Рішення

від 03.07.2019 по справі 826/8893/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2019 року № 826/8893/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Астард до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Астард" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, б.10, офіс 521, код ЄДРПОУ39842759) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017 року № 0000701201 та № 0000691201, винесені ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки від 09.02.2017 року № 79/26-57-12-01-37/3984759.

Позивач в обґрунтування позовної заяви зазначив, що вважає винесені податкові повідомлення-рішення від 15.05.2017 року незаконними, оскільки копії декларацій за серпень, вересень 2016 року були подані ним вчасно, з дотримання вимог ст. ст. 48,49 Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарської діяльності ТОВ Астард здійснюється у строгій відповідності до чинного законодавства України, обсяги всіх товарних операцій підтверджені необхідними первинними документами і відображають реальний стан речей, а тому збільшувати від`ємне значення та застосовувати штрафні санкції до товариства неправомірно.

Відповідач із позицією позивача, не погоджується, зазначає, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивач порушив порядок подання та заповнення податкової звітності з податку на додану вартість. Просить у задоволенні позову позивача відмовити повністю.

Ухвалою суду від 07 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, представник відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву. В судовому засіданні 23.11.2017 року суд, за погодженням з учасниками справи, перейшов до письмового провадження.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Посадовими особами відповідача, на підставі п. 200.10 ст. 200, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, в порядку ст. 76 Податкового Кодексу України проведена камеральна перевірка податкової звітності податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 10.11.201 року № 9213825260 ТОВ Астард

За результатами камеральної перевірки встановлено, що ТОВ Астард порушено вимоги п.185.1 ст. 185, ст. 198 ст. 200 Податкового Кодексу України та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, внаслідок чого завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду на 556 685,00 грн (значення р.16, 16.1), занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9-рядок 17 декларації 0110) (сума рядків 13 таблиць 1-3 додатка ДС10 до декларації 0121-0123, 0130), позитивне значення, яке сплачується до Державного бюджету (значення р.18,18.1) на 28 438 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17-рядок 9 декларації 0110) (сума рядків 14 таблиць 1-3 додатка ДС 10 до декларації 0121-0123, 0130) (позитивне значення) (значення р.19, 19.1) на 528 247,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового ) періоду (рядок 19.1 +рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123,0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (значення р.21) на 528 247,00 грн.

За наслідками перевірки був складений акт №79/26-57-12-01-37/39842759 від 09.12.2017 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 року № 0004271201, № 0004281201.

Позивач не погодився із висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого у відповідності зі ст. 56 Податкового Кодексу України звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві з первинною скаргою про їх скасування.

26 квітня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві своїм рішенням про результати розгляду первинної скарги за № 10/16-15-10-01-35 частково скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 року № 0004271201, винесені ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. В іншій частині скарги було відмовлено.

06 червня 2017 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 15.05.2017 року № 0000701201 та податкове повідомлення-рішення віл 15.05.2017 року № 0000691201, винесені ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акту №79/26-57-12-01-37/39842759 за наслідками камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2016 року та Рішення про результати розгляду первинної скарги ГУ ДФС у м. Києві від 26.04.2017 року № 10349/10/26-15-10-01-35.

Не погоджуючись із винесеним рішення позивач подав до ДФС України скаргу.

Рішенням № 13185/6/99-99-11-01-02-25 від 20.06.2017 року про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувальні податкові повідомлення-рішення без змін.

Позивач повністю не погоджується з оскаржувальними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає, що вони прийняті з грубим порушенням податкового законодавства України, тому звернувся до суду із даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, пунктом 6.1 статті 6 Податкового кодексу України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Сплата податків і зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Позивач зазначає, що 20.10.2016 року ним було подано податкові декларації за серпень 2016 року та вересень 2016 року в ДПІ Святошинського району ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до ст. 49 Податкового Кодексу України. Копії цих декларацій містять відмітки про прийняття на кожному додатку декларації, в т.ч. і додатку 2, який підтверджує наявність від`ємного значення між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту попередніх звітних періодів, які переносяться до рядка 16 декларації з ПДВ за жовтень 2016 року.

В зв`язку із таким твердженнями позивача, суд зазначає наступне.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 статті 49 Податкового кодексу України).

Отже, приймаючи податкові декларації, відповідач не перевіряє достовірність даних, занесених до декларації, а лише встановлює наявність всіх обов`язкових реквізитів для заповнення таких декларацій.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період серпень-вересень 2016 року з додатками була подана позивачем до податкового органу на паперових носіях 20.10.2016 року.

Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями декларацій з податку на додану вартість за серпень-вересень 2016 року.

Позивач зазначає, що відповідно до повідомлення про тимчасове зупинення договору про визнання електронних документів №9086565762 від 01.06.2016 року, дія договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 року була призупинена на період з 15.09.2016 року по 21.10.2016 року.

Таке призупинення дії договору за ініціативою ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач вважає незаконною, тому що це потягло за собою неможливість подання податкової звітності в електронному вигляді.

Аналіз наданих письмових доказів свідчить про те, що на адресу позивача було направлене повідомлення про тимчасове зупинення дії договору про визнання електронних документів. Підставою для направлення такого листа стало виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, часом їх відправлення, а також коректністю ключової інформації, зважаючи на результати опрацювання -встановлення- надання /отримання товарів /послуг. В ході аналізу неможливо було встановити походження реалізованого товару/послуг. Тому встановлено невідповідність реалізованого та придбаного товару по ланцюгу постачання.

З метою врегулювання спірних питань, керуючись п. 1 Розділу 5 Договору про визнання електронних документів від 01.06.2016 року, відповідач пропонував протягом 5 робочих днів після отримання цього повідомлення, з`явитись до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві надати відповідні пояснення та документи, які стосуються господарських відносин з контрагентами -постачальниками та контрагентами-покупцями. Відповідних пояснень від позивача не надходило.

Вказані обставини свідчать про незацікавленість позивача у вирішенні питання призупинення дії договору про визнання електронних документів, і, як наслідок, неподання їх у строк.

Як підставу для скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2017 року позивач зазначає, що Акт перевірки був складений 09.12.2016 року, тобто в той час, коли діяв мораторій на проведення перевірок.

Такі твердження позивача спростовуються наданими суду письмовими доказами, а саме листом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1775/26-57-12-01-28 від 17.02.2017 року. В листі зазначено, що у зв`язку із виявленою технічною помилкою в Акті № 79/26-57-12-01-37/39842759 від 09.12.2016 року (суть помилки невірно вказана дата акту перевірки), просимо вважати вірну дату акту № 79/26-57-12-01-37/39842759. 09.02.2017 року. Вказаний лист був надісланий на адресу позивача після проведення перевірки і до виявлення вказаної помилки позивачем. Про вказаний факт позивачу було відомо, оскільки ним до позовної заяви також надавалась копія зазначеного листа.

Стосовно порушення правил заповнення податкової декларації суд зазначає наступне.

Суд погоджується із висновками відповідача про те, що позивачем порушено Порядок заповнення та подання податкової звітності.

Алгоритм заповнення податкової декларації визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044).

Як вбачається із матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що відповідно до розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, розрахунки за звітній період: якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (р.9) декларації 0110 і податкового кредиту (р.17) декларації 0110 отримано від`ємне значення, то заповнюється р. 19 декларації 0110 та дана сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 19.1+р. 20.3) відображається у р.21 та переноситься до р.16.1 наступного звітного (податкового періоду).

Як свідчать обставини справи та відповідно до Порядку заповнення та подання податкової звітності по ПДВ, у р. 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У р.16.1 переноситься значення р. 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зауважує, що стосовно неправильності заповнення податкової декларації, та відповідно порушення вимог ст. 200 Податкового Кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, позивач у позовній заяві не зазначає, доводів, які б спростовували висновки відповідача у цій частині, не наводить.

На підставі вищезазначеного, судом не встановлено підстав для визнання рішення контролюючого органу протиправним та його скасування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.90 КАС України , суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв`язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2 , 3 , 19 , 73-77 , 79 , 90 , 139 , 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України , Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Астард" (03113, м. Київ, вул. Дружківська, б.10, офіс 521, код ЄДРПОУ39842759) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293 , 295-297 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа