Постанова

від 03.07.2019 по справі 520/572/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 р.Справа № 520/572/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Комісарової Ю.І.

представника відповідача Шутової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.04.19 року по справі № 520/572/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велфінвест"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУДФС у Харківській області №0165561213 від 12.10.2018р,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Велфінвест" (далі - ТОВ "Велфінвест", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0165561213 від 12.10.2018р. щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 1020,00 грн..

- стягнути з ГУ ДФС у Харківській області на користь ТОВ "Велфінвест" судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України №0165561213 від 12.10.2018р.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велфінінвест" (місце знаходження - м.Харків, вул.Селянська, буд.124, офіс 20, ідентифікаційний код - 40441610) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м.Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суд першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що владним суб`єктом, ГУ ДФС у Харківській області була проведена камеральна перевірка діяльності ТОВ "Велфінвест" з питання виконання обов`язку з подання податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р..

Результати перевірки оформлені актом від 30.08.2018р. №12354/20-40-12-13-19/40441610.P>

У тексті Акту контролюючим органом викладені судження про вчинення особою податкового правопорушення, а саме: невиконання вимог п.п.266.7.5 ст.266 Податкового кодексу України у спосіб неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017р..

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №0165561213 від 12.10.2018р. щодо застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 1020,00 грн..

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в тексті Акту не викладено жодних відомостей про неподання платником у минулому на протязі одного року податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому відсутність такого факту зумовлює відсутність правових підстав для накладення штрафу у розмірі 1020,00 грн., тому що саме така сума штрафу може бути застосована у разі повторного вчинення аналогічного (за суттю, змістом, видом податкового зобов`язання тощо) податкового правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Як передбачено пп.266.1.1 п.266.1 ст.261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до положень пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Як передбачено пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Відповідно до пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Положення пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є, зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більше того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Вимоги п. є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України свідчять, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств .

При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься, в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

Згідно з пп.14.1.1291. п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до п.5.3 ст.5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості , 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

В законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала дане поняття.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.

Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведене дає підстави здійснити висновок, що застосування п. є пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 819/818/17, у постанові від 15 травня 2018 року у справі №806/2461/17.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ Велфінвест з питання своєчасності подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік, якою встановлення порушення вимог п. 266.7 ст. 266 ПК України, а саме: підприємством несвоєчасно подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 рік (граничний термін подання декларації 19.02.2018 року, а фактично її подано 04.08.2018 р.) та винесено акт перевірки р. від 21.08.2018 №11767/20-40-12- 13-20/40441610.

Також, ГУ ДФС у Харківській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку ТОВ Велфінвест з питання неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 рік, за результатами якої складено акт від 30.08.2018р. №12354/20-40-12-13-19/40441610. Висновками зазначеного Акту встановлено порушення позивачем пп. 266.73 п. 266.7 ст. 266 ПК України, а саме - неподання податкової звітності за 2017 рік.

На підставі висновків акту від 30.08.2018р. №12354/20-40-12-13-19/40441610 та з оглядуна винесеного податкового-повідомлення рішення контролюючим органом від 01.06.2018 року №0086251213, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 170 грн., та сплачено позивачем до інтегрованої картки платника податків платіжним дорученням від 06.07.2018 року №313, винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно від 12.10.2018р. №0165561213 у розмірі 1020,00 грн.

Крім того, відповідно до інформації, зазначеної в базах даних Загальнодоступного інформаційно-довідникового ресурсу при переході права власності на об`єкт оподаткування після закінчення граничного терміну подання декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (після 20 лютого звітного року) протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт подається декларація з типом Уточнююча .

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представником позивача, ТОВ Велфінвест :

1) на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2016 р., є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, літ. А6-1, А7-1 загальною площею 872,2 кв.м., літ Б-1, Б1-2 загальною площею 2772,2 кв.м., літ. П-2 загальною площею 620,6 кв.м., літ. Г-2 загальною площею 471,3 кв.м. (загальна площа 4736,3 кв.м);

2) на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2017 р., є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, літ. Ь-1 загальною площею 37,7 кв.м.;

3) на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2017 р., є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м . Харків, вул. Селянська, 124, літ. Я-1 загальною площею 51,6 кв.м.;

4) на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2017 р., є власником нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124, літ. А-2, над А-2 (надбудови №1, №2), А1-3, А2-3, А3-1, А4-1, А5, а-1, а, а1, а2 загальною площею 6221,8 кв.м., літ Х-1 загальною площею 13,1 кв.м., літ. У-1 загальною площею 53,1 кв.м., літ. 0-1 загальною площею 13, 1 кв.м. , літ. К-1 загальною площею 69,4 кв.м, літ. Ц-1 загальною площею 107,3 кв.м. (загальна площа 6477,8 кв.м).

Однак, хоча право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна було набуто позивачем у 2017 році, жодних декларацій протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності до податкового органу не надавалось.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що при її прийнятті судом першої інстанції неповно з`ясовано судом обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі № 520/572/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Велфінвест" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУДФС у Харківській області №0165561213 від 12.10.2018р. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 04.07.2019 року