Рішення

від 19.06.2019 по справі 915/206/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Справа № 915/206/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО» , вул. Велика Арнаутська, 76, офіс 2, м. Одеса, 65045 (код ЄДРПОУ 37385970)

адреса для листування: вул. 3 Слобідська, 1, кв. 5, м. Миколаїв, 54003

до відповідача Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» , вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21 А, м. Київ, 01030 (код ЄДРПОУ 25394566)

в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» , вул. Мала Морська, 25, кв. 24, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 37192434)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г, м. Київ, 04119 (код ЄДРПОУ 39440996)

про стягнення коштів в розмірі 13 177 048, 58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кіян О.В. ордер серія МК № 73190 від 28.02.2019 року;

від відповідача: Євграфова І.В. довіреність № 06-2019/Legal від 12.03.2019 року;

від відповідача: Задоєнко О.В., ордер серія КВ № 788925 від 06.06.2019 року;

від третьої особи: не з`явилась.

в судовому засіданні присутній Саленко ОСОБА_1 , ( паспорт серія НОМЕР_1 від 06.08.1999 року).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області 07.03.2018 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО» з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» , в якій просить суд стягнути грошові кошти у загальній сумі 13 177 048, 58 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.04.2018 вх. № 4821/18), в тому числі: 12 444 687, 26 грн. - заборгованості за договорами поставки; 732 361, 32 грн. - пені нарахованої в період з 29.01.2018 року до 03.04.2018 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.03.2018 року (суддя Мавродієва М.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 року в задоволенні заяви ДП з іноземними інвестицією «Сантрейд» № 28/03-18 від 28.03.2018 року про передачу матеріалів справи за територіальною підсудністю відмовлено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО» 12 444 687, 26 грн. заборгованості за Договорами поставки, 732 361, 32 грн. пені та 197 655, 73 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 року у справі № 915/206/18 скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року та рішення господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 року у справі № 915/206/18 скасовано. Справу № 915/206/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 року справу № 915/206/18 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.02.2019 року прийнято справу № 915/206/18 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 19.03.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2019 року оголошено перерву до 18.04.2019 року.

Судове засідання, призначене на 18.04.2019 року, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання по справі на 14.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання вх. № 7660/19 від 10.05.2019 року про поновлення процесуального строку.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2019 року відкладено підготовче засідання на 20.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 10.06.2019 року.

В судовому засіданні 10.06.2019 року судом оголошено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 19.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 року залишено без розгляду узагальнюючі пояснення відповідача ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» в особі Південної філії ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» (вх. № 10064/19 від 18.06.2019 року).

В судовому засіданні 19.06.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

10.06.2019 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали про порушення законодавства службовими особами ДФС України, відповідальними за надання доказів, витребуваних господарським судом Миколаївської області ухвалами від 14.05.2019 року, від 20.05.2019 року (том 4, арк. 228-230).

В судовому засіданні 10.06.2019 року розгляд даного клопотання відкладено судом до 19.06.2019 року.

В судовому засіданні 19.06.2019 року судом відмовлено в задоволенні клопотання з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2019 року витребувано у органу ДФС докази. Встановлено строк для подання доказів до 20.05.2019 року. Станом на 20.05.2019 року в суду була відсутня інформація щодо отримання органом ДФС ухвали суду. Крім того, судом враховано, що судом було встановлено незначний строк (5 днів з моменту направлення ухвали).

Ухвалою суду від 20.05.2019 року орган ДФС повторно зобов`язано подати суду витребувані докази. На виконання вимог ухвали суду 11.06.2019 року органом ДФС подано витребувану інформацію (том 4, арк. 251-252).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки вимоги суду органом ДФС виконано.

Інших заяв та клопотань в судовому засіданні 19.06.2019 року учасниками справи не подано.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договорів поставки та приписам чинного законодавства не розрахувався повністю за поставлений товар (насіння соняшникове та пшениця 3 класу) своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 12 444 687, 26 грн., яка станом на дату подання позову не погашена. Неналежне виконання зі сторони відповідача умов договорів поставки стало підставою для нарахування пені.

Позивач також подав суду письмові пояснення по суті спору, в яких звернув увагу на наступне:

- про прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом рішення про визнання неправомірними дій органу ДФС та зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних у ЄРПН відповідач був повідомлений згідно з претензією № 2 від 29.01.2018 року;

- обставини, встановлені рішенням суду, не доказуються при розгляді іншої справи (ст. 75 ГПК України);

- помилковим є висновок про те, що єдиним доказом реєстрації податкових накладних у ЄРПН є лише квитанції про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, оскільки зі змісту п 201.10 ПК України не вбачається, що квитанція є єдиним доказом реєстрації податкової накладної;

- факт виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року по справі № 814/539/17 підтверджується листом ДФС від 19.03.2018 року, зі змісту якого слідує, що податкові накладні за господарськими зобов`язаннями сторін за вищевказаними договорами, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Лист ДФС від 19.03.2018 року є достатнім підтвердженням реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- ані нормами ПК України, ані Порядком № 1246 не передбачено положень щодо формування фіскальним органом та отримання суб`єктом господарювання відповідної (повторної) квитанції про реєстрацію податкової накладної за рішенням суду, що унеможливлює надання такої квитанції позивачем відповідачу;

- відповідач має змогу самостійно отримувати відомості про реєстрацію податкових накладних позивача у ЄРПН;

- матеріалами справи також підтверджено факт реєстрації податкових накладних № 18 та № 15 у використовуваному відповідачем програмному комплексі ОСОБА_2 .Dос. Проте, навіть по вказаним поставкам заборгованість відповідачем не оплачена;

- не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 16, 626, 628, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договорів.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- строк виконання зобов`язання з остаточної оплати товару визначено п. 6.1 договорів поставки. Отже, обов`язок у відповідача сплатити залишкову суму грошових коштів за поставлений товар виникає тільки після виконання позивачем обов`язку передати засвідчені роздруківки квитанцій про реєстрацію податкових накладних відповідачу. Позивач не має права вимагати від відповідача виконання зобов`язання у будь-який час;

- позивачем не були надані (не були надіслані) відповідачу засвідчені підписом та печаткою позивача роздруківки електронних квитанцій (або інші докази) про реєстрацію позивачем відповідних податкових накладних у ЄРПН, як це передбачено п. 6.1.2 договору;

- постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року у справі № 814/539/17 не є підтвердженням настання строку оплати за товар, оскільки не містить доказів її виконання (доказів реєстрації податкових накладних);

- постанова № 814/539/17 сама по собі не замінює і не може замінити саму реєстрацію податкових накладних, яка має здійснюватися за участю податкового органу у встановленому порядку;

- лист ДФС від 19.03.2018 року був отриманий позивачем після звернення до суду із позовом (07.03.2018 року); крім того, вказаний лист не містить жодної деталізації податкових накладних, яка б давала можливість їх ідентифікувати як щодо контрагента-отримувача товарів/послуг, так і щодо самого змісту господарської операції;

- станом на дату подання позову податкові накладні не були зареєстровані позивачем та не було направлено відповідачу доказів такої реєстрації. Строк виконання грошових зобов`язань відповідача, що є предметом позову, ще не настав, а отже відповідач не перебуває у простроченні, а у позивача не виникло право на позов. Таким чином, у позивача не виникло право на позов за договорами поставки, у зв`язку з чим в позові слід відмовити;

- оскільки відсутній строк прострочення виконання основного зобов`язання (відсутній момент, з якого грошові зобов`язання вважаються простроченими), як наслідок, відсутні підстави для нарахування пені.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі було укладено ряд договорів поставки, по яким здійснювалась поставка товару, а саме:

- по договору поставки № 60154842 від 15.02.2017 року (том І, арк. 53-57):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 440, 82 т. на суму 4 886 101, 37 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 18 від 16.02.2017 року та видатковою накладною № 18 від 16.02.2017 року (том І, арк. 48-49);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 15 від 16.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 52).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 3 908 881, 09 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 16.02.2017 року (том І, арк. 46-47).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60154842 складає 977 220, 28 грн. (4 886 101, 37 грн. - 3 908 881, 09 грн.).

- по договору № 60155163 від 16.02.2017 року (том І, арк. 70-74):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 948,6 т. на суму 10 430 914, 04 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 19 від 17.02.2017 року та видатковою накладною № 19 від 17.02.2017 року (том І, арк. 65-66);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 16 від 17.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 69).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 8 344 731, 24 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 20.02.2017 року (том І, арк. 64).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60155163 складає 2 086 182, 80 грн. (10 430 914, 04 грн. - 8 344 731, 24 грн.).

- по договору № 60155386 від 17.02.2017 року (том І, арк. 91-95):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 2972,54 т. на суму 32 718 976, 79 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 20 від 20.02.2017 року та видатковою накладною № 20 від 20.02.2017 року (том І, арк. 83-84);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 18 від 20.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 90).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 26 175 181, 43 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 21.02.2017 року (том І, арк. 81-82).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60155386 складає 6 543 795, 36 грн . (32 718 976, 79 грн. - 26 175 181, 43 грн.).

- по договору № 60155745 від 20.02.2017 року (том І, арк. 109-113):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 424, 14 т. на суму 4 598 261, 68 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 22 від 21.02.2017 року та видатковою накладною № 22 від 21.02.2017 року (том І, арк. 104-105);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 19 від 21.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 108).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 3 678 609, 34 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 22.02.2017 року (том І, арк. 102-103).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60155745 складає 919 652, 34 грн . (4 598 261, 68 грн. - 3 678 609, 34 грн.).

- по договору № 60156007 від 21.02.2017 року (том І, арк. 125-129):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 136,56 т. на суму 1 485 678, 60 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 23 від 21.02.2017 року та видатковою накладною № 23 від 21.02.2017 року (том І, арк. 121-122);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 21 від 21.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 124).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 1 188 542, 88 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 23.02.2017 року (том І, арк. 120).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60156007 складає 297 135, 72 грн. (1 485 678, 60 грн. - 1 188 542, 88 грн.).

- по договору № 60155935 від 21.02.2017 року (том І, арк. 141-145):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (пшениця 3 кл.) в кількості 67,34 т. на суму 346 801, 27 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 24 від 21.02.2017 року та видатковою накладною № 24 від 21.02.2017 року (том І, арк. 137-138);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 20 від 21.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 140).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 277 441, 02 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 23.02.2017 року (том І, арк. 136).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60155935 складає 69 360, 25 грн . (346 801, 27 грн. - 277 441, 02 грн.).

- по договору № 60156320 від 22.02.2017 року (том І, арк. 155-159):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 518, 94 т. на суму 5 631 718, 51 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 25 від 23.02.2017 року та видатковою накладною № 25 від 23.02.2017 року (том І, арк. 150-151);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 22 від 23.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 154).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 4 505 374, 81 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 24.02.2017 року (том І, арк. 149).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60156320 складає 1 126 343, 70 грн. (5 631 718, 51 грн. - 45 05 374, 81 грн.).

- по договору № 60157790 від 23.02.2017 року (том І, арк. 171-177):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 103,96 т. на суму 1 116 993, 85 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 30 від 25.02.2017 року та видатковою накладною № 30 від 25.02.2017 року (том І, арк. 167-168);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 26 від 25.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 170).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 893 595, 08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 28.02.2017 року (том І, арк. 166).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60157790 складає 223 398, 77 грн. (1 116 993, 85 грн. - 893 595, 08 грн.).

- по договору № 60156622 від 23.02.2017 року (том І, арк. 188-192):

- позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння соняшникове) в кількості 92,06 т. на суму 1 007 990, 24 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 26 від 23.02.2017 року та видатковою накладною № 26 від 23.02.2017 року (том І, арк. 184-185);

- позивачем складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 24 від 23.02.2017 року по вищевказаній господарській операції (том І, арк. 187).

- відповідачем проведено часткову оплату за отриманий товар в сумі 806 392, 20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 27.02.2017 року (том І, арк. 182-183).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 60156622 складає 201 598, 04 грн . (1 007 990, 24 грн. - 806 392, 20 грн.).

Отже, за період з 16.02.2017 року по 25.02.2017 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 62 223 436, 35 грн., а саме: насіння соняшникове в кількості 5637, 62 т. на суму 61 876 635, 08 грн. та пшеницю 3 кл. в кількості 67,34 т. на суму 346 801, 27 грн.

Позивачем проведено оплату в загальній сумі 49 778 749, 09 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в загальній сумі по вищевказаним поставкам складає 12 444 687, 26 грн.

Судом встановлено, що між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 30.09.2019 року складала 12 444 687, 26 грн. (том І, арк. 44).

Акт підписано та скріплено печатками сторін.

17.01.2018 року позивачем ТзОВ Росток Агро направлено на адресу відповідача Південної філії ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» претензію-повідомлення б/н від 17.01.2018 року з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 12 444 678, 26 грн.

Претензія мотивована тим, що внаслідок протиправних дій ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області та ДФС України податкові накладні по господарським операціям за договором поставки не реєструвались в ЄРПН. Тому, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду встановлено факт прийняття та реєстрації податкових накладних протягом операційного дня, коли їх було надіслано. Позивач ТзОВ Росток Агро на підставі п. 6.1 договору просив сплатити заборгованість.

До вказаної претензії позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків, копію судового рішення по адміністративній справі та копії податкових накладних (том ІV, арк. 132-144).

Факт направлення та отримання відповідачем претензії-повідомлення підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Претензія отримана відповідачем 22.01.2018 року (том 4, арк. 145-146).

30.01.2018 року позивачем ТзОВ Росток Агро направлено на адресу відповідача ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» претензію № 2 від 29.01.2018 року з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 12 444 678, 26 грн.

Претензія мотивована тим, що вимоги п.п.п 6.1.2, у частині: б) договору ТзОВ Росток Агро не могли бути виконані внаслідок протиправних дій ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області та ДФС України, так як податкові накладні по господарським операціям за договором поставки не реєструвались в ЄРПН. Тому, ТзОВ Росток Агро було вимушено звернутись до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом. Позивач ТзОВ Росток Агро в претензії також зазначив, що у зв`язку з вищевикладеним, згідно постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року, податкові накладні по господарським операціям за договорами поставок вважаються прийнятими та зареєстрованими у ЄРПН.

До вказаної претензії долучено рахунок на сплату № 1 від 29.01.2018 року на суму 12 444 687, 26 грн. (том І, арк. 37-40).

Факт направлення та отримання відповідачем претензії № 2 від 29.01.2018 року підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Претензія отримана відповідачем 31.01.2019 року (том І, арк. 41).

22.02.2018 року відповідачем ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» на адресу позивача ТзОВ Росток Агро направлено вимогу щодо реєстрації податкових накладних на підставі п. 8.1.7 договорів (том 4, арк. 203).

15.03.2018 року ТзОВ Росток Агро було направлено на адресу відповідача ДП з іноземною інвестицією Сантрейд лист № 5 від 14.03.2018 року, в якому ТзОВ Росток Агро зазначає, що податкові накладні були виготовлені, заповнені, засвідчені, подані для реєстрації в ЄРПН у встановленому законодавством порядку. ТзОВ Росток Агро просило провести остаточну оплату за товар та повідомило про звернення до господарського суду Миколаївської області із позовом (том 2, арк. 24-26).

Факт направлення листа № 5 від 14.03.2018 року з додатком підтверджується описом та поштовою квитанцією (том 2, арк. 27).

03.04.2018 року ТзОВ Росток Агро було направлено на адресу відповідача ДП з іноземною інвестицією Сантрейд претензію вих. № 01/03, якою повідомило відповідача про наявність заборгованості, а також можливі наслідки щодо нарахування пені. Факт електронного направлення претензії позивач підтверджує витягом з електронної пошти (том 2, арк. 47-48).

16.05.2019 року ТзОВ Росток Агро було направлено на адресу відповідача ДП з іноземними інвестицією Сантрейд лист № 15/05 від 15.05.2019 року, в якому ТзОВ Росток Агро повторно повідомило, що на виконання вимог постанови Миколаївського окружного адміністративного суду податкові накладні зареєстровані Державною фіскальною службою України в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується листом ДФС України від 19.03.2018 року за вих. № 3722/Ш/99-99-11-04-01-14 (том 4, арк. 204). До вказаного листа додано лист Державної фіскальної служби України № 3722/Ш/99-99-11-04-01-14 від 19.03.2018 року (том 4, арк. 205).

Факт направлення відповідачу листа № 15/05 від 15.05.2019 року з додатками підтверджується копією опису вкладення у лист, поштовою накладною та фіскальним чеком (том 4, арк. 206-207).

Судом також встановлено, що подані позивачем ТзОВ Росток Агро податкові накладні не було прийнято ДПІ, у зв`язку з чим Товариство звернулось з позовом до ДПІ та Державної фіскальної служби України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року по справі № 814/539/17 (том І, арк. 20-23):

- визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області в частині невизнання електронних документів ТОВ Росток Агро , та Державної фіскальної служби України щодо відмови прийняття та реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю Росток Агро в електронному вигляді № 18 від 20.02.2017 року, № 15 від 16.02.2017 року, № 16 від 17.02.2017 року, № 19 від 21.02.2017 року, № 20 від 21.02.2017 року, № 21 від 21.02.2017 року, № 22 від 23.02.2017 року, № 24 від 23.02.2017 року, № 26 від 25.02.2017 року, № 27 від 26.02.2017 року, № 28 від 27.02.2017 року, № 29 від 28.02.2017 року, № 30 від 28.02.2017 року, № 1 від 01.03.2017 року, № 2 від 02.02.2017 року.

- зобов`язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні в електронному вигляді № 18 від 20.02.2017 року, № 15 від 16.02.2017 року, № 16 від 17.02.2017 року, № 19 від 21.02.2017 року, № 20 від 21.02.2017 року, № 21 від 21.02.2017 року, № 22 від 23.02.2017 року, № 24 від 23.02.2017 року, № 26 від 25.02.2017 року, № 27 від 26.02.2017 року, № 28 від 27.02.2017 року, № 29 від 28.02.2017 року, № 30 від 28.02.2017 року, № 1 від 01.03.2017 року, № 2 від 02.02.2017 року, з визначенням, що податкові накладні вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю Росток Агро , а саме: податкова накладна № 30 від 28.02.2017 року - 02.03.2017 року, податкові накладні № 15, 16, 19, 20, 21, 22, 24, 26, 27, 28, 29 - 09.03.2017 року, податкова накладна № 18 від 20.02.2017 року - 13.03.2017 року, податкові накладні № 1, 2 - 15.03.2017 року.

На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року по справі № 814/539/17 видано виконавчий лист (том ІІ, арк. 31).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року по справі № 814/539/17 внесено виправлення до виконавчого листа від 03.03.2018 року по справі № 814/539/17 шляхом зазначення правильної назви боржника - Державна фіскальна служба України .

06.03.2018 року до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві позивачем направлено заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист Миколаївського окружного адміністративного суду, сплачений виконавчий збір (том ІІ, арк. 28-31).

30.03.2018 року адвокатом Шкіль І.В. на ім`я керівника ДФС України направлений адвокатський запит стосовно надання копій зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, визначених судом, та копій рішень комісії щодо їх реєстрації (том ІІ, арк. 32-34).

У відповідь на адвокатський запит Державна фіскальна служба України направила лист № 3722/111/99-99-11-04-01-14 від 19.03.2018 року про надання інформації, яким Державна фіскальна служба України повідомила, що податкові накладні, зазначені в постанові Миколаївського кружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі № 814/539/17 за позовом ТОВ Росток Агро до ДФС про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім податкових накладних від 01.03.2017 № 1 та від 02.02.2017 № 2, які за даними Архіву електронної звітності ІТС Податковий блок до ДФС не надходили (том ІІ, арк. 184).

Позивач зазначає, що вказаним листом підтверджується факт реєстрації податкових накладних згідно судового рішення та вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року по справі № 814/539/17 виконаною в повному обсязі.

Натомість, відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 180329 станом на 24.05.2018 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних зареєстровано:

- податкову накладну № 18 від 20.02.2017 року (дата внесення відомостей продавцем до Єдиного реєстру 13.03.2017 року);

- податкову накладну № 15 від 16.02.2017 року (дата внесення відомостей продавцем до Єдиного реєстру 09.03.2017 року).

Як вбачається з довідки позивача ТзОВ Росток Агро від 25.05.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано ПН № 18 від 20.02.2017 року та ПН № 15 від 16.02.2017 року (том ІІ, арк. 225).

11.06.2019 року до господарського суду Миколаївської області від Державної фіскальної служби України надійшов лист б/н від 05.06.2019 року (вх. № 9743/19), в якому ДФС повідомило, що пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних, яке набрало законної сили, такі податкові накладні реєструються після проведення перевірок, визначених п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних або їх реєстрація скасовується.

На виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року у справі № 814/539/17 податкові накладні ТзОВ Росток Агро від 16.02.2017 року № 15 та від 20.02.2017 року № 18 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, де контрагентом є Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією Сантрейд .

Також, ДФС вжито заходи щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТзОВ Росток Агро від 17.02.2017 року № 16, від 21.02.2017 року № 19, від 21.02.2017 року № 20, від 21.02.2017 року №21, від 23.02.2018 року № 22, від 23.02.2017 року № 24 та від 25.02.2017 року № 26, а саме до Єдиного реєстру податкових накладних внесені відомості щодо їх реєстрації. При цьому, сума ПДВ в зазначених податкових накладних перевищує суму, на яку ТзОВ Росток Агро має право зареєструвати податкові накладні.

Додатково ДФС повідомило, що у разі забезпечення ТзОВ Росток Агро вимог п. 200-1.3 та 200-1.9 ст. 200-1 Податкового кодексу України такі податкові накладні будуть зареєстровані (том 4, арк. 251-252).

14.06.2019 року до господарського суду Миколаївської області від Державної фіскальної служби України надійшов лист б/н від 13.06.2019 року (вх. № 9989/19), в якому ДФС додатково до вищевказаного листа від 05.06.2019 року повідомила, що податкові накладні ТзОВ Росток Агро від 16.02.2017 року № 15 та від 20.02.2017 року № 18 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.03.2018 року (том 4, арк. 260-262).

Як вбачається з доданих до листа ДФС квитанцій проведено реєстрацію за рішенням суду податкової накладної № 15 від 16.02.2017 року (зареєстровано в ЄРПН за датою, визначеною в рішенні суду 09.03.2017 року) та податкової накладної № 18 від 20.02.2017 року (зареєстровано в ЄРПН за датою, визначеною в рішенні суду 13.03.2017 року). Дата фактичного внесення органом ДФС відомостей про реєстрацію 19.03.2018 року (том 4, арк. 261-262).

Невиконання відповідачем обов`язку з остаточної оплати за товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд по даній справі вказав, що:

- з`ясуванню підлягає факт виконання вказаного рішення суду (постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі № 814/539/17), тобто факт реєстрації позивачем відповідних податкових накладних у ЄРПН;

- з метою встановлення того, чи настав визначений договорами строк (термін) остаточного розрахунку відповідачем за поставлений позивачем товар за договорами, з`ясуванню також підлягає не лише факт реєстрації відповідних податкових накладних у ЄРПН, а й факт надання позивачем відповідачу доказів здійснення такої реєстрації.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Судом встановлено, що умови договорів за вищевказаними поставками є ідентичними як за базисом поставки, - поставка автомобільним транспортом на DАТ (поставлено на термінал), відповідно до правил Інкотермс- 2010, - поставлена на термінал в Миколаївському морському торговельному порту, так і за своєю структурою та змістом, зокрема щодо умов оплати. До договорів сторонами укладено додаткові угоди, відповідно до п. 2 яких сторони погодили, що для уникнення будь-яких непорозумінь, в разі виникнення суперечностей між положеннями цієї угоди та положеннями договору положення цієї угоди матимуть перевагу.

Умовами договорів сторони погодили наступне.

Відповідно до п. 5.4 Договору продавець зобов`язаний надавати покупцю відповідні видаткові та податкові накладні згідно фактичної кількості товару, що була визначена у пункті поставки.

Відповідно до п. 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди) покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Покупець зобов`язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи :

- 80% вартості відповідної партії товару сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару, а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 6.1.1 цього договору;

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після :

а) отримання покупцем документів, що визначені у п. 6.1.1 (якщо їх не було надано раніше) та у п. 6.1.2, а також після

б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст. 8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору (в редакції додаткової угоди) документи для часткової оплати : відвантажувальні документи:

а) товарно-транспортні накладні на товар з відміткою вантажоотримувача про прийняття товару по кількості та якості;

б) оригінал акту перерахунку ціни відповідної партії товару;

в) оригінал чи засвідчена продавцем (печатка та підпис) копія рахунку на оплату поставленого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару;

г) оригінал видаткової накладної або акту приймання-передачі на відповідну фактичну кількість поставленого товару;

д) засвідчена печаткою продавця копія реєстру вантажоотримувача про вивантаження транспортних засобів із зазначенням ваги та якості прийнятого товару.

Відповідно до п. 6.1.2 Договору (в редакції додаткової угоди) документи для остаточної оплати :

а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару;

б) засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН ;

в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього договору (у разі, якщо спочатку подавалися засвідчені копії)

Відповідно до п. 6.2 Договору (в редакції додаткової угоди) днем оплати вважається списання грошових коштів з банківського рахунку покупця на користь постачальника.

П. 8.1 Договору. Податкові накладні.

Відповідно до п. 8.1.1 продавець підтверджує та гарантує, що він у повному обсязі ознайомлений з вимогами, які висуваються податковим законодавством до постачальників товарів та послуг щодо виписки податкових накладних в електронній формі та обов`язкової реєстрації усіх податкових накладних в Єдиному Реєстрі Податкових Накладних (ЄРПН) у встановлені законом строки.

Відповідно до п. 8.1.2 Договору продавцю не відомі будь-які обставини, які б перешкоджали йому виконувати належним чином свої зобов`язання із своєчасної та належної реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Відповідно до п. 8.1.3 Договору продавець зобов`язується реєструвати податкові накладні в ЄРПН в порядку, передбаченому чинним законодавством. Продавець приймає на себе зобов`язання, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН, надавати покупцю підтвердження такої реєстрації у вигляді визначеної законом електронної квитанції , яку продавець зобов`язаний роздрукувати, засвідчити підписом своєї уповноваженої особи, скріпити печаткою та передати покупцю в оригіналі.

Відповідно до п. 8.1.4 Договору на підставі такої квитанції покупець здійснює перевірку правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН, зокрема на предмет виявлення фактів: а) наявності чи відсутності реєстрації продавцем податкової накладної та б) порушення чи дотримання продавцем порядку заповнення такої податкової накладної.

Відповідно до п. 8.1.5 Договору про виявлені факти відсутності реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН та/або порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної покупець зобов`язаний повідомити продавця для відповідного реагування та коригування. До усунення таких порушень покупець вправі призупинити здійснення остаточних розрахунків за відповідними господарськими операціями.

Відповідно до п. 8.1.6 Договору продавець, після отримання відповідного повідомлення від покупця, повинен негайно вжити усіх заходів щодо усунення виявлених недоліків та повідомити покупця про їх результати для здійснення повторної перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН. В разі невиконання законних вимог покупця у продавця настає відповідальність, передбачена чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до абз. 1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 21 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до абз. 5, 6 п. 201.10 ст. 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відповідно до абз. 9, 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до абз. 13 п. 201.10 ст. 201 ПК України якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Системний аналіз положень вищевказаної норми закону дозволяє дійти висновку, що квитанція в електронному вигляді не є єдиним доказом реєстрації податкової накладної. За змістом абз. 5, 6 п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі. В свою чергу, покупець за відповідним запитом отримує повідомлення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН та податкову накладну, яка вважається зареєстрованою та отриманою покупцем.

Виходячи з положень податкового законодавства, зокрема, права покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, суд дійшов висновку, що для покупця має юридичне значення саме факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а не отримання електронної квитанції (як наполягає відповідач).

Приписами ПК України не передбачено положень щодо формування фіскальним органом та отримання суб`єктом господарювання повторної квитанції про реєстрацію податкової накладної за рішенням суду, що унеможливлює надання такої квитанції позивачем відповідачу.

З матеріалів даної справи вбачається, що подані позивачем ТзОВ Росток Агро податкові накладні не було прийнято ДПІ, у зв`язку з чим постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року по справі № 814/539/17 визнано неправомірними дії органів фіскальної служби та зобов`язано останніх прийняти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні. Суд вважає помилковою правову позицію позивача відносно того, що вищевказана постанова суду є підтвердженням реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки судове рішення носить зобов`язальний характер та підлягає виконанню, у зв`язку із чим і видано виконавчий лист на примусове виконання. Зокрема, за змістом резолютивної частини постанови судом зобов`язано податковий орган здійснити реєстрацію податкових накладних з вказівкою дати (дати, з якої слід вважати прийнятими та зареєстрованими податкові накладні). Тобто, виконання постанови адміністративного суду потребує подальших активних дій, зокрема, реєстрації податкових накладних в ЄРПН та визначення відповідних дат. Постанова суду не замінює реєстрацію податкових накладних, оскільки таку реєстрацію в ЄРПН може здійснити податковий орган. Прийняття судового рішення про зобов`язання зареєструвати податкові накладні в ЄРПН не свідчить про фактичну реєстрацію податкових накладних в реєстрі.

Судом також критично оцінюється лист ДФС № 3722/111/99-99-11-04-01-14 від 19.03.2018 року про надання інформації, на який позивач посилається як на підтвердження факту реєстрації податкових накладних, оскільки:

- вказаний лист суперечить іншим матеріалам справи (зокрема, листам ДФС від 05.06.2019 року та від 13.06.2019 року, поданим на запит суду у даній справі, а також витягу з ЄРПН від 24.05.2018 року);

- інформація щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН, викладена у листі ДФС від 19.03.2018 року, не містить жодної деталізації податкових накладних, яка б давала можливість їх ідентифікувати як щодо контрагента-отримувача товарів/послуг, так і щодо самого змісту господарської операції (відсутні реквізити податкових накладних);

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Натомість, відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 180329 станом на 24.05.2018 року, а також інформації ДФС від 05.06.2019 року та від 13.06.2019 року, поданої на виконання вимог суду у даній справі, в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано:

- податкову накладну № 18 від 20.02.2017 року (зареєстровано в ЄРПН за датою, визначеною в рішенні суду 13.03.2017 року);

- податкову накладну № 15 від 16.02.2017 року (зареєстровано в ЄРПН за датою, визначеною в рішенні суду 09.03.2017 року).

Дата фактичного внесення органом ДФС відомостей про реєстрацію 19.03.2018 року.

Аналогічні обставини підтверджуються також довідкою позивача ТзОВ Росток Агро від 25.05.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт реєстрації двох податкових накладних № 18 та № 15 підтверджено у даній справі належними та допустимими доказами. Суду не подано будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт реєстрації й інших податкових накладних по іншим господарським операціям (іншим договорам).

Умовами п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється між сторонами в два етапи:

- перший етап - оплата 80 % вартості товару (часткова оплата) проводиться після прийняття покупцем товару та надання постачальником передбаченого умовами договору комплекту документів (в спірному випадку часткова оплата товару відповідачем проведена в повному обсязі, що не заперечується жодною зі сторін);

- другий етап - оплата 20 % товару (остаточна оплата за товар), яка врегульована п. 6.1, п. 6.1.2, п. 8.1 договору.

Так, відповідно до п.п. б п. 6.1 договору остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після :

б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст. 8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Відповідно до п.п. б п. 6.1.2 договору документом для остаточної оплати є, зокрема, засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН.

Як вказано вище, 17.01.2018 року позивачем ТзОВ Росток Агро направлено на адресу відповідача Південної філії ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» претензію-повідомлення б/н від 17.01.2018 року з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 12 444 678, 26 грн., до якої додано, зокрема, копії податкових накладних, які якраз і надають можливість відповідачу здійснити перевірку як факту реєстрації/відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, так і правильність їх заповнення.

30.01.2018 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 2 від 29.01.2018 року з вимогою сплатити заборгованість, до якої долучено рахунок на сплату № 1 від 29.01.2018 року.

В свою чергу, 22.02.2018 року відповідачем ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» на адресу позивача ТзОВ Росток Агро направлено вимогу щодо реєстрації податкових накладних на підставі п. 8.1.7 договорів, що дає підстави вважати, що відповідач виконав умови п. 8.1.4 договору щодо здійснення перевірки правильності реєстрації продавцем відповідних податкових накладних у ЄРПН. Встановивши, що податкові накладні на вказану дату не були зареєстровані позивачем в ЄРПН, відповідач на виконання п. 8.1.5 договору повідомив продавця про відсутність реєстрації податкових накладних для відповідного реагування, у зв`язку із чим і направив відповідну вимогу від 22.02.2018 року щодо реєстрації податкових накладних.

Одночасно, відповідач правомірно відповідно до ст. 538 ЦК України та вимог п. 8.1.5 договору призупинив здійснення остаточних розрахунків за відповідними господарськими операціями до усунення таких порушень продавцем.

В подальшому, 15.03.2018 року ТзОВ Росток Агро було направлено на адресу ДП з іноземною інвестицією Сантрейд лист № 5 від 14.03.2018 року, в якому позивач зазначає, що податкові накладні були виготовлені, заповнені, засвідчені, подані для реєстрації в ЄРПН у встановленому законодавством порядку, у зв`язку з чим ТзОВ Росток Агро просив провести остаточну оплату за товар. Як вказано вище, факт направлення вказаного листа підтверджується описом та поштовою квитанцією. Проте, за результатами пошукового відстеження на офіційному сайті "Укрпошта" відсутня можливість встановлення дати отримання відповідачем вказаного поштового відправлення.

03.04.2018 року ТзОВ Росток Агро засобами електронного зв`язку було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 01/03, якою повідомило відповідача про наявність заборгованості, а також можливі наслідки щодо нарахування пені. Проте, суд позбавлений можливості встановити як належність електронної адреси, так і особу, якій надіслано вказану вимогу.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити чітко та достовірно дату, з якої відповідач дізнався про реєстрацію двох вищевказаних податкових накладних № 18 та № 15 (мається на увазі період з 15.03.2018 року). Однак, як вказано вище, при первісному розгляді справи самим відповідачем подано на адресу суду витяг з ЄРПН станом на 24.05.2018 року (том 2, арк. 220-222), що надає суду можливість встановити, що саме з вказаної дати відповідач завершив повторну перевірку правильності реєстрації продавцем відповідних податкових накладних відповідно до умов п. 8.1.6 договору. При цьому, судом враховано, що умовами п. 8.1.6 договору на продавця (позивача) покладається обов`язок вжиття заходів щодо усунення виявлених при реєстрації податкових накладних недоліків та повідомлення покупця про їх результати (а не повторного направлення електронних квитанцій про реєстрацію податкових накладних, як наполягає відповідач), а на покупця (відповідача) покладається обов`язок здійснити повторну перевірку реєстрації податкових накладних.

За таких обставин, оскільки 24.05.2018 року відповідачем було завершено перевірку правильності реєстрації вищевказаних двох податкових накладних, в силу умов п.п. б п. 6.1 договору у відповідача протягом двох робочих днів після завершення перевірки (25-28 травня 2018 року з урахуванням вихідних днів) виник обов`язок з проведення остаточної оплати за товар, тобто строк виконання грошового зобов`язання з проведення остаточної оплати за товар в силу ст. 530 ЦК України, п. 6.1 договору настав.

Господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред`явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з`ясовано, що таку вимогу пред`явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов`язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов`язання настав до прийняття рішення по суті справи (п. 1.7-1 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Наявність судового провадження не звільняє відповідача від обов`язку з виконання договірних зобов`язань з оплати за товар за умови, що строк оплати в силу умов договору, який є обов`язковим до виконання сторонами, настав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу (остаточної оплати 20 % вартості товару) підлягають задоволенню в розмірі 7 521 015, 64 грн. (977 220, 28 грн. + 6 543 795, 36 грн.), оскільки строк виконання зобов`язання з остаточної оплати за товар по двом договорам поставки настав, а саме:

- по договору поставки № 60154842 від 15.02.2017 року (по господарській операції, вчиненій сторонами в рамках даного договору зареєстровано податкову накладну № 15 від 16.02.2017 року; заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 977 220, 28 грн.);

- по договору поставки № 60155386 від 17.02.2017 року (по господарській операції, вчиненій сторонами в рамках даного договору зареєстровано податкову накладну № 18 від 20.02.2017 року; заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 6 543 795, 36 грн.).

Щодо позовної вимоги про стягнення решти заборгованості, то слід зазначити наступне.

Не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням зі сторони позивача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Проте, умовами договорів поставки у даній справі сторони погодили зобов`язання продавця надати покупцю докази належної реєстрації податкових накладних в ЄРПН за господарськими операціями за спірними договорами, яке визнано сторонами спірних договорів необхідною та обов`язковою передумовою для виникнення у продавця (позивача) права вимагати від покупця (відповідача) здійснити повний остаточний розрахунок за отриманий товар за спірними договорами.

Враховуючи, що позивачем не виконано обов`язку щодо надання відповідачу доказів належної реєстрації податкових накладних в ЄРПН по решті господарських операцій, вчинених в рамках інших договорів, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача з проведення остаточної оплати за товар відповідно до умов договорів не виник як на момент звернення позивача до суду із даним позовом, так і на дату розгляду даної справи по суті, що свідчить про відсутність порушення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Отже, в решті позову в частині стягнення основного боргу слід відмовити.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 7.2 Договорів у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язується оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення оплати відповідачем поставленого товару в розмірі 732 361, 32 грн. Пеня нарахована за період з 29.01.2018 року по 03.04.2018 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 12 444 687, 26 грн. (том 2, арк. 44-45).

Як встановлено судом вище, строк виконання грошового зобов`язання з проведення остаточної оплати за товар лише по двом договорам настав. Оплата повинна була бути проведена відповідачем 25-28 травня 2018 року. Відтак, раніше цієї дати (28.05.2019 року) відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання та нести відповідальність. Суд не виходить за межі позовних вимог (період нарахування пені, визначений позивачем). Отже, в задоволенні стягнення пені за період з 29.01.2018 року по 03.04.2018 року слід відмовити у зв`язку з безпідставністю та відсутністю порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідо до ч. 1, 2, 4 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 112 815, 23 грн. підлягає відшкодуванню позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» , вул. Б.Хмельницького, буд. 19-21 А, м. Київ, 01030 (код ЄДРПОУ 25394566) в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» , вул. Мала Морська, 25, кв. 24, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 37192434) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО» , вул. Велика Арнаутська, 76, офіс 2, м. Одеса, 65045 (код ЄДРПОУ 37385970); адреса для листування: вул. 3 Слобідська, 1, кв. 5, м АДРЕСА_1 54003:

- 7 521 015, 64 грн. (сім мільйонів п`ятсот двадцять одна тисяча п`ятнадцять грн. 64 коп.) - заборгованості за договорами поставки;

- 112 815, 23 грн. (сто дванадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять грн. 23 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.07.2019 року

Суддя Е.М. Олейняш