Постанова

від 08.10.2019 по справі 915/206/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/206/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Чеголя Є.О.

за участю представників учасників справи:

від Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" - адвокат Євграфова І.В., адвокат Лістовська А.В.

від ТОВ "Росток Агро" - адвокат Кіян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019

у справі №915/206/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО»

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби

про стягнення коштів в розмірі 13 177 048, 58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО» (далі - ТОВ «РОСТОК АГРО» ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» ) в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 13 177 048, 58 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «РОСТОК АГРО» посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами поставки в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 12444687,26 грн. заборгованості за Договорами поставки, 732361,32 грн. пені та 197655,73 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 рішення господарського суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року у справі №915/206/18 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16.01.2019 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 у справі №915/206/18 скасовано, справу №915/206/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7 521 015, 64 грн. - заборгованості за договорами поставки, 112 815, 23 грн. - витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції пославшись на умови укладених між сторонами договорів поставки та положення Податкового кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, зазначив, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру податкових накладних, а також інформації ДФС, поданої на виконання вимог суду у даній справі, в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано дві податкові накладні. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт реєстрації й інших податкових накладних по іншим господарським операціям (іншим договорам) наявні матеріали справи не містять.

Як відзначено місцевим господарським судом, суд позбавлений можливості встановити чітко та достовірно дату, з якої відповідач дізнався про реєстрацію двох податкових накладних. Однак, самим відповідачем подано на адресу суду витяг з ЄРПН станом на 24.05.2018 року, що надає суду можливість встановити, що саме з вказаної дати відповідач завершив повторну перевірку правильності реєстрації продавцем податкових накладних відповідно до умов п. 8.1.6 договору.

За таких обставин, за твердженням місцевого господарського суду, оскільки 24.05.2018 року відповідачем було завершено перевірку правильності реєстрації двох податкових накладних, в силу умов п.п. «б» п. 6.1 договору у відповідача протягом двох робочих днів після завершення перевірки виник обов`язок з проведення остаточної оплати за товар, тобто строк виконання грошового зобов`язання з проведення остаточної оплати за товар в силу ст. 530 ЦК України, п. 6.1 договору настав.

Пославшись на п. 1.7-1 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» суд першої інстанції зазначив, що наявність судового провадження не звільняє відповідача від обов`язку з виконання договірних зобов`язань з оплати за товар за умови, що строк оплати в силу умов договору, який є обов`язковим до виконання сторонами, настав.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, оскільки строк виконання зобов`язання з остаточної оплати за товар по двом договорам поставки настав.

Щодо позовної вимоги про стягнення решти заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконано обов`язку щодо надання відповідачу доказів належної реєстрації податкових накладних в ЄРПН по решті господарських операцій, вчинених в рамках інших договорів,а тому суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача з проведення остаточної оплати за товар відповідно до умов договорів не виник як на момент звернення позивача до суду із даним позовом, так і на дату розгляду даної справи по суті, що свідчить про відсутність порушення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

З приводу вимоги про стягнення з відповідача пені суд першої інстанції відзначив, що позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення оплати відповідачем поставленого товару, яка нарахована за період з 29.01.2018 року по 03.04.2018 року. Проте, за твердженням місцевого господарського суду, строк виконання грошового зобов`язання з проведення остаточної оплати за товар лише по двом договорам настав. Оплата повинна була бути проведена відповідачем 25-28 травня 2018 року. Відтак, раніше цієї дати (28.05.2019 року) відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання та нести відповідальність. Суд не виходить за межі позовних вимог (період нарахування пені, визначений позивачем). Отже, в задоволенні стягнення пені за період з 29.01.2018 року по 03.04.2018 року, на думку суду першої інстанції, слід відмовити у зв`язку з безпідставністю та відсутністю порушеного права позивача.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення в частині задоволення позову скасувати на ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному дослідженні доказів і встановленні обставин у справі.

Так апелянт зазначає, що відповідно до п. 6.1. Договорів поставки зобов`язання апелянта щодо сплати 20% вартості товару виникають після реєстрації податкових накладних та направлення Позивачем Апелянту доказів такої реєстрації. Як прямо встановлено в оскаржуваному рішення, податкові накладні на момент подання позову та відкриття провадження не були зареєстровані та не направлено апелянту доказів такої реєстрації, право позивача не порушено, грошові зобов`язання апелянта не виникли, прострочення не відбулось, предмет спору в межах даної справи відсутній, позов був передчасний.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції помилково вважає, що порушене право Позивача (предмет спору) має існувати не на момент подачі позову та відкриття провадження, а нібито на момент винесення рішення по-суті. При цьому суд помилково посилається на нерелевантне положення п. 1.7-1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14, яке дає рекомендації щодо питання пред`яви досудової вимоги, а не дослідження наявності порушеного права Позивача та виникнення грошових зобов`язання за правочином (настання строків оплати) на момент звернення до суду. В межах даного спору направлення чи не направлення досудової вимоги не є предметом доказування та не має жодного юридичного значення.

Оскільки на момент подання позову та відкриття провадження податкові накладні не були зареєстровані та не направлено апелянту доказів такої реєстрації, на думку скаржника, право позивача не було порушене, грошові зобов`язання апелянта не виникли, прострочення не відбулось, предмет спору в межах даної справи відсутній, позов був передчасним.

Навпаки, як стверджує скаржник, судова практика Верховного Суду прямо наголошує, що порушені права позивача та предмет спору/позову мають існувати на момент звернення до суду та відкриття провадження, в протилежному випадку суд повинен відмовити в задоволенні позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково вважає, що хоч позивач і не направив апелянту докази реєстрації податкових накладних, апелянт нібито мав сам відслідковувати їх реєстрацію відповідно до ст. 8 Договорів поставки. Проте, Апелянт не мав що відслідковувати - податкові накладні не були зареєстрованими; договори не містять таких положень, а лиш згадують про обов`язок Апелянта перевірити реєстрацію після отримання доказів від Позивача. Отримання Апелянтом витягу з СРПН під час судового розгляду не може вважатись за Договорами поставки моментом виникнення грошового зобов`язання в апелянта.

Щодо відсутності направлення позивачем апелянту доказів реєстрації податкових накладних за Договорами поставки в ЄРПН скаржник зазначає, що суд помилково вважає, що оскільки Позивач направив копії податкових накладних з досудовою претензією, то Апелянт сам повинен був відслідковувати/перевіряти факт реєстрації податкових накладних відповідно до умов Договорів поставки. Проте, скаржник зазначає, що судом не обґрунтовано яким чином Апелянт міг самостійно відслідковувати реєстрацію податкових накладних, якщо суд першої інстанції сам же встановив, що станом на подачу позову та відкриття провадження податкові накладні не були зареєстрованими.

Такі висновки, як вважає апелянт, прямо суперечать вказівками Верховного Суду, який прямо зазначив, що потрібно дослідити та встановити факт надання позивачем відповідачу доказів здійснення такої реєстрації. Тобто Відповідач мав надати докази реєстрації і саме це вважається моментом виникнення грошового зобов`язання Апелянта, проте, цього виконано не було.

Як стверджує апелянт, договори поставки не містять положень, що Апелянт сам відслідковує реєстрацію податкових накладних. Положення ст. 8 Договорів поставки не містить регулювання моменту виникнення грошового зобов`язання, а регулюють обов`язки Апелянта після отримання доказів реєстрації податкових накладних від Позивача - перевірити таку реєстрацію.

Посилаючись на приписи ст. 530 ЦК України скаржник відзначає, що судом першої інстанції було встановлено, що момент виникнення грошового зобов`язання Апелянта станом на день подання позову та відкриття провадження не настав, оскільки податкові накладні були фактично зареєстрованими в ЄРПН лише 19.03.2018. Більше того, як встановлено судом, Позивач не направив Апелянту жодного доказу реєстрації податкових накладних, а самостійне отримання Апелянтом непідтвердженої інформації про реєстрацію під час спору не вважається моментом виникнення у Позивача обов`язку з оплати 20% вартості товару.

Відтак, оскільки на момент звернення Позивачем до суду з позовом та відкриття провадження право Позивача не було порушено, а у Апелянта не виникло обов`язку з оплати 20% вартості товару, на думку апелянта, у задоволенні позову необхідно відмовити в повному розмірі.

Також Апелянт вважає безпідставним стягнення з нього витрати по сплаті Позивачем судового збору в порядку ст. 129 ГПК України, якщо станом на дату звернення до суду та відкриття провадження права Позивача на отримання 20% вартості товару не були порушені, позов є передчасним, а предмет спору відсутній.

Аналогічно, як вказує апелянт, відсутнє обґрунтування на підставі чого в позові заявлені вимоги про сплату пені, якщо порушення (як визнано в Рішенні) з боку Апелянта не відбулось. Суд першої інстанції розуміючи це, формально відмовив в цій частині у зв`язку з неправильним розрахунком та нібито небажанням виходити за межі позовних вимог

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №915/206/18 та призначено справу до розгляду на 09.09.2019.

19.08.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено всі докази у справі, правомірно та обґрунтованого застосовано до спірних правовідносин приписи чинного законодавства. Натомість, апелянтом не доведено порушення судом першої інстанції при розгляді справи та ухвалені оскаржуваного рішення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, помилкові висновки апелянта про неправомірність судового рішення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

05.09.2019 судом апеляційної інстанції отримано відповідь на відзив від ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» в якій відповідач зазначає, що позивач при зверненні із позовом навів неправдиві відомості, оскільки податкові накладні, на які він посилався в обґрунтування позову, не були зареєстровані податковим органом, а дві податкові накладні, на підставі яких судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення заборгованості, були зареєстровані податковим органом вже після подання позову та відкриття провадження у справі.

Відповідач також посилаючись на висновки Верховного Суду у даній справі, вважає необґрунтованими посилання позивача на рішення суду, яким зобов`язано податковий орган зареєструвати податкові накладні, оскільки сам факт існування такого рішення не свідчить про його виконання.

На думку відповідача, заявлені позовні вимоги є передчасними, оскільки податкові накладні були зареєстровані вже після подання позову та відкриття провадження у справі, позивачем не надано доказів направлення відповідачеві доказів реєстрації податкових накладних.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі №915/206/18 оголошено перерву до 08.10.2019.

Під час судових засідань представник апелянта підтримував доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення відповідно до яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Під час судового засідання суду апеляційної інстанції від 08.10.2019, відповідачем наголошено на тому, що докази реєстрації податкових накладних у ЄРПН були надіслані позивачем та отримані відповідачем лише у жовтні 2019 р. Вказані обставини не заперечувались й представником позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 15-23 лютого 2017 року між ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» (покупець) та ТОВ «РОСТОК АГРО» (постачальник, продавець) було укладено 9 ідентичних за своїм змістом договорів поставки, а саме: №60154842 від 15.02.2017, №60155163 від 16.02.2017, №60155386 від 17.02.2017, №60155745 від 20.02.2017, №60156007 від 21.02.2017, №60156320 від 22.02.2017, №60157790 від 23.02.2017, №60156622 від 23.02.2017 та №60155935 від 21.02.2017 згідно з п. 1.1 яких продавець зобов`язався продати та поставити, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти товар насіння соняшникове врожаю 2016 року та пшеницю 3-го класу врожаю 2016 року насипом, у відповідності до умов цих договорів.

Пунктом 4.1 договорів поставки визначена ціна товару, згідно з яким 9 250,00 грн. без ПДВ та 11 100,00 грн. з ПДВ за одну метричну тону насіння соняшника врожаю 2016 року насипом, а також 4 291,67 грн. без ПДВ та 5 150,00 грн. з ПДВ за одну метричну тону пшениці 3-го класу врожаю 2016 року насипом.

Згідно з п. 5.1 договорів поставки продавець зобов`язався здійснити поставку автомобільним транспортом товару на умовах DAT (поставлено на термінал), відповідно до правил Інкотермс 2010, - поставлено на термінал в Миколаївському морському торговельному порту, надалі - Пункт поставки, згідно реквізитів поставки, які зазначені в цьому договорі, або в окремих інструкціях покупця. Реквізити поставки (інструкції для заповнення автомобільних товарно-транспортних накладних): вантажоотримувач ТОВ "Грінтур-Екс" (парк Рудний, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23) для ТОВ "ЕТСК", вантажовласник ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд".

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання своїх зобов`язань за укладеними договорами позивач поставив, а відповідач прийняв товар: насіння соняшникове та пшеницю третього класу на загальну суму 62 223 436,35 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: №18 від 16.02.2017 на суму 4 886 101,37 грн, №19 від 17.02.2017 на суму 1 0430 914,04 грн, №20 від 20.02.2017 на суму 32 718 976,79 грн, №22 від 21.02.2017 на суму 4 598 261,68 грн, №23 від 21.02.2017 на суму 1 485 678,60 грн, №24 від 21.02.2017 на суму 346 801,27 грн, №25 від 23.02.2017 на суму 5 631 718,51 грн, №30 від 25.02.2017 на суму 1 116 993,85 грн, №26 від 23.02.2017 на суму 1 007 990,24 грн.

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково на суму 49 778 749,09 грн, заборгованість у розмірі 12 444 687,26 грн залишилася несплаченою про що сторонами було складено акт звірки розрахунків станом на 30.09.2017.

Відтак, предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 12 444 687,26 грн заборгованості за наведеними вище договорами поставки, а також 732 361,32 грн пені нарахованої за період з 29.01.2018 по 03.04.2018.

Відповідач же вважає, що у нього, на момент звернення ТОВ «РОСТОК АГРО» із позовом до суду не виникло обов`язку щодо остаточної сплати вартості товару, оскільки такий обов`язок виникає у нього після реєстрації податкових накладних та направлення позивачем відповідачеві доказів такої реєстрації, чого позивачем виконано не було.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на реєстрацію податковим органом лише двох податкових накладних.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Так умовами укладених між сторонами договорів поставки чітко визначено умови, за яких відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача грошові кошти за поставлений товар.

Зокрема, у п.п. 6.1, 6.1.1 та 6.1.2 договорів поставки сторони встановили, що покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок продавця. Покупець зобов`язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи:

- 80% вартості відповідної партії товару сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з дати поставки товару та визначення фактичної кількості та якості поставленого товару, а також після отримання покупцем усіх документів на товар, що визначені у п. 6.1.1 цього договору;

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після: а) отримання покупцем документів, що визначені у п. 6.1.1 (якщо їх не було надано раніше) та у п. 6.1.2, а також після б) завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст. 8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

Пунктом 6.1.2 договорів поставки, в редакції додаткових угод до них, визначено документи для остаточної оплати: а) оригінал рахунку на оплату вартості отриманого товару за ціною згідно з актом перерахунку ціни відповідної партії товару; б) засвідчена підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН; в) оригінали відвантажувальних документів, визначені в п.6.1.1. цього договору (у разі, якщо спочатку подавалися засвідчені копії).

Відповідно до п. 8.1.1 продавець підтверджує та гарантує, що він у повному обсязі ознайомлений з вимогами, які висуваються податковим законодавством до постачальників товарів та послуг щодо виписки податкових накладних в електронній формі та обов`язкової реєстрації усіх податкових накладних в Єдиному Реєстрі Податкових Накладних (ЄРПН) у встановлені законом строки.

Згідно з п. 8.1.2 Договору продавцю не відомі будь-які обставини, які б перешкоджали йому виконувати належним чином свої зобов`язання із своєчасної та належної реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

У п. 8.1.3 Договору визначено, що продавець зобов`язується реєструвати податкові накладні в ЄРПН в порядку, передбаченому чинним законодавством. Продавець приймає на себе зобов`язання, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН, надавати покупцю підтвердження такої реєстрації у вигляді визначеної законом електронної квитанції, яку продавець зобов`язаний роздрукувати, засвідчити підписом своєї уповноваженої особи, скріпити печаткою та передати покупцю в оригіналі.

У відповідності до п. 8.1.4 Договору на підставі такої квитанції покупець здійснює перевірку правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН, зокрема на предмет виявлення фактів: а) наявності чи відсутності реєстрації продавцем податкової накладної та б) порушення чи дотримання продавцем порядку заповнення такої податкової накладної.

Пунктом 8.1.5 Договору визначено, що про виявлені факти відсутності реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН та/або порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної покупець зобов`язаний повідомити продавця для відповідного реагування та коригування. До усунення таких порушень покупець вправі призупинити здійснення остаточних розрахунків за відповідними господарськими операціями.

Відповідно до п. 8.1.6 Договору продавець, після отримання відповідного повідомлення від покупця, повинен негайно вжити усіх заходів щодо усунення виявлених недоліків та повідомити покупця про їх результати для здійснення повторної перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН. В разі невиконання законних вимог покупця у продавця настає відповідальність, передбачена чинним законодавством України та цим договором.

Відтак, обов`язок відповідача здійснити остаточний розрахунок виникає після отримання від позивача засвідченої підписом та печаткою продавця роздруківка електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН та завершення здійснення перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН (ст. 8 цього договору), за умови відсутності порушень з боку продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.

При цьому, позивач зобов`язаний, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня реєстрації відповідної податкової накладної у ЄРПН, надати відповідачеві підтвердження такої реєстрації у вигляді визначеної законом електронної квитанції, яку зобов`язаний роздрукувати, засвідчити підписом своєї уповноваженої особи, скріпити печаткою та передати відповідачеві в оригіналі.

З огляду на умови укладених між сторонами договорів поставки, виникнення обов`язку покупця по оплаті товару поставлене в залежність від виконання постачальником певних дій, зокрема, надання доказів реєстрації податкових накладних, та саме після здійснення вказаних дій та сповіщення постачальником покупця про вчинення таких дій, у покупця виникає обов`язок здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар.

Направляючи дану справу на розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 16.01.2019 зазначив наступні вказівки, які слід врахувати при повторному розгляді справи:

- встановити факт реєстрації позивачем відповідних податкових накладних у ЄРПН, що має визначальне значення для вирішення даного спору;

- з`ясувати не лише факт реєстрації відповідних податкових накладних у ЄРПН, а й факт надання позивачем відповідачу доказів здійснення такої реєстрації.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з урахуванням наведених умов укладених між сторонами договорів, які визначають права та обов`язки обох сторін, а також враховуючи вказівки Верховного Суду, зазначає, що звертаючись із позовом ТОВ «РОСТОК АГРО» посилалось на невиконання відповідачем свого обов`язку щодо остаточного розрахунку за поставлений товар, незважаючи на те, що такий строк, відповідно до умов договору, настав.

На підтвердження таких обставин ТОВ «РОСТОК АГРО» надано суду претензії, які були надіслані на адресу відповідача, проте залишені останнім без задоволення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «РОСТОК АГРО» звернулося до ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» з претензією 17.01.2018, в якій просило протягом 2-х робочих днів з моменту отримання претензії здійснити оплату заборгованості за поставлений товар по договору поставки №60156622 від 23.02.2017 в розмірі 12 444 687,26 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «РОСТОК АГРО» , який вказаний у договорі.

Додатками до вказаної претензії вказано Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2017 по 17.01.2018, копія постанови Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/539/17 від 02.11.2017, копії податкових накладних (т.4, а.с. 132).

29.01.2018 позивач звернувся до ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» з уточненою претензією в якій просило відповідача у термін 2 робочих днів, з моменту отримання цієї претензії, на розрахунковий рахунок ТОВ «РОСТОК АГРО» сплатити утворившийся та існуючий борг у розмірі 12 444 687,26 грн. В додатках до вказаної претензії (уточненої) вказано рахунок на сплату №1 від 29.01.2018 (т.1, а.с. 37-39).

В означених претензіях позивач посилався на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №814/539/17 від 02.11.2017, якою визнано неправомірними дії органів фіскальної служби та зобов`язано останніх прийняти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, у тому числі й від 16.02.2017 №15 та від 20.02.2017 №18.

14.06.2019 Господарським судом Миколаївської області отримано лист Державної фіскальної служби України в якому остання повідомила про те, що податкові накладні ТОВ «РОСТОК АГРО» від 16.02.2017 №15 та від 20.02.2017 №18 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.03.2018 (т.4, а.с. 260).

До вказаного листа додано електронні квитанції про реєстрацію податкових накладних від 16.02.2017 №15 та від 20.02.2017 №18 - 19.03.2018 (т.4, а.с. 261-262).

Відтак, фактична реєстрація податковим органом двох податкових накладних від 16.02.2017 №15 та від 20.02.2017 №18 відбулася 19.03.2018, а тому позивач, у відповідності до умов укладених між сторонами договорів, був зобов`язаний надати відповідачеві засвідчену підписом та печаткою роздруківка електронної квитанції про реєстрацію означених податкових накладних у ЄРПН та лише після отримання таких документів та завершення здійснення покупцем перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної в ЄРПН, у відповідача виникає обов`язок щодо остаточного розрахунку за поставлений товар.

Між тим, наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження виконання 6.1.2 договорів поставки та надання відповідачеві необхідних документів.

При цьому, як свідчить відповідь Державної фіскальної служби України від 14.06.2019, такі дії могли бути вчинені позивачем лише після реєстрації податкових накладних у ЄРПН, тобто не раніше 19.03.2018.

Втім, як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «РОСТОК АГРО» звернулося до ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» з претензією 17.01.2018 та з уточненою претензією 29.01.2018.

При цьому, у додатках до претензій від 17.01.2018 та 29.01.2018 не містять доказів реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Не надано позивачем й доказів надсилання відповідачеві доказів реєстрації податкових накладних в ЄРПН й після їх реєстрації податковим органом 19.03.2019.

Колегія суддів також зазначає, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.03.2019 витребувано у позивача ТОВ «Росток Агро» докази направлення Дочірньому підприємству з іноземною інвестицією «Сантрейд» підтвердження реєстрації ТОВ «Росток Агро» податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій за Договором поставки № 60155935 від 21.02.2017 року, Договором поставки № 60154842 від 15.02.2017 року, Договором поставки № 60155163 від 16.02.2017 року, Договором поставки № 60155386 від 17.02.2017 року, Договором поставки № 60155745 від 20.02.2017 року, Договором поставки № 60156007 від 21.02.2017 року, Договором поставки № 60157790 від 23.02.2017 року, Договором поставки № 60156320 від 22.02.2017 року, Договором поставки № 60156622 від 23.02.2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, доказів виконання позивачем вимог ухвали суду наявні матеріали справи не містять.

Як свідчать наявні матеріали справи, ТОВ «РОСТОК АГРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із позовом до ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» 07.03.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на першому аркуші позовної заяви (т.1, а.с. 5), а також протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду (т.1, а.с. 4).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2018 (т.1, а.с. 1-2) позовну заяву ТОВ «РОСТОК АГРО» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Будь-яких уточнень, заяв про зміну підстав або предмету поданих позивачем наявні матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у даному випадку, станом на час звернення позивача із відповідним позовом до суду, було відсутнє порушене право позивача, оскільки останнім не надано належних доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов`язку щодо остаточного розрахунку за поставлений товар, як то передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

За приписами ст. 4 ГПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судова колегія також відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 06.07.2018 у справі №922/4357/14, від 13.06.2018 у справі №905/1584/15.

Відтак, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду констатує відсутність порушення права позивача на захист якого він звернувся до суду першої інстанції, оскільки у відповідача, згідно з умовами укладених між сторонами договорів, не виник обов`язок щодо остаточного розрахунку за поставлений товар.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідач був позбавлений можливості скористатися своїм правом визначеним у розділі 8 договорів поставки та перевірити реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, оскільки на момент звернення позивача з претензіями такі податкові накладні зареєстровані не були.

До того ж, обов`язок здійснити перевірки реєстрації податкових накладних, у відповідності до п. 8.1.4 Договору, виникає у відповідача лише після надання позивачем доказів такої реєстрації (п.8.1.3. договору), проте, таких дій позивачем вчинено не було.

Пунктом 8.1.5 Договору визначено, що про виявлені факти відсутності реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН та/або порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної покупець зобов`язаний повідомити продавця для відповідного реагування та коригування. До усунення таких порушень покупець вправі призупинити здійснення остаточних розрахунків за відповідними господарськими операціями.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач 22.02.2018 звернувся до позивача з вимогою щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН в якій з посиланням на п. 8.1.7. договорів поставки вимагав не пізніше 7 робочих днів з дня отримання цієї вимоги, здійснити реєстрацію податкових накладних за господарськими операціями з поставки товару за договорами поставки (т.4, а.с. 203).

Відповідно до п. 8.1.6 Договору продавець, після отримання відповідного повідомлення від покупця, повинен негайно вжити усіх заходів щодо усунення виявлених недоліків та повідомити покупця про їх результати для здійснення повторної перевірки правильності реєстрації продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН. В разі невиконання законних вимог покупця у продавця настає відповідальність, передбачена чинним законодавством України та цим договором.

Втім, доказів усунення недоліків та повідомлення ТОВ «РОСТОК АГРО» відповідача про таке усунення наявні матеріали справи не містять.

Колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду з приводу того, що 24.05.2018 року відповідачем було завершено перевірку правильності реєстрації податкових накладних, з огляду на таке.

Так, дійсно відповідачем було надано до суду першої інстанції Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №180329 від 24.05.2018 (т.2, а.с. 222). Проте, у відповідності до умов п.п.6.1., 6.1.2. укладених між сторонами договорів поставки, обов`язок відповідача з остаточної поставленого товару напряму залежить від дій позивача, а саме надання роздруківки електронної квитанції про реєстрацію продавцем відповідної податкової накладної у ЄРПН, чого позивачем виконаного не було.

До того ж, в зазначеному Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних №180329 від 24.05.2018 (т.2, а.с. 222) не міститься жодних відомостей щодо фактичної реєстрації податкових накладних у ЄРПН, а про дату фактичної реєстрації таких накладних, стало відомо лише в червні 2019, з листа Державної фіскальної служби України в якому остання повідомила про те, що податкові накладні ТОВ «РОСТОК АГРО» від 16.02.2017 №15 та від 20.02.2017 №18 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.03.2018.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на п.17-1 постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» з огляду на таке.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, надав господарським судам роз`яснення, в яких звернув увагу судів на ту обставину, що господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред`явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з`ясовано, що таку вимогу пред`явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов`язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов`язання настав до прийняття рішення по суті справи (п.17-1 постанови).

Означені рекомендації Вищого господарського суду України стосуються пред`явлення позивачем досудової вимоги, та не стосуються дослідження наявності порушеного права позивача та виникнення грошового зобов`язання у відповідача, тобто настання строків оплат за поставлений товар, на момент звернення до суду. При цьому, у даному спорі, питання щодо направлення/не направлення позивачем досудової вимоги не є предметом доказування, а тому не має значення при вирішенні справи по суті.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 р. у справі №915/206/18 в частині задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 7 521 015, 64 грн. скасуванню.

Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у позові, з огляду на доводи апелянта та межі апеляційною перегляду, не встановлено, рішення в цій частині прийнято у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові в цій частині, але з інших мотивів. Так, за умовами укладених між сторонами договорів поставки, право на нарахування пені виникає у позивача лише за умови несвоєчасної оплати товару відповідачем, проте, як встановлено у відповідача взагалі, на момент звернення позивача із даним позовом до суду, не виникло обов`язку здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар. Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені.

Відповідно до пунктів «б» , «в» ч. 4 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів відзначає, що відповідач звертався з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.05.2018 до суду апеляційної інстанції та сплатив за перегляд даного рішення судовий збір у розмірі 296 484 грн., за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» сплачено судовий збір у розмірі 169 222,85 грн.

Відтак, з огляду на приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи задоволення апеляційної скарги ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» , витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судових рішень покладаються на ТОВ «РОСТОК АГРО» .

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 р. у справі №915/206/18 в частині задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 7 521 015, 64 грн. - скасувати. В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

У задоволенні позову відмовити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОК АГРО» на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» в особі Південної філії Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» 465 706 грн. 85 грн. судового збору за подання апеляційних скарг.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2019.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.