Рішення

від 24.06.2019 по справі 200/5150/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 р. Справа№200/5150/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

за участю секретаря Білоусової К.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадженняв порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас" з позовними вимогами до Донецької митниці Державної фіскальної служби України про:

- визнання протиправним та скасування рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби України № UA700020/2019/000002/1 від 06 лютого 2019 року про коригування митної вартості товарів;

- зобов`язання Донецької митниці Державної фіскальної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом у поданій митній декларації №UA700020/2019/000260, та за результатами протоколу обробки електронної МД, відповідач, в особі митного посту Бахмут Донецької митниці ДФС, 28.01.2019 року оформив та надіслав повіреному позивача ТОВ Фронтьер , електронне повідомлення, в якому було зазначено про те, що надані до органу доходів і зборів документи, містять розбіжності, а саме у декларації країни відправлення та інвойсі відрізняється ціна товару, та у графі 44 МД відсутні реквізити документів із третіми особами. З приводу цього митним органом були затребувані додаткові документи, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Не погоджуючись з такими вимогами митниці, позивачем відповідачеві був направлений лист №173 від 01.02.2019 року, із запереченнями відносно необґрунтованого та безпідставного витребування додаткових документів з посиланням на ст. 53 МК України.

Однак, незважаючи на заперечення позивача, за результатами розгляду МД №UA700020/2019/000260 та доданих до неї документів, відповідач відмовив у митному оформленні задекларованого товару за заявленою позивачем митною вартістю та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.02.2019 року № UA700020/2019/00009, зазначивши причинами такої відмови ненадання декларантом у повному обсязі, в рамках положень ч. 6 ст. 54 МК України, документів для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 06.02.2019 року №UA700020/2019/000002/1. Митним органом зауважено, що митну вартість може бути визнано за умови надання, згідно із частинами2 та 3 статті 53 МК України, вище перелічених документів, а також спростування розбіжностей та невідповідностей, зазначених в електронному повідомленні від 28.01.2019 року до митної декларації від 28.01.2019 року №UA 700020/2019/000260, та в рішенні про коригування митної вартості товару від 06.02.2019 року № UA700020/2019/000002/1.

Декларанту окремо роз`яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення необхідно подати нову МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості товару від 06.02.2019 № UA700020/2019/000002/1.

В своєму рішенні про коригування митної вартості товару №UA700020/2019/000002/1 від 06.02.2019 року, відповідач визначив митну вартість товару за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 59 МК України, тим самим збільшивши митну вартість до 6 050,00 доларів США проти 4 945,00 доларів США за контрактом. Тим самим, основа для нарахування митних платежів протиправно збільшена з 2'418'691,07 грн. до 3'029'302,34 грн., а загальна сума митних платежів, збільшена на 150'252,32 грн., з яких 35'130,94 грн. безпосередньо впливають на собівартість готової продукції, випуск якої здійснює позивач. При цьому а ні в картці відмови від 06.02.2019 року № UA700020/2019/00009, ані в рішенні про коригування митної вартості товару від 06.02.2019 року №UA700020/2019/000002/1, відповідачем не вказано причин, які не дозволили митному органу застосувати митну вартість за ціною договору (контракту), наведених в ч. 2 ст. 58 МК України.

20.02.2019 року, для можливості випуску товару у вільний обіг, реалізуючи припис відповідача в картці відмови, позивачем відповідно до положень ст. 55 МК України, було надано митному органу нову МД№UA700020/2019/000565, за якою митні платежі, були справлені виходячи з митної вартості товару, визначеної за ціною контракту, та зарезервовано різницю митних платежів, відповідно до рішення про коригування митної вартості UA700020/2019/000002/1 від 06.02.2019 року. Таким чином, за цією МД залишаються заблокованими на депозиті митниці грошові кошти позивача на загальну суму - 150'252,32 грн.

Після оприбуткування товару та оформлення витребуваних відповідачем документів, позивач супровідним листом №337 від 01.03.2019 року на ім`я начальника Донецької митниці надав: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару - Дебетове повідомлення про платіж / вихідний переказ іноземної валюти від 25.02.2019 р. №31; виписку з бухгалтерської документації - Витяг з оборотно-сальдової відомості (в іноземній валюті) від 20.02.2019 року №5100084629; висновок спеціалізованої експертної організації ДП Укрпромзовнішекспертиза від 13.02.2019 року № 335,; виписку з бухгалтерської документації - Витяг з оборотно-сальдової відомості (в гривні) від 20.02.2019 року № 5100084629; виписку з бухгалтерської документації - Прибутковий ордер від 20.02.2019 року №5002047427.

01.03.2019 року позивач своїм листом за №337 звернувся до відповідача з поясненнями з приводу безпідставності та незаконності винесеного раніше ним рішення про коригування митної вартості товару №UA700020/2019/000002/1 від 06.02.2019 року, та просив скасувати вказане рішення і здійснити митне оформлення відповідно до заявленої митної вартості товару.

В своєму листі від 06.03.2019 року за №1731/10/05-70-61, відповідач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 року №UA700020/2019/000002/1 Донецькою митницею ДФС винесено законно, з тих підстав, що декларант не надав додаткових документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не спростував наявності розбіжностей і недоліків в наданих до митного оформлення документах.

Позивач вважає, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки останнім, не зазначено конкретних обставин які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки складових задекларованої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також не обґрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей. Подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам ч. 2 ст. 58 МК України і не створювали підстав для виникнення у відповідача обґрунтованих сумнівів стосовно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Крім того зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Посилаючись на наведені обставини, позивач вважає, що рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби України № UA700020/2019/000002/1 від 06 лютого 2019 року про коригування митної вартості товарів є протиправним, у зв`язку із чим має бути скасованим, а відповідача слід зобов`язати здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 30 травня 2019 року, позивач зазначив, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. Такою імперативною умовою законодавець визначив наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Таким чином, сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Таких обставин та відомостей, які надавали б право відповідачу запитувати додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, в повідомленні, надісланому повіреному, не зазначено. Стосовно такої підстави для витребування додаткових документів, як поставка товару за непрямим контрактом позивач зазначив, що надане відповідачем визначення непрямого контракту не може впливати на визначення методу, за яким декларується митна вартість товару, оскільки таких застережень чи виключень щодо прямого чи непрямого контракту, яке б впливало на митну вартість товару, чинне законодавство не містить. Також зазначено, що в силу приписів ч. 3 ст. 53 МКУ, законодавцем дане право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у ч. 2 цієї статті, де декларація країни відправлення не значиться, і, відповідно, не належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Витребування додаткових документів з посиланням на відсутність в гр. 44 МД документів із третіми особами - незаконне через відсутність в МКУ таких підстав. Стосовно зауваження відповідача щодо відсутності калькуляції собівартості товару, зазначено, що відповідно до Наказу Мінекономіки №201 від 06.09.2001 року Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) , обов`язкової норми про зазначення в контракті калькуляції собівартості товару не міститься, у зв`язку із чим таке зауваження відповідача є необґрунтованим та безпідставним. Крім того зазначено про неприпустимість посилань відповідача на попередні митні оформлення, як на єдине джерело інформації про вартість товару. Зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості. Щодо посилань відповідача на втручання до дискреційних повноважень митного органу в разі ухвалення судом рішення про зобов`язання його здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України, позивач зазначив, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень слід вважати ухвалення судом рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень, а не про зобов`язання останнього вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 13 травня 2019 року.

13 травня 2019 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено до 03 червня 2019 року.

Ухвалою суду від 03 червня 2019 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 червня 2019 року.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08 травня 2019 року, відповідач зазначив, що позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості. Вказав, що контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснюється органом доходів і зборів відповідно до статті 54 МК України, якою передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою.Право органів доходів і зборів упевнюватися в достовірності, точності будь-якого документа, поданого до митного оформлення, передбачено також і статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1994 року, відповідно до якої, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Спірні правовідносини стосуються митного оформлення товару - Силікони в первинних формах MethylhydrogenSilicone FLD. Метил Гідроген. Силіконова рідина МН25 (товар), за кодом 3910000010 згідно УКТЗЕД, які були ввезені у ГВС контейнерах по 1000 кг в загальній кількості - 18000 кг на умовах DAP-Соледар(ІНКОТЕРМС-2010), на умовах зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу №К5/313/18 від 26.12.2018 року, укладеного між ТОВ КнауфГіпс Донбас (Україна) та ООО "БС Логистик" (Російська Федерація).

Декларування товару від імені позивача здійснював агент з митного оформлення (декларант) ТОВ Фронтьер на підставі договору про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів № 001 від 27.01.2017 року,

28.01.2019 року декларантом була подана для митного контролю та митного оформлення митна декларація, прийнята митницею до митного оформлення за реєстраційними номером UA700020/2019/000260.

Зауважено, що відповідно до пунктів 5, 6 частини 8 статті 257 МКУ, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі - відомості про товари: найменування; звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); код товару згідно з УКТ ЗЕД; найменування країни походження товарів (за наявності); опис упаковки (кількість, вид); кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; відомості про уповноважені банки декларанта; статистична вартість товарів; відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплат. Відповідно до частини 8 статті 264 МКУ, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частина 2 Розділу 2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа від 30.05.2012 № 651, визначає порядок заповнення митних декларацій при поміщенні товарів у митні режими імпорту, реімпорту, переробки на митній території України, тимчасового ввезення, знищення або руйнування, відмови на користь держави та поміщення іноземних товарів у митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі. Зокрема, в графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи.

В графі 42 митної декларації від 28.01.2019 року UA700020/2019/000260 митним декларантом зазначено вартість товару, яка склала 89010.00 доларів США (4945,00 дол. США за тону). У графі 43 МД зазначено цифровий код (1) методу визначення митної вартості - ціна угоди (вартість операції) .

Під час виконання митних формальностей в рамках реалізації положень статей 52, 53, 54,55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання поданих для підтвердження митної вартості документів, у тому числі із застосуванням СУР, у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості, що зумовили необхідність витребування додаткових документів. Підставою для витребування додаткових документів від позивача послугували такі обставини, зокрема, як встановлення факту здійснення поставки оцінюваного товару за непрямим контрактом, оскільки в даній зовнішньоекономічній угоді поряд із продавцем та покупцем за контрактом, задіяно третю особу - виробника та безпосереднього відправника товару. Тобто, митна вартість товару за даним непрямим контрактом, виходячи із сутності системи аналізу ризиків, є об`єктом підвищеної уваги, оскільки український імпортер, яким є позивач, купує товар не у безпосереднього виробника, а через посередницьку компанію, однак у графі 44 МД відсутні реквізити документів із третіми особами, пов`язані із поставкою оцінюваного товару.

Також зазначено, що підставою для витребування у позивача додаткових документів стали розбіжності у документах, які підтверджують ціну товару, та неподання декларантом документів для спростування таких розбіжностей. Так, під час перевірки відомостей щодо митної вартості оцінюваного товару встановлено розбіжності у відомостях, що безпосередньо стосуються митної вартості товару, а саме у декларації країни відправлення зазначена ціна товару 4,57 дол. США за 1 кг. який поставляється згідно умови поставки CIF (порт призначення в Україні) згідно ІНКОТЕРМС 2010. Дані умови поставки передбачають включення до ціни продажу вартість товару, фрахт чи транспортні витрати, а також вартість страхування при перевезенні.

За даними зовнішньоекономічного контракту, ціна товару складає 4, 945 дол. США за 1 кг., та умови поставки визначені як DAP (Соледар) згідно із ІНКОТЕРМС 2010. За даними умовами поставки контрактна (інвойсова) ціна за товар включає в себе вартість самого товару, експортного митного оформлення з оплатою експортних мит чи інших зборів і вартості доставки (фрахту) до вказаного пункту призначення.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних, мало місце змішане перевезення морським (з Китаю до порту Одеси) та автомобільним (з порту Одеси до м. Соледар) видами транспорту. При цьому, організація перевезення з Китаю до України згідно з даними Коносаменту здійснена не продавцем - ТОВ БС Логистик , а виробником товару -компанією JIANGXI BLUESTAR XINGHUO SILICONES CO., LTD (XINGHUO INDUSTRIAL PARK,YONGXIU JIANGXI. P.R.CHINA). У той же час згідно із пунктом 2.7 зовнішньоекономічного контракту доставка товару зі складу продавця до пункту призначення здійснюється за рахунок продавця. Однак є незрозумілим про який склад продавця йде мова, якщо відвантаження та доставка товару на адресу позивача здійснювалась безпосередньо з Китаю (складу виробника товару).

Також у пункті 4.5 вказаного контракту зазначено, що ціна включає в себе собівартість упаковки, маркування, доставки, документації та всі інші витрати з відвантаження. При цьому, контракт не містить калькуляції собівартості товару, включаючи витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи тощо, що унеможливлює здійснити перевірку механізму формування витрат, які включені в ціну на товар.

Зазначено також, що однією з підстав для витребування у позивача додаткових документів стала наявність у органу доходів і зборів інформації про факти митного оформлення ідентичного товару за митною вартістю, більшою, аніж та, що була заявлена позивачем. Так, заявлений позивачем рівень митної вартості спірного товару (країна походження - Китай), на умовах поставки DAP Соледар становив - 4,945 дол. США/кг. Разом з тим, згідно із ціновою інформацією, що наявна у митниці, виявлено, що протягом часу, максимально наближеного до часу здійснення зовнішньоекономічної операції за спірною поставкою (а саме у серпні-вересні 2018 року), за МД № 700020/2018/001327 від 17.08.2018 та МД №700020/2018/001620 від 11.09.2018 року, оформленою Донецькою митницею ДФС було імпортовано ідентичний товар, який був поставлений на однакових комерційних умовах поставки (DAP Соледар) за зовнішньоекономічним контрактом №К5/150/18 між тими самими відправниками та отримувачем, та у тій самій кількості (18000 кг), однак за вищою митною вартістю, яка становила 6,05 дол. США /кг. Наведені вище обставини поставили під сумнів можливість визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом (ціною угоди). У зв`язку із цим, з метою перевірки числових значень складових митної вартості та спростування сумнівів щодо виявлених розбіжностей у поданих для цілей визначення митної вартості документах у митниці виникла необхідність дослідити додаткові документи.

В рамках частин 7,8 статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митницею додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи орган доходів і зборів випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач скористався наданим йому правом, та зазначений товар 20.02.2019 року, відповідно до статті 55 Митного кодексу України, випущено у вільний обіг за митною декларацією №700020/2019/000565 під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій згідно з розділом X Митного кодексу України.

Відповідно до приписів частини 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

За результатами опрацювання поданих позивачем документів було встановлено, що надано не всі документи з переліку запитуваних, а ті додаткові документи, що надані, не спростовують сумніви митниці щодо достовірності задекларованих даних.

Зокрема, у зв`язку із тим, що зовнішньоекономічний договір від 26.12.2018 року №К5/313/18 є непрямим , тобто укладений з ООО БС Логистик (Російська Федерація), а не безпосередньо з фірмою-виробником товару фірмою JiangxiBluestarXinghuoSiliconeCo.,Ltd (Китай), органом доходів і зборів було запропоновано декларанту надати документи, що підтверджують відносини із третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, а саме:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо так: платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Перелічені документи декларантом не було надано.

У листі ДП Укрпромзовнішекспертиза від 13.02.2019 року №335 в якості джерел інформації зазначені Інтернет-ресурси: ali-baba.com, made-in-china.com. Експертом акцентується увага, що рівень цін може змінюватись від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру премії, кон`юнктурної ситуації на ринку, тощо.

Разом з тим, дані про характеристики, умови продажу та постачання аналогів, що використовувались для здійснення порівняльного аналізу, відсутні, що не дає можливість ідентифікувати їх з товаром, митна вартість якого визначається.

Окрім цього, декларантом не надано такі запитувані документи, як: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Таким чином, за результатами розгляду додаткових документів, наданих для підтвердження митної вартості товару, відповідно до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, Донецькою митницею ДФС прийнято рішення про відсутність законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом. Зазначено, що після проведення процедури консультації та вибору методу визначення митної вартості, митна вартість була визначена за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) згідно із ст. 59 МК України, з урахуванням наявної інформації про митну вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до Джерел інформації, наявних у митниці.

Також відповідачем зазначено про те, що вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) не може бути задоволена судом, оскільки в такому випадку це буде втручанням до дискреційних повноважень митного органу. Вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є заявлення однієї вимоги - про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, адже встановлення судом протиправності та скасування рішення про коригування митної вартості товарів фактично є констатацією правильності митної вартості, визначеної декларантом, внаслідок чого у органу доходів і зборів виникає обов`язок здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною декларантом.

Посилаючись на те, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості, необхідністю у зв`язку із цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною нижчою, аніж та, що вже наявна в органу доходів і зборів щодо ідентичного товару, а також на законодавчо закріплене право органу доходів і зборів упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача Барбуліна Ю.М., яка діє на підставі довіреності №498 від 28 грудня 2018 року, у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву в якій розгляд справи просила проводити в порядку письмово провадження.

Представник відповідача Донецької митниці ДФС України, у судове засідання не прибув, 03 червня 2019 року подав до суду клопотання про проведення розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України, за якими, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про можливість провести розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Кнауф Гіпс Донбас , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю БС Логистик (Російська Федерація), як продавцем, укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №К5/313/18 від 26.12.2018 року на поставку товару гідрофобізуючої рідини Methyl Hydrogen Silicone FLD , відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту. Загальна вартість контракту 89'010,00 доларів США, включаючи вартість упаковки, маркування, доставки, документації та всі інші затрати по відвантаженню. Ціна за товар визначається в Специфікації. Відповідно до Специфікації №1 від 26.12.2018р. ціна за 1 т товару складає 4'945,00 доларів США. Всього по вказаній специфікації поставлено товару 18 т на суму 89'010,00 доларів США. Оплата по контракту здійснюється протягом 20 календарних днів від дати надходження товару на склад Покупця (Позивача) дата відмітки Покупцем в товаросупровідних документах. Умови поставки - DAP - Соледар (Інкотермс - 2010). При відвантаженні товару Покупцю (Позивачу) надаються наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) 1 оригінал + 2 копії; міжнародну товаросупровідну накладну - 5 оригіналів, 2 копії; пакувальний лист - 1 оригінал; сертифікат походження; експортна митна декларація - 1 копія; сертифікат якості/специфікація якості; лист безпеки виробника - 1 оригінал. Контракт укладено на строк до 30.11.2019 року, а в частині розрахунків за отриманий товар, а також розрахунків по задоволенню прийнятих претензій/рекламацій - до дати закінчення виконання розрахунків за отриманий товар, до дати відшкодування/компенсації прийнятих претензій/рекламацій. (а.с. 76-80,81).

На підставі вищевказаного контракту та специфікації, продавцем 26.01.2019 року ввезено на митну територію України товар у кількості 18000 кг, про що у рахунку-фактурі (інвойс) ВSXH2018-L369 від 13.12.2018 року було здійснено відповідну відмітку. Відправником товару є його виробник - китайське підприємство JIANGXIBLUESTARXINGHUOSILICONESCO., LTD (а.с. 87).

З метою митного оформлення товару, придбаного за контрактом та специфікацією №1 від 26.12.2018 року, до нього, уповноваженою позивачем особою (згідно із договором доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів №001 від 27.01.2017 року, укладеним позивачем з повіреним - митним брокером ТОВ Фронтьер , далі -повірений, та додаткових угод до нього (а.с. 93-96,97,99,100-101,102-103), 28.01.2019 року було подано до Донецької митниці ДФС електронну митну декларацію (МД) №UA700020/2019/000260разом з супровідними документами, а саме:

-пакувальний лист (Packing list);

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ВSXH2018-L369 від 13.12.2018р.;

-коносамент (Bill of lading) №ZIMUJJG9302641;

-автотранспортна накладна (Road consignment note) №329022;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №К5/313/18 від 26.12.2018 року;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1 від 26.12.2018р.;

-договір про надання послуг митного брокера №001 від 27.01.17р.

-копія митної декларації країни відправлення №400220180000017863. Відповідно до зазначеної електронної декларації, митна вартість ввезеного товару, у кількості 18 000кг, була визначена у - 89'010,00 доларів США, або 4'945,00 доларів США за 1 т., тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)основним (першим) методом (п.1 ч.1 ст. 57 Митного кодексу України (а.с. 14-15).

Під час здійснення митного контролю, відповідач в особі митного посту Бахмут Донецької митниці ДФС поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом у поданій митній декларації №UA700020/2019/000260, та за результатами протоколу обробки електронної МД, 28.01.2019 року оформив та надіслав повіреному позивача ТОВ Фронтьер , електронне повідомлення № 4d786248-6155-4d9a-8d11-a3758f1cf40, в якому повідомлено про те, що надані до органу доходів і зборів документи, містять розбіжності, а саме у декларації країни відправлення та інвойсі відрізняється ціна товару, та у графі 44 МД відсутні реквізити документів із третіми особами. З приводу цього митним органом були затребувані додаткові документи, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 113).

01.02.2019 року за №173, позивачем ТОВ Кнауф Гіпс Донбас , відповідачеві був направлений листі з запереченнями відносно витребування додаткових документів з посиланням на ст. 53 МК України, та проханням відкликати вищевказане електронне повідомлення у зв`язку із фактичною відсутністю зауважень до документів, а також якнайшвидшого визнання заявленої митної вартості та завершення митного оформлення товару (а.с. 83).

Згідно із карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700020/2019/00009 від 06 лютого 2019 року, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, а саме: пакувальний лист (Packing list); рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ВSXH2018-L369 від 13.12.2018р.;коносамент (Bill of lading) №ZIMUJJG9302641;автотранспортна накладна (Road consignment note) №329022;зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №К5/313/18 від 26.12.2018 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1 від 26.12.2018р.;договір про надання послуг митного брокера №001 від 27.01.17р.; копія митної декларації країни відправлення №400220180000017863; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів МД №UA700020/2019/000260, поданих декларантом або уповноваженою ним особою - ТОВ Фронтьер , повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, внаслідок чого органом доходів і зборів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 06 лютого 2019 року №UA700020/2019/000002/1. Причинами відмови зазначено ненадання декларантом у повному обсязі, в рамках положень ч. 6 ст. 54 МК України, документів для підтвердження заявленої митної вартості. Митним органом зауважено, що митну вартість може бути визнано за умови надання, згідно із частинами2 та 3 статті 53 МКУкраїни, вище перелічених документів, а також спростування розбіжностей та невідповідностей, зазначених в електронному повідомленні від 28.01.2019 року до митної декларації від 28.01.2019 року №UA 700020/2019/000260, та в рішенні про коригування митної вартості товару від 06.02.2019 року № UA700020/2019/000002/1.Декларанту окремо роз`яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення необхідно подати нову МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості товару від 06.02.2019 № UA700020/2019/000002/1 (а.с. 20-21).

Згідно із рішенням відповідача про коригування митної вартості товару від 06 лютого 2019 року №UA700020/2019/000002/1, відповідачем відкоригована митна вартість товару, шляхом збільшення митної вартості з розрахованої декларантом за одиницю (1кг) - 4,9450 доларів США (згідно із контрактом) до 6,0500 доларів США за одиницю, внаслідок чого, загальна митна вартість товару склала - 108900,00 доларів США, проти розрахованої декларантом - 89010,00 доларів США.В рішенні зазначено про те, що в рамках реалізації положень статей: 52,53, 54, 55, 58, 335 митного кодексу України, за результатами опрацювання наданих для підтвердження: митної вартості товарів документів встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено його митну вартість. Зазначено, що оскільки декларантом заявлено неповні, та можливо, недостовірні відомості про митну вартість товару та не виконано вимог Кодексу щодо документального підтвердження заявленої митної вартості товару, то, відповідно до ч. 6 ст. 54, та ч. 2 ст. 58 Кодексу, застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є неможливим. Натомість, зазначено, що в органу доходів і зборів наявна інформація про вартість оформлених ідентичних товарів, необхідна для застосування другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів) відповідно до ст. 59 Кодексу.

Джерелом інформації, яким скористувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зазначені митні декларації №UA700020/2018/001620 від 11 вересня 2018 року та № UA700020/2018/001327 від 17 серпня 2018 року, згідно із якими, митна вартість товару становила - 6,05 дол. США/кг.

Роз`яснено також, що декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів (а.с. 16,19).

В своєму листі, у відповідь на лист позивача від 01 лютого 2019 року за вих. №173, відповідач роз`яснив також, що з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару позивачу необхідно подати додаткові документи у відповідності до вимог ст. 53 МК України, та згідно із ч. 9 ст. 55 МК України, за умови надання декларантом або уповноважено ним особою затребуваних органом доходів і зборів додаткових документів, відповідач може скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості (а.с. 136-137 з.б.).

20.02.2019 року, для можливості випуску товару у вільний обіг, реалізуючи припис відповідача, позивачем, відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України, було надано митному органу нову МД №UA700020/2019/000565. За зазначеною МД митні платежі, були справлені виходячи з митної вартості товару, визначеною за ціною контракту, та зарезервовано різницю митних платежів, відповідно до рішення про коригування митної вартості UA700020/2019/000002/1 від 06.02.2019 р. (а.с. 17). Сторонами також не заперечується, що вищевказаний товар був випущений у вільний обіг за митною декларацією №700020/2019/000565, під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій згідно із розділом X Митного кодексу України.

01.03.2019 року позивач супровідним листом за вих. №337, на ім`я начальника Донецької митниці, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 МК України, на підтвердження митної вартості товару, заявленого за МД від 20.02.2019 року №UA700020/2019/000565 надав: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару - Дебетове повідомлення про платіж / вихідний переказ іноземної валюти від 25.02.2019 р. №31; виписку з бухгалтерської документації - Витяг з оборотно-сальдової відомості (в іноземній валюті) від 20.02.2019 року №5100084629; висновок спеціалізованої експертної організації ДП Укрпромзовнішекспертиза від 13.02.2019 року № 335; виписку з бухгалтерської документації - Витяг з оборотно-сальдової відомості (в гривні) від 20.02.2019 року № 5100084629; виписку з бухгалтерської документації - Прибутковий ордер від 20.02.2019 року №5002047427.В своєму листі за №337 позивач також звернувся до відповідача з поясненнями з приводу безпідставності та незаконності винесеного раніше ним рішення про коригування митної вартості товару №UA700020/2019/000002/1 від 06.02.2019 року, та просив скасувати вказане рішення і здійснити митне оформлення відповідно до заявленої митної вартості товару (а.с. 69-71).

Згідно із наданим повідомленням Державного підприємства Укрпромзовнішекспертиза , від 13.02.2019 року за вих. № 335, виходячи з аналізу цінових пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, рівень ціни на метил гідроген силікон МНS, країна виробник - Китай, а саме 4945,00 дол. США/т., на умовах поставки DAP - м. Соледар, Україна, що імпортується згідно із Специфікацією №1 від 26.12.2018 року, та Інвойсом №BSXH20018-L369 від 13.12.2018 року до контракту №К5/313/18 від 26.12.2018 року, - відповідає поточній кон`юнктурі ринку. Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку, тощо (а.с. 82).

В листі наданому у відповідь на лист позивача від 01.03.2019 року за вих. №337, відповідач зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 року №UA700020/2019/000002/1 Донецькою митницею ДФС винесено законно, з тих підстав, що декларант не надав додаткових документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не спростував наявності розбіжностей і недоліків в наданих до митного оформлення документах. Зазначено, що з урахуванням наявної інформації, Донецька митниця ДФС не має законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості, заявленої декларантом (а.с. 64-68).

Таким чином судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Логистик (Російська Федерація) 26 грудня 2018 року був укладений зовнішньоекономічний контракт від, в межах якого ТОВ Логистик на митну територію України був ввезений товар - гідрофобізуючої рідини Methyl Hydrogen Silicone FLD . Валюта контракту американський долар. Загальна вартість контракту 89'010,00 доларів США. Ціна за товар визначається в Специфікації. Відповідно до Специфікації №1 від 26.12.2018р. ціна за 1 т товару складає 4'945,00 доларів США. Всього по вказаній специфікації поставлено товару 18 т на суму 89'010,00 доларів США. Ціна включає в себе вартість упаковки, маркування, доставки, документації та всі інші витрати з відвантаження. З метою митного оформлення товару, уповноваженою позивачем особою, повіреним - митним брокером ТОВ Фронтьер , було подано до Донецької митниці ДФС електронну митну декларацію №UA700020/2019/000260 разом із відповідними супровідними документами, в якій митну вартість товару зазначено з розрахунку, за одиницю (1кг) - 4,9450 доларів США. На підтвердження розрахованої декларантом митної вартості, відповідачу представлений пакет документів, а саме: пакувальний лист (Packing list); рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № ВSXH2018-L369 від 13.12.2018р.; коносамент (Bill of lading) №ZIMUJJG9302641; автотранспортна накладна (Road consignment note) №329022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №К5/313/18 від 26.12.2018 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №1 від 26.12.2018р.; договір про надання послуг митного брокера №001 від 27.01.17р.; копія митної декларації країни відправлення №400220180000017863. У зв`язку з тим, що позивач відмовився від надання відповідачеві додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06 лютого 2019 року №UA700020/2019/000002/1, в якому зазначено, що в рамках реалізації положень статей: 52,53, 54, 55, 58, 335 митного кодексу України, за результатами опрацювання наданих для підтвердження митної вартості товару документів встановлено, що заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Джерелом інформації, яким скористувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зазначені митні декларації № UA700020/2018/001620 від 11 вересня 2018 року та № UA700020/2018/001327 від 17 серпня 2018 року, згідно із якими, митна вартість товару становила - 6,05 дол. США/кг.

Також у судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що митним органом, відповідно до положень статті 55 МК України, було проведено консультацію з декларантом щодо обґрунтування вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У митного органу відсутня, інформація про вартість оформлених ідентичних (подібних) товарів, митне оформлення яких здійснено з застосуванням першого методу визначення митної вартості, та митна вартість була визначена за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) згідно із ст. 59 МК України, з урахуванням наявної інформації про митну вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до Джерел інформації, наявних у митниці.

Митна вартість в результаті коригування збільшилась на 3 029 302,34грн. Розрахунок: 6,05 дол. США/кг*18000 (вага нетто)=108 900 дол. США*27,817285 (курс долара США на 28.01.2019)=3 029 302,34 грн. Зобов`язання позивача після коригування збільшилось на 150 252,32грн. Донарахування мита - 35 130,94 грн., донарахування ПДВ - 115 121,38 грн.

Митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 лютого 2019 року №№ UA700020/2019/00009, а 20 лютого 2019 року, товар був випущений у вільний обіг, відповідно дост. 55 Митного кодексу України, за митною декларацією №700020/2019/000565, під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій згідно із розділом X Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Як вже зазначалося вище, згідно із ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною другою ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В своїй Постанові від 30 червня 2015 року у справі №21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач посилається зокрема на наявність розбіжностей у документах які підтверджують ціну товару, а саме декларації країни відправлення та інвойсі, а також неподання декларантом документів для спростування таких розбіжностей. З приводу наведеного суд зазначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 53 МКУ, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у ч. 2 цієї статті, при цьому документ про наявність розбіжностей в якому зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку наведеного в ч. 2 ст. 53 МК України не входить. При цьому як видно з рахунку (інвойсу) BSXH2018-L369 від 13.12.2018 року до договору (контракту) №К5/313/18 від 26.12.2018 року, назва, характеристика, кількість та вартість товару, як загальна так і за одиницю, повністю збігається із встановленою в контракті №К5/313/18 від 26.12.2018 року.

Стосовно посилань відповідача на незрозумілість умов контракту щодо складу продавця, а також відсутність в п. 4.5 контракту калькуляції собівартості товару, включаючи витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи тощо, що унеможливило здійснення перевірки механізму формування витрат, які включені в ціну на товар, то у судовому засіданні встановлено, що зазначені підстави для відмови у митному оформленні товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року, а ні в оскаржуваному позивачем рішенні про коригування митної вартості товарів від 06.02.2019 року № UA700020/2019/000002/1, а ні в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700020/2019/00009 від 06 лютого 2019 року, - не значаться. Крім того, обов`язковість відображення в контракті калькуляції собівартості товару, включаючи витрати на транспортування, навантажувально-розвантажувальні роботи, тощо, чинним законодавством не передбачена.

Щодо посилань відповідача про те, що поставка оцінюваного товару здійснювалася за непрямим контрактом, про що свідчить укладання позивачем зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2018 року №К5/313/18 з ООО БС Логистик (Російська Федерація), а не безпосередньо з фірмою-виробником товару фірмою Jiangxi Bluestar Xinghuo Silicone Co.,Ltd (Китай), у зв`язку із чим, органом доходів і зборів було запропоновано декларанту надати документи, що підтверджують відносини із третіми особами, пов`язані з договором про поставку товару, які позивачем представлені не були, суд зазначає, що чинна редакція Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , а також інші нормативні акти України, не містять такого визначення, як непрямий контракт . Положення про непрямий контракт та відповідні застереження з цього приводу відсутні також і в Митному кодексі України, як відсутнє і будь-яке розмежування підходів щодо визначення митної вартості за такими прямими чи непрямими контрактами, у зв`язку із чим, витребування таких додаткових документів з посиланням на наведені обставини, а саме щодо відносин із третіми особами, за наявності усіх інших наданих декларантом документів, не є обґрунтованим.

Відносно наявності у органу доходів і зборів інформації про митне оформлення ідентичного товару, за митною вартістю, більшою, за заявленою позивачем, то слід зазначити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон безпосередньо пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару. У зв`язку із цим, саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформлених митних декларацій № UA700020/2018/001620 від 11 вересня 2018 року та № UA700020/2018/001327 від 17 серпня 2018 року, з вищим рівнем митної вартості товару - 6,05 дол. США/кг, не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості.

Разом з тим, в обґрунтування помилковості такої позиції митного органу, позивачем, у відповіді на відзив, звернута увага на те, що в подальшому поставки ідентичного товару від БС Логістик та того ж самого виробника в межах дії цього ж контракту №К5/313/18 від 26.12.18 року здійснювалися з поданням пакету документів, який є ідентичним до пакету документів, наявного у митного органу стосовно спірної партії товару, та відповідачем було здійснено митне оформлення двох таких партій товару за митними деклараціями № UA700020/2019/001467 від 07.05.2019р. та № UA700020/2019/001552 від 16.05.2019р., що свідчить про необґрунтованість посилань відповідача на попередні митні оформлення, як на єдине джерело інформації про вартість товару в рамках контракту №К5/313/18 від 26.12.18 року, оскільки за вказаними митними деклараціями оформлення товару було здійснено у повній відповідності до МК України, за ціною угоди, без посилання на раніше здійснені митні оформлення.

Відповідачем жодних доводів стосовно таких посилань позивача не представлено.

За приписами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що як вже вказувалось вище, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість, оцінюючи в силу положень ст.ст. 72-74,90 КАС України представлені сторонами докази, їх достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не представлено належних доказів які б беззаперечно свідчили про те, що всі представлені позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, його кількісні і якісні характеристики, тощо, були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, і відповідно створюють підстави для проведення коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів не за першим методом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах, позивачем для митного оформлення було надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод, у зв`язку із чим, рішення митного органу №UA700020/2019/000002/1 від 06 лютого 2019 року про коригування митної вартості товарів було ухвалено протиправно, а отже підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про одночасне зобов`язання митного органу здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року, за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст.58 МК України, та заперечень відповідача стосовно її задоволення, з тих підстав, що в такому випадку це буде втручанням до виключних дискреційних повноважень митного органу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ст. 5 КАС України).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВСУ від 16.09.2015 №826/4418/14).

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року в справі № 21-87а13.

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі митних органів, завжди мають межі, встановлені законом, у зв`язку із чим, вирішуючи питання про зобов`язання митного органу здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною декларантом, слід виходити з меж повноважень цього органу стосовно митного контролю.

Відповідно до частини першої статті 51, частини першої статті 52, частини першої статті 53 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів; одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Із наведених положень випливає, що саме декларант, а не митний орган, визначає митну вартість товарів та обирає метод визначення цієї митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК У, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного слідує, що за результатами контролю митної вартості, орган доходів і зборів може прийняти виключно два види рішень: про визнання митної вартості, заявленої декларантом, або про коригування митної вартості. При цьому підстави прийняття другого із названого видів рішень також вичерпно визначені законом. У разі неприйняття другого із наведених видів рішень, орган доходів і зборів повинен прийняти рішення першого виду. У цього органу відсутній вільний розсуд щодо обрання виду можливого рішення та підстав його прийняття. Тому прийняття одного із наведених рішень є обов`язком, а не дискреційним правом органу доходів і зборів. У разі безпідставного невизнання органом доходів і зборів заявленої декларантом митної вартості суд може вжити такий спосіб захисту, як зобов`язання органу доходів і зборів визнати таку вартість.

Відповідно до частини другої статті 269 МКУ, внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Рішення суду про скасування рішення про коригування митної вартості товару підтверджує неправильність митної вартості, що визначена митницею та вказана в оформленій митній декларації, а тому є підставою для внесення змін до такої митної декларації в частині митної вартості і товару. Тому, на думку суду, є сумнівною позиція стосовно того, що МКУ не передбачає порядку виконання судового рішення про зобов`язання органу доходів і зборів здійснити митне оформлення декларації за митною вартістю, заявленою декларантом. У разі ухвалення судом такого способу захисту орган доходів і зборів-відповідач зобов`язаний за заявою декларанта внести відповідні зміни до митної декларації, що була оформлена на виконання рішення про коригування митної вартості.

Отже, на підставі викладеного можна дійти висновку, що суд має право вжити такий спосіб захисту прав декларанта, як зобов`язання органу доходів і зборів здійснити митне оформлення товарів за митною вартістю, заявленою декларантом.

Так, у справі № 805/9816/13-а було вжито такий спосіб захисту, як зобов`язання вчинити дії із визначення митної вартості товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (постанова Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року, залишена в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, та частково змінена постановою Вищого адміністративного суду України від 04 березня 2014 року). У справі 804/242/13-а було вжито такий спосіб захисту, як зобов`язання органу доходів і зборів прийняти рішення про визнання митної вартості товарів, заявленої декларантом (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року).

Наведені способи захисту, на думку суду, відповідають змісту обов`язку, який орган доходів і зборів не виконав, хоча повинен був виконати, тобто обов`язку визнати митну вартість товару, заявлену декларантом. Щодо правових наслідків, які тягнуть ці способи захисту, то очевидно, вони аналогічні правовим наслідкам такого способу захисту, як зобов`язання органу доходів і зборів здійснити митне оформлення декларації за митною вартістю товарів, заявленою декларантом, оскільки рішення органу доходів і зборів про визнання митної вартості після того, як було скасовано його рішення про коригування митної вартості, може мати саме таку форму ? внесення змін до митної декларації, оформленої на виконання рішення про коригування митної вартості.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Також слід зазначити, що в своїй ухвалі від 24 березня 2016 року у справі № 826/17109/13-а (К/800/12368/14) ВАС України зазначив, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи, що судом наголошено на протиправності рішення про коригування митної вартості товару, та вирішено його скасувати, що підтверджує неправильність визначеної/скорегованої органом доходів і зборів митної вартості товару, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід обтяжити відповідача обов`язком здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією № UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року за митною вартістю, визначеною декларантом (за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України. На думку суду такий спосіб відновлення порушеного права буде ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ Про судовий збір .

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про судовий збір , розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , станом на час звернення позивача до суду, прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2019 року становить - 1921,00 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем у позовній заяві заявлені вимоги немайнового характеру, про: визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, зобов`язання вчинити певні дії.

Разом з тим, судовий збір за подання даного позову позивачем сплачений за ставками судового збору встановленими для адміністративного позову майнового характеру, в розмірі 2253,79 грн., як 1,5 відсотка ціни позову, розрахунок якого проведений із суми митних платежів, яка була зарезервована у виді гарантії та зазначена як ціна позову у позовній заяві в сумі 150 252,32 грн.

В своїй ухвалі від 24.03.2016 року по справі № 804/1462/15 (провадження № К/800/22771/15) Вищій адміністративний суд України, скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, зазначив про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позов про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є позовом майнового характеру з огляду на те, що прийняття таких рішень митним органом безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта, тим паче не впливає на майновий стан декларанта скасування таких рішень митного органу.

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про судовий збір , розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема юридичною особою, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

05.02.2016 року Пленум Вищого адміністративного суду України прийняв постанову №2 Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору , де зазначено про те, що перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акту, дій чи бездіяльності є однією вимогою. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 по справі № 810/2243/16.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову, підлягав до сплати судовий збір в розмірі 1921,00 грн. як за вимоги немайнового характеру пов`язані між собою.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

При цьому необґрунтовані витрати, пов`язані із невірним їх обчисленням позивачем, на відповідача покладені бути не можуть.

Разом з тим, суд вважає доцільним роз`яснити, що п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір передбачено, що в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,192-205,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Кнауф Гіпс Донбас (місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Володарського, буд. 1, код ЭДРПОУ: 31279540) до Донецької митниці Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. 1, код ЄДРОУ: 39496499) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Донецької митниці Державної фіскальної служби України № UA700020/2019/000002/1 від 06 лютого 2019 року про коригування митної вартості товарів.

Зобов`язати Донецьку митницю Державної фіскальної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією №UA700020/2019/000565 від 20.02.2019 року за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької митниці Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Луніна, буд. 1, код ЄДРОУ: 39496499) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Кнауф Гіпс Донбас (місцезнаходження юридичної особи: Донецька обл., Бахмутський район, м. Соледар, вул. Володарського, буд. 1, код ЭДРПОУ: 31279540) судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 04 липня 2019 року.

Суддя А.Б. Христофоров