Рішення

від 02.07.2019 по справі 640/15124/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/15124/18

н/п 2/640/572/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 рокуКиївський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі - Медведєвої Я.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - ОСОБА_2 І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провестіс", треті особи на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про оформлення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просив поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України; прийняти до розглядзу позовну заяву та відкрити провадження в справі; встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із КПВФ Україна на посаді закрійника у період з 02 квітня 2006р. по 30 вересня 2011р. та із TOB Провестіс з 01 жовтня 2011р. по 02 листопада 2015р. та зобов`язати відповідачів внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 про прийняття його на роботу на посаду закрійника в період з 02 квітня 2006р. по 30 вересня 2011р. та в період з 01 жовтня 2011р. по 02 листопада 2015р. 27.09.2018 року позивач через канцелярію суду подав заяву про зміну предмету позову, якою просить установити факт перебування позивача у трудових відносинах: із КПВФ Україна на посаді закрійника у періоди з 02 квітня 2006р. по 31 січня 2007р. та з 01 грудня 2008р. по 30 вересня 2011р.; із ТОВ Провестіс на посаді закрійника у період з 01 жовтня 2011р. по 02 листопада 2015 р. Зобов`язати КПВФ Україна та ТОВ Провестіс внести записи до трудової книжки позивача про прийняття його на роботу на посаду закрійника в періоди: з 02 квітня 2006р. по 31 січня 2007р. в КПВФ Україна ; з 01 грудня 2008р. по 30 вересня 2011р. в КПВФ Україна ; з 01 жовтня 2011р. по 02 листопада 2015р. в ТОВ Провестіс . Стягнути з Колективного підприємства виробничої фірми Україна на користь ОСОБА_1 заробітну плату за періоди з 02 квітня 2006р. по 31 січня 2007р. та з 01 грудня 2008р. по 30 вересня 2011р. в КПВФ Україна на загальну суму 83751,00 (вісімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят одна грн., 00 коп.). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Провестіс на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 жовтня 2011р. по 02 листопада 2015р. у сумі 81175,00 грн. (вісімдесят одна тисяча сто сімдесят п`ять гривень, 00 коп.) Стягнути з відповідачів на свою користь сплачений судовий збір.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2018 р. відкрито загальне позовне провадження по справі, справа призначена до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2018 року за клопотанням представника відповідачів витребувано докази.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2018 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.12.2018 р. відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2019 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2019 р. закрито провадження по справі в частині вимог до КПВФ "Україна" про: встановлення факту перебування у трудових відносинах із КПВФ "Україна" у періоди з 02 квітня 2006 р. по 31 січня 2007 р. та з 01 грудня 2008 р. по 30 вересня 2011 р.; зобов`язання КПВФ "Україна" внести записи до трудової книжки про прийняття на посаду закрійника у періоди з 02 квітня 2006 р. по 31 січня 2007 р. та з 01 грудня 2008 р. по 30 вересня 2011 р.; стягнення з КПВФ "Україна" заробітну плату за періоди з 02 квітня 2006 р. по 31 січня 2007 р. та з 01 грудня 2008 р. по 30 вересня 2011 р. на загальну суму 83751,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що 01.05.2004 року влаштувався на роботу в КПВФ Україна до швацького цеху, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Бориса Чичибабіна, 6 на посаду закрійника і працював за цією адресою до березня 2006р. У зв`язку з переміщенням швацького цеху підприємства в березні 2006р. на іншу адресу - по АДРЕСА_1 ((територія радіозаводу АДРЕСА_2 , він працював за цією адресою, на цій же посаді до жовтня 2007р. Після чергового переміщення виробничих потужностей підприємства на інше місце - по вул. Плеханівській, 117 (територія заводу ПАТ Харківхолодмаш ), він продовжував працювати закрійником за цією адресою в період, з жовтня 2007р. по 31 січня 2018року.

Представник відповідача та третіх осіб в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити в повному обсязі, надав до суду відзив на позов. Зазначив, що позивач не перебув у трудових відносинах із ТОВ "Провестіс" з 01 жовтня 2011 р. по 02 листопада 2015 р.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

03.11.2015 року позивач був прийнятий на посаду закрійника ТОВ "Провестіс" на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 жовтня 2015 р. про прийняття на посаду закрійника ТОВ "Провестіс" та наказу ТОВ "Провестіс" № 29к від 02 листопада 2015 р. про прийняття на роботу, з яким ознайомлений ОСОБА_1 , про що він поставив свій підпис. Відповідний запис наявний у трудовій книжці позивача.

31.01.2018 року позивач був звільнений з ТОВ "Провестіс" за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.01.2018 р. та наказу № 109к від 31.01.2018 р. про припинення трудового договору, з яким ознайомлений ОСОБА_1 , про що він поставив свій підпис. Відповідний запис наявний у трудовій книжці позивача.

Будь-яких доказів, які б вказували на існування трудових відносин між сторонами в спірний період з 01.10.2011 р. по 02.11.2015 р. на посаді закрійника в матеріалах справи немає.

Посилаючись на тривалі трудові відносини (з 01.10.2011 р. по 02.11.2015 р.), у позивача відсутній будь-який документ за цей період з підписами посадових осіб ТОВ "Провестіс" та печатками відповідача про виконання позивачем роботи в інтересах саме ТОВ "Провестіс" (наказ про прийняття на роботу саме із 01 жовтня 2011 року, доручення, накази, розпорядження, інші документи, які носять характер вказівок виконати певну роботу для ТОВ "Провестіс" чи виконати доручення або дії в інтересах ТОВ "Провестіс").

Надані позивачем тимчасові перепустки (форма № 211) не містять печатки та підпису директора чи інших посадових осіб ТОВ "Провестіс", а також у них не вказано у якій якості вони видані ОСОБА_1

Згідно до листа ПрАТ "ХАРКІВХОЛОДМАШ" від 12.11.2018 р. № 999, тимчасові перепустки для проходу на територію підприємства до приміщень орендарів їх представників або інших осіб, які мають з ними стосунки, оформлюються за заявою орендаря. Тимчасові перепустки для доступу сторонніх осіб на територію ПрАТ "ХАРКІВХОЛОДМАШ" не відносяться до документів суворої звітності. Після закінчення строку дії перепусток на підприємстві не здійснюється контроль їх повернення, а також не здійснюється облік та зберігання перепусток, строк дії яких закінчився. Враховуючи наведене ПрАТ "ХАРКІВХОЛОДМАШ" не може пояснити, яким чином перепустки чи їх бланки могли опинитися у ОСОБА_1 Час перебування на території ПрАТ "ХАРКІВХОЛОДМАШ" осіб, яким видана тимчасова перепустка, в тому числі дні та години перебування, безпосередньо підприємством не фіксується.

У зв`язку з чим, тимчасові перепустки (форма № 211) можуть підтвердити лише право проходу на певну територію, однак не є доказом саме перебування у трудових відносинах чи виконання робіт у певний часовий проміжок.

Також наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем у спірний період з 01.10.2011 р. по 02.11.2015 р. спростовується наступними обставинами.

Згідно до листа Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області від 26.09.2018 р. № К-864/02.02/12.-14/11251, роботу в інші періоди позивача на ТОВ "Провестіс" не встановлено.

Відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06.09.2018 р. № 1684/11-2031, дата прийняття на роботу позивача на ТОВ "Провестіс" - 03.11.2015 р. та дата звільнення - 31.01.2018 р.

Згідно до заяви позивача про призначення усіх видів соціальної допомоги від 28.10.2011 р., позивач зазначив, що не працює, дружина працює, знаходиться у відпустці у зв`язку із вагітністю та родами.

Тобто станом на день написання заяви (28.10.2011 р.) позивач зазначив що він не працює, при цьому у позові вказав, що працює на ТОВ "Провестіс" з 01.10.2011 р.

Також заява позивача від 29 жовтня 2015 р. про прийняття на посаду закрійника ТОВ "Провестіс" з 03 листопада 2015 р. та наказ ТОВ "Провестіс" № 29к від 02 листопада 2015 р. із підписом позивача, підтверджують початок трудових правовідносин із ТОВ "Провестіс" саме із 03 листопада 2015 р., а не з 01 жовтня 2011 р.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору, яким є угода між працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначеною угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язана виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ч.ч. 3,4 ст. 24 КЗпП України (у редакції чинній на 2011 р.), укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України (у редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014 р.), працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачем не доведено наявність трудових відносин між сторонами за спірний період в розумінні ст.ст. 21, 24 КЗпП, а саме наявність у взаємозв`язку таких обставин, які засвідчують наявність угоди між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін. А тому у позовних вимогах про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання внести записи до трудової книжки необхідно відмовити.

Оскільки позовна вимога про стягнення заробітної плати у розмірі 81175,00 грн. є похідною від факту перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем в період з 01 жовтня 2011 р. по 02 листопада 2015 р., у її задоволенні необхідно відмовити.

Також згідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно до заяви позивача про призначення усіх видів соціальної допомоги від 28.10.2011 р., позивач зазначив, що не працює, дружина працює, знаходиться у відпустці у зв`язку із вагітністю та родами. Також саме 29.10.2015 р. ОСОБА_1 написав заяву про прийняття на посаду закрійника на ТОВ "Провестіс".

Тому 3-х місячний строк для звернення з цим позовом сплив 29 січня 2016 р. Позивач не надав доказів поважності пропуску такого строку на 2 роки 6 місяців, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на подання до Київського районного суду м. Харкова заяви від 12.06.2018 р. про встановлення факту перебування у трудових відносинах у справі № 640/10324/18 не має правового значення для поновлення строку. Оскільки у такій заяві позивачем вказані інші періоди перебування у трудових відносинах з ТОВ "Провестіс" та, як зазначає позивач, вказана заява залишена без розгляду ухвалою від 13.08.2018 р. Посилання позивача на виписку № 1474 із медичної картки як підстава поновлення строку не приймається судом, оскільки така виписка не містить дати, підписів головного лікаря, лікуючого лікаря та стосується лише періоду з 02.05.2018 р. по 11.05.2018 р.

Згідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 21, 24 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 липня 2019 року.

Суддя І.В. Ніколаєнко