Постанова

від 05.07.2019 по справі 910/17012/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2019 р. Справа№ 910/17012/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Калатай Н.Ф.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"ГРИНВИЧ-ЮГ ДК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 р.

у справі № 910/17012/18 (суддя Н.І.Зеленіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

"УКРФУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК"

про стягнення 160 104,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРФУД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" (далі - відповідач) про стягнення 160 104,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору поставки № 2004/17 від 20.04.2017р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі № 910/17012/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРФУД" 160 104 грн. 00 коп. попередньої оплати та 2 401 грн. 56 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі № 910/17012/18 та винести нове рішення яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРФУД" у повному обсязі, а також поновити строк на апеляційне оскарження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. посилаючись на те, що рішення по справі №910/17012/18 було отримано відповідачем 12.04.2019р. (що підтверджується поштовим повідомленням).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що згідно положення п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів, дійшла висновку про те, що вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними, клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року по справі 910/17012/18 є таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга подана з додержанням вимог ст. ст. 256, 258 та 259 ГПК України, суд визнає подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/17012/18 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019р. задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. по справі 910/17012/18 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. по справі 910/17012/18. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Роз`яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

31.05.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.06.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло заперечення на відзив, в якому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі № 910/17012/18 та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРФУД" у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "УКРФУД" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРИНВИЧ-ЮГ (відповідач, продавець) було укладено договір поставки № 2004/17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Перехід права власності і всіх ризиків на товар здійснюється в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформляється належним чином (накладні, акти та ін.) у письмовій формі (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 2.1 договору ціна на товари, що поставляється за даним Договором, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку.

Покупець здійснює передплату за товар в розмірі 100 % від загальної вартості чергової партії товару згідно виставленого продавцем рахунку-фактури (п. 6.1. Договору).

11.12.2017 р. відповідачем позивачу було виставлено рахунок № 182 на оплату у сумі 160 104,00 грн., який було сплачено позивачем 27.12.2017 р. за платіжним дорученням № 388.

Позивач зазначає, що оплачений відповідно до вказаного рахунку товар відповідачем поставлено не було.

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача з претензією від 30.10.2018 р. № 48 про повернення сплачених коштів за непоставлений товар, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено поставку товару згідно виставлено рахунок на оплату № 182 на суму 160 104, 00 грн., який було сплачено позивачем 27.12.2017 згідно платіжного доручення № 388.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія УКРФУД підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі № 910/17012/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. у справі № 910/17012/18 - без змін .

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИНВИЧ-ЮГ ДК".

3. Матеріали справи № 910/17012/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повнй текст постанови складенй 05.07.2019р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Н.Ф. Калатай