України мала б здійснити відновлення реєстрації Товариства платником ПДВ після скасування рішення про анулювання такої реєстрації. Таке нормативно-правове регулювання призвело до неоднозначного трактування прав та обов`язків контролюючих органів та як наслідок обов`язків платників податків.

Позивач також вказує на те, що при ухваленні рішень судами попередніх інстанцій не враховано відсутність у Товариства юридичних підстав для можливості оскаржити бездіяльність контролюючих органів та відсутність вини Позивача у порушенні термінів реєстрації податкових накладних. При цьому позивач послався на обставини, які передували порушенню термінів реєстрації податкових накладних, вказавши на спроби зареєструвати податкові накладні (інші ніж у цій справі), за наслідком яких позивач щоразу отримував квитанції про відмову у реєстрації з позначкою Документ не прийнято - Документ не може бути прийнятий - порушення вимог п.201.8 ст.201 ПКУ, а саме: продавець не був платником ПДВ , зауважив, що з моменту скасування рішення про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ (03.12.2015) до заявленої ДФС України дати поновлення в реєстрації (19.02.2016) минуло 78 календарних днів.

Товариство звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто та не надано оцінку додатковим доказам, поданим Товариством, які за позицією позивача вказують на те, що податковий орган при порушеннях зумовлених одними і тими ж умовами, у відносинах з одним і тим же контрагентом, - приймав протилежні рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, відтак Верховний Суд зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неповноту дослідження судами попередніх інстанцій доказів на предмет встановлення певних обставин.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Нормативне регулювання

За положеннями пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10. цієї статті передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідальність платника податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України .

Пунктом 120-1.1 цієї статті передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Податковими правопорушеннями в розумінні пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оцінка доводів касаційної скарги

Факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних Товариством не заперечується позивачем, тобто не є спірним питанням у цій справі.

Проблемою спірних правовідносин є встановлення податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, яке полягає в протиправній бездіяльності платника податків щодо реєстрації ним податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначені законодавством строки. Саме наявність вини (умисної або по необережності) з боку платника податків, протиправний характер діяння має бути оцінені судами, з врахуванням об`єктивних обставин, які призвели до неможливості виконати Товариством передбачений Податковим кодексом України обов`язок щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Як зазначає позивач у касаційній скарзі, а також вбачається з матеріалів справи, ним в апеляційній скарзі (пункт 5) заявлено про надання додаткових доказів, які свідчать про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, а саме акт камеральної перевірки №10213/26-15-12-07-20/37856598 від 12 жовтня 2017 року, податкове повідомлення-рішення №0036961207 від 13 листопада 2017 року з додатком, Рішення Державної фіскальної служби України від 29 січня 2018 року №2923/6/99-99-11-03-01-25 про скасування податкового повідомлення-рішення №0036961207 від 13 листопада 2017 року .

Позивач наголошував, що передумови податкових правопорушень, встановлених податковим органом в акті №10213/26-15-12-07-20/37856598 від 12 жовтня 2017 року (доданий до апеляційної скарги додатково), а також в акті перевірки від 25 квітня 2016 року №3430/26-51-12-01-09/37856598 (доказ у цій справі), на підставі яких відповідно прийняті податкове повідомлення-рішення №0036961207 від 13 листопада 2017 року (доданий до апеляційної скарги додатково) та податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року №0016901201 (спірне у цій справі) є аналогічними - порушення граничних строків реєстрації податкових накладних. Порушення зумовлені одними обставинами - анулювання реєстрації позивача платником податків на підставі рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, яке згодом було скасоване, внаслідок чого позивач тривалий час не мав технічної можливості реєстрації податкових накладних.

При цьому позивач в апеляційній скарзі зазначає, що Державна фіскальна служба України своїм рішенням від 29 січня 2018 року №2923/6/99-99-11-03-01-25 про скасування податкового повідомлення-рішення №0036961207 від 13 листопада 2017 року, винесеного на підставі аналогічних обставин, з урахуванням тих самих причин неможливості виконати платником податків податкового обов`язку, належним чином дослідила обставини та визнала, що визначальною кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є саме протиправність поведінки (бездіяльності) платника податків, та вказала, що затримка з поновленням реєстрації платника ПДВ є обставиною, яка виключає вину платника податків та відповідно протиправність його бездіяльності, у зв`язку з чим висновки акта перевірки є недоведеними.

За положеннями частини третьої та четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд зазначає, що за наявності клопотання позивача в апеляційній скарзі про прийняття додаткових доказів, постанова суду апеляційної інстанції не утримує мотивувань щодо неприйняття цих доказів судом, а також жодної оцінки за результатами їх дослідження, що вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у необґрунтованому відхиленні клопотання про дослідження або огляд доказів .

Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо не вчинення дій позивачем з метою виконання покладеного на нього податковим законодавством обов`язку щодо реєстрації у передбачений пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України термін виписаних ним податкових накладних від 31 січня 2016 року №1 та №2, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивач вживав заходи для відновлення свого статусу платника податку на додану вартість (оскаржував рішення, неодноразово звертався до контролюючого органу з заявами про відновлення статусу, прискорення цього процесу), адже наявність статусу платника податків при дотриманні платником при реєстрації податкових накладних інших вимог є передумовою виконання самого обов`язку, а анулювання реєстрації платника позбавляє його технічної можливості здійснити дії з реєстрації податкових накладних.

Визнання ДФС України неправомірним рішення про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ зумовлює обов`язок відновлення порушеного права, а саме повернення спеціальної праводієздатності позивачу як суб`єкту податкових відносин, що вказує на реалізацію обов`язку податкового органу з дотриманням загально-правового принципу належного урядування.

Висновки судів попередніх інстанцій щодо не оскарження Товариством бездіяльності Державної фіскальної служби України щодо зволікання з поновленням реєстрації Товариства платником ПДВ є неприйнятними з огляду на відсутність нормативно - правового регулювання відносин щодо відновлення реєстрації платником податку на додану вартість після скасування рішення про анулювання такої реєстрації, зокрема й щодо строків відновлення реєстрації платника податку на додану вартість. Проте позивач вказував на довготривалий процес відновлення його статусу платника ПДВ, як на одну з підстав неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку, а тому такий аргумент адміністративного позову та апеляційної скарги може бути оцінений в межах заявленого позову.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд визнає, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок необґрунтованого відхилення клопотання про дослідження або огляд доказів, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не досліджені надані Товариством докази, не оцінені доводи апеляційної скарги в частині надання додаткових доказів, жодних мотивів щодо їх відхилення постанова суду апеляційної інстанції не утримує. Враховуючи те, що ці доводи та докази не заявлялись позивачем в суді першої інстанції, Суд визнає, що порушення пункту 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України допущені саме судом апеляційної інстанції, що обумовлює часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та направлення справи на новий розгляд до цього суду.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Інвест задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі № 826/10414/16 скасувати .

Справу № 826/10414/16 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий /підпис/ Р.Ф. Ханова

Судді: /підпис/ І.А. Гончарова

/підпис/ С.С. Пасічник

Згідно з оригіналом

Помічник судді А.О.Сазонова