Постанова

від 04.11.2020 по справі 640/15124/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/15124/18

провадження № 61-21609 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Провестіс ,;

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2019 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Котелевець А. В., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Провестіс (далі - ТОВ Провестіс ), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту трудових відносин.

Позовна заява, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, мотивована тим, що з 01 жовтня 2011 року по 31 січня 2018 року він працював у ТОВ Провестіс на посаді закрійника. Отримавши при звільненні трудову книжку, побачив в ній відсутність записів про перебування у трудових відносинах з відповідачем у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року.

Вказував, що трудові договори у цей період з відповідачем не укладались, а заробітну плату він отримував у конвертах .

Зазначав, що відповідно до вимог статті 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідач відмовляється належним чином оформити трудові відносини та внести відповідні записи до трудової книжки за вказаний період. Оформлення трудових відносин з відповідачем необхідне для правильного нарахуванням йому трудового стажу для визначення страхового стажу, необхідного в подальшому для призначення пенсії.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд установити факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ Провестіс на посаді закрійника у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року; зобов`язати ТОВ Провестіс внести записи до трудової книжки про прийняття його на роботу на посаду закрійника у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року у ТОВ Провестіс ; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року у сумі 81 175,00 грн, а також судові витрати по справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт перебування його у трудових відносинах з ТОВ Провестіс у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року. Позивачем не надано належних та допустимих доказів зокрема, будь-яких документів за цей період з підписами посадових осіб ТОВ Провестіс та печатками відповідача про виконання позивачем роботи в інтересах саме ТОВ Провестіс (наказ про прийняття на роботу з 01 жовтня 2011 року, доручення, накази, розпорядження, інші документи, які носять характер вказівок виконати певну роботу для ТОВ Провестіс чи виконати доручення або дії в інтересах ТОВ Провестіс ), які б свідчили про перебування у трудових відносин з відповідачем у спірний період. Надані позивачем тимчасові перепустки форми № 211 не містять печатки та підпису директора чи інших посадових осіб ТОВ Провестіс , підтверджують лише право проходу на певну територію, тому не є доказом перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем чи виконання ним робіт у певний період. Судом враховано, що у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги від 28 жовтня 2011 року, поданої до органу праці та соціального захисту, позивач зазначав, що не працює, що також спростовує факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ Провестіс з 01 жовтня 2011 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування між сторонами трудових відносин, зокрема, пояснень свідків, які в період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року працювали разом з позивачем та могли б підтвердити виконання ним обов`язків закрійника у ТОВ Провестіс , будь-яких документів з підписом позивача, фотографій на робочому місці, в процесі роботи, тощо. Надані позивачем тимчасові перепустки форми № 211 не можуть свідчити про виконання позивачем трудових обов`язків закрійника у ТОВ Провестіс у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року. Сам факт перебування позивача у вказаний період часу на території виробничих приміщень, орендованих ТОВ Провестіс , надання директором товариства ОСОБА_3 дозволу на проїзд автотранспорту позивача може свідчити про надання позивачу окремих доручень, а отже є доказом виникнення цивільно-правових, а не трудових відносин між сторонами. Тому є правильними висновки суду першої інстанції про недоведеність позову та відсутність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Провестіс на посаді закрійника у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року, внесення відповідних записів у трудову книжку та відсутність підстав для задоволення похідних позовних вимог про стягнення заробітної плати у спірний період.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 640/15124 /18 із Київського районного суду м. Харкова.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам. Суд апеляційної інстанції не встановив обставин щодо видачі позивачу перепусток начальником охорони ПАТ Харківхолодмаш , на території якого ТОВ Провестіс орендує приміщення, не викликав у судове засідання начальника охорони ПАТ Харківхолодмаш ОСОБА_5 для надання свідчень щодо видачи позивачу цих перепусток та систематичне переміщення позивача по території заводу до виробничих приміщень відповідача. Суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо перебування позивача на робочому місці у ТОВ Провестіс у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року та необґрунтовано відхилили клопотання про витребування документів з ПАТ Харківхолодмаш , зокрема, копій договорів оренди між ПАТ Харківхолодмаш та ТОВ Провестіс , копію інструкції організації контрольно-пропускного режиму у ПАТ Харківхолодмаш , журналів реєстрації перепусток відвідувачів. Судом апеляційної інстанції не надана належна правова оцінка заяві директора ТОВ Провестіс ОСОБА_3 про надання дозволу 04 лютого 2014 року на в`їзд на територію ПАТ Харківхолодмаш автомобіля позивача. Вказує, що заява позивача про призначення усіх видів соціальної допомоги від 28 жовтня 2011 року, на яку посилалися суди як на підставу для відмови у задоволенні позову, є недопустимим доказом, оскільки отримана відповідачем без відповідної ухвали суду, у порушення Закону України Про захист персональних даних .

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що наказом (розпорядженням) ТОВ Провестіс від 02 листопада 2015 року № 29 к ОСОБА_1 був прийнятий на посаду закрійника ТОВ Провестіс з 03 листопада 2015 року на підставі поданої ним заяви від 29 жовтня 2015 року. За наказом про прийняття на роботу позивач ознайомлений 02 листопада 2015 року, про що свідчить його підпис (а. с 73, 74). Відповідний запис наявний у трудовій книжці позивача.

Наказом (розпорядженням) ТОВ Провестіс від 31 січня 2018 року № 109 к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України) на підставі поданої ним заяви від 31 січня 2018 року. З наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений 31 січня 2018 року, про що свідчить його підпис (а. с. 75, 76). Відповідний запис наявний у трудовій книжці позивача.

У заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги від 28 жовтня 2011 року, поданої позивачем до органу праці та соціального захисту, зазначено, що він не працює (а. с. 103, 104).

Відповідно до відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 06 вересня 2018 року № 1684/11-2031 та індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 Пенсійного фонду України (дата формування виписки 21 вересня 2018 року) ОСОБА_1 працював у ТОВ Провестіс з 03 листопада 2015 року по 31 січня 2018 року (а. с. 42-43, 44).

За змістом листа Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області від 26 вересня 2018 року № К-864/02.02/12.-14/11251, установлено, що ОСОБА_1 працював у ТОВ Провестіс у період з 03 листопада 2015 року по 31 січня 2018 року, перебування позивача на роботі у ТОВ Провестіс в інші періоди не встановлено (а. с. 54-56).

У матеріалах справи наявні тимчасові перепусткиформи № 211, видані на ім`я ОСОБА_1 за підписом начальника охорони ОСОБА_6 , які не містять печатки та підпису директора чи інших посадових осіб ТОВ Провестіс (а. с. 19, 20, 175).

Згідно листа ПрАТ Харківхолодмаш від 12 листопада 2018 року № 999, тимчасові перепустки для проходу на територію підприємства до приміщень орендарів їх представників або інших осіб, які мають з ними стосунки, оформлюються за заявою орендаря. Тимчасові перепустки для доступу сторонніх осіб на територію ПрАТ Харківхолодмаш не відносяться до документів суворої звітності. Облік та зберігання тимчасових перепусток, строк дії яких закінчився, на ПрАТ Харківхолодмаш не здійснюється, тому підприємство не має можливості підтвердити або спростувати факт надання у 2010-2014 роках перепусток на ім`я ОСОБА_1 . Після закінчення строку дії перепусток на підприємстві не здійснюється контроль їх повернення. Враховуючи наведене ПрАТ Харківхолодмаш не може пояснити, яким чином перепустки чи їх бланки могли опинитися у ОСОБА_1 . Час перебування на території ПрАТ Харківхолодмаш осіб, яким видана тимчасова перепустка, в тому числі дні та години перебування, безпосередньо підприємством не фіксується (а. с. 101).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У відповідності до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.

Стаття 21 КЗпП України визначає трудовий договір як угоду між працівником і власником чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації, чи фізична особа зобов`язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити відповідні умови праці, необхідні для виконання обумовленої договором роботи.

Відповідно до вимог статті 24 КЗпП України (у редакції, чинній станом на жовтень 2011 року) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (частина 4 цієї статті, яку було виключено з 01 січня 2015 року згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року).

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи (частина друга статті 24 КЗпП України).

Тобто, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення трудового договору свідчить про те, що між працівником та роботодавцем виникли правовідносини, що зобов`язують їх виконувати певні функції та дотримуватись вимог, встановлених для сторін трудового договору законодавством про працю. Отже, лише у разі доведення факту укладення трудового договору працівник має право вимагати, а роботодавець зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на реалізацію прав працівника, які гарантовані йому законодавством.

Згідно пунктів 1.1., 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Усі записи в трудовій книжці, зокрема, про прийняття на роботу, вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Згідно статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату працю та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 21 Закону України Про оплату праці передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 29 Закону України Про оплату праці при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 30 Закону України Про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ Провестіс у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року. Позивачем не надано належних та допустимих доказів зокрема, будь-яких документів за цей період з підписами посадових осіб ТОВ Провестіс та печатками відповідача про виконання позивачем роботи в інтересах саме ТОВ Провестіс (наказ про прийняття на роботу з 01 жовтня 2011 року, доручення, накази, розпорядження, інші документи, які носять характер вказівок виконати певну роботу для ТОВ Провестіс чи виконати доручення або дії в інтересах ТОВ Провестіс ),

пояснень свідків, які працювали разом з позивачем у спірний період та могли б підтвердити виконання ним обов`язків закрійника у ТОВ Провестіс , фотографій на робочому місці, в процесі роботи, тощо.

Під час розгляду справи позивачем визнавався той факт, що трудові договори між ним та ТОВ Провестіс у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року не укладалися.

Судами також враховано, що у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги від 28 жовтня 2011 року, поданої до органу праці та соціального захисту, позивач зазначав, що не працює, що також спростовує факт його перебування у трудових відносинах з ТОВ Провестіс з 01 жовтня 2011 року.

Судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка перепусткам форми № 211, виданих на ім`я ОСОБА_1 , та взято до уваги, що такі не містять печатки та підпису директора чи інших посадових осіб ТОВ Провестіс , підтверджують лише право проходу на певну територію, тому не є доказами перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ Провестіс на посаді закрійника у період з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно відхилено клопотання про витребування документів з ПАТ Харківхолодмаш , які, на думку позивача, підтверджують його перебування у трудових відносинах з ТОВ Провестіс на посаді закрійника з 01 жовтня 2011 року по 02 листопада 2015 року, на законність судових рішень не впливають та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович