Постанова

від 13.06.2019 по справі 914/1851/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа №914/1851/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Кордюк Г.Т.

за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) Обрій б/н від 25.03.2019 року (вх. № 01-05/1243/19 від 02.04.2019 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2019р. (суддя Матвіїв Р.І., повний текст складено 28.02.2019)

у справі № 914/1851/18

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі

позивача: Східницької селищної ради, смт. Східниця, Львівська область,

до відповідача: ТзОВ Обрій , смт. Східниця, Львівська область,

про розірвання договору оренди землі від 15.01.2008 року та повернення у розпорядження земельної ділянки.

за участю представників:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. прокурор відділу Прокуратури Львівської області (службове посвідчення № 047917 від 13.09.2017);

від позивача: не з`явився (належно повідомлено);

від відповідача: не з`явився (належно повідомлено).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено ухвалою суду від 21.05.2019.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Позивач і відповідач не забезпечили участі представників у судовому засіданні, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого повідомлення від 22.04.2019 та витягами з сайту відстежень відправлень ПАТ Укрпошта .

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. Заступник військового прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Східницької селищної ради, звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про розірвання договору оренди землі від 15.01.2008 року та повернення у розпорядження земельної ділянки.

3.2. Підставою звернення з позовом прокуратури як заходу прокурорського реагування є порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та вчасної оплати орендних платежів за договором оренди землі №04.08.439.00008 від 15.01.2008 року. Зазначає, що позивач не вживав самостійно заходів, спрямованих на захист інтересів держави шляхом пред`явлення позовних вимог до відповідача, у зв`язку з відсутністю в нього коштів для сплати судового збору, однак звернувся до прокуратури з відповідним листом про здійснення представництва його інтересів.

3.3. В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на систематичну несплату відповідачем орендних платежів протягом 2016-2018 років на виконання зобов`язань за договором оренди землі №04.08.439.00008 від 15.01.2008 року, що порушує права орендодавця, та є достатньою підставою для розірвання договору оренди. Зокрема, посилається на те, що пунктом 38 договору оренди та ст. 32 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

3.4. Захист економічних та суспільних інтересів держави обґрунтовує тим, що неналежне здійснення Східницькою селищною радою захисту інтересів держави може призвести до подальшого невиконання орендарем зобов`язань за договором оренди землі та може сприяти систематичній несплаті орендної плати за землю до місцевого бюджету, що як наслідок порушує інтереси територіальної громади смт. Східниця.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2019 у справі № 914/1851/18 задоволено повністю позовні вимоги. Розірвано договір оренди землі №04.08.439.00008 від 15.01.2008 року, укладений між Східницькою селищною радою та ТзОВ Обрій, зареєстрований у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за №04.08.439.00008, а в подальшому 11.07.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Повернуто в розпорядження Східницької селищної ради земельну ділянку, кадастровий номер 4610345400:03:021:0001, площею 5 га, розташовану в курортному комплексі Смерекове, смт. Східниця, що знаходиться в користуванні ТзОВ Обрій. Стягнуто з ТзОВ Обрій на користь Прокуратури Львівської області 3 524,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

4.2. Судове рішення мотивоване ст.ст. 11, 525, 526, 651, 792 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст. 207 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 141 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"(надалі - Закон № 1697-VII), ст.ст. 1, 13, 15, 21, 24, 32, 34 Закону України "Про оренду землі"(надалі - Закон № 161-XIV), ст. ст. 10 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі - Закон № 280/97-ВР), і зроблено висновок, що прокуратура уповноважена в інтересах держави в особі Східницької селищної ради порушувати у суді питання про розірвання договорів оренди земельної ділянки, з тих підстав, що місцевий бюджет селищної ради зазнає втрат від систематичної несплати коштів за використання земельних ділянок, та у зв`язку з відсутністю у селищної ради передбачених коштів на сплату судового збору. Суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що з 31.12.2015 року у відповідача існує заборгованість, яка до 31.12.2017 року збільшувалась, при цьому суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати за період з 31.12.2015 року по дату звернення з позовом до суду, як і станом на час розгляду судом, тобто, несплата орендних платежів тривала понад три місяці та вважається систематичною. Факт наявності заборгованості станом на дату розгляду справи не спростований відповідачем жодним з належних та допустимих доказів.

Враховуючи допущення орендарем істотного порушення умов договору шляхом систематичного невнесення орендної плати більше, ніж три місяці підряд, та зазначені нормативні та рекомендаційні положення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога про розірвання договору оренди землі від 15.01.2008 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. ТзОВ Обрій не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його ухваленим внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Стверджує, що суд помилково трактував положення ст.ст. 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону № 1697-VII, зокрема, на думку апелянта, звернення позивача до прокуратури із листом про здійснення представництва його інтересів чи відсутність у позивача 3524,00 грн для сплати судового збору не створюють підстав для виникнення у прокурора процесуальної дієздатності на звернення із позовом у цій справі. Апелянт стверджує, що суд не з`ясував фактичний стан правовідносин між сторонами спору, адже не звернення позивача з позовом протягом тривалого періоду не може свідчити про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави, тому самого лише посилання прокурора на такі обставини в позові недостатньо і вони повинні бути підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Вважає, що на підставі ст. 226 ГПК України позов прокурора підлягав залишенню без розгляду як поданий особою, що не має процесуальної дієздатності. Відтак, у апеляційній скарзі (вх. № 01-05/1243/19 від 02.04.2019) та уточненнях до апеляційної скарги (вх. № 01-04/2594/19 від 18.04.2019) апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2019 у справі № 914/1851/18, а позов залишити без розгляду.

5.2. Прокуратура Львівської області подала відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/2840/19 від 03.05.2019), просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, вважає оскаржуване рішення законне та обґрунтоване, винесене на підставі правильного застосування вимог норм матеріального та процесуального права. У спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що підставою для звернення до суду є нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього обов`язку із захисту державних інтересів у сфері оренди землі, яка полягає у невжитті Східницькою селищною радою дієвих заходів щодо припинення порушень інтересів держави (систематичної несплати орендних платежів згідно договору більше 3 років з 2015-2018 року). Представництво прокурором у суді здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Зазначає, що у спірних правовідносинах інтереси держави та позивач, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються. Втручання держави в право на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного і публічного інтересу. Спірні правовідносини пов`язані з використанням земельною ділянка, що є у комунальній власності територіальної громади, відповідно становлять суспільний , публічний інтерес. Систематичне невиконання умов договору оренди в частині сплати орендних платежів протягом більше як 3 років підряд призводить до ненадходження в місцевий бюджет грошових коштів та відповідно неефективне використання земельної ділянки. Східницька селищна рада звернулася до прокуратури з метою вжиття відповідних заходів реагування на виявлені порушення умов договору, оскільки сама не може їх вчинити через обмежений бюджет ради та відсутність коштів щодо сплати судового збору за подання відповідного позову до суду. А тому невжиття заходів прокуратурою призвело б до подальшого порушення договору та пасивної поведінки органу держави щодо порушення закону. Крім того, відповідальність за дії/бездіяльність органів місцевого самоврядування несе держава-відповідач. з рішення ЄСПЛ від 28.08.2009 у справі Шилкін і Побережний проти України . Таким чином прокурор відповідно до вимог ст. 23 Закону №1697-VII та ст. 53 ГПК України обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив у чому саме полягає таке порушення, правильно визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що селищною радою не вживалися заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2008 року Східницька селищна рада (надалі - позивач/орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» (надалі - відповідач/орендар) уклали договір оренди землі №04.08.439.00008, зареєстрований у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 15.01.2008 року №04.08.439.00008, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування санаторно-курортного комплексу, яка знаходиться у смт. Східниця в курортному комплексі Смерекове . (а.с. 29-35).

Згідно з п.2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 5,0 га, в курортному комплексі Смерекове на підставі рішення сесії Східницької селищної ради від 11.01.2008 року №229. (а.с. 38).

Згідно з п.8 договору його укладено на 25 років.

Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на р/р №332198127000013 УДК у Львівській області ЗКПО 22402093, код платежу 13050200 не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяця (п.11 договору).

15.01.2008 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди. (а.с. 36).

19.03.2008 року у Державному реєстрі земель вчинено запис №04.08.439.00041 та зареєстровано зміни до договору оренди землі, а саме в частині розміру нормативної грошової оцінки - 192 236,00 грн., та в частині розміру орендної плати: Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 23 068,32 грн. в рік, 1 922,36 грн. в місяць .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4608310372018 від 17.12.2018 року земельна ділянка, площею 5,0000 га, кадастровий номер 4610345400:03:021:0001, перебуває в комунальній власності, власник - Східницька селищна рада, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» , орган, що здійснив державну реєстрацію речового права, Дрогобицька районна державна адміністрація Львівської області, дата державної реєстрації речового права - 11.01.2017 року. Відповідна інформація щодо статусу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 :03 НОМЕР_2 міститься також в довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.11.2018 року.

Головним управлінням ДФС у Львівській області №8818/9/13-01-1243 від 28.08.2018 року заступнику керівника Дрогобицької місцевої прокуратури надано лист про надання інформації, зокрема, щодо стану виконання договору оренди землі від 15.01.2008 року, площею земельної ділянки 5,0000 га, з кадастровим номером 4610345400:03:021:0001, укладеним з ТзОВ Обрій . Так, станом на 01.08.2018 року платником не подано податкової декларації за землю на 2017 рік та 2018 рік, складено акт за неподачу, податковий борг становить 78,3 тис. грн., який виник 30.11.2014 року. (а.с. 45).

Листом від 3.10.2018 року вих. № 10089/9/13-01-5712 Головне управління ДФС у Львівській області надало інформацію, що станом на 01.10.2018 року податковий борг становить 78 671,02 грн., борг виник з 30.11.2013 року. Податкові декларації за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки платником не подавались. За неподання звітності до платника ТзОВ „Обрій" (код ЄДРПОУ 32320180) застосовано штрафні санкції згідно чинного законодавства. За період з 01.01.2015 по 01.10.2018 року платник не сплачує орендної плати.

З долучених до матеріалів справи інтегрованих карток ТзОВ Обрій вбачається, що заборгованість по орендній платі станом на 31.12.2015 року становила 77 311,02 грн., на липень 2016 року - 78 331,02 грн. та залишалась незмінною станом на 31.12.2016 року, 31.12.2017 року.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Як вбачається з позовної заяви, позов прокурором подано в інтересах держави з зазначенням органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме Східницьку селищну раду. У позовній заяві вказано, що Заступник прокурора Львівської області виявив систематичну (протягом 2016-2018 років) несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою по договору №04.08.439.00008 від 15.01.2008 року, крім того Східницька селищна рада звернулася як орган місцевого самоврядування до прокурора Львівської області про вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду в інтересах держави в особі Східницької селищної ради до орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» з вимогою про розірвання договору оренди землі від 15.01.2008 року та повернення у розпорядження земельної ділянки з тих підстав, що місцевий бюджет селищної ради зазнає втрат від систематичної несплати коштів за використання земельних ділянок, та через відсутність у коштів для сплати судового збору.

Як зазначається в позовній заяві, державним інтересом для звернення прокурора з позовом до суду є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем договору шляхом його розірвання, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету. Підставою для представництва місцевою прокуратурою інтересів держави шляхом подання даного позову є порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та вчасної оплати орендних платежів за договором оренди землі №04.08.439.00008 від 15.01.2008 року.

Згідно з ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі Закон № 1697-VII).

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст. 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведені міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

У справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17.

Предметом спору, у даному випадку є розірвання договору оренди землі від 15.01.2008 року та повернення у розпорядження цієї земельної ділянки через систематичну несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою, яка перебуває на праві комунальної власності Східницької селищної ради.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі долучених до матеріалів справи доказів, Східницькою селищною радою з часу виникнення податкового боргу протягом 2016-2018 років не вживалися визначені чинним законодавством заходи, спрямовані на захист інтересів держави, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду щодо розірвання договору оренди з орендарем, який не вносить орендну плату, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави. Відповідно, подана позовна заява є заходом прокурорського реагування та направлена на захист економічних та суспільних інтересів держави, оскільки неналежне здійснення Східницькою селищною радою захисту інтересів держави призводить до подальшого невиконання орендарем зобов`язань за договором оренди землі та сприяє систематичній несплаті орендної плати за землю до місцевого бюджету, що в свою чергу порушує інтереси територіальної громади смт. Східниця.

Відповідно до ст.ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами ст. 2 Закону № 280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону № 280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Так, Законом № 280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами (ч.1,3 ст.10). Згідно зі ст.181 Закону №280/97-ВР орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Враховуючи наведене вище, встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з твердженням суду судом першої інстанції, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Оскільки прокурор, обґрунтовував позовні вимоги тим, що Східницька селищна рада самостійно тривалий час не вживала заходів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 15.01.2008 року, через те, що місцевий бюджет селищної ради зазнає втрат від систематичної несплати коштів за використання земельних ділянок, та у зв`язку з відсутністю у селищної ради передбачених коштів на сплату судового збору.

Як наслідок не вжиття відповідних заходів радою негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків держави, крім того на ефективність використання земельної ділянки, і як наслідок порушує інтереси держави, тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у прокурора у такому випадку права на звернення у суд із позовом в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного рішення колегія суддів не вбачає.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2018 року у справі №4/166"Б".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Оскільки апелянт не обґрунтував відсутності підстав у прокурора для здійснення представництва інтересів держави в суді у цій справі, відтак апеляційний господарський суд не вбачає підстав для дослідження та надання відповіді на доводи прокурора.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, беручи до уваги те, що прокурор при подані позову до суду правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у цій справі, обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, а також наведено обставини нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції як такого, що ухвалене з дотриманням вимог законодавства та з повним дослідженням обставин та матеріалів, які мають значення для справи.

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судовий збір покладається на ТзОВ Обрій .

Судом здійснено перерахунок сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги: за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2019 у справі № 914/1851/18 судовий збір, який підлягає до сплати в апеляційній інстанції становить 5286 грн, однак, відповідно до квитанції №12 від 26.03.2019 апелянтом переплачено на 477 грн більше, а саме: 5763,00 грн. (а.с.187, том 1).

У випадках помилкової чи надмірної сплати судового збору на рахунок суду, повернення коштів в розмірі переплаченої суми здійснюється за зверненням апелянта із таким клопотанням до суду у порядку, визначеному ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір та наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787 Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів .

Керуючись ст.ст. 129,252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2019р. у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на ТзОВ Обрій .

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.07.2019р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Кордюк Г.Т.