Рішення

від 25.06.2019 по справі 916/465/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/465/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (вул.Айвазовського, 23, м.Миколаїв, 54052; код ЄДРПОУ 22439446)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтранс" (вул.Маразліївська, 1/20, прим.206, м.Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40304954)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Лазуренко Є.С.

Представники:

Від позивача: Карук О.О. - на підставі довіреності № 08/Д від 24.04.2019 р.; Колесніченко А.Л.- на підставі довіреності № 9 від 08.08.2019 р.;

Від відповідача: Ошовський В.В. - директор; Залевська І.В. - на підставі довіреності від 10.04.2019 р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Колесніченко А.Л.- на підставі довіреності № 9 від 08.08.2019 р.;

Від відповідача: Залевська І.В. - на підставі довіреності від 10.04.2019 р.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Айтранс" про стягнення заборгованості за Договором №206/НК-16 від 01.11.01.2016р. у розмірі 90 000 грн. 00 коп., пені у розмірі 8 166 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 680 грн. 58 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 627 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26 лютого 2019 р.прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25 квітня 2019 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/465/19 на тридцять днів.

14 травня 2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №206/НК-16 від 01.11.01.2016р. у розмірі 90 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 16 244 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 4 214 грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 531 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14 травня 2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/465/19 та призначено справу до судового розгляду по суті. В ході розгляду справи по суті судом оголошувалось відкладення.

Представники позивача уточнений позов підтримують у повному обсязі, наполягають на його задоволенні з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 14.05.2019р.

Відповідач вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Позивач у справі зазначає, що 01.11.2016р. між ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера (Орендодавець) та ТОВ Айтранс (Орендар) було укладено договір оренди № 206/НК-16 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) для здійснення статутної діяльності майно (далі - Об`єкт), розташоване в м. Миколаїв по вулиці Самойловича , 35, а саме: замощення; рампи; диспетчерської; залізнична колія 180, 00 п/м.

Відповідно до п. 2.1 Договору Об`єкт оренди передається в оренду строком на 14 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі.

Акт прийому-передачі Об`єкта в оренду був підписаний сторонами 01.11.2016р. Таким чином, період користування Об`єктом оренди становив з 01.11.2016р. по 31.12.2017р. (включно).

Згідно з п. 4.3.5 Договору Орендар зобов`язаний повернути Об`єкт у стані, придатному для використання його за цільовим призначенням з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п. 5.2 Договору Об`єкт вважається поверненим з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі.

Позивач зазначив, що Об`єкт оренди фактично був повернутий йому 31.07.2018р. шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення об`єкту) від 31.07.2018 року.

Таким чином, на думку позивача, період користування ТОВ Айтранс Об`єктом оренди становив з 01.11.2016р. по 31.07.2018 року (включно).

При цьому, позивач із посиланням на ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.284 Господарського кодексу України вважає, що у даному випадку має місце мовчазна згода сторін на продовження Договору , адже, Орендар продовжував користування обєктом оренди, а Орендодавцем не направлялася вимога щодо звільнення обєкта оренди після закінчення строку, визначеного Договором.

Позивач зазначив, що згідно п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування Об`єктом складає 10 000 грн. Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата сплачується Орендарем безготівковим шляхом на рахунок Орендодавця до 5-го числа поточного місяця, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Згідно п. 4.3.1 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування Об`єктом. При цьому, позивач зауважив, що орендна плата має сплачуватись незалежно від результатів господарської діяльності Орендаря.

Проте, як зазначає позивач, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань та вимог чинного законодавства України ТОВ Айтранс не була внесена орендна плата за користування Об`єктом за період з листопада 2017 по липень 2018 року (включно).

Позивач вказує, що з метою досудового врегулювання спору, 28.08.2018 р. ним на адресу відповідача було направлено претензію №1112/НК-08 з рахунками на оплату для здійснення щомісячної орендної плати за період з листопада 2017р. по липень 2018р. (включно), яка була отримана ТОВ Айтранс 11.09.2018р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Крім того, 21.12.2019р. позивачем повторно було направлено претензію № 1659/нк-12 від 20.12.2018р. щодо сплати ТОВ Айтранс заборгованості з орендної плати у розмірі 90 000 грн. та штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання. Дана претензія була повернута позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання, у зв`язку з чим позивач стверджує, що вищезазначена претензія вважається пред`явленою відповідачу 08.01.2018р. (дата оформлення повідомлення про закінчення строку зберігання).

Таким чином, за розрахунком позивача , заборгованість ТОВ Айтранс з орендної плати за користування Об`єктом в період з листопада 2017р. по липень 2018 р. складає 90 000 грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати орендної плати позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з ТОВ Айтранс заборгованість з орендної плати за період з листопада 2017р. по липень 2018 р. складає 90 000 грн.

В обґрунтування вимоги щодо стягнення заборгованості позивач посилається на ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також на ст. 530 Цивільного кодексу України, за приписами якої, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також зазначив, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 7.1 Договору сторони несуть відповідальність за неналежне чи неповне виконання умов цього договору, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 7.2 Договору за невчасне здійснення платежів, передбачених п. 3.1 цього Договору Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

З урахуванням зазначених умов Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 16 244 грн. 37 коп. за період прострочення з листопада 2017р. по липень 2018 р. , яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу за період з листопада 2017р. по липень 2018 р. 3% річних у розмірі 1 531 грн. 26 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 214 грн. 88 коп., які, на думку позивача, також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню посилаючись на те, що строк дії Договору оренди від 01.11.2016 р. закінчився 31.12.2017 р. , адже, відповідно до п. 2.1. зазначеного Договору об`єкт передається в оренду строком на 14 (чотирнадцять) місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Акт прийому-передачі Об`єкту оренди був підписаний 01.11.2016 р.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що дію договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін. Будь -якої угоди про продовження строку дії договору між сторонами укладено не було. Також не надходило відповідної пропозиції сторін одна від одної.

На думку відповідача, із зазначеного слідує, що для того щоб поновити Договір оренди від 01.11.2016 р. сторонам необхідно укласти відповідну угоду, тобто фактично новий договір. У зв`язку із тим, що відповідної угоди між сторонами укладено не було, відповідно не було погоджено сторонами строк дії вищезазначеного договору, що є істотною умовою при укладенні договорів.

При цьому, як вказує відповідач, з моменту закінчення строку дії Договору (31.12.2017р.) ТОВ Айтранс не сплачувались платежі за користування Об`єктом оренди, що в свою чергу дає підстави стверджувати про відсутність у останнього мотивації (бажання) на продовження орендних правовідносин з позивачем.

Також, відповідач зазначив, що зобов`язання ТОВ Айтранс про повернення об`єкту оренди наступило після припинення Договору у зв`язку із завершенням строку його дії - після 31.12.2017 р.

Відповідно до п. 4.3.5. Договору Орендар зобов`язаний при припиненні договору найму повернути Об`єкт у стані, придатному для використання його за цільовим призначенням з урахуванням нормального фізичного зносу.

Отже, як зазначає відповідач, умовами Договору не передбачений строк, протягом якого Орендар повинен повернути Об`єкт, у зв`язку з чим ТОВ Айтранс не мало наміру продовжувати строк дії договору та в усному порядку вело перемовини щодо повернення Об`єкту оренди. Акти прийому-передачі (повернення об`єкту) ТОВ Айтранс було направлено електронною поштою з наступним направленням оригіналів, що підтверджується роздруківкою із електронної пошти. Однак з невідомих причин позивачем ці Акти підписані не були. Фактично Акт прийому-передачі (повернення об`єкту) між сторонами був підписаний 31.07.2018р.

Крім того, відповідач зазначив, шо як вбачається із п.п. 3, 4 Акту прийому- передачі Об`єкт передається Орендодавцю у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, окрім диспетчерської, яка знаходиться у стані не придатному для використання (такому самому, як і на момент прийняття у Оренду відповідно до Акту прийому-передачі від 01.11.2016 р.). Орендарем виконані роботи по відновленню замощення, відновленню залізничної колії, прибиранню Об`єкту від сміття, згідно до п.5 Акту прийому-передачі від 01.11.2016 р. Цим підтверджується належне виконання ТОВ Айтранс свого обов`язку щодо збереження та підтримання у належному стані Об`єкту. Повернення Об`єкту оренди здійснено саме з причин завершення строку дії Договору, передбаченого п. 2.1 Договору. Таке повернення не є достроковим розірванням в односторонньому порядку, передбаченому п. 2.3. Договору, оскільки воно передбачає відповідний порядок попередження сторін.

Відсутність повідомлень сторін про дострокове розірвання Договору оренди від 01.11.2016р. , на думку відповідача, є також підтвердженням того, що строк дії Договору не був поновлений.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що відсутня підстава для нарахування орендної плати за період з 01.01.2018 р. по 31.07.2018р. , оскільки 31.12.2017р. завершився строк дії Договору, пролонговано його дію не було.

Крім того, відповідач вказує, що в період з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. ТОВ Айтранс фактично не користувалось Об`єктом оренди, адже, відповідно до п. 1.2. Договору, Об`єкт передається з метою здійснення господарської діяльності, а саме: транспортне оброблення вантажів. Відповідно до Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності , затверджених наказом Державної служби статистики України N 396 від 23.12.2011р. транспортне оброблення вантажів включає: навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення; навантаження, у т. ч. закріплення, вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи); навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів.

Згідно з п.1.1. Договору Об`єкт, який є предметом цього договору, в цілому складається з: замощення, рампи, диспетчерської, залізничної колії 180, 00 п/м.

Характеристики Об`єкту також підтверджують, що єдиним можливим цільовим призначенням є користування під час навантаження та розвантаження вантажних залізничних вагонів. Однак, в період з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. ТОВ Айтранс жодного дня не користувалось Об`єктом, у зв`язку із тим, що жодного вагону навантажено або розвантажено на орендованій залізничній колії не було. Цей факт підтверджується листом Станції Жовтнева РФ Одеська залізниця № 5/тк від 24.04.2019р. Крім того, жодного акту наданих послуг за Договором в період з 01.01.2018 р. по 31.07.2018р. між сторонами підписано не було, що , на думку відповідача, свідчить про відсутність користування Об`єктом.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що ТОВ Айтранс повинно сплатити на користь позивача заборгованість з орендної плати за період листопад-грудень 2017 року у розмірі 20 000 грн., в т.ч. ПДВ. За несвоєчасне виконання цього грошового зобов`язання підлягає оплаті: пеня відповідно до п. 7.2 договору у розмірі 1 814 грн. 80 коп.; інфляційні втрати у розмірі 361 грн. 60 коп.; 3% річних у розмірі 151 грн. 24 коп.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представників сторін, судом встановлено, що 01.11.2016р. між ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера (Орендодавець) та ТОВ Айтранс (Орендар) було укладено Договір оренди № 206/НК-16, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування (оренду) для здійснення статутної діяльності майно, розташоване в м. Миколаїв по вулиці Самойловича, 35, а саме: замощення; рампи; диспетчерської; залізнична колія 180, 00 п/м.

Відповідно до п. 2.1 Договору Об`єкт оренди передається в оренду строком на 14 місяців з моменту підписання акту прийому-передачі. Акт прийому-передачі Об`єкта в оренду був підписаний сторонами 01.11.2016р. Таким чином, з урахуванням положень Договору період користування ТОВ Айтранс Об`єктом оренди за Договором становив з 01.11.2016р. по 31.12.2017 р. (включно).

Відповідно до п. 5.2 Договору Об`єкт вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

За матеріалами справи, Об`єкт оренди фактично було повернуто позивачу 31.07.2018р. шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі (повернення об`єкту) від 31.07.2018 року.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи зазначені положення законодавства та виходячи з матеріалів справи, Договір оренди № 206/НК-16 від 01.11.2016р. було поновлено на строк, який був раніше встановлений договором, тобто , ще на 14 місяців.

Крім того, слід зауважити, що згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. За таких обставин, якщо Орендар вважав , що Договір припинився 31.12.2017р. він мав негайно після настання цієї дати повернути ОСОБА_1 Об`єкт оренди, чого у даному випадку зроблено не було.

За таких обставин, враховуючи зазначені вище положення законодавства та матеріали справи, суд погоджується з позицією позивача у справі стосовно того, що дія Договору припинилася з моменту повернення Об`єкту оренди Орендодавцю- 31.07.2018р.

При цьому, посилання відповідача на те, що у період з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р. ТОВ Айтранс фактично не користувалось Об`єктом оренди, судом до уваги не приймається з урахуванням того, що у разі не використання об`єкту оренди ( відсутності потреби у такому об`єкті) Орендар мав повне право звернутися до Орендодавця з пропозицією про розірвання (припинення) Договору, повідомити про відсутність потреби в обєкті оренди, але, до матеріалів справи таких доказів не надано. Умови Договору оренди не містять умов про звільнення Орендаря від сплати орендної плати у випадку невикористання Обєкту оренди.

Згідно п. 3.1 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування Об`єктом складає 10 000 грн.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем безготівковим шляхом на рахунок Орендодавця до 5-го числа поточного місяця, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку.

Згідно п. 4.3.1 Договору Орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування Об`єктом.

При цьому, умовами Договору не передбачено складання актів надання послуг з оренди у якості додаткової підстави для оплати орендної плати.

Відповідно до ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Отже, прийнявши на себе зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати у встановленому Договором розмірі та у встановлені Договором строки відповідач мав виконувати прийняті на себе зобов`язання.

Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, визнається майново-господарським зобов`язанням. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з ТОВ Айтранс заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2016р. по 31.07.2018р. у розмірі 90 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Згідно п. 7.1 Договору сторони несуть відповідальність за неналежне чи неповне виконання умов цього договору, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 7.2 Договору за невчасне здійснення платежів, передбачених п. 3.1 цього Договору Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

З урахуванням зазначених умов Договору позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 16 244 грн. 37 коп. за період прострочення з листопада 2017р. по липень 2018р. , яка також підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу за період з листопада 2017р. по липень 2018 р. 3% річних у розмірі 1 531 грн. 26 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4 214 грн. 88 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтранс" про стягнення - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтранс" (вул.Маразліївська, 1/20, прим.206 м.,Одеса, 65014; код ЄДРПОУ 40304954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт НІКА-ТЕРА" (вул.Айвазовського, 23, м.Миколаїв, 54052; код ЄДРПОУ 22439446) заборгованість за Договором №206/НК-16 від 01.11.01.2016р. у розмірі 90 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 16 244 грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 4 214 грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 531 грн. 26 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 05 липня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога