Ухвала

від 11.10.2019 по справі 127/11934/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 127/11934/16-ц

провадження № 61-17694 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

та професійних захворювань у Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

у Луганській області та просила стягнути з відповідача заборгованість

по заробітній платі у розмірі 11 246 грн 71 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 417 днів прострочки у розмірі 102 310 грн 95 коп., та компенсацію за втрату частини заробітної плати

у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 7 152 грн 90 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року скасовано

та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області

про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за жовтень 2014 року у розмірі 11 246 грн 71 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада

2014 року по 30 червня 2016 року у розмірі 99 215 грн 10 коп.,

з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2016 року у розмірі 6 523 грн 09 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

У вказаній справі ціна позову становить 120 710 грн 56 коп., яка станом

на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 100 = 192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до наведених приписів ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі про те, що справа має для заявника виняткове значення та стосується питання права, яке становить фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є безпідставними й не спростовують визначення цієї справи

як малозначної.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права

на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,

які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної карги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services

v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Враховуючи викладене, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на постанову Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області

про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку

за час затримки розрахунку відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта