Рішення

від 04.07.2019 по справі 343/1400/15-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1400/15-ц

Провадження №: 2/0343/38/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г. В., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/1400/15-ц за позовною заявою Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельну ділянку,

за участю: представника позивача - Кузеляк Л.Л.,

представника відповідачки - ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

Малотур`янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області в особі сільського голови Кузеляк Л.Л. 09.07.2015 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок, в якому просила:

- поновити строк на звернення в суд з позовом про визанння недійсним та скасування реєстрації державних актів НОМЕР_1, зареєстрованого 10.06.1996 та НОМЕР_2, зареєстрованого за №434 08.11.2002 на ім`я ОСОБА_1 , як пропущений з поважних причин;

- визнати недійсними державний державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрований 10.06.1996 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5-12-2/000108 на ім`я ОСОБА_1 ;

- скасувати реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 10.06.1996 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5-12-2/000108 на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , зареєстрований 08.11.2002 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 434 на ім`я ОСОБА_1 ;

- скасувати реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , зареєстрованого 08.11.2002 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 434 на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору дарування земельної ділянки площею 0,50 га ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 від 04.04.2013, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабаш Р.С., що зареєстрований в реєстрі за №513;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,10 га ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 від 04.09.2013, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Депутат О.З., що зареєстрований в реєстрі за № 286;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,10 га ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 від 17.10.2013, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Депутат О.З., що зареєстрований в реєстрі за № 360;

- стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витарти.

12 листопада 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 із зустрічним позовом, в якому просив прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом, в задоволенні якого відмовити та визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_3 , яка знаходиться на території Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі "Біля телевишки". Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.11.2015 даний зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом Малотур"янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельної ділянки (т.1 а.с.70-72, 84).

10 грудня 2015 року співвідповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 із зустрічними позовами (т.1 а.с.110-111, 113-115), однак ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2015 року відмовлено в прийнятті до розгляду та об`єднанні в одне провадження цих позовів зі справою за позовом Малотур"янської сільської ради Долинського району Івано- Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки та договорів купівлі- продажу земельних ділянок та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Малотур"янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання власності на земельну ділянку, поданих 10.12.2015 зустрічних позовних заяв ОСОБА_2 до Малотур"янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання власності на земельні ділянки та ОСОБА_4 до Малотур"янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку і повернуто їм ці позови (т.1 а.с.116-117).

09 лютого 2016 року за результатами розгляду даної справи ухвалено рішення, яким задоволено частково первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Малотурянської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено (т.1 а.с. 166 - 177).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2016 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , представника ОСОБА_3 - І- ОСОБА_6 відхилено. Рішення Долинського районного суду від 09 лютого 2016 року залишино без зміни (т.1 а.с.245-248).

03 червня 2016 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2016 року.

13 червня 2018 року постановою Верховного суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2016 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2018 відкрито провадження за позовною заявою Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача Малотур`янської сільської ради сільський голова Кузеляк Л.Л . в підготовчому судовому засіданні подала клопотання, в якому просила позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування реєстрації договорів дарування та договорів купівлі-продажу земельних ділянок залишити без розгляду, в іншій частині вимог закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду. Представник відповідачів-позивачів ОСОБА_6 подав клопотання про залишення без розгляду зустрічного позову його довірителів.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 позовну заяву Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки та договорів купівлі-продажу земельних ділянок в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування реєстрації договорів дарування та договорів купівлі-продажу земельних ділянок та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку - залишино без розгляду. А також, даною ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі за позовною заявою Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельні ділянки та призначино справу до розгляду по суті.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.07.2012 рішенням Малотур`янської сільської ради від 13.07.2012 за № 278-11/12 було затверджено генеральний план (коригування) забудови с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області на період до 2021 року, а рішенням № 279-11/12 - надано дозвіл на розробку проекту детального планування масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля телевишки у с. Мала Тур`я та сільському голові - замовити у сертифікованій проектній організації проект детального планування забудови масиву в урочищі Біля телевишки у с. Мала Тур`я. В процесі виконання робіт сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, що належать відповідачці. Згідно з відповіддю відділу Держземагенства в Долинському районі № 392/05-13 від 15.04.2013, відповідно до електронної бази даних держаних актів у власності відповідачки ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 0,50 га, для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур`я Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 10.06.1996 за № НОМЕР_1 . Як вбачається з копії даного державного акта, він виданий на підставі рішення Малотур`янської сільської ради від 30.12.1994. Однак, такого рішення Малотур`янською сільською радою не приймалось, що підтверджує офіційна відповідь начальника архівного відділу Долинської РДА В.Готліб № 32/01-20/30 від 30.09.2013. Більше того, з вказаної відповіді вбачається, що в протоколах сесій Малотур`янської сільської ради за 1994 рік протоколу сесії від 30.12.1994 немає, тобто така сесія взагалі не проводилась. Таким чином державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрований згідно відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі 10.06.1996 в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5-12-2/000108 на ім`я ОСОБА_1 , видано без законодавчо передбачених підстав, а тому він підлягає скасуванню.

Після відкриття доступу до публічної карти сільська рада виявила ще ряд фіктивних державних актів, які були внесені в базу даних 27 жовтня 2010 року приватним підприємством Золото Карпат , серед яких є державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_1 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю 08 листопада 2002 року за № 434. Згідно з цим державним актом ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,50 га (кадастровий номер НОМЕР_7 ), розташована в с. Мала Тур`я, урочище Біля телевишки ; земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Малотур`янської сільської ради від 19 квітня 1994 року. Однак, згідно з протоколом 25 сесії Малотур`янської сільської ради XXI скликання від 19 квітня 1994 року питання про передачу ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки на сесії не розглядалося та рішень з цього приводу не приймалося.

На підставі викладеного позивач просила поновити строк на звернення до суду з цим позовом як пропущений з поважних причин; визнати недійсними видані ОСОБА_1 державні акти на право приватної власності на землю: серії НОМЕР_1 , зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 10 червня 1996 року за № 5-12-2/000108, та серії НОМЕР_2 , зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 08 листопада 2002 року за № 434, а також скасувати їх реєстрацію; стягнути з відовідача на користь позивача понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача - сільський голова с. Мала Тур`я Кузеляк Л.Л. заявлені позовні вимоги Малотур`янської сільської ради підтримала повністю, зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві та просила їх задовольти, поновивши сільській раді строк на звернення в суд з даним позовом як пропущений з поважних причин. Додатково повідомила суду те, що 13.07.2012 на сесії затверджено план коригування генерального плану та надано дозвіл на розробку плану детального планування села, в тому числі території урочища Біля телевишки , яке приєднали до села. В цьому році було відкрито доступ до електронної кадастрової карти, де вони виявили, що на цій території приватизовано велику площу земельної ділянки . Звернувшись в Держгеокадастр, отримали відповідь про належність земельної ділянки та копію державного акта на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого 10.06.1996. У сільській раді зберігаються матеріали п`ять років, тому сільська рада звернулася із запитом в архів чи є рішення, на підставі якого було видано вказаний вище державний акт, на що отримала відповідь, що немає ні протоколу сесії, ні рішення за вказану дату. Згодом до них звернувся ОСОБА_2 з договором дарування йому земельної ділянки, яку йому подарувала ОСОБА_1 . Площа і місце земельної ділянки співпадали, але вже зазначалася інша дата державного акта та інше рішення, на підставі якого його видали. У вказану в рішенні дату сесія проводилася, але рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалося. Крім того, державний акт підписано головою ОСОБА_14, хоча в той час головою вже була вона, Кузеляк Л.Л . У реєстраційній книзі щодо першого державного акта під цим номером зареєстрований державний акт ОСОБА_13. Тобто, немає ні рішення, ні оригіналу державного акта, тому просить скасувати як рішення, так і реєстрацію державного акта. Щодо державного акта за 2002 рік вказала, що у Книзі реєстрації велися записи за 2006 рік, після чого продовжилась реєстрація державних актів за 2002 рік, серед яких зареєстрували земельну ділянку відповідачки. Просить поновити строк, оскільки сільській раді не було відомо про державний акт до відкриття кадастрової карти, земельна ділянка була за межами села. В натурі ці земельні ділянки використовували інші громадяни, а ця ділянка тільки була проставлена на карту. Про те, що державні акти видані на підставі неіснуючих рішень, сільська рада дізналася, коли отримала відповідь з архіву у вересні 2013 року, а відповідно саме тоді стало відомо про порушення їх прав. З позовом звернулися у 2015 році.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак її представник ОСОБА_6 просив в задоволенні позову відмовити з таких підстав. Дана справа направлена до суду після її передачі на новий розгляд згідно постанови Верховного суду від 13 червня 2018 року. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний суд вказав, що: "пред`являючи позов, Малотур`янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області зазначала, що лише при прийнятті такого рішення дізналася про своє порушене право. Суди належним чином не перевірили доводів про безпідставність посилань позивача на те, що лише після затвердження генерального плану забудови с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області та надання дозволу на розробку проекту детального планування масиву індивідуальної забудови у урочищі "Біля телевишки" у с. Мала Тур`я рішеннями сільської ради від 13 липня 2012 року сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, належних відповідачам. Суди не врахували того, що сільська рада, розробляючи проект планування с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області, зобов`язана була враховувати інтереси землевласників тих земель, як вже були передані у власність громадян до затвердження проекту забудови. Суди не надали оцінки тим обставинам, що оспорювані державні акти на праві приватної власності на землю видавалися саме Малотур`янською сільською радою 10 червня 1996 року та 08 листопада 2002 року відповідно. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Факт видачі цих державних актів відповідачем під час розгляду справи не спростований. Таким чином, сільська рада могла дізнатися про порушення свого права з причин, зазначених в позовній заяві - 10 червня 1996 року та 08 листопада 2002 року - в дні видачі оспрюваних державних актів". Також Верховним судом вказано про неправильність застосування судом частини першої статті 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення прав. Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. З огляду на викладене, вважає що строк позовної давності не підлягає поновленню, тому просить його застосувати.

Крім того, вважає позовні вимоги безпідставними, так як 08 листопада 2002 року ОСОБА_1 на підставі рішення Малотур`янської сільської ради від 19 квітня 1994 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_2 . У 2010 році ОСОБА_1 замовила в проектній організації ПГ "Золото Карпат" виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_7 , що підтверджується реєстраційною карткою земельної ділянки серія НОМЕР_9 .

Позивач стверджує про незаконність та протиправність отримання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,50 га, кадастровий номер НОМЕР_7 , яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Долинський район, мотивуючи відсутністю в сільській раді та архівних установах рішення Малотур`янської сільської ради від 19 квітня 1994 року про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 Проте, відповідальність за ведення протоколу сесії сільської ради та передачу в архів всіх рішень сільської ради несе безпосередньо уповноважена особа органу місцевого самоврядування, а тому відповідно на відповідачку не може покладатись відповідальність внесення відомостей до протоколу сесії.

Як вбачається з відповіді архівного відділу Долинської РДА від 18.10.2017 №202/04-02/К-36, у протоколі 25 сесії 21 скликання Малотур`янської сільської ради від 19.04.1994, який радою здано до архіву, не зазначено про прийняття Малотур`янською сільською радою жодного рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність. Натомість з листа відділу Держгеокадастру в Долинському районі від 02.10.2017 вбачається, що рішення 25 сесії 21 скликання Малотур`янської сільської ради від 19.04.1994 стало підставою для видачі 92-х державних актів на землю, які Малотур`янською сільською радою визнаються. Більше того, саме Малотур`янською сільською радою на підставі її ж рішення від 19.04.1994 було видано ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю ще в листопаді 2002 року. Даний державний акт був предметом дослідження в судовому засіданні. Вказаний державний акт підписано сільським головою та засвідчено печаткою сільської ради. Тобто, в 2002 році при видачі відповідачці державного акта, в розпорядженні сільської ради було рішення сесії від 19.04.1994. Крім того, даний державний акт від 08.11.2002 відповідно до "Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" зареєстрований в книзі реєстрації державних актів Малотур`янської сільської ради, оригінал даної книги було досліджено в судовому засіданні, та правомірність такої реєстрації сторонами не спростовано.

Щодо неправомірного використання печатки, чи її підробку на вказаному акті Малотур`янська сільська рада в правоохоронні органи не зверталась, в судових засіданнях сільський голова підтвердила, що печатка на державному акті належить дійсно сільській раді. Крім того, вказуючи на начебто приналежність підпису на оскаржуваному державному акті попередньому сільському голові, представник сільської ради не звертає уваги на те, що вказана на акті дата є днем державної реєстрації державного акта, а не датою його підпису сільським головою, і що ці події фізично можуть не збігатися у часі.

Позивачем пропущено строки позовної давності, оскільки, як вбачається з самого оскаржуваного акта, та книги реєстрації державних актів, сільській раді про існування оскаржуваного акта було відомо ще 08.11.2002. Твердження позивача, що оскаржувані державні акти видані без відома Малотур`янської сільської ради, не відповідає дійсності, так як з доданої сільською радою з позовної заяви, копії державного акта вбачається, що він виданий саме Малотур`янською сільською радою та підписаний головою сільської ради, в якому і вказана дата реєстрації акта, відомості про реєстрацію цього акта 08.11.2002 містяться і в Книзі реєстрації державних актів Малотур`янської сільської ради.

Таким чином, сільській раді при поставлені печатки на державному акті про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 в 2002 році уже було достеменно відомо про начебто порушення її прав, однак останньою не було вжито жодних дій з даного приводу. Зважаючи на викладене, з урахуванням позиції ВСУ та Європейського суду з прав людини вважає, що причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом не є поважними, а поновлення судом встановленого законом строку порушує права відповідачки по даній справі.

Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування реєстрації державного акта НОМЕР_1, зареєстрованого 10.06.1996, то судами попередніх інстанцій та і в даносу судовому засіданні не було встановлено існування вказаного документа, такий акт в процесі розгляду справи не досліджувався, оригіналу чи засвідченої у встановленому порядку копії такого акта в матеріалах справи немає, в журналі реєстрації державних актів відсутні відомості про його реєстрацію, а, відтак, судом не може бути прийняте рішення щодо неіснуючого документа. Одночасно слід зазначити, що твердження позивача з посиланням на відповідь архіву про те, що начебто 30.12.1994 сесія Малотур`янської сільської ради не проводилась, хоч і не впливає на суть спору, проте не відповідає дійсності, оскільки в розпорядженні позивача є рішення Малотур`янської сільської ради про передачу земельних ділянок у власність іншим громадянам, які датовані тим же 30.12.1994, що в свою чергу спростовує його ж доводи про те, що сесія 30.12.1994 Малотур`янською сільською радою не проводилась. Наведене підтверджує той факт, що Малотур`янською сільською радою допускались порушення як при оформленні матеріалів сесії сільської ради, так і при передачі в архів таких матеріалів, за що відповідачка не може та не повинна нести будь-яку відповідальність.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що в задовленні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції станом на 2002 рік) визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 126 даного Кодексу (в редакції станом на 2002 рік) було передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Норми аналогічного змісту були передбачені і Земельним кодексом України 1990 року (ст.ст. 6, 9, 17, 22, 23).

Зокрема, ст. 17 Земельного кодексу України (1990 року) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Згідно з підпунктом 34 пункту 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин.

Отже, вирішення питань щодо надання у власність земельних ділянок належить до виключної компетенції територіальної громади в особі місцевих рад.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується рішеннями № 278-11/12 та № 279-11/12 від 13.07.2012 Малотур`янською сільською радою затверджено генеральний план забудови села Мала Тур`я на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області (т. а.с. 9-10).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що з метою розроблення детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі "Біля Телевишки" та встановлення власників земельних ділянок, сільська рада звернулася до Держземагенства з запитом, в якому просила надати зареєстровані державні акти (копії) на земельні ділянки в даному урочищі.

Згідно відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області № 392/05-13 від 15.04.2013 (т. 1 а.с. 12-13) на запит Малотур`янської сільської ради щодо реєстрації державних актів останнім було повідомлено, що відповідно до електронної бази даних держаних актів у власності відповідачки ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 0,50 га, для ведення особистого підсобного господарства в с.Мала Тур`я Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 10.06.1996 за № 5-12-2/000108.

З долученої копії вказаного державного акта (т. 1 а.с. 14) вбачається, що він виданий на підставі рішення Малотур`янської сільської ради від 30.12.1994.

Однак, згідно із відповіді архівного відділу Долинської РДА Івано-Франківської області № 32/01-20/30 від 30.09.2013 у протоколах сесій Малотур`янської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року не має (т. 1 а.с. 15).

Згодом сільською радою (після відкриття доступу до публічної карти) було виявлено, що відповідачці ОСОБА_1 вищевказана земельна ділянка належала на підставі іншого державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2 , зареєстрованого вже в 2002 році.

Згідно з цим державним актом ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства площею 0,50 га (кадастровий номер НОМЕР_7 ), розташована в с. Мала Тур`я, урочище Біля телевишки ; земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення Малотур`янської сільської ради від 19 квітня 1994 року (т.1 а.с.17).

Однак, відповідно до протоколу 25 сесії Малотур`янської сільської ради ХХІ скликання від 19 квітня 1994 року питання про передачу ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки на сесії не розглядалося та рішень з цього приводу не приймалося (т.1 а.с.18-22), що також підтверджуються відповіддю на запит Малотур`янської сільської ради архівного відділу Долинської РДА Івано-Франківської області № 32/01-20/30 від 30.09.2013 (т.1 а.с. 15).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що в 1990-1994 роках він працював заступником голови Малотур`янської сільської ради та виконував обов`язки секретаря Малотур`янської сільської ради. В той час люди почали приватизовувати земельні ділянки, тому сільською радою були встановені межі села та розпочато передачу земельних ділянок його жителям, при цьому, такого великого розміру ділянка, як у державному акті ОСОБА_1 , не надавалося нікому. Для отримання земельної ділянки необхідно було звернутися до сільської ради із заявою, яка реєструвалася у відповідній книзі та передавалася землевпоряднику для вивчення. З такою заявою ОСОБА_1 в сільську раду не зверталася, така заява не реєструвалася. Після отримання заяви, землевпорядник сільської ради ОСОБА_11 виходила на місцевість, робила обміри земельної ділянки. Згодом заява розглядалася на сесії сільської ради. За результатами її розгляду виносилося рішення, на підставі якого видавався державний акт. Нерозглянутих заяв чи не занесених у протокол рішень по заявах не могло бути. На кожну земельну ділянку видавалося рішення сільської ради у двох екземплярах, один з яких залишався в сільській раді, інший - надавався людині. Великі площі земельних ділянок (50-60 га) нікому не надавались. Так як землі не вистачало, тому змушені були всім виділити земельні ділянки в рівних частках, які були незначні - до 10-12 сотих найбільше. Хто отримав земельну ділянку, сплачував за неї податок та господарював на її території. У квітні 1994 року він вів протокол сесії Малотур`янської сільської ради та вніс туди всі питання, які були предметом розгляду на ній. У протоколі його посади не відображено, оскільки він не виступав на сесії, а тільки вів протокол.

Свідок ОСОБА_12 , який є заступником начальника управління, начальник відділу по Долинському районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в судовому засіданні вказав, що до відділу Держгеокадастру зверталася Малотур`янська сільська рада щодо належності земельної ділянки. Після передачі у відділ Держземагенства з сільських рад технічної документації та державних актів, вони, з метою упорядкування інформації, створили електронну базу даних для внутрішнього користування. До неї заносили дані з переданих їм державних актів та з книг їх реєстрації. Тому, надаючи відповідь на запит сільської ради, вони вказали ту інформацію, якою володіли на той час і яка була занесена до їхньої бази внутрішнього користування якраз з відомостей, наданих їм сільською радою.

В архівному відділі у них знаходилася технічна документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі на ім`я ОСОБА_1 В цій документації наявна копія кадастрового плану, а також був оригінал державного акта за 2002 рік.

Також зазначив, що в Україні в різні часи видавалися різні державні акти, назви (державний акт на право власності на землю, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку) та кольори (з 1992 року - червоні, з 2003 року - зелені, з 2008 року - сині) яких різнилися. Під час виготовлення державних актів відділ та сільські ради керувалися наказом "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" від 04.05.1999, в якому визначено процедуру реєстрації державних актів. На підставі п. 3.3 даного Наказу в редакції, що діяла на час видачі спірних державних актів, державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою. Відповідно відділ не мав ніяких підстав для реєстрації державних актів на право приватної власності на землю (червоних) у книзі реєстрації державних акітв, оскільки такі велися органами місцевого самоврядування. У 2003 році дані книги реєстрацій та державні акти органами місцевого самоврядування передавалися центрам ДЗК для зберігання. Які державні акти їм були передані, такі і є у них на зберіганні. Малотур`янською сільською радою не передано жодної технічної документації, яка виготовлялася з 1999 року по 2003 рік, хоча видано 463 червоних державних актів. Центр ДЗК почав здійснювати реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку нового зразка (зеленого кольору), завівши для цього нову книгу. Перша реєстрація такого державного акта датована 02 червня 2003 року. Згодом книги реєстрації державних актів з інвентаризаційними номерами були передані до відділу державних ресурсів.

Тобто, примірника державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 у 1996 році, у них не було. Інформацію про нього вони надали з даних про його видачу, які їм передала Малотур`янська сільська рада, натомість як державний акт 2002 року містився у технічній документації на земельну ділянку ОСОБА_1 Двох державних актів на одну земельну ділянку не може бути видано.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що у відділі Держгеокадастру у Долинському районі міститься інформація про наявність на одну і ту ж земельну ділянку двох державних актів, виданих на ім`я ОСОБА_1 . Оригінали вказаних державних актів не були надані суду. Натомість долучена одна копія державного акта НОМЕР_1 містить відбиток печатки Малотур`янської сільської ради, а копія державного акта НОМЕР_2 містить відбиток печатки сільської ради та напис Копія з оригіналом згідно за підписом начальника управління Держкомзему у Долинському районі (т.1 а.с. 79, 80). Вказане спростовує твердження представника позивача про те, що немає підстав для вирішення питання про визнання недійсним державного акта серії НОМЕР_1 від 10.06.1996 , так як нема його оригіналу і походження його невідоме, оскільки факт існування такого державного акта з посиланням на його реквізити підтверджується вищезгаданими матеріалами справи.

Як вбачається з оспорюваного державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 08.11.2002, виданого на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с. 54), він підписаний головою Малотур`яської сільської ради ОСОБА_14, хоч сільський голова с.Мала Тур`я Кузеляк Л.Л. в судовому засіданні ствердила, що вона з 24.04.2002 працює на вказаній посаді, а тому в листопаді 2002 року попередній сільський голова ОСОБА_14 не мав повноважень підписувати будь-які документи.

З досліджених в судовому засіданні копій книг реєстрації державних актів в приватну власність с.Мала Тур`я, щодо істинності яких не було заперечень у сторін, вбачається, що в цій книзі зазначено про реєстрацію державного акта за номером № 5-12-2/000108 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0538 га в садовому товаристві Автомобіліст за ОСОБА_13 , а не за ОСОБА_1 , як це вказано в листі відділу Держземагенства в Долинському районі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області № 392/05-13 від 15.04.2013. При цьому 08.11.2002 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 434 зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 152-154, т.2 а.п. 169-172).

Отже, реєстрація державного акта серії НОМЕР_1 відсутня. Щодо реєстрації державного акта № НОМЕР_2, то така наявна. Перед нею та після неї зареєстровані інші державні акти, датовані 2002 роком. А те, що вказані державні акти реєструвалися після внесення записів у вищевказану Книгу за 2006 рік, свідчить тільки про неналежне ведення документації сільською радою та не може бути поставлено в провину фізичних осіб.

Даючи оцінку здобутим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що оскаржувані державні акти були видані з порушенням норм чинного законодавства, оскільки сесія Малотур`янської сільської ради 30.12.1994 не проводилася, а на сесії від 19.04.1994 рішення про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,50 га в урочищі Біля телевишки , не приймалося. За таких обставин суд вважає, що державні акти про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 10.06.1996 та серії НОМЕР_2 від 08.11.2002, видані на ім`я ОСОБА_1 на одну і ту ж земельну ділянку, слід визнати недійсними.

Враховуючи те, що державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 був зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів в приватну власність, дата реєстрації 08.11.2002, порядковий № 434 та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1. а.с. 79), однак суд прийшов до висновку про його недійсність, тому реєстрацію такого державного акта слід скасувати. Натомість, у своїх висновках вище суд встановив, що державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 10.06.1996, виданий на ім`я ОСОБА_1 , не реєструвався, відповідно підстав для скасування реєстрації такого державного акта нема, тому в цій частині позову Малотур`янській сільській раді слід відмовити.

Разом з тим, позивач просить поновити строк на звернення в суд з позовом про визанння недійсним та скасування реєстрації державних актів НОМЕР_1, зареєстрованого 10.06.1996 та НОМЕР_2, зареєстрованого за №434 08.11.2002 на ім`я ОСОБА_1 , як пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

За нормами ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, Малотур`янська сільська рада посилалася на те, що у Книзі реєстрації державних актів в приватну власність с. Мала Тур`я сільською радою 08.11.2002 зроблений запис про реєстрацію державного акта № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , тому саме з цієї дати позивачу було відомо про існування державного акта, хоча з позовом звертається тільки через 12 років.

Однак суд критично ставиться до вище зазначених посилань представника позивача щодо причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, виходячи з таких підстав.

Як вказала в судовому засіданні представник сільської ради та представник відділу Держгеокадастру, Книга реєстрації державних актів у приватну власність с. Мала Тур`я велася сільською радою до кінця 2002 року, після чого вона була передана на зберігання у відділ Держкомзему у Долинському районі. В судовому засіданні встановлено, що з дотриманням порядку хронології до зазначеної Книги вносяться записи про державні акти, один з яких під № 423, який датований 12 листопада 2006 року. Проте, після внесення запису у 2006 році знову ж таки без порушення хронології порядкових номерів, із зазначенням дати 08 листопада 2002 року у книгу реєстрацій вноситься запис № 434 про державний акт № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 . Тому, враховуючи те, що запис про реєстрацію державного акта на ім`я відповідачки вчинений після запису 2006 року, тобто коли книги реєстрації державних актів, які велися сільськими радами, вже повинні були бути передані на зберігання у відділ земельних ресурсів Держкомзему України, тому достовірно встановити, коли та ким внесені ці записи не представляється можливим.

Однак, зважаючи на засвідчення посадовою особою сільської ради зазначених актів, слід вважати, що сільська рада в особі її представників знала або повинна була знати про порушене право, кили видавала оскаржувані нею державні акти. Враховуючи, що на державному акті, зареєстрованому в 2002 році, наявний номер, який відповідає номеру, що міститься в Книзі реєстрації державних актів, то слід вважати, що такий номер присвоювався сільською радою в цьому ж році, а, отже, з 2002 року позивач повинен би знати про існування виданих ним державних актів. Однак з відповідним позовом до суду звернулася тільки 09.07.2015.

Твердження представника позивача, що оскаржувані державні акти видані без відома Малотур`янської сільської ради не відповідає дійсності, так як з доданої сільською радою до позовної заяви копії державного акта вбачається, що він виданий саме Малотур`янськською сільською радою та підписаний головою сільської ради, в якому і вказана дата реєстрації Акта , відомості про реєстрацію цього акта 08 листопада 2002 року містяться і в Книзі реєстрації державних актів Малотур`янської сільської ради.

За таких підстав, суд вважає, що сільській раді при поставлені печатки на державному акті про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 в 2002 році уже було достеменно відомо про порушення її прав, однак останньою не було вжито жодних дій з даного приводу. Зважаючи на викладене, з урахуванням вищеописаної позиції ВСУ та Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що причини пропуску позивачем строку на звернення до суду з позовом не є поважними, а тому позов задоволенню не підлягає через сплив строків позовної давності.

Відповідно до ст.12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76).

Статтями 77,78,79,80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів)

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі при доведеності позову, наявності заяви про застосування строку позовної давності, зробленою стороною у справі до ухвалення судом рішення та встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у позові має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Сторона позивача не представила жодного доказу, щодо наявності поважних причин для поновлення процесуального строку. Посилання сторони на розроблення технічної документації та нового генерального плану села тільки у 2012 році, отримання відповідей з різних установ, такими причинами вважатися не можуть, оскільки об`єктивно не пояснюють неможливість органу місцевого самоврядування належно виконуючи покладені функції здійснювати контроль. Той факт, що спірна земельна ділянка за твердженням сільської ради знаходилася за межами с.Мала Тур`я, не спростовує погодження технічної документації сільською радою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що хоч позивач і довів суду, що його право користування спірною земельною ділянкою і порушене відповідачем, проте позов задоволенню не підлягає через сплив строків позовної давності.

Згідно ст.141 ЦПК Україниу разі відмови у позові судові витрати, понесені позивачем по справі, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, п. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 17, 22, 23 Земельного кодексу України в редакції Закону № 1296-ХІІ від 13.03.1992 року, ст.ст. 12, 116, 125, 126, 152, 158 Земельного кодексу України, ст. 203, 215, 328 Цивільного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі в редакції від 04.03.2002 р., затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р. № 42, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Малотур`янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів про право власності на земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: Малотур`янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області, вул. Тур`янська, 40, с. Мала Тур`я Долинського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20550168.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Повний зміст рішення суду буде складено до 4 липня 2019 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повний зміст рішення складено 4 липня 2019 року.