Ухвала

від 26.06.2019 по справі 640/16780/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 640/16780/17

провадження № 61-5918св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, товариство з обмеженою відповідальністю Геодизично-вишукувальний центр в особі директора Кондратюка Івана Володимировича, відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру, Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду, складі колегії суддів:Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю., від 06 лютого 2019 року.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., товариство з обмеженою відповідальністю Геодизично-вишукувальний центр в особі директора Кондратюка І. В., відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру, Харківська міська рада про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Свої вимоги, з урахуванням уточнень, позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником недобудованого будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2013 року. У 2017 році вона дізналась про те, що невідомі особи оформили право власності на цей будинок на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року, зареєстрували право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності як на будинок АДРЕСА_2 , та продали це житло ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року та від 21 серпня 2017 року. На даний час невідомі особи намагаються приватизувати земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 та знаходиться у її користуванні.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення частини третьої статті 215, частини першої статті 216, статті 234 ЦК України, ОСОБА_5 просила позов задовольнити, визнати фіктивні договори купівлі-продажу житлового будинку, укладені 18 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 21 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровими номерами 2108 та 2128 відповідно, недійсними та застосувати наслідки їх недійсності. Визнати недійсним складення документації із землеустрою шляхом відкриття поземельної книги та внесенням відповідних відомостей про земельну книгу, яка знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_5 (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка обліковується за іншою особою ОСОБА_6 , та визнати недійсною затвердження технічної документації на земельну ділянку АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2 ), яка обліковується за ОСОБА_2.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Зуб Г. А., від 03 квітня 2018 року позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 3/4 частин житлового будинку літ. А-2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд АДРЕСА_2 , загальною площею 562,8 кв. м, житловою площею 214,1 кв. м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровим № 2108. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку літ. А-2 з відповідною частиною надвірних будівель та споруд АДРЕСА_2 , загальною площею 562,8 кв. м, житловою площею 214,1 кв. м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 18 серпня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Млаховою Г. І. за реєстровим № 2128. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим , що ці правочини були укладені внаслідок шахрайських дій відповідачів, пов`язаних зі зміною адреси. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції вказав, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на спірне житло, скасовано судом апеляційної інстанції, а виготовлення технічної документації на земельну ділянку на неіснуючу адресу не створює правових наслідків.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2018 року змінено в частині визнання правочинів недійсними та ухвалено в цій частині нову постанову, якою визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 18 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровим номером 2108. Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 21 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровим номером 2128. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували право власності на спірний будинок, однак рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на спірний будинок, змінено судом апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про те, що договори купівлі-продажу є недійсними у зв`язку з їх фіктивністю є помилковим. Позивачем не доведено фіктивності цих договорів у зв`язку з відсутністю головної ознаки фіктивного правочину - наміру створити правові наслідки, обумовлені спірними договорами купівлі-продажу, так як подальші дії сторін правочинів свідчили про їх виконання в натурі. Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що зазначення позивачем конкретної правової норми, наведеною особою на обґрунтування позову, не є визначальним для суду при вирішенні питання про те, яким законом необхідно керуватись під час вирішення спору.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 рокув частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку від 18 серпня 2017 року та від 21 серпня 2017 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосував положення статті 234 ЦК України, на які позивач посилалася як на підставу задоволення позовних вимог. З будь-якою заявою про зміну предмету чи підстав позову, позивач до суду не зверталася, підстави для визнання недійсності вказаних договорів не змінювалися.

До Верховного Суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про відмову від поданої ОСОБА_2 касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року та закриття касаційного провадження .

На підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Андрійко О. В . долучено до заяви витяг із договору про надання правової допомоги від 02 травня 2019 року, ордер від 11 червня 2019 року серії ХВ № 1764, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2015, виданого на підставі рішення ради адвокатів Харківської області від 14 вересня 2016 року № 99.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

Ураховуючи те, що заяву про відмову від касаційної скарги подано до закінчення касаційного провадження, вона підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю.

При цьому заявнику роз`яснюється, що відповідно до частини п`ятої

статті 398 ЦПК України у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Керуючись статтею 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про відмову від касаційної скарги задовольнити.

Прийняти відмову ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_4 ,від касаційної скарги та закрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, товариство з обмеженою відповідальністю Геодизично-вишукувальний центр в особі директора Кондратюка Івана Володимировича, відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру, Харківська міська рада, про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності,за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович