Ухвала

від 01.07.2019 по справі 522/7050/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/894/19

Номер справи місцевого суду: 522/7050/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року про часткове задоволення скарг захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 , захисників підозрюваного ОСОБА_12 адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на дії слідчого у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року щодо повідомлення про підозру, -

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчогосудді Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року частково задоволені скарги захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 , захисників підозрюваного ОСОБА_12 адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на дії слідчого у кримінальному провадженні № 42018160000001152 від 10.12.2018 року та:

- скасовано повідомлення про нову підозру від 10.12.2018 року стосовно ОСОБА_11 , у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.27, ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191КК України;

- скасовано повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.02.2019 року стосовно ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.27, ч.2 ст.358, ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191КК України;

- скасовано повідомлення про нову підозру від 10.12.2018 року стосовно ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191КК України;

- скасовано повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 11.02.2019 року стосовно ОСОБА_12 у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191КК України.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на те, що досудове розслідування у кримінальних провадженнях №42014160000000101 та №420181600000001152, збирання доказів, складання та погодження повідомлення про підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 31.05.2017 року, складання та погодження про нову підозру ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 10.12.2018 року, а також складання та погодження про зміну раніше повідомленої підозри від 11.02.2019 року стосовно останніх здійснене неналежним органом досудового розслідування, у порушення вимог ст. 216 КПК України. Крім того, слідчий суддя дав аналіз доказам, які були в розпорядженні органу досудового розслідування та слугували підставами для повідомлення про підозру, та зазначив, що вказані докази не були достатніми для повідомлення про підозру.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , посилаючись на необґрунтованість та незаконність ухвали слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарг захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про скасування повідомлень про нову підозру та повідомлень про зміну раніше повідомлених підозр ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Апеляційна скарга прокурор мотивована тим, що:

- слідчим суддею, у порушення вимог п.10 ч. 1 ст.303 КПК України, безпідставно було прийнято до розгляду скарги захисників на повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні №420181600000001152, з огляду на те, що слідчий суддя не мав повноважень відкривати провадження за скаргами сторони захисту та ухвалювати оскаржуване рішення, оскільки матеріали зазначеного кримінального провадження були виділені з матеріалів кримінального провадження №42014160000000101, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі Закон України від 03.10.2017 року №2147-VIII), а тому у відповідності до вимог ч.3 ст.217 КПК України, згідно яких в разі виділення матеріалів кримінального провадження днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали;

- розгляд скарг захисників слідчим суддею було проведено без виклику представників потерпілого;

- слідчий суддя поклав в основу рішення недопустимий доказ висновок експертизи з питань права, наданий стороною захисту, оскільки цей доказ було отримано з недотриманням вимог КПК України;

- висновок слідчого судді про порушення вимог ст.216 КПК України, зокрема, про проведення досудового розслідування неналежним органом досудового розслідування, є безпідставним та таким, що суперечить матеріалам кримінального провадження та положенням КПК України.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарг захисників; захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

У відповідності до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Статтею 8 КПК України регламентовано, що кримінальне провадженняздійснюється здодержанням принципуверховенства права,відповідно доякого людина,її правата свободивизнаються найвищимицінностями тавизначають змісті спрямованістьдіяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Положеннями,закріпленими уч.ч.1,3ст.21КПК України,передбачено,що кожномугарантується правона справедливийрозгляд тавирішення справив розумністроки незалежнимі неупередженимсудом,створеним напідставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків принесення (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.

Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадій досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.

При цьому, стаття 303 КПК України наводить перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України, під час досудового розслідування, до слідчого судді може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Між тим, зміни до ч.1 ст.303 КПК України, якими передбачена можливість оскарження до слідчого судді повідомлення про підозру, були внесені підпунктом 23 пункту 7 §1 Закон України від 03.10.2017 року №2147-VIII.

Водночас,відповідно до п.4 §2 «Прикінцевих положень» розділу 4 зазначеного Закону, Підпункти 11-27,45пункту 7 §1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Згідно загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

Водночас Конституція України у ст. 58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК України (в ред. 2012 року), яка регулює дію норм кримінального процесуального закону в часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

Таким чином, слід констатувати, що Законом України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, частина перша ст. 303 КПК України (в ред. 2012 року), була доповнена пунктом 10, який, за загальним правилом, підлягає застосуванню з дати набрання чинності цим Законом в частині таких змін, а з огляду на приписи п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону України №2147-VІІІ, положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України вводиться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

За таких обставин, цілком очевидним є той факт, що з підстав, зазначених у п.10 ч.1 ст.303 КПК України, слідчий суддя уповноважений розглянути скаргу на повідомлення слідчого, прокурора про підозру у справах (кримінальних провадженнях), по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР лише після введення в дію вищезгаданих змін, а саме з 16 березня 2018 року.

Згідно з ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Разом з цим, у відповідності до ч.7 ст.217 КПК України, в разі виділення матеріалів кримінального провадження днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали.

З матеріалів кримінального провадження в рамках якого стороною захисту оскаржені повідомлення про нову підозру і зміни раніше повідомленої підозри вбачається, що 12.03.2014 року до ЄРДР за №42014160000000101 внесені відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366, ч.2 ст.367, ч.5 ст.191, ч.2 ст. 15 та ч.5 ст.191 КК України, в рамках якого 31.05.2017 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 та ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 та ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.15 та ч.5 ст.191 КК України, щодо певних фактів протиправної діяльності групи осіб до складу якої входили підозрювані.

Таким чином, днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000101 є день внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а саме 12.03.2014 року.

В подальшому, постановами прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 від 10.12.2018 року, з кримінального провадження №42014160000000101 в окреме провадження були виділені матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлених осіб за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 та ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 та ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.15 та ч.5 ст.191 КК України, за тими ж фактами протиправної діяльності, які були предметом досудового розслідування в рамках цього провадження, про що 10.12.2018 року до ЄРДР були внесені відомості за №42018160000001152.

Той факт, що кримінальне провадження №42018160000001152 відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стосується тих самих обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000101, в якому останнім було повідомлено про підозру, беззаперечно підтверджується постановою прокурора про виділення матеріалів кримінального провадження, а також фактом того, що в кримінальному провадженні №42018160000001152, яке виділено в окреме провадження із зазначеного провадження, орган досудового розслідування повідомив про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри, що є цілком логічним та закономірним, оскільки здійснити вказані процесуальні дії неможливо за відсутності існування первинної підозри, щодо якої було повідомлено у кримінальному провадженні №42014160000000101.

За таких обставин, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисників про те, що кримінальне провадження №42018160000001152 є самостійним провадженням та до нього не можуть застосовуватися положення ч.3 ст.217 КПК України.

Таким чином, з урахуванням обставин кримінального провадження та з огляду на положення ч.7 ст.217 КПК України, апеляційний суд вважає, що днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018160000001152, є 12.03.2014 року, тобто день, коли було розпочато розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000101, з якого виділено окремі матеріали, які були зареєстровані в ЄРДР за №42018160000001152.

За таких обставин, з огляду на положення п.4 §2«Прикінцевих положень»розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження №42018160000001152 не може бути оскаржене до слідчого судді, оскільки датою початку досудового розслідування, як зазначено вище, є 12.03.2014 року, тобто відомості про кримінальне правопорушення вважаються внесеними до ЄРДР до набрання чинності вищевказаним Законом.

З огляду на те, що у кримінальному провадженні №42018160000001152 відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яке виділено з кримінального провадження №42014160000000101, що було зареєстроване до 15.03.2018 року, відомості про кримінальні правопорушення, за якими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вперше було повідомлено про підозру, були внесені до ЄРДР до 15.03.2018 року, то положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України щодо оскарження повідомлення про підозру, та більш того оскарження нової підозри та зміни раніше повідомленої підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в даному випадку застосовуватися не можуть, оскільки є процесуальними нормами, які не мають зворотної дії в часі, що регламентовано ст.5 КПК України.

Апеляційний суд наголошує, що кримінальним процесуальним законом України не встановлені заборона або обмеження в реалізації права на оскарження до слідчого судді рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування, а визначена особлива процедура оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності, яка в даному випадку не була дотримана захисниками та слідчим суддею на стадії вирішення питання про прийняття скарг до розгляду, безпосереднього розгляду та ухвалення рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя не врахував відсутність у сторони захисту права на оскарження повідомлення про підозру (оскарження нової підозри та зміни раніше повідомленої підозри) в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України, та у порушення вимог ч.4 ст.304 КПК України, не відмовив у відкритті провадження за скаргами на повідомлення про підозру.

Апеляційний суд також вважає, що таке рішення слідчого судді не відповідає вимогам ч.2 ст.307 КПК України, оскільки за результатами розгляду скарги він мав право на прийняти рішення про скасування повідомлення про підозру, або про відмову в його скасуванні, але тільки у разі наявності у слідчого судді повноважень на розгляд скарги. Однак, слідчий суддя у даному випадку, з урахуванням положень п. 4 Параграфу 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, не був наділений такими повноваженнями, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Одночасно, апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисників про те, що положення ч.3 ст.217 КПК України, щодо відрахування дня початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018160000001152, не можуть бути застосовані в даному провадженні з посиланням на те, що Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII набув чинності 15.12.2017 року, тобто після внесення в ЄРДР кримінального провадження №42018160000001152 від 10.12.2018 року, оскільки згідно з п. 4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 цього Закону, положення п.10 ч.1 ст.303 КПК України були введені в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін відповідно до п. 7 § 1 розділу 4 вказаного Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

Оскільки кримінальне провадження №42018160000001152 внесене в ЄРДР - 10.12.2018 року, норми закріплені в п.4 § 2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону № 2147-VІІІ, щодо положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України, у відповідності до вимог ст.5 КПК України, є процесуальними нормами прямої дії.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи те, що положення чинного Кримінального процесуального Кодексу України не визначають повноваження апеляційного суду у разі скасування ухвали слідчого судді, якою прийняте рішення у справі, провадження за якою не підлягало відкриттю, апеляційний суд застосовує дію ст.ст. 7, 9 КПК України.

Так, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права та законність.

З огляду на наведене, в тому числі й невиконання слідчим суддею районного суду вимог п.1 ч.2 ст.304 КПК України, яке полягало у безпідставному прийнятті до розгляду скарг сторони захисту та враховуючи, що положення чинного Кримінального процесуального Кодексу України не регулюють порядок дій апеляційного суду у разі скасування ухвали слідчого судді районного суду, якою прийняте рішення за результатами розгляду скарги, яка не підлягала розгляду, апеляційний суд, керуючись положеннямист.ст.2,7,ч.6ст.9КПК України, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу слідчого судді та закрити провадження по справі щодо розгляду скарг сторони захисту.

Оскільки апеляційним судом приймається рішення про закриття провадження за скаргами на підставі ч.6 ст.9 КПК України, положення п.17 ч.1 ст.7, ст.24 КПК України та ст.55 Конституції України, з метою реалізації сторонами кримінального провадження права доступу до правосуддя, з огляду на неврегульованість кримінальним процесуальним законодавством України питання щодо повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення слідчого судді за обставин, які мають місце в даному провадженні, апеляційний суд вважає, що ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку у визначені законом строки.

При цьому, вважаючи на те, що ухвала суду про закриття провадження за скаргами сторони захисту може бути оскаржена в касаційному порядку, апеляційний суд виходить з того, що можливість такого оскарження знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) щодо умов прийнятності апеляційної скарги, та на думку суду, з урахуванням конкретних обставин даного провадження, може бути аналогічним праву на оскарження до суду касаційної інстанції.

Так, «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справах: «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

В своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справах: «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

В рішеннях у справах «Ейрі проти Ірландії» та «Аїт-Мугуб проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд.

Таким чином, зазначені рішення ЄСПЛ, а також положення п.17 ч.1 ст.7, ч.6 ст.9, ст.24 КПК України та ст.55 Конституції України, дають підстави вважати, що ухвала апеляційного суду може бути перевірена судом касаційної інстанції.

Крім того, враховуючи той факт, що чинним кримінальним процесуальним законодавством України не врегульоване питання щодо можливості та порядку звернення до слідчого судді зі скаргою на повідомлення слідчого/прокурора про підозру в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, але яке в порядку ст.217 КПК України виділено з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, можливості прийняття та порядку розгляду такої скарги слідчим суддею, а також щодо повноважень суду апеляційної інстанції щодо меж перевірки ухвали слідчого судді та прийняття рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд, виходячи із положень п.7 ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вважає за необхідне звернутись до Верховного Суду за роз`ясненнями щодо застосування норм кримінального процесуального законодавства у випадках, які є аналогічними обставинам даної справи.

На переконання апеляційного суду, вказане звернення буде слугувати усуненню розгалуженості нормативної бази із зазначеного питання, в тому числі і шляхом можливого ініціювання Верховним Судом звернення із законодавчою ініціативою щодо необхідності внесення змін до Кримінального процесуального Кодексу України в цій частині та удосконалення дійсного посилення судового контролю за дотриманням прав, свобод та законних інтересів громадян та держави.

Керуючись положеннями ч.6 ст.9, ст.ст. 303-309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргупрокурора прокуратуриОдеської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року, якою частково задоволені скарги захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 , захисників підозрюваного ОСОБА_12 адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на дії слідчого у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року щодо повідомлення про нову підозру та про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою провадження за скаргами захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 , захисників підозрюваного ОСОБА_12 адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на дії слідчого у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року щодо повідомлення про нову підозру та про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 закрити.

Скарги захисника підозрюваного ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_8 , захисників підозрюваного ОСОБА_12 адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на дії слідчого у кримінальному провадженні №42018160000001152 від 10.12.2018 року щодо повідомлення про нову підозру та про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повернути особам, які їх подали, разом із додатками.

Звернутися до Верховного Суду за роз`ясненнями в порядку п.7 ч.2 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо можливості та порядку звернення до слідчого судді районного суду зі скаргою на повідомлення слідчого/прокурора про підозру в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після 15 березня 2018 року, але яке в порядку ст.217 КПК України виділено з матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, а також можливості прийняття та порядку розгляду такої скарги слідчим суддею районного суду, а також повноважень суду апеляційної інстанції щодо меж перевірки ухвали слідчого судді та прийняття рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4