Рішення

від 14.06.2019 по справі 1140/2988/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року м. Кропивницький справа № 1140/2988/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полфа" до Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року:

- №0000101411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 55234,50 грн.;

- №0000111411, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 5083,00 грн.;

- №0000131411, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 55710,00 грн.;

- №0000121411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 35231,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують його права, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлено під час перевірки, а тому податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.1, а.с.154-156).

За таких обставин, відповідач зазначає, що рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали від 16.05.2019 року закрито підготовче провадження, а подальший розгляд справи по суті здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов, суд зазначає наступне.

ТОВ "Полфа" зареєстроване як юридична особа з 23.09.1997 року та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Видами діяльності підприємства є:

- оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі;

- добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю.

- Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами;

- Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

- Інші спеціалізовані будівельні роботи;

- Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі;

- Покрівельні роботи;

- Неспеціалізована оптова торгівля;

- Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

- Виробництво кухонних меблів;

- Виготовлення виробів із бетону для будівництва;

- Будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1, а.с.31-33).

Відповідно до наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.08.2017 року №971 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Полфа" з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Строй комплекс груп" (код ЄДРПОУ 39165161) за липень, серпень, жовтень 2015 року, ТОВ "Фавор бізнес груп" (код ЄДРПОУ 39916412) за листопад 2015 року та нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015 рік.

За результатами проведення перевірки складено акт від 19.08.2017 року №309/11-28-14-11/23695803 (т.1, а.с.10-24).

В акті перевірки від 19.08.2017 року №309/11-28-14-11/23695803 зафіксовано порушення:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 35231,00 грн. в тому числі за 2015 рік на суму - 35231,00 грн.;

2) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 55710,00 грн., у тому числі за 2015 рік на 55710,00 грн.;

3) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 36823,00 грн., в тому числі за липень 2015 року на суму ПДВ - 12085,00; грн., за серпень 2015 року - на суму ПДВ 20138,00 грн., за вересень 2015 року - на суму ПДВ 4600,00 грн.;

4) 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 5083,00 грн., в тому числі за листопад 2015 року на суму - 5083,00 грн.

На підставі висновків, викладені в акті від 19.08.2017 року, Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області 15.09.2017 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000131411, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, у розмірі 55710,00 грн. (т.1, а.с.26, зворот);

- №0000121411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, у розмірі 35231,00 грн. (т.1, а.с.26);

- №0000111411, яким було зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 5083, 00 грн. (т.1, а.с.25, зворот);

- №0000101411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 55234,00 грн., з яких за основним платежем 36823,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18411,50 грн. (т.1, а.с.25).

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та Актом перевірки №309/11-28-14-11/23695803 від 19.08.2017 року ТОВ Полфа подано скаргу до Державної фіскальної служби України та до Головного Управління ДФС у Кіровоградській області.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.11.2017 №28137/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1, а.с.27-30).

Отже, підставами для висновку про порушення податкового законодавства з боку ТОВ "Полфа" на думку Головного управління ДФС у Кіровоградській області стало зокрема:

- договір поставки №27/07-2015 від 27.06.2015 року підписаний з перевищенням

повноважень;

- не надання сертифікатів відповідності на щебінь та задвижку;

- договір поставки №20/112 від 20.11.2015 року підписаний з перевищенням

повноважень;

- не надання сертифікатів відповідності на електродвигун;

- не встановлення факту подальшої реалізації товарів на адресу контрагентів-покупців;

- не надання документів щодо транспортування продукції, довіреностей на отримання ТМЦ, договорів перевезення вантажів;

- вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 р. по справі № 537/544/17 (провадження №1-кп/537/88/2017) щодо визнання винними групи осіб у пред`явлених обвинуваченнях за ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, в тому числі у створенні фіктивного підприємства ТОВ "Строй Комплекс Груп" та ТОВ "Фавор бізнес груп" та подальшому наданні з їх допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Вважаючи, що висновки акта перевірки є необґрунтованими і незаконними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. встановлено: бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагента.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарських операціях з ТОВ "Строй Комплекс Груп" та ТОВ "Фавор бізнес груп" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом з`ясовано такі обставини.

Відповідно до договору поставки №27/07-2015 від 27.07.2015 року укладеного між ТОВ "Строй Комплекс Груп" та ТОВ "Полфа" останній придбав товар (щебінь в асортименті та запчастини (б/у) до обладнання) (т.1, а.с.35).

Відповідно до долучених до матеріалів справи копій специфікацій товариства визначились щодо найменування кількості та ціни товару (т.1, а.с.42-44).

Згідно з видатковою накладною №03/11-2 від 03.11.2015 року позивачу поставлено задвижку д.200 РУ 16 на суму 6600,00 грн., в тому числі ПДВ - 1100,00 грн. (т.1, а.с.37).

Відповідно до видаткових накладних №27/07 від 27.07.2015 року, №28/08 від 28.08.2015 року, №30/07 від 30.07.2015 року, №03/08 від 03.08.2015 року, №10/08 від 10.08.2015 року позивачу поставлено щебінь 5х20 та 5х25 на суму 214335,98 грн., в тому числі ПДВ - 35 722,66 грн. (т.1, а.с.36, 38-41).

На підтвердження якості щебню ТОВ "Строй Комплекс Груп" надало позивачу сертифікати відповідності (т.1, а.с.45-46).

Оплату за поставлений товар здійснено обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень та банківських виписок (т.1, а.с.124-127).

ТОВ "Строй Комплекс Груп" складено та зареєстровано податкові накладні (т.1, а.с.47-52).

Вподальшому придбаний у ТОВ "Строй Комплекс Груп" товар був реалізований іншим контрагентам позивача, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки, специфікацій, накладних, довіреностей, податкових накладних та товарно транспортних накладних (т.1, а.с.53-121).

Також судом встановлено, що відповідно до договору поставки №20/112 від 20.11.2015 року укладеного між ТОВ "Фавор Бізнес Групп" та ТОВ "Полфа" останній придбав товар (запчастини, обладнання в асортименті) (т.1, а.с.128).

Згідно з видатковою накладною №20/11-2 від 20.11.2015 року позивачу поставлено електродвигун 37 кВт*1000 об/хв. на суму 30500,40 грн., в тому числі ПДВ - 5083,40 грн. (т.1, а.с.129а).

Оплату за поставлений товар здійснено обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.122-123).

ТОВ "Фавор Бізнес Групп" складено та зареєстровано податкову накладну (т.1, а.с.129).

Вподальшому придбаний у ТОВ "Фавор Бізнес Групп" товар був реалізований ТДВ "Світловодське кар`єроуправління", що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договору поставки, специфікації, накладної, довіреності та податкової накладної (т.1, а.с.130-131, 133-135).

Перевезення товару відбувалось власним транспортним засобом ТОВ "Полфа" (т.1, а.с.132).

В акті перевірки зазначено, що станом на 27.06.2015 року, на дату підписання договору поставки №27/0715-1 від 27.06.2015 року відповідно до відомостей державного реєстру, директором ТОВ "Строй комплекс груп" та особою, яка мала право підпису була ОСОБА_1 Але вказаний договір підписано на посадовою особою ТОВ "Строй комплекс груп", а з перевищенням повноважень іншою особою ОСОБА_2 , тому є недійсним (а.с.8 акту).

Також в акті перевірки зазначено, що станом на 20.11.2015 року (дата підписання договору поставки №20/112 від 20.11.2015 року) відповідно до відомостей державного реєстратора директором ТОВ "Фавор Бізнес Групп" та особою, яка мала право підпису була ОСОБА_3 Але зазначений договір підписаний не посадовою особою ТОВ "Фавор Бізнес Групп", а іншою особою ОСОБА_4 , тому є недійсним (а.с.11 акту).

Проте, в матеріалах справи містяться копія довіреності, відповідно до якої, ТОВ "Строй Комплекс Груп" в особі керівника ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси ТОВ "Строй Комплекс Груп", у тому числі підписувати договори (т.1, а.с.136)

Також, відповідно до довіреності №3 від 20.10.2015 року ТОВ "Фавор Бізнес Групп" в особі керівника ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_4 представляти інтереси ТОВ "Фавор Бізнес Групп", у тому числі підписувати договори (т.1, а.с.137).

Отже, суд доходить висновку, що договори №20/112 від 20.11.2015 року та №27/0715-1 від 27.06.2015 року були підписані уповноваженими на те особами.

В акті контролюючого органу також зазначено про невстановлення факту взаємовідносин (передачі товарів, робіт/послуг) від контрагентів в зв`язку з відсутністю, ненаданням для аналізу товарно-транспортних накладних (а.с.13 акту перевірки).

В свою чергу, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, а тільки є основним документом на перевезення вантажів при розрахунках з перевізником.

Тому, за наявності у позивача передбачених Податковим кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, відсутність товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарських операції позивача.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В акті перевірки, як на підставу відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Строй комплекс груп", а також, позивачем та ТОВ "Фавор Бізнес Групп" перевіряючі посилаються на вирок Крюкiвського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року у справі №537/544/17, в якому встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 від імені ТОВ "Строй Комплекс Груп", ТОВ "Фавор Бiзнес Групп", ТОВ "Ентерс", ТОВ "Антарес Продакт", ТОВ "Адвайн", ТОВ "Кредсі" здійснювали незаконну (фіктивну) діяльність.

Відповідно до вироку Крюкiвського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 року у справі №537/544/17 (провадження №1-кп/537/88/2017) членів організованої злочинної групи у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), які здійснювали діяльність від імені ТОВ "Строй Комплекс Груп", ТОВ "Фавор Бiзнес Групп", ТОВ "Ентерс", ТОВ "Антарес Продакт", ТОВ "Адвайн", ТОВ "Кредсі" шляхом затвердження угоди про визнання винуватості (т.1, а.с.158-161).

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з постановою Верховного Суду (касаційне провадження №К/9901/2030/17), №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Верховний Суд в своїх рішеннях (касаційне провадження К/9901/4639/17 від 27.02.2018, К/9901/3360/17 від 27.02.2018) зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Рішення суду яке б набрало законної сили про визнання договорів укладених між ТОВ "Строй Комплекс Груп", ТОВ "Фавор Бiзнес Групп" та позивачем суду не надано.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту та витрат є правомірними.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак - і правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність у постачальників руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом, останній мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включений до ЄДРПОУ.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полфа" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2017 року №0000101411, №0000111411, №0000131411 та №0000121411 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0000101411.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0000111411.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0000131411.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2017 року №0000121411.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полфа" (вул. Героїв України, 41, оф.102, м. Світловодськ, Кіровоградська область, код - 23695803) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2268,89 грн. (дві тисячі двісті шістдесят вісім гривень вісімдесят дев`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код - 39393501, вул. Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько