Постанова

від 04.07.2019 по справі 344/462/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/462/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/824/19

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП Торгова компанія Захід Стиль про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства УкрСиббанк Третяка В`ячеслава Юрійовича на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2016 року, ухваленої у складі судді Польської М.В. в м. Івано-Франківськ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ПАТ УкрСиббанк звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП Торгова компанія Захід Стиль про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1128771800 шляхом відкриття кредитної лінії в іноземній валюті у сумі ліміту 57 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення не пізніше 24 січня 2029 року. З метою забезпечення вказаного зобов`язання було укладено договори поруки: між позивачем та ОСОБА_4 договір поруки № 11287718001/П-1 від 24.01.2008; між позивачем та ПП Торгова Компанія Захід Стиль договір поруки №11287718001/П-2 від 24.01.2008. ОСОБА_3 не виконував умови договору внаслідок чого виникла заборгованість, яку в добровільному порядку не погасив. Станом на 12.01.2016 року заборгованість становила 48 941,13 доларів США. Просив стягнути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку суму боргу в розмірі 48 941,13 доларів США та пеню в розмірі 52 422,49 грн; стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ПП Торгова Компанія Захід Стиль суму боргу в розмірі 48 941,13 доларів США та пеню в розмірі 52 422,49 грн; вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ПП Торгова компанія Захід Стиль про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині позовних вимог про стягнення заборгованості із ПП Торгова компанія Захід Стиль .

На дану ухвалу представник АТ УкрСиббанк подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Апелянт вказав, що право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено процесуальним законом незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Тому можливим є пред`явлення позову до кількох відповідачів стосовно стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та кількох поручителів, якщо останні не є солідарними боржниками між собою. Позивач вважає, що спільний розгляд позовних вимог кредитора до боржника за основним зобов`язанням і кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх. За умови розгляду такого спору в межах однієї справи одним судом гарантується ефективний захист прав та інтересів позивача. На думку апелянта, позовні вимоги кредитора до поручителів, які не мають солідарного обов`язку, та до боржника за основним зобов`язанням щодо стягнення заборгованості за кредитним договором , подані до суду до набрання чинності ЗУ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи вказане просить оскаржувану ухвалу скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в суд апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15 ЦПК).

ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів (пункт 1 частини другої статті 12 ГПК).

ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК).

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Натомість, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позов до ОСОБА_3 , фізичної особи - поручителя ОСОБА_4 та юридичної особи - поручителя ПП Торгова компанія Захід Стиль про стягнення заборгованості за кредитним договором, було подано до Івано-Франківського міського суду 18 січня 2016 року (т.1 а.с. 2-5).

Відмовляючи у відкритті провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості із ПП Торгова компанія Захід Стиль , суд першої інстанції вважав, що вимога до цього відповідача не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Стаття 1 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, боржником за основним зобов`язанням і поручителями - фізичною та юридичною особами.

Натомість, ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року не передбачав обмежень щодо розгляду спору з таким предметом і суб`єктним складом, як у цій справі.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Статтею 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

З матеріалів справи вбачається, що у цій справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителів. Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачена у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги у справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором, тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин.

Відповідних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18), а також у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц (провадження № 14-54цс18), де зазначила, що ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) не передбачав обмежень щодо розгляду спору з таким предметом і суб`єктним складом, як у цій справі, в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до поручителя - ПП Торгова компанія Захід Стиль оскільки при визначенні юрисдикції, не врахував, що відповідачі у справі пов`язані солідарним обов`язком як боржники, позовні вимоги є однорідні та нерозривно пов`язані між собою.

Відповідно до ч.4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2016 року в частині відмови у відкритті провадження постановлена з порушенням вимог процесуального права, тому ухвалу в цій частині необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390,391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства УкрСиббанк Третяка В`ячеслава Юрійовича задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2016 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає чинності з моменту підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст складений 04 липня 2019 року.

Судді: В.Д. Фединяк

І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський