Постанова

від 28.08.2019 по справі 127/11934/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11934/16-ц

Провадження № 22-ц/801/1917/2019

Категорія: 54

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишена С.А.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 рокуСправа № 127/11934/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Марчук В.С., Матківської М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/11934/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року, яке ухвалене суддею Федчишеним С.А. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, об 11 год 17 хв,

в с т а н о в и в :

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 19 лютого 2007 року вона працювала страховим експертом з охорони праці відділу організацій профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області.

31 жовтня 2014 року її було звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Згідно з довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області від 15 січня 2015 року №06/11 заборгованість з виплати заробітної плати за жовтень 2014 року становить 11246,71 грн, у тому числі заробітна плата - 491,59 грн, вихідна допомога - 10 755,12 грн.

Відповідачем не проведено розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 вважала наявними підстави для настання його відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тому просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 11246,71 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 417 днів прострочки - 102310,95 грн, та компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати - 7152,90 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, тому просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, при новому розгляді, апеляційний суд враховує вказівки, які містяться в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2019 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області не є належним відповідачем у цій справі, оскільки ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ровеньки Луганської області, на яке і покладено обов`язок проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача, але на порушення норм статей 47, 116 КЗпП України здійснено останнім не було.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області від 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 прийнято на посаду страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму, медичного обслуговування та соціальної реабілітації у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області за переведенням з 19 лютого 2007 року (а.с.10).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області від 28 жовтня 2014 року № 212-к страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області ОСОБА_1 звільнено 31 жовтня 2014 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком відповідно до статті 38 КЗпП України. Зобов`язано в. о. Ровеньківського відділення Сіджакова Р . Є . здійснити нарахування та виплату всіх сум, належних ОСОБА_1 при звільнені, у тому числі: надбавку за високі досягнення у праці на жовтень до 31 жовтня 2014 року включно у розмірі 50 % до посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років; компенсацію за невикористану відпустку - сім календарних днів за період роботи з 19 лютого до 31 жовтня 2014 року; одноразову грошову допомогу при звільненні з роботи за власним бажанням, пов`язаному із виходом на пенсію за віком, враховуючи, що право на державне пенсійне забезпечення за віком наступило виключно у період перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Ровеньківським відділенням - у розмірі дев`яти місячних посадових окладів, відповідно до положення про умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, затвердженого постановою правління Фонду від 24 лютого 2004 року № 12 (а.с.11).

Згідно з довідкою в.о. начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області від 08 грудня 2014 року № 06/2650 ОСОБА_1 працювала у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області на посаді страхового експерта з охорони праці з 10 грудня 2002 року до 31 жовтня 2014 року (а.с.14).

Відповідно до довідки Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області від 15 січня 2015 року № 06/11 станом на 01 січня 2015 року заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2014 року становить 11246,71 грн, у тому числі заробітна плата - 491,59 грн, вихідна допомога - 10 755,12 грн (а.с.15).

Згідно зі статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Керівників управлінь і відділень Фонду призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до Типового положення про Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 20 квітня 2001 № 19, відділення є юридичною особою, має самостійний кошторис, рахунок в установі банку, печатку із зображенням Герба України та своїм найменуванням. Відділення утримується за рахунок коштів Фонду.

Підпунктами 3, 7 та 9 пункту 8 вказаного Типового положення про Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України встановлено, що начальник відділення подає на затвердження начальнику управління кошторис доходів і видатків відділення, штатний розпис відділення в межах граничної чисельності та фонду оплати праці його працівників, входить з поданням до начальника управління про призначення на посаду та звільнення з посади працівників відділення, а також розпоряджається коштами, в межах затвердженого кошторису витрат на утримання відділення та майном відділення відповідно до чинного законодавства.

Положення підпункту 7 пункту 8 Типового положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України аналогічні за змістом пункту 1.2 Посадової інструкції страхового експерта з охорони праці відділу організації профілактики травматизму Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області (а.с.16-17).

Згідно з пунктами 1, 3 Положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), що утворюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності .

До складу управління входять відповідні відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення, а також апарат управління, який здійснює на території управління державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Управління є підзвітним керівництву виконавчої дирекції Фонду і в своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , статутом Фонду, рішеннями правління та виконавчої дирекції Фонду, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, що регламентують функціонування системи страхування від нещасного випадку, а також цим Положенням.

Згідно з Положенням про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, затвердженого наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 21 березня 2011 року № 210, право на прийняття та звільнення працівників управління та відділень має начальник управління.

Із системного аналізу вказаних положень вбачається, що прийом та звільнення робітників відділення провадиться за поданням начальника відділення до начальника управління.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що оскільки позивач перебувала у трудових відносинах з Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Ровеньки Луганської області, на яке було покладено обов`язок проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача, але у порушення норм статей 47, 116 КЗпП України останнім здійснено не було, то саме Відділення має нести відповідальність за вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат по день фактичного розрахунку та інших виплат, передбачених КЗпП України на день звільнення.

Однак, колегія суддів, вважає такі висновки суду першої інстанції є неправильними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на обов`язок проведення з нею повного розрахунку при звільненні саме Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області як її роботодавцем, а не Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року, встановлено факт перебування позивача ОСОБА_1 у трудових відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області, у період з 19 лютого 2007 року по 31 жовтня 2014 року (а.с.50-51).

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року встановлено обставини трудових відносин між ОСОБА_1 та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області, які є також сторонами у цій справі, та на яке було покладено обов`язок проведення остаточного розрахунку при звільненні позивача, але у порушення норм статей 47, 116 КЗпП України останнім здійснено не було, тому саме цей відповідач повинен нести відповідальність за вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат по день фактичного розрахунку та інших виплат, передбачених КЗпП України на день звільнення.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України роботодавцем працівнику повинні бути виплачені його середній заробіток за час затримки виплат по день фактичного розрахунку, якщо з вини власника, або уповноваженого ним органу суми, які належать йому до сплати, не було виплачено в зазначені строки та при цьому не виникає спору відносно їх розміру.

Статтею 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати , встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Встановлено, що в порушення вимог статті 116 КЗпП України, відповідач в день звільнення не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі за жовтень 2014 року, яка згідно довідки від 15 січня 2015 року № 06/11, становить 11246,71 грн, у тому числі заробітна плата - 491,59 грн, вихідна допомога - 10 755,12 грн (а.с.15).

Разом з тим, відсутні відомості про виплату ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, а тому підлягає стягнення в розмірі 11246,71 грн з відповідача на її користь.

Відносно вимог позивача про стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню становить у липні 2014 року - 7356,88 грн, робочих днів 23; у серпні 2014 року - 2947,94 грн, робочих днів 20. Таким чином, середньоденний заробіток складав 239,65 грн ((7356,88 грн + 2947,94 грн.):(23+20)), а не як зазначив позивач в позовній заяві 245,35 грн.

Таким чином, з 01 листопада 2014 року по 30 червня 2016 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 414 днів прострочки, а не 417 днів, складає 99215,10 грн (414 днів * 239,65 грн), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми компенсації за втрату частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати, було встановлено, що позивач просила стягнути з листопада 2014 року по квітень 2016 року.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 вказаного Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації неотриманої втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (з наступними змінами).

Розраховуючи розмір компенсації неотриманої заробітної плати, апеляційний суд бере до обрахунку індекс споживчих цін для визначення суми компенсації втрати частини зарплати за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2016 року, який становить:

1,019*1,03*1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*1,004*0,99*0,992*1,023*0,987*1,02*1,007*1,009*0,996*1,01*1,035*100 = 158%.

Величина приросту індексу споживчих цін складає 158 -100 = 58.

Таким чином, загальна сума компенсації втрати заробітку, яка має бути стягнута на користь позивача складає 11246,71 * 58/100 = 6523,09 грн.

У звязку із викладеним, колегія суддів, приходить до висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області компенсація втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 6523,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах позовних вимог, викладених в позовній заяві, а саме: стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 11246,71 грн; стягнення середнього заробітку з 01 листопада 2014 року по 30 червня 2016 року в сумі 99215,10 грн; стягнення компенсації неотриманої заробітної плати з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2016 року в сумі 6523,09 грн, а не по день постановлення судового рішення по справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв`язку з чим, колегія суддів, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, а тому судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 2456,69 грн, необхідно стягнути на користь держави із Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 жовтня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за жовтень 2014 року в сумі 11246 (одинадцять тисяч двісті сорок шість) гривень 71 копійку; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада 2014 року по 30 червня 2016 року в сумі 99215 (дев`яносто дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 10 копійок, з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період з 01 листопада 2014 року по 30 квітня 2016 року в сумі 6523 (шість тисяч п`ятсот двадцять три) гривні 09 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Луганській області на користь держави судовий збір в сумі 2456 (дві тисячі чотириста п`ятдесят шість) гривень 69 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Марчук В.С.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.