Постанова

від 22.05.2019 по справі 127/11934/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 127/11934/16-ц

провадження № 61-9546св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року у складі судді Федчишена С. А. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що з 19 лютого 2007 року вона працювала страховим експертом з охорони праці відділу організацій профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області.

31 жовтня 2014 року її було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Згідно з довідкою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області від 15 січня 2015 року № 06/11 заборгованість з виплати заробітної плати за жовтень 2014 року становить 11 246,71 грн, у тому числі заробітна плата - 491, 59 грн, вихідна допомога - 10 755,12 грн.

Оскільки відповідачем не проведено розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 вважала наявними підстави для настання його відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України і просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 11 246,71 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 417 днів прострочки - 102 310,95 грн, та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати - 7 152,90 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області не є належним відповідачем у цій справі, оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області, на яке і покладено обов`язок проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача, але на порушення норм статей 47, 116 КЗпП України здійснено останнім не було.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, та норми матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору дійшли помилкового висновку про те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області не є належним відповідачем у справі. Зазначений висновок спростовується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року у справі № 127/27418/15-ц, яким встановлено факт трудових відносин ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області.

Зазначений факт, разом з обставинами, з`ясування яких передували його встановленню, мали враховуватись судами під час розгляду цієї справи та додаткового правового аналізу не потребували.

Крім того, зі змісту посадової інструкції страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Ровеньки Луганській області відомо, що страховий експерт призначається на посаду та звільняється із займаної посади наказом начальника Управління виконавчої дирекції у Луганській області за поданням начальника (пункт 1.2). Наведене вище також передбачено і пунктом 2 Положенням внутрішнього трудового розпорядку Управління і відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і містах та районах Луганської області, та додатково зазначено, що адміністрація управління серед іншого зобов`язана зробити повний розрахунок з працівником.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області, останнє заперечувало проти її доводів, зазначаючи, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цивільну справу № 127/11934/16-ц передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судами встановлено, що згідно з наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області від 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 прийнято на посаду страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму, медичного обслуговування та соціальної реабілітації у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області за переведенням з 19 лютого 2007 року (а. с. 10).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області від 28 жовтня 2014 року № 212-к страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області ОСОБА_1 звільнено 31 жовтня 2014 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідно до статті 38 КЗпП України. Зобов`язано в. о. Ровеньківського відділення Сіджакова Р . Є . здійснити нарахування та виплату всіх сум, належних ОСОБА_1 при звільнені, у тому числі: надбавку за високі досягнення у праці на жовтень до 31 жовтня 2014 року включно у розмірі 50 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років; компенсацію за невикористану відпустку - сім календарних днів за період роботи з 19 лютого до 31 жовтня 2014 року; одноразову грошову допомогу при звільненні з роботи за власним бажанням, пов`язаному із виходом на пенсію за віком, враховуючи, що право на державне пенсійне забезпечення за віком наступило виключно у період перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Ровеньківським відділенням - у розмірі дев`яти місячних посадових окладів, відповідно до положення про умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, затвердженого постановою правління Фонду від 24 лютого 2004 року № 12 (а. с. 11).

Згідно з довідкою в.о. начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області від 08 грудня 2014 року № 06/2650 ОСОБА_1 працювала у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області на посаді страхового експерта з охорони праці з 10 грудня 2002 року до 31 жовтня 2014 року (а. с. 14).

Відповідно до довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області від 15 січня 2015 року № 06/11 станом на 01 січня 2015 року заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2014 року становить 11 246,71 грн, у тому числі заробітна плата - 491,59 грн, вихідна допомога - 10 755,12 грн (а. с. 15).

Згідно зі статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Керівників управлінь і відділень Фонду призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до Типового положення про Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 20 квітня 2001 № 19, відділення є юридичною особою, має самостійний кошторис, рахунок в установі банку, печатку із зображенням Герба України та своїм найменуванням. Відділення утримується за рахунок коштів Фонду.

Підпунктами 3, 7 та 9 пункту 8 вказаного Типового положення про Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України встановлено, що начальник відділення подає на затвердження начальнику управління кошторис доходів і видатків відділення, штатний розпис відділення в межах граничної чисельності та фонду оплати праці його працівників, входить з поданням до начальника управління про призначення на посаду та звільнення з посади працівників відділення, а також розпоряджається коштами, в межах затвердженого кошторису витрат на утримання відділення та майном відділення відповідно до чинного законодавства.

Положення підпункту 7 пункту 8 Типового положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України аналогічні за змістом пункту 1.2 Посадової інструкції страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області (а. с. 16-17).

Із системного аналізу вказаних положень вбачається, що прийом та звільнення робітників відділення провадиться за поданням начальника відділення до начальника управління.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки позивач перебувала у трудових відносинах з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області, на яке було покладено обов`язок проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача, але у порушення норм статей 47, 116 КЗпП України останнім здійснено не було, то саме Відділення має нести відповідальність за вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат по день фактичного розрахунку та інших виплат, передбачених КЗпП України на день звільнення.

Проаналізувавши підстави звернення до суду з указаним позовом, подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог і заперечень, пояснення, доводи апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 , колегія суддів не погоджується з такими висновками судів.

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на обов`язок проведення з нею повного розрахунку при звільненні саме Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області як її роботодавцем, а не Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 посилалася на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року, яким встановлено факт перебування позивачки у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області.

Під час вирішення спору зазначене рішення залишено без уваги та як доказ у справі судами не досліджувалось, про що ОСОБА_1 наголошувала в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, в свою чергу, зазначив, що наявність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року не спростовує встановлених у справі обставин та на правильність висновків суду не впливає.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною третьої статті 61 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року встановлено обставини трудових відносин між ОСОБА_1 та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області, які є також сторонами у справі, що переглядається, апеляційний суд був зобов`язаний належним чином обґрунтувати мотиви невизнання цих обставин преюдиційними.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК 2004 року).

Такі вимоги процесуального законодавства України під час розгляду справи апеляційним судом у повній мірі не дотримано, оскільки в судовому рішенні у достатній мірі не викладено його мотиви.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації ( Kuznetsov and Others v. Russia ) від 11 січня 2007 року зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (Рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України (Seryavin and others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, пункт 58; Рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, пункт 25) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції не здійснив належного правосуддя, в судовому рішенні у достатній мірі не виклав мотиви в частині неврахування обставин, встановлених рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справі Мала проти України ( Mala v. Ukraine ) від 03 липня 2014 року, пункт 54).

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі доказів.

З огляду на те, що апеляційним судом не виконані вимоги, передбачені процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, ухвала апеляційного суду не є законною і обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених статтею 411 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і обґрунтоване рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк