Постанова

від 26.06.2019 по справі 160/4483/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4483/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР 8" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. (суддя Юхно І.В.) в адміністративній справі №160/4483/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР 8" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АШЕР 8" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ №2776-п від 10.05.2019, прийнятий Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової виїзну перевірку ТОВ "АШЕР 8".

Одночасно із вищезазначеним позовом до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу. В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що з огляду на відсутність законодавчо визначених підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ "АШЕР 8", останнім було відмовлено співробітникам ГУ ДФС у Дніпропетровській області в допуску до її проведення, про що складено відповідний акт від 14.05.2018 №26329/04-36-14-11/39934908. Позивач також зазначає, що в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі спірного наказу, захист його прав стане неможливим, оскільки мета проведення перевірки буде досягнута. Вказане у сукупності, на думку позивача, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів платника податків. Крім того, внаслідок недопуску посадових осіб до проведення перевірки до платника податків можуть бути застосовані контролюючим органом негативні юридичні наслідки, передбачені ст.94 ПК України у вигляді адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Скаржник вказує на те, що п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено можливість застосування арешту майна платника податків у разі, коли останній відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Податковий кодекс України також передбачає право контролюючого органу на звернення з адміністративним позовом про арешт коштів на банківських рахунках платника податків за наявності достатніх підстав. Скаржник стверджує, що наявність зазначених обставин підтверджується інформацією з офіційного порталу Судової влади України та Єдиним реєстром судових рішень, з якої вбачається звернення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 15.05.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ АШЕР 8 про підтвердження обґрунтованості арешту коштів на рахунках платника податків, який наразі залишено без руху ухвалою суду від 17.05.2019 по справі № 160/4434/19 (суддя Боженко Н.В.) у зв`язку з несплатою судового збору. Крім того, позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу через фактичне надання оцінки його правомірності. З цього приводу позивач вказує на те, що такий висновок суду суперечить меті інституту забезпечення позову, його змістовному тлумаченню та положенням європейських стандартів в контексті ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Забезпечення позову, у даному випадку, на думку скаржника, є співрозмірним із заявленими вимогами, попереджує появу інших судових спорів між позивачем та відповідачем до вирішення справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частинами 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, перш за все, необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута та тим, що внаслідок не допуску посадових осіб до проведення перевірки до платника податків можуть бути застосовані контролюючим органом негативні юридичні наслідки, передбачені ст.94 ПК України у вигляді адміністративного арешту майна платника податків.

Так, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України , арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Захід забезпечення адміністративного позову, про вжиття якого просить позивач, відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правова оцінка дій та рішень відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР 8" про забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 151, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР 8" - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 р. в адміністративній справі №160/4483/19 - скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЕР 8" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію наказу №2776-п від 10.05.2019 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до набрання законної сили рішенням у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 червня 2019 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук